Постанова

від 04.10.2012 по справі 12/010-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. Справа № 12/010-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.12 у справі№12/010-12 за позовомВолодарської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Київське обласне управління лісового та мисливського господарства про погодження меж земельної ділянки В судовому засіданні 20.09.12 оголошувалась перерва до 04.10.12.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Бойкініч Р.С. -за дов. від 26.01.12;

від відповідача: Мірошник М.О. -за дов. від 16.01.12;

від третьої особи: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Володарською районною державною лікарнею ветеринарної медицини у січні 2012 року заявлений позов до Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" про зобов'язання відповідача погодити межі земельної ділянки, яка знаходиться в смт. Володарка на вул. Зарічна, 82, і на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать позивачеві. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що 18.08.11 Виконавчим комітетом Володарської селищної ради йому видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а 28.09.11 Володарською районною державною адміністрацією Київської області видано Розпорядження №528 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта Володарській районній державній лікарні ветеринарної медицини на право постійного користування земельною ділянкою, Доповідач: Добролюбова Т.В.

яка розташована на території Володарської селищної ради», за умовами якого землевпорядній організації надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування позивачем земельною ділянкою орієнтовною площею 2,4 га для обслуговування нежитлових будівель. Позивач зазначав, що з метою погодження меж земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, він звернувся до відповідача із заявою від 28.11.11, однак листом від 01.12.11 відповідач відмовив у погодженні меж земельної ділянки. Рішенням господарського суду Київської області від 26.03.12, ухваленим суддею Дьоміною С.Ю., у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції установив порушення Володарською районною державною адміністрацією Київської області при ухваленні розпорядження від 28.09.11 №528 вимог закону, оскільки межі спірної ділянки не встановлені в натурі, відтак відповідно до статті 123 Земельного кодексу України дозвіл позивачеві мав надаватись на розроблення проекту землеустрою, а не технічної документації. Водночас, суд зазначив, що з розробленої технічної документації убачається надання позивачеві земельної ділянки площею 1,3496 га, що не співпадає з площею земельної ділянки вказаної в розпорядженні №528, при цьому позивачем необґрунтовано, який саме розмір ділянки необхідний йому для обслуговування нерухомого майна. Місцевий суд також зазначив, що спірна земельна ділянка загальною площею 2,4 га, розташована у кварталі №39 виділ 8 Володарського лісництва, знаходиться в постійному користуванні відповідача та відноситься до земель лісогосподарського призначення, відтак Володарська районна державна адміністрація Київської області приймаючи розпорядження №528 вийшла за межі власної компетенції, оскільки право розпорядження спірною земельною ділянкою належить виключно Кабінету Міністрів України. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 137, 148 Господарського кодексу України, статей 2, 55, 57, 92, 126, 116, 122, 149 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Закону України "Про землеустрій", статті 5 Лісового кодексу України. Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Дзюбко П.О. -головуючого, Сотнікова С.В., Разіна Т.І., постановою від 05.06.12, перевірене рішення у справі скасував. Прийняв нове рішення про задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача погодити межі земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область, Володарський район, смт. Володарка, вул. Зарічна, буд. 82. Апеляційний суд зазначив, що рішення Виконкому Володарської райради депутатів трудящих від 20.02.1948 та рішення Виконавчого комітету Володарської селищної Ради народних депутатів від 12.02.1997 №13, свідчать про надання в постійне користування медичній лікарні (ветеринарній станції), правонаступником якої є позивач, земельної ділянки площею 2,5 га, згідно з розмірами визначеними обмірами в натурі. Водночас, суд зазначив, що невідповідність розмірів земельної ділянки пояснюється тим, що на території площею 2,5 га окрім позивача розміщені інші державні установи. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка виражена у безпідставній відмові від вчинення дії - погодження спільних меж земельної ділянки, позивач позбавлений можливості в інший спосіб, крім примусового - отримати Державний акт на право власності на землю і таким чином реалізувати право на землю.

Державне підприємство "Білоцерківське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України та зауважує на тому, що площа будівель на яку позивачеві видано свідоцтво про право власності становить 0,065 га, в той час, як розпорядженням від 28.09.11 №528 позивачеві надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку орієнтованою площею 2,4 га, а з документації, що розробляється Приватним підприємством "Вікторі -3" передбачено надати в постійне користування позивачеві земельну ділянку площею 1, 3496 га. Скаржник вказує на відсутність в матеріалах справи документів, які б свідчили про вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення у відповідача та про перехід права користування цією ділянкою від ліквідованої юридичної особи до позивача, тому, на думку скаржника, посилання апеляційного суду на перехід до позивача, як правонаступника, спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення є помилковим. Скаржник також вважає незаконним розпорядження від 28.09.141 №528, оскільки воно прийнято на підставі рішення від 12.02.97 №13, котре є неправомірним, оскільки прийнято без вилучення спірної земельної ділянки у відповідача. Заявник зауважує на тому, що спірна земельна ділянка розташована у кварталі 39 виділ 8 Володарського лісництва і є землями державного лісового фонду.

Від Володарської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи статті 1 Господарського процесуального Кодексу України згідно яких юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Приписами статті 21 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем -особа, яка повинна виконати зобов'язання, тобто відповідач має бути такою особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання визначається статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. Передбачені законодавством способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів. Як убачається з матеріалів справи та установлено судами, предметом судового розгляду є вимога Володарської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" про зобов'язання відповідача погодити межі земельної ділянки, на якій знаходяться об'єкти належного позивачеві нерухомого майна, розташовані за адресою: смт. Володарка, вул. Зарічна, 82. Підставою для звернення з даним позовом стала відмова відповідача у погодженні меж земельної ділянки, на якій розташовані нежилі будники позивача, у зв'язку з тим, що земельна ділянка розташована у кварталі 39 виділ 8 Володарського лісництва і є землями державного лісового фонду, а прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, передача їх у власність та оренду із зміною цільового призначення зупинено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.08 №610-р. Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Статтею 12 вказаного Кодексу унормовано, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Загальні правила про виконання цивільних обов'язків, в якій містяться положення про межі виконання та підстави звільнення від таких обов'язків, унормовані статтею 14 Цивільного кодексу України. Під цивільним обов'язком розуміється вимога від суб'єкта цивільного права певних дій (або невиконання дій), забезпечена можливістю правового спонукання до належної поведінки. Зміст цивільного обов'язку становлять три вимоги: а) поведінка зобов'язаної особи визначена вимогами норми права; б) поведінка зобов'язаної особи визначена вимогами уповноважених осіб; в) поведінка зобов'язаної особи у випадку невиконання цивільного обов'язку забезпечується вимогою (рішенням) суду виконати цей обов'язок. За приписами частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дії, вчинення яких не є обов'язковим для неї . Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" межування земель це комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка. Погодження меж земельної ділянки полягає у тому, щоб суміжному землекористувачеві було запропоновано підписати відповідний акт. Не погодження меж земельної ділянки є формою реалізації прав відповідача. Тобто, у разі відмови від підписання акта, орган, уповноважений вирішувати питання про надання земельної ділянки виходить не з самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів такої відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, і воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку. У випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документу -акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж відбулося. Таким чином мотивована відмова відповідача від підписання акта погодження меж земельної ділянки не порушує права позивача, захист якого може бути реалізований шляхом звернення до суду. Водночас, відсутній і механізм виконання такого рішення суду. Втім, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у позові, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, що призвело до скасування законного рішення, відтак постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.12 у справі № 12/010-12 скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 26.03.12 у цій справі залишити в силі.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство"задовольнити.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

В.Швець