Рішення

від 10.04.2012 по справі 5023/639/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Справа № 5023/639/12

вх. № 639/12

Суддя господарського суду Яризько В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов.)

відповідача - не з'явився

третіх осіб - не з'явились

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Оптичні телекомунікації", м. Харків

3-я особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобудіндустрія № 1", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехноопт", м. Харків

3-я особа ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ НВФ "Оптичні телекомунікації", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Промтехноопт", про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.12.2010р. та застосування наслідків недійсності договору.

Ухвалою суду від 13.02.2012р. до участі у справі залучено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 27.02.2012 р. до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобудіндустрія № 1" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача.

У судове засідання 10.04.2012р. відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомив.

відповідач через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, вказує, що умови договору виконані повністю.

Третя особа - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Третя особа - ТОВ "Технобудіндустрія № 1" в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Суд вважає, що нез'явлення відповідача та третіх осіб у дане судове засідання не перешкоджає розгляду справи, при цьому суд враховує, що зазначені особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 2010/12/1 від 03.12.2010 р., згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товарно - матеріальні цінності : комплектуючі, витратні матеріали, вимірювальну техніку та монтажне обладнання тощо, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно п. 1.2. Договору кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата товару здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця.

Найменування, кількість та ціна товару погоджені сторонами в Специфікації, як є додатком № 2 до договору.

Як вбачається з наданих суду документів умови вказаного договору були виконані сторонами, що підтверджується видатковою накладною № 29/03 від 29.03.2011р., найменування, кількість та ціна товару, що зазначені в витратній накладній відповідають умовам договору, а саме найменуванню, кількості та вартості товару, що зазначені в Специфікації (продаж товару). Оплата отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями № 58 від 04.03.2011р., № 101 від 26.04.2011р., копії яких надані до матеріалів справи.

Так, відповідачем на адресу покупця відвантажена продукція на загальну суму 297600,00 грн. за видатковою накладною, копія якої додана до матеріалів справи, позивачем товар прийнятий та здійснена оплата такого товару.

Також судом встановлено, що відповідачем на суми оплати видані відповідні податкові накладні, копії яких додані до матеріалів справи.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що зазначений договір по своїй суті є договором поставки, а не договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони досягли згоди з істотних умов щодо передачі, прийняття та оплати за товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки, так як і за договором купівлі-продажу, продавець (постачальник) передає у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Також ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що сторони в Специфікації, яка є додатком до Договору погодили найменування, кількість товару та ціну.

Відповідач поставив позивачу продукцію за видатковою накладною та позивач прийняв таку продукцію, яка повністю відповідала зазначеній Специфікації.

Умови, викладені в спірному договорі були визначені та погоджені сторонами. Вказані договори містять умови, жодна з яких не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства.

Письмова форма договору, яка встановлена для договорів між юридичними особами, сторонами дотримана.

Спірний договір було складено згідно вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та підписано уповноваженими представниками юридичних осіб, первинні документи, що були оформлені сторонами у процесі виконання договору були оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Позивач не наводить жодної обставини, з якою закон пов'язує недійсність правочину.

Представлені позивачем до суду матеріали, свідчать, що договір був підписаний сторонами за вільним волевиявленням учасників договору у відповідності до ст. 627 ЦК України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 р.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що правові відносини, що виникли між сторонами на підставі спірного договору відповідають встановленим нормативними актами вимогам щодо договору купівлі-продажу, а зміст вказаного договору не суперечить діючому законодавству України і не порушує публічний порядок та договір спрямований на реальне настання правових наслідків

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не наведено жодної обставини, за якої спірний договір може бути визнаний недійсним, судом також при розгляді справи не встановлені обставини, які б свідчили про недійсність спірного договору.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя Яризько В.О.

Повний текст рішення підписаний 13.04.2012 р.