Постанова

від 18.04.2012 по справі 5/5025/2261/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року Справа № 5/5025/2261/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бучинська Г.Б.

судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А.

при секретарі Кнапець М.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача 1 ТОВ "Балкан-Плюс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.12 р. у справі № 5/5025/2261/11 (суддя Грамчук І.В.)

за позовом Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (Хмельницька обл., Волочиський р-н, с. Попівці, вул. Шкільна, 34а)

до Відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкан-Плюс" (Одеська обл., Болградський р-н, с. Калчева, вул. Леніна, 103)

Відповідача 2 - Приватного підприємства "Юридична компанія "ТРІАРІЇ" (м. Хмельницький, вул. Театральна, 10)

про стягнення 53352,02 грн. з яких 51368 грн. основного боргу,1637,18 грн. пені, 316,87 грн. 3 % річних, 29,97 грн. втрат від індексу інфляції

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов б/н від 01.11.2011р.)

відповідача 1 - не з'явився

відповідача 2 - не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" (Хмельницька обл., Волочинський р-н, с. Попівці, вул. Шкільна, 34а) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 2-4) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкан-Плюс" (Одеська обл., Болградський р-н, с. Калчева, вул. Леніна, 103; надалі - відповідач 1) та до Приватного підприємства "Юридична компанія "Тріарії" (м. Хмельницький, вул. Театральна, 10; надалі -відповідач 2), в якій просить стягнути з відповідачів солідарно 51 368 грн. основного боргу, 1 637,18 грн. пені, 316,87 грн. 3% річних, 29,97 грн. втрат від індексу інфляції.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від (а.с. 99-101) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачів солідарно: 51 368 грн. основного боргу, 29,97 грн. інфляційних, 316,87 грн. 3% річних, 1637,17 грн. пені. В частині стягнення 0,01 грн. пені відмовлено.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано наступним.

Між приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" та товариством з обмеженою відповідальністю "Балкан-Плюс" укладено договір № 22-05/11-2 про надання послуг по збиранню зернових культур.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач надав послуги по збиранню зернових культур на загальній площі 272 га на загальну суму 66 368 грн.

26.08.11р. між Приватним підприємством "Тріарії" та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" підписано договір поруки № 22-05/11-2, згідно умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Балкан-Плюс", що виникли з договору надання послуг № 22-05/11-2 від 22.06.11р., який укладений між відповідачем 1 та позивачем.

Окрім того, судом першої інстанції при прийнятті рішення взято до уваги, що відповідач 2, як поручитель зобов'язаний сплатити грошові кошти за боржника у 10-денний строк з дня отримання обґрунтованої вимоги від кредитора при порушенні боржником зобов'язання.

В частині стягнення надмірно нарахованих 0,01 грн. пені суд першої інстанції відмовив.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції відповідач 1, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 113-115) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 12 березня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення.

Апелянт стверджує, що позивачем направлено до відповідача 2 вимогу про сплату заборгованості, але поручитель не повідомив позивача про існування вимоги.

Відповідач 1 зауважує, що ним подавалось клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду Одеської області, яке було відхилено господарським судом першої інстанції, про що суд не виніс ухвалу, що позбавляє можливості апелянта оскаржити її у порядку ст. 106 ГПК України.

Відповідач 1 наголошує на тому, що господарський суд Хмельницької області повинен був зупинити провадження по даній справі до розгляду Рівненським апеляційним господарським судом справи № 9/5025/117/12.

Не погоджуючись з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 131-133), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції від 12.03.12 р. по справі № 5//5025/2261/11.

Позивач зауважує, що договір поруки від 26.08.11 р., на день розгляду скарги є дійсним. Крім того, зазначає, що справи за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

В судове засідання від 18 квітня 2012 року представники відповідача 1 та відповідача 2 не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 128-129).

Від відповідача 1 та відповідача 2 жодних клопотань щодо відкладення розгляду справи не надходило.

Враховуючи вищевказане приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2, за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 22.06.11р. між приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" та товариством з обмеженою відповідальністю "Балкан-Плюс" укладено договір № 22-05/11-2 (а.с. 12) про надання послуг по збиранню зернових культур.

Відповідно до п. 1.1 Договору, позивач зобов'язується провести роботи по збиранню урожаю сільськогосподарських культур.

Пунктом п. 2.1.1 Договору передбачено, що позивач зобов'язується провести збирання сільськогосподарських культур на площах відповідача 1: озимий ячмінь - 70 га; яровий ячмінь - 130 га, озима пшениця - 100 га, горох - 250 га.

Згідно п. 2.2.6 Договору Виконавець зобов'язаний в трьохденний строк після закінчення виконання всього обсягу робіт передбачених пунктом 2.1.1 цього договору підписати остаточний акт виконаних робіт.

У відповідності до п. 3.1 Договору за надані Виконавцем послуги по збиранню врожаю Замовник розраховується готівкою, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений в цьому договорі протягом двох місяців з моменту підписання остаточного акта виконаних робіт.

Пунктом 3 Договору сторони обумовили, що вартість збирання зернових культур на одному гектарі площі становить 244 грн.

У відповідності до п. 3.3 Договору передбачено, що остаточна сума договору вказується в актах виконаних робіт.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме: акт виконаних робіт від 06.07.2011р. (а.с. 13), апеляційний суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору, позивач надав послуги по збиранню зернових культур на загальній площі 272 га на загальну суму 66 368 грн.

Враховуючи п. 3.1 Договору, колегія суду приходить до висновку, що відповідач 1 повинен був розрахуватись за надані позивачем послуги в сумі 66 368 грн. до 06.09.11 р., однак на час розгляду справи в суді відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання.

При цьому, 26.08.11р. між відповідачем 2 та позивачем підписано договір поруки № 22-05/11-2 (а.с. 14).

Згідно п. 1.1 договору поруки, відповідач 2 зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов'язань відповідачем 1, що виникли з договору надання послуг № 22-05/11-2, який укладений між відповідачем 1 та позивачем.

Згідно з п. 2.1 договору поруки, порукою забезпечуються в тому числі зобов'язання здійснити оплату за надані послуги по збиранню зернових культур в обсязі та на умовах договору № 22-05/11-02 від 22.06.11р., а також відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених зазначеним договором.

При цьому п. 3.1 договору визначено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.

Статтями 553, 554 ЦК України передбачається, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі (ст. 555 ЦК України).

Крім того, згідно з п. 4.1.1 поручитель зобов'язаний сплатити грошові кошти за боржника у 10 денний строк з дня отримання обґрунтованої вимоги від кредитора при порушенні боржником зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.11р. позивачем на адресу відповідача 2 надіслано вимогу про сплату заборгованості (а.с. 15), в якій позивач вимагає в десятиденний термін сплатити заборгованість за надані послуги в сумі 66 368 грн. та 873 грн. 69 коп. пені.

Колегія суду зазначає, що на час звернення позивача до суду, відповідач 1 прийняті зобов'язання по своєчасній оплаті наданих позивачем послуг в залишковій сумі 51 368 грн. не провів, перерахувавши в добровільному порядку 18.10.2011р. лише 15 000 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.01.12 (за операції, проведені 18.10.2011р.) (а.с. 80).

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи усе вищевказане, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення 51 368 грн. заборгованості по оплаті поставленого товару обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, тому залишає рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідачів пеню, річні та інфляційні втрати.

Статтею 546 Цивільного кодексу України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою.

Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 4.5 Договору якщо затримка розрахунку за надані послуги триватиме більше десяти днів Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню у розмірі 0,05 % неоплаченої суми за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ починаючи нарахування з одинадцятого дня затримки розрахунку.

Здійснивши розрахунок пені, колегія суду погоджується з правильністю розрахунку господарського суду першої інстанції щодо нарахування та стягнення солідарно з відповідачів пені в розмірі 1637,17 грн. за період з 17.09.2011р. по 21.11.2011р.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Рівненський апеляційний господарський суд здійснивши розрахунок інфляційних та річних погоджується з правильністю розрахунку господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачів 316,87 грн. 3% річних за період з 17.09.11р. по 21.11.11р. та 29,97 грн. інфляційних за період 17.09.11р. по 30.09.11р.

Колегія апеляційного суду не бере до уваги твердження відповідача 1, викладене в апеляційній скарзі, що договір поруки від 26.08.11 № 22-05/11-2 укладено з порушенням вимог чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Хмельницької області, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.12 р., відмовлено ТОВ "Балкан-Плюс" до ПП "Аграрна компанія 2004" та до ПП "Юридична компанія "Тріарії" про визнання договору поруки 22-05/11-2 недійсним.

Крім того, посилання відповідача 1 на те, що господарський суд першої інстанції повинен був зупинити провадження по даній справі до розгляду справи № 9/5025/117/12 про визнання договору поруки недійсним, апеляційним судом до уваги не береться, оскільки, виходячи з вимог ГПК України, суд першої інстанції приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Апеляційний суд звертає увагу відповідача 1, на те, що відповідно до ч. 3 ст. 15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

При цьому, позивач керуючись ч. 3 ст. 15 ГПК України звернувся в господарський суд Хмельницької області за місцем знаходження відповідача 2.

Враховуючи вищевказане, колегія суду вважає, що дана справа підсудна господарському суду Хмельницької області, а тому відмова господарського суду першої інстанції про передачу справи за підсудністю до господарського суду Одеської області, правомірна та така, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача 1, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.03.12 р. у справі № 5/5025/2261/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкан-Плюс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набранням постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу направити на адресу господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.