Вирок

від 17.04.2012 по справі 4-1863/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ВІННИЦІ

cpg1251 17.04.2012

Справа № 4-1863/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі головуючого судді: Ковбаси Ю.П.

при секретарі: Коровай А.А.

адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою одруженого, працюючого приватним підприємцем, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2010 року, приблизно о 12 год. 00 хв. ОСОБА_3 до своєї частини будинку АДРЕСА_1 проводив водопровід. Даний факт не сподобався ОСОБА_4, який проживає за тією ж адресою, тільки в іншій частині будинку. Внаслідок цього, між ними виникла суперечка, під час якої ОСОБА_3 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_4 після чого, останній проходив лікування у МКЛ № 2. Згідно висновків судово-медичних експертиз №1756 від 09.08.2010 р. та № 144 від 24.02.2011 р. у ОСОБА_4 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді 15 саден на задніх поверхнях правого та лівого передпліч, глибокого садна (1) на передній поверхні лівої гомілки, які утворились від дії тупих твердих предметів, не виключено 31.07.2010 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_4 було встановлено діагноз : забій правої половини грудної клітки.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України не визнав та суду пояснив, що в грудні 2009 р. він придбав частину будинку АДРЕСА_1. власником іншої частини є ОСОБА_4 Після купівлі частини будинку він розпочав прокладати водопровід 31 липня 2010 р. та він взяв робітника ОСОБА_5, який почав розкопувати траншею. Близько 13 год. ОСОБА_5 йому зателефонував і повідомив, що сусід не дає йому працювати. Приїхавши він повідомив ОСОБА_4, що він не має права забороняти проводити водопровід, оскільки це його водопровід та ще одного сусіда. В цей час прийшов ОСОБА_4 і почав її закопувати, потім сів в автомобіль і почав наїжджати на колодязь. Бампером вдарив його в коліно та під час суперечки ключами розпоров йому підборіддя. Потім він викликав працівників міліції.

Не дивлячись на не визнання вини підсудним ОСОБА_3 його винуватість у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України повністю підтверджується показаннями потерпілого та свідка наданих в судовому засіданні, а саме:

Показаннями потерпілого ОСОБА_4 суду пояснив, що 31.07.2010 р. він під'їхав до свого будинку і побачив як незнайома людина розкопує водогін. Він почав його закопувати. Тоді незнайома людина подзвонила ОСОБА_3, який коли приїхав почав його штовхати, порвав одяг. Потім він викликав міліцію. Свідком був робочий, який клав плитку. Він не наносив удари, а лише захищався. ОСОБА_3 підбіг до нього і почав наносити удари руками і ногами по різних частинах тіла, порвав одяг, який був на ньому, але незважаючи на це засипав водогін. Коли ОСОБА_3 заспокоївся і викликав працівників міліції, яким повідомив, що наніс йому тілесні ушкодження. Даний водогін він встановлював за власні кошти, а ОСОБА_3 не запитував дозвіл на це.

Показаннями свідка ОСОБА_5, який будучи допитаним в судовому засіданні суду показав, що 31.07.2010 р. ОСОБА_3 попросив його зробити водопостачання. Приблизно о 10 год. приїхав ОСОБА_4 і почалась сварка. Він був у колодязі і ОСОБА_4 почав їхати автомобілем на колодязь. Коли він виліз із колодязя, то побачив, що у ОСОБА_3 була кров і розбите коліно. Він не бачив, що ОСОБА_3 наносив удари ОСОБА_4, але сварка була.

Показаннями свідка ОСОБА_6, будучи допитаним в судовому засіданні суду показав, що він працює у Ленінському РВ УМВС України у Вінницькій області і 31 липня 2010 р. він був черговим і поїхав на виклик, оскільки йому повідомили, що сперечаються сусіди між собою. Відібрав пояснення. Йому повідомили, що ОСОБА_4 поїхав на люк і у нього йшла кров, була порвана сорочка. ОСОБА_4 жалівся, що його побив ОСОБА_3. Чи були в ОСОБА_3 тілесні ушкодження він не пам'ятає. Направлення на СМЕ ОСОБА_4 було видане на підставі заяви.

Також вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину підтверджується й іншими матеріалами кримінальної справи дослідженими в судовому засіданні.

- згідно висновку судово-медичної експертизи №1756 від 09.08.2010 р. у ОСОБА_4 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді 15 саден на задніх поверхнях правого та лівого передпліч, глибокого садна на передній поверхні лівої гомілки, які утворились від дії тупих твердих предметів, не виключено 31.07.2010 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. (а.с. 50, 51)

- згідно акту додаткового судово-медичного дослідження № 144 від 24.02.2011 р. у ОСОБА_4 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді 15 саден на задніх поверхнях правого та лівого передпліч, глибокого садна (1) на передній поверхні лівої гомілки, які утворились від дії тупих твердих предметів, не виключено 31.07.2010 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_4 було встановлено діагноз : забій правої половини грудної клітки. (а.с. 52-54)

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_3 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому повністю доведена в судовому засіданні, як матеріалами справи так і показаннями свідка.

Так, як під час судового слідства потерпілий ОСОБА_4 надавав повні і послідовні покази, не змінюючи їх, що підтвердили факт нанесення йому ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень. Вказаний висновок зроблено судом на підставі показань потерпілого ОСОБА_4, який в судовому засіданні вказав, що підсудний умисно наносив йому удари, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження. Показання потерпілого повністю узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз №1756 від 09.08.2010 р. та актом додаткового судово-медичного дослідження № 144 від 24.02.2011р. та показаннями свідків.

Покази свідка ОСОБА_6 беззаперечно вказують на вину підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, оскільки після його приїзду на місце події, що за адресою: АДРЕСА_1 ним було встановлено, що у ОСОБА_4 йшла кров та наслідком його побиття була порвана сорочка.

Заперечення підсудним ОСОБА_3 факту вчинення заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому та його пояснення про непричетність до спричинення даних тілесних ушкоджень, суд оцінює критично, як спосіб захисту, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

За таких обставин суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України, тобто заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу підсудного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема судом враховано, що ОСОБА_3 раніше не судимий, вчинив злочин невеликої тяжкості.

Обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання підсудного судом не встановлено.

З урахуванням наведених обставин, особу підсудного, суд вважає, що необхідним та достатнім покаранням для виправлення та попередження вчинення нових злочинів підсудним буде покарання у виді штрафу.

Потерпілим ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного ОСОБА_3 на його користь матеріальної шкоди в розмірі 280 грн. (вартість зіпсованої сорочки) та моральної шкоди в розмірі - 20000 грн.

При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілого в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд приймає до уваги ст. ст. 28, 51, 328 КПК України відповідно до яких особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», відповідно до якого, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Суд, дослідивши цивільний позов вважає, що він підлягає частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню - 2000 грн. моральної шкоди та 280 грн. (вартість зіпсованої сорочки) у відшкодування матеріальної шкоди, оскільки вказане підтверджується матеріалами справи. З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що йому було завдано моральні страждання внаслідок нанесених йому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Він вимушений був протягом місця проходити лікування у медичному закладі -Вінницька МКЛ № 2. Внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_3 було принижено його честь і гідність. Для захисту своїх прав він вимушений був звертатись до працівників МВС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - 2000 грн. моральної шкоди та 280 грн. матеріальної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: