Ухвала

від 01.03.2012 по справі 2а-4364/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4364/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Аліменко В.О.

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Аліменка В.О., при секретарі -Луцак А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2011 р. адміністративну справу за позовом державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник»(надалі за текстом -«ДП «Укроборонпостачальник») звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002883530/0 від 13.04.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 1 128 517 грн. 50 коп. та податкового повідомлення-рішення № 0002873530/0 від 13.04.2010 р. яким ДП «Укроборонпостачальник»визначено зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 1 410 646 грн. 50 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2011 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній сказі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом попередньої інстанції встановлено, що у період з 12.02.2010 р. по 26.02.2010 р. посадовцями ДПА у м. Києві проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Укроборонпостачальник»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за червень-липень 2008 р. та податку на прибуток за 2008 р. при взаємовідносинах з ТОВ «Максікал».

Результати перевірки оформлено актом № 22/35-30/24974907 від 29.03.2010 р.

Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати маркетингових послуг.

Такий висновок податкового органу мотивовано наступним.

02.06.2008 р. між ДП «Укроборонпостачальник»та ТОВ «Максікал»укладено договір № 02/06-08 про надання маркетингових послуг за умовами якого контрагент позивача зобов'язався здійснити маркетингові дослідження ринків нафти та нафтопродуктів, моторних масел, автозаправних станцій.

За даними актів здачі приймання послуг та податкових накладних вартість згаданих послуг становила 4 514 070 грн., в тому числі 752 345 грн. ПДВ.

Названі суми позивачем включено, відповідно, до складу валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, торгівля нафтопродуктами не віднесена до видів діяльності, що здійснює ДП «Укроборонпостачальник»згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач також посилався на дані протоколу допиту свідка, відповідно до яких директор ТОВ «Максікал»пояснив, що він названий договір не укладав і підписи на актах здачі-приймання послуг та податкових накладних не вчиняв.

Крім того, перевіркою встановлено, що розрахунки за договором про надання маркетингових послуг ДП «Укроборонпостачальник»не здійснювало.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002883530/0 від 13.04.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 1 128 517 грн. 50 коп., в тому числі 752 345 грн. за основним платежем та 376 172 грн. 50 коп. за штрафними санкціями, і податкове повідомлення-рішення № 0002873530/0 від 13.04.2010 р. яким визначено зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 1 410 646 грн. 50 коп., в тому числі 940 431 грн. за основним платежем та 470 215 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону № 334/94-ВР та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом -Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом -«Закон № 334/94-ВР») господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Аналізуючи наведені вище правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо безтоварності операцій з надання маркетингових послуг, недостовірності відомостей, наведених у податкових накладних і, як наслідок, щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.О.Аліменко

Ухвала складена в повному обсязі 06 березня 2012 р.