Ухвала

від 29.03.2012 по справі 2а/2570/3280/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3280/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий - суддя Грибан І.О.

судді Мамчур Я.С.,Шостак О.О.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к позивача Подлуцька О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги позовом Приватного підприємства «Даймлер»та Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 р. по справі за позовом Приватного підприємства «Даймлер»до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом , в якому просив визнати про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 00001002300/0/1730, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 53466,66 грн. та штрафні санкції на суму 26733,33 грн., всього на суму 80199,99 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 17.12.2010 року № 0001002300/1730 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 45499,41 грн. за основним платежем та 22749,70 грн. за штрафними санкціями. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині позовних вимог, що залишені без задоволення позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині незадоволення позовних вимог щодо визначення сумми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7967,25грн. Та штрафних санкцій в сумі 3983,63грн. Шляхом задоволення позовних вимог повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині вимог, що задоволені, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуває на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та просив оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника позивача , перевіривши докази в справі, доводи апеляційних скарг та заперечень, колегія суддів вважає що апеляційні скарги сторін не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області на підставі направлень від 23.09.2010 року № 906, від 06.10.2010 року № 954, від 30.11.2010 року №1277 проведена планова виїзна перевірка ПП «Даймлер»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, за результатом якої складено акт перевірки від 06.12.2010р. за №1309/23/31694346 .

Згідно атку зазначено виявлені порушення вимог податкового законодавства, зокрема п. 1.7 статті 1; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3; пункту 4.1 статті 4; підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7;підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7; підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7; підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 4,6,18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165.

За висновками акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 00001002300/0/1730, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 53466,66 грн., в тому числі за вересень 2008 року-18140,58 грн., за жовтень 2008 року - 27358,83 грн., за липень 2009 року -3284,40 грн., за вересень 2009 року -4682,85 грн., та штрафні санкції на суму 26733,33 грн., а всього на суму 80199,99 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено ПП «Даймлер»в порядку адміністратвиного оскарження до Прилуцької ОДПІ, ДПА в Чернігівській області та ДПА України. Рішеннями Прилуцької ОДПІ, ДПА в Чернігівській області та ДПА України за результатами розгляду первинних та повторних скарг скарги ПП «Даймлер»залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ від 17.12.2010 року № 00001002300/0/1730 без змін.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів правомірність формування податкового кредиту за вересень 2008 року та жовтень 2008 року, а тому у податкового органу були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 00001002300/0/1730 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 45499,41 грн. за основним платежем та 22749,70 грн. за штрафними санкціями.

Разом з тим суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами доказів, дійшов висновку , що грошові кошти в розмірі 17124,10 грн. та ПДВ в розмірі 3424,82 грн., які були отримані від реалізації підакцизних товарів (бензину автомобільного марки А-76) через заправочну станцію, бухгалтерією ПП «Даймлер»не обліковувались і в порушення п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не були включені до податкового зобов'язання декларації по податку на додану вартість за 2009рік в сумі 3424,82 грн., в т.ч. липень 2009р. - 1218,79 грн., за вересень 2009 року -2206,03 грн. Крім того, використання бензину марки А-76 за 3 квартал 2009 року в кількості 5456 літрів на суму 22712,12 грн. та 4542,43 грн. ПДВ не пов'язано з господарською діяльністю ПП «Даймлер». В зв'язку з чим, суд визнав правомірним податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 00001002300/0/1730 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7967,25 грн. за основним платежем та 3983,63 грн. за штрафними санкціями.

Колегія суддів апеляційної інстанції в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за вересень та жовтень 2008року за результатами господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Укр-Спец-Транс»колегія суддів виходить з того, що суд першої інстанції достовірно встановив наявність господарських відносин з придбання паливно-мастильних матеріалів у вересні 2008 року між ПП «Даймлер»та ТОВ «Укр-Спец-Транс» на суму 272996,48 грн., оскільлки про виконання вказаного договору свідчать належним чином оформлені податкові та видаткові накладні за цей період, товарно-транспортні накладні та платіжні документи по проведених розрахунках за отриманий товар.

Так, згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996 первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Згідно з підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено що ПП «Даймлер»та ТОВ «Укр-Спец-Транс»на час укладання купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів між ПП «Даймлер» та ТОВ «Укр-Спец-Транс»суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту за вересень 2008 року та жовтень 2008 року по взаємовідносинах з ТОВ «Укр-Спец-Транс»підтверджуються податковими накладними, які було надано на перевірку.

З товарно-транспортних накладних вбачається, що ТОВ «Укр-Спец-Транс»виступає в якості вантажовідправника, а ПП «Даймлер»- вантажоодержувача, що підтверджує факт відвантаження та отримання паливно-мастильних матеріалів ПП «Даймлер»у ТОВ «Укр-Спец-Транс».

Колегія суддів вважає обгрунтованими та такими, що відповідають обставинам спорави висновки суду першої інстанції щодо дійсності , реальності та товарності проведених операцій.

Недодержання сторонами письмової форми правочину яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом (частина 1 статті 218 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки згідно чинного законодавства України недодержання сторонами письмової форми договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів не має наслідком їх недійсності, а укладений між ПП «Даймлер», як покупцем, та ТОВ «Укр-Спец-Транс», як продавцем, договір купівлі-продажу виконувався сторонами у момент їх вчинення, та враховуючи що недійсність цього договору прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним, то договір в силу приписів статей 204, 205, 206, 218 Цивільного кодексу України є правомірним.

Крім того, на момент виписки податкових накладних ТОВ «Укр-Спец-Транс»було належним чином зареєстроване як платник ПДВ, що підтверджується інформацією з бази даних ЦБД ПДС ДПА України, яка міститься на офіційному веб-сайті ДПА України (sta.gov.ua): ТОВ «Укр-Спец-Транс»: номер свідоцтва-100054071, дата анулювання свідоцтва - 30.01.2009 р., причина анулювання свідоцтва-державна реєстрація припинення (ліквідації) юридичної особи, пiдстава анулювання свідоцтва-за ініціативою платника. Отже, на момент виписки податкових накладних контрагент ТОВ «Укр-Спец-Транс»був належним чином зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, що доводить законність виписки податкових накладних.

За таких підстав колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за вересень 2008 року та жовтень 2008 року, у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також винесення податкового повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 00001002300/0/1730 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 45499,41 грн. за основним платежем та 22749,70 грн. за штрафними санкціями.

Доводи апеляційної скарги відповідача викладених вище висновків суду не спростовують і судом апеляційної інстанції відхиляються.

Щодо обґрунтованості доводів апеляційної скарги позивача, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Прилуцькою ОДПІ правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 00001002300/0/1730 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7967,25 грн. за основним платежем та 3983,63 грн. за штрафними санкціями, оскільки грошові кошти в розмірі 17124,10 грн. та ПДВ в розмірі 3424,82 грн., які були отримані від реалізації підакцизних товарів (бензину автомобільного марки А-76) через заправочну станцію, бухгалтерією ПП «Даймлер»не обліковувались і в порушення п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не були включені до податкового зобов'язання декларації по податку на додану вартість за 2009рік в сумі 3424,82 грн., в т.ч. липень 2009р. -1218,79 грн., за вересень 2009 року -2206,03 грн. ; а використання бензину марки А-76 в кількості 5456 літрів на суму 22712,12 грн. та 4542,43 грн. ПДВ за 3 квартал 2009 року не пов'язано з господарською діяльністю ПП «Даймлер».

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.07.2009 року на ПП «Даймлер»обліковувався бензин марки А-76 в кількості 28801 літрів на суму 104835,64 грн. без ПДВ (середня ціна придбання бензину А-76 за червень 2009р з врахуванням залишку А-76 станом на 01.06.2009 р. становить 3,64 грн. без ПДВ), надійшло в 3 кварталі 2009 року 39111 літри бензину А-76 та було реалізовано в 3 кварталі бензину марки А-76 -59200літрів.

В тому числі реалізовано: по накладній № 278 від 15.07.2009 року 2428літрів СТОВ «Линовицьке», реалізовано по накладній № 293 від 17.07.2009 року 200 літрів Сокиринському аграрному ліцею, реалізовано по накладній № 339 від 13.08.2009 року 2528літрів ВАТ «Яготинський маслозавод», реалізовано по накладній № 381/1 від 04.09.2009 року 300 літрів ДП НАК «Надра України»Чернігівнафтогазгеологія.). Станом на 01.10.2009 року обліковувалось 8712 літрів бензину А-76, що відповідає даним обліку.

Однак, як встановлено вироком Прилуцького міськрайонного суду від 07.07.2010р., зміненого в частині застосування додаткового покарання вироком апеляційного суду Чернігівської області, по видатковим накладним № 278 від 15.07.2009 року, № 293 від 17.07.2009 року, № 339 від 13.08.2009 року та накладній № 381/1 від 04.09.2009 року було реалізовано незаконно-виготовлену ОСОБА_1. та ОСОБА_2 підакцизну продукцію - бензин автомобільний марки А-76.

Реалізація бензин здійснювалася від імені позивача через заправну станцію. Кошти від реалізації лише частково зараховувалися на рахунок позивача та витрачалися на господарську діяльність ПП «Даймлер».

Так, вироком суду встановлено, що 14.07.2009 року на ПП «Даймлер»незаконно виготовлено, шляхом змішування бензину газового стабільного, продукту коксохімічного виробництва та ферроцену, біля 4 000 літрів підакцизного товару - бензину автомобільного марки А-76, який зберігався на території зазначеного підприємства з метою подальшого збуту.

В 3 кварталі 2009 року, не маючи дозволу на виготовлення та збут підакцизних товарів ПП «Даймлер»здійснило незаконне виготовлення та збут підакцизних товарів (бензину автомобільного марки А-76) в кількості 11806 літрів, в т.ч. 3500 літрів використовуючи автозаправочну станцію при відсутності дозволу, а саме:

- в липні 2009 року реалізовано 1372 літри незаконно виготовленого бензину автомобільного А-76. Середня ціна реалізації в липні 2009 року даного підакцизного товару становила 5,33 грн.з ПДВ ((12868,40 грн. + 1150 грн.): (2428л +200л);

- в вересні 2009 року реалізовано 2128 літрів незаконно виготовленого бензину автомобільного А-76. Середня ціна реалізації в липні 2009 року даного підакцизного товару становила 6,22грн. з ПДВ (1920,00 грн.+15053,60грн): (300л + 2428л).

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до підпункту 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже висновок суду першої інстанції щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 00001002300/0/1730 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7967,25 грн. за основним платежем та 3983,63 грн. за штрафними санкціями є обґрунтованим.

Доводи представника апелянта-позивача вказаних висновків суду не спростовують.

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Даймлер»та Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області - залишити без задоволення ,а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 р. -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.