Ухвала

від 14.03.2012 по справі 3/208

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 3/208 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Петрика І.Й. Суддів Аліменка В.О., Мацедонської В.Е. При секретарі судового засідання Лаврентьєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління державного казначейства України в місті Києві та Головного управління соціального захисту населення КМДА про стягнення недотриманих сум.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (надалі -також «Позивач 1»), ОСОБА_6 (надалі -також «Позивач 2»), ОСОБА_7 (надалі -також «Позивач 3») пред'явили позов до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі -також «Відповідач 1»), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (надалі -також «Відповідач 2»), Управління державного казначейства України в місті Києві (надалі -також «Відповідач 3») та Головного управління соціального захисту населення КМДА (надалі -також «Відповідач 4») про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва № 3/208 від 14 лютого 2008 року дані справи об'єднано до спільного розгляду.

В ході розгляду адміністративної справи позивачами уточнено позовні вимоги. Виходячи з уточнених позовних вимог, позивачі просили визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в місячний термін здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011 роки згідно зі статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати -960,00 грн., сума позову кожного позивача складає -25363,60 грн. та передати нараховану суму перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення для здійснення виплати Київському міському центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат; зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити в місячний термін виплату перерахунку суми грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011 роки відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в сумі 25 363,60 грн. кожному позивачу, а саме нарахування та виплату боргу здійснити виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати повної грошової допомоги -960,00 грн.; зобов'язати відповідачів в подальшому нараховувати та виплачувати суму допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат згідно з статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог позивачам відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовних заявах доводи Позивачів є частково обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню частково.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 мають статус громадян, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році (категорія 2), що підтверджується посвідченнями, ОСОБА_6 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням та мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як підтверджується матеріалами справи (зокрема, особовими рахунками одержувача пенсії, допомоги), Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат було проведено перерахування коштів на виплату щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_5 по 75,00 грн. за 2007 - 2011 роки (перерахування коштів буде проведено після надходження фінансування). ОСОБА_6 по 120 грн. за 2007 - 2011 роки (перерахування коштів буде проведено після надходження фінансування). ОСОБА_7 по 75 грн. за 2007 - 2010 роки, за 2011 рік -не призначалася та не виплачувалося.

Відтак, стосовно позовних вимог про стягнення з відповідачів недоплаченої позивачам, як постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009, 2010 та 2011 роки, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на заяви Позивачів до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про перерахунок та виплату недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, ними було отримано відповіді Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (№ 7032 від 30 серпня 2007 року, № 6883 від 29 серпня 2007 року, № 7016 від 30 серпня 2007 року), в яких зазначено про відсутність підстав для призначення щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, іншому, аніж той, який було виплачено позивачам.

Відповідно до абзацу 7 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції закону, яка діяла до 28 грудня 2007 року) щорічна допомога на оздоровлення виплачується евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Статтею 101 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V надано право Кабінету Міністрів України у 2007 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам I і II групи -120 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії -100 гривень; інвалідам III групи та дітям-інвалідам -90 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, -75 гривень.

Також слід зазначити, що надане статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та статтею 101 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами було реалізоване урядом шляхом застосування саме Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(оскільки у 2007 році та станом на час розгляду справи вказану Постанову не було визнано нечинною, не скасовано та не внесено змін чи доповнень).

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(частина 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України).

Відповідно до частини 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 положення пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30 , 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно матеріалів справи за 2007 рік виплата щорічної грошової допомоги на оздоровлення позивачам виплачувалася

Відповідно до норм Конституції України, саме з 9 липня 2007 року (з моменту ухвалення Конституційним судом України рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007) втрачає чинність норма закону про державний бюджет щодо зупинення дії статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

До 9 липня 2007 року та станом на час виплати позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік застосуванню підлягали саме положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», статті 101 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В той же час, під час виплати позивачу ОСОБА_7 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік застосуванню підлягали положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки пункт 30 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», стаття 101 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з 9 липня 2007 року було визнано неконституційним.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії Відповідачів щодо виплати позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік є правомірними та ґрунтуються на вимогах чинного на час здійснення виплат законодавства, а, тому, позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню. В той же час, дії відповідачів щодо виплати позивачу ОСОБА_7 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік є неправомірними та не ґрунтуються на вимогах чинного на час здійснення виплат законодавства, а, тому, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Пунктом 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 28 грудня 2007 року № 107-VI було внесено зміни до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та викладено вказану статтю в наступній редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Статтею 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2008 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Згідно з частиною 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином відповідно до норм Конституції України, саме з 22 травня 2008 року (з моменту ухвалення Конституційним судом України рішення від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008) втратили чинність положення закону про бюджет щодо зміни редакції статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом першої інстанції встановлено, що у 2008 році Позивачам виплачувалася щорічна грошова допомога на оздоровлення.

З 22 травня 2008 року, положення закону про бюджет щодо зміни редакції статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»втратили чинність.

Відтак, станом на час здійснення позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік, норма закону про Державний бюджет України втратила чинність, і застосуванню підлягали саме положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції від 9 липня 2007 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідачів щодо виплати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік є неправомірними. Дії Відповідача щодо виплати ОСОБА_5 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік, є правомірними з огляду на те, що на час виплати ОСОБА_5 щорічної допомоги на оздоровлення застосуванню підлягали саме положення Пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік виплачено 11 квітня 2008 року, тобто, до винесення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Як підтверджується матеріалами справи, у 2009 та 2010 році позивачам виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»змін не вносилось.

Відтак, враховуючи положення Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, -у 2009 та 2010 році норма статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»була чинною в редакції від 9 липня 2007 року.

Таким чином слід зазначити, що дії відповідачів по виплаті у 2009 та 2010 році щорічної допомоги на оздоровлення позивачам на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є неправомірними, оскільки станом на час здійснення виплати позивачам щорічної допомоги на оздоровлення у 2009 та 2010 році була чинною стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції закону від 9 липня 2007 року.

Стосовно позовних вимог про перерахунок та виплату позивачам одноразової допомоги на оздоровлення за 2011 рік та в майбутньому, слід зазначити наступне.

Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права позивача. Адміністративний суд відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України не вирішує вимоги особи на майбутнє.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про перерахунок та виплату позивачам одноразової допомоги на оздоровлення за 2011 рік та в майбутньому є необґрунтованими, оскільки в даній частині позовних вимог немає підстав вважати, що відповідачі будуть здійснювати нарахування та виплату позивачам даної соціальної виплати всупереч вимогам чинного законодавства України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Мацедонська В.Е.