Ухвала

від 22.03.2012 по справі 2а-2902/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2902/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Петрика І.Й.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Аврора Ко" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Приватне підприємство «Аврора Ко»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва з податку на прибуток підприємств № 0002762308/0 від 30.07.2010 р., № 0002762308/1 від 05.10.2010 р., № 0002762308/2 від 21.12.2010 р., № 0002762308/3 від 22.02.2011 р. на суму 56 250,00 грн.; та податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість № 0002772308/0 від 30.07.2010 р., № 0002772308/1 від 05.10.2010 р., № 0002772308/2 від 21.12.2010 р., № 0002772308/3 від 22.02.2011 р. на суму 8 081 354,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0002762308/0 від 30.07.2010 р., № 0002762308/1 від 05.10.2010 р., № 0002762308/2 від 21.12.2010 р., № 0002762308/3 від 22.02.2011 р. та податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0002772308/0 від 30.07.2010 р., № 0002772308/1 від 05.10.2010 р., № 0002772308/2 від 21.12.2010 р., № 0002772308/3 від 22.02.2011 р.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 01.07.08 року по 31.03.10 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Аврора Ко»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.08 року по 31.03.10 року.

За результатами Перевірки складено акт № 10166/23-08/33747766 від 16.07.10 року, в якому зазначено про порушення Приватним підприємством «Аврора Ко»: п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 37 500,00 грн. у тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 37 500,00; п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.6,п. 7.2., п.п. 7.2.3. п.п. 7.2.6 п. 72, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.8.1. п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 5 387 569,22 грн., в тому числі по періодам за липень 2008 року -1 791 747, 17 грн., за серпень 2008 року - 536 072,74 грн., за вересень 2008 року 1 616 586,86 грн., за жовтень 2008 року -744 742,57 грн., за листопад 2008 року -35 736,00 грн., за січень 2009 року 88 822,91 грн., за лютий 2009 року -128 168,61 грн., за березень 2009 року -181 247,70 грн., за травень 2009 року -202 191,01 грн., за червень 2009 року 62 253,65 грн.

На підставі акту перевірки № 10166/23-08/33747766 від 16.07.10 р. Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення -рішення: з податку на прибуток підприємств № 0002762308/0 від 30.07.2010 р. на суму 56 250,00 грн. з яких за основним платежем 37 500,00 грн. та 18 750,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; з податку на додану вартість № 0002772308/0 від 30.07.2010 р. на суму 8 081 354,00 грн., з яких за основним платежем 5 387 569,00 грн. та 2 693 785,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку відповідно до п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За результатом адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення -рішення без змін.

Враховуючи адміністративне оскарження позивачем податкових повідомлень -рішень відповідач прийняв податкові повідомлення -рішення № 0002762308/1 від 05.10.2010 р.; № 0002762308/2 від 21.12.2010 р.; № 0002762308/3 від 22.02.2011 р.; № 0002772308/1 від 05.10.2010 р.; № 0002772308/2 від 21.12.2010 р.; № 0002772308/3 від 22.02.2011 р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем обгрунтовано відображено в бухгалтерському обліку позивача валових витрат за III квартал 2008 року на суму 150 000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, під час перевірки відповідач прийшов до висновку, що віднесення позивачем в перевіряємому періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма-Строй»неправомірне, оскільки на думку відповідача, відносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма-Строй»носили безтоварний характер, а укладені між ними договори нікчемні.

За таких обставин, відповідач прийшов до висновку, що позивачем не доведено використання наданих товарів у власній господарській діяльності та безпідставно завищено валові витрати за III квартал 2008 року на суму 150 000 грн.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про безпідставність завищення валових витрат за III квартал 2008 року необґрунтовані та зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 5.2.1 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Водночас, за змістом абзацу п'ятого підпункту 5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі -продажу від 18.02.2008 року №18-02 ПП «Аврора Ко»(Покупець) придбало, а ТОВ «Арма-Строй»(Продавець) продало гриби мариновані.

На виконання умов договору складено видаткову накладну на поставку грибів маринованих кількістю 1851 шт. вартістю 150 000 грн. за підписом директора ТОВ «Арма -Строй»(код ЄДРПОУ 34882358)

Так, факт здійснення Приватним підприємством «Аврора Ко»господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма-Строй»(ЄДРПОУ 34882358) підтверджується Договором № 18-02 від 18.02.08р., видатковими накладними № 02/262 від 26.02.08р, № 02/261 від 26.02.08р., № 02/2213 від 22.02.08р, № 02/2212 від 22.02.08р., № 02/2211 від 22.02.08р., № 02/2210 від 22.02.08р., № 02/229 від 22.02.08р., № 02/228 від 22.02.08р., № 02/227 від 22.02.08р., № 02/226 від 22.02.08р., № 02/225 від 22.02.08р., № 02/224 від 22.02.08р., № 08/057 від 26.02.08р. та податковими накладними № 02/262 від 26.02.08р., № 02/261 від 26.02.08р., № 02/2213 від 22.02.08р., № 02/2212 від 22.02.08р., № 02/2211 від 22.02.08р., № 02/2210 від 22.02.08р., № 02/229 від 22.02.08р., № 02/228 від 22.02.08р., № 02/227 від 22.02.08р., № 02/226 від 22.02.08р., № 02/225 від 22.02.08р., № 02/224 від 22.02.08р., № 08/057 від 05.08.08р., даними про транспортировку продукції та її подальшу реалізацію третім особам.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем обґрунтовано визначені валові витрати за III квартал 2008 року на суму 150 000 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи представника відповідача про нечинність Договору № 18-02 від 18.02.08року та зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України, з урахуванням вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, за якими правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже -є нікчемним, визнання якого судом недійсним в силу вимог ч.2 ст. 215 цього Кодексу не вимагається.

Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV (надалі за текстом -«ЦК України») закріплено принцип презумпції правомірності правочину.

Так, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім того, частиною 2 статті 1158 ЦК України встановлено, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Судом першої інстанції встановлено, що зобов'язання, які виникли на підставі вказаного Договору підряду, мали реальний характер, оскільки роботи були виконані і прийняті замовником, гроші в оплату за виконані роботи перераховані безготівковим шляхом, формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними та реєстрами отриманих податкових накладних.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма-Строй»надано копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують наступний перепродаж отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Атма Строй»товарів.

На виконання вищевказаних договорів позивачем на користь постачальників перераховано грошові кошти у визначених розмірах.

У ціні придбаного товару товариством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

Отже, виходячи з вистемного аналізу вказаних норм права, господарські відносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма-Строй»мали товариний характер, а тому позивачем обгрунтовано відображено в бухгалтерському обліку позивача валових витрат за III квартал 2008 року на суму 150 000 грн. та включено дану суму в податковий кредит за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Арма-Строй»був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що виявлення, на думку відповідача, факту фіктивності підприємства (контрагента), не тягне за собою недійсність угод, укладених з таким підприємством з моменту його державної і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Факт реальності угод підтверджується наявних в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують подальшу реалізацією (продаж) позивачем отриманого від контрагентів товару іншим суб'єктам підприємницької діяльності (а.с. 129-131;149-150;154; 160;172;228;241 том 2)

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відповідно до податкових повідомлень-рішень № 0002772308/0 від 30.07.2010 р., № 0002772308/1 від 05.10.2010 р. на суму, № 0002772308/2 від 21.12.2010 р., № 0002772308/3 від 22.02.2011 р. на суму 8 081 354,00 грн суд першої інстанції прийшов до висновку, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів, а тому позивачем правомірно сформовані суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»N 168/97 (далі Закон № 168), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону N 168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), згідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону N 168/97 є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

В даному випадку необхідно враховувати і положення ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року N 2181-ІІІ про строки давності та їх застосування. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), а оскільки сума ПДВ, віднесена за податковою накладною до податкового кредиту, впливає безпосередньо на розмір податкових зобов'язань платника, строки позовної давності також поширюються і на податкову накладну.

Таким чином, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону N2181-ІІІ).

Підставою для виключення зі складу податкового кредиту стало те, що позивач податкові накладні із запізненням, не надавши повідомлень про їх несвоєчасне отримання від контрагентів.

Однак, доводи представника відповідача, що позивачем не надані зворотні повідомлення про вручення накладних, які підтверджують несвоєчасне отримання податкових накладних, колегія суддів не приймає до уваги, та зазначає наступне.

Як вбачається з листа ДПА України від 11.08.2003 року № 6936/6/15-2415-9: «...у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових сум податкових зобов'язань, встановлених ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана).

У відповідності до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону N 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Таким чином колегія суддів зазначає, що законодавець не встановлює зазначену вимогу як беззаперечний обов'язок платника податку, а визначає це лише як його право.

Разом з тим, діючим законодавством не встановлено зв'язку між правом на включення до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними за минулі періоди та наданням повідомлень про несвоєчасне їх отримання.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що лише наявність первинних дає на включення вказаної в ній суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана

Крім того, недотримання Приватним підприємством «Аврора Ко»порядку, передбаченого пп. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону N 168, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту, оскільки згідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 цього Закону, платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

Разом з тим, в даному випадку мало місце отримання Приватним підприємством «Аврора Ко»податкових накладних після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку по яких, у відповідності з вищезазначеними положеннями законодавства включені до складу податкового кредиту у тому податковому періоді, у якому ці податкові накладні отримані.

З матеріалів справи слідує що податкові накладні

за вересень 2008 року ПДВ на суму 228752,26 грн. згідно податкових накладних ТОВ «Компанія Техномедіакомплекс-М»виписані у лютому 2008 року,

у серпні 2008 року ПДВ на суму 1908422,86 грн. згідно податкових накладних ТОВ «Сервісмедіагруп-СМГ» виписаних у лютому 2008 року,

у вересні 2008 року ПДВ на суму 258856,00 грн., згідно податкових накладних ТОВ «Красное золото Росії»виписаних у лютому 2008 року, у жовтня 2008 року -714742,57 грн., згідно податкових накладних виписаних у січні, лютому 2008 року, у листопаді 2008 року, віднесено 35736,00 грн., згідно податкових накладних виписаних у січні 2008 року.

у вересні 2008 р. ПДВ на суму 308591,93 грн. згідно податкових накладних ТОВ «Комерційне підприємство «Ініціативна група»виписаних у лютому 2008 р.

у липні 2008 р. ПДВ на суму 240276,72 грн. згідно податкових накладних ПП «Бориспіль-Агропродукт»виписаних у січні 2008 р.; в серпні 2008 р. - 287174,40 грн. згідно податкових накладних виписаних в січні 2008 р.; у вересні 2008 р. віднесено 100198,20 грн. згідно податкових накладних виписаних у січні 2008 р.

у вересні 2008 р. ПДВ на суму 361855,18 грн. згідно податкових накладних ТОВ «Арма-Строй»вписаних у лютому 2008 р.; у жовтні 2008 р. - 30000,00 грн. згідно податкових накладних виписаних у серпні 2008 р.

у липні 2008 р. ПДВ на суму 1551470,45 грн. згідно податкових накладних ТОВ «Торговий дім «Світ-Н»виписаних у травні, червні, липні, жовтні, грудні 2007 р. та січні 2008 р.; в серпні 2008 р. - 58056,48 грн. згідно податкових накладних виписаних у січні 2008 р.;

у вересні 2008 р. - 88045,92 грн. згідно податкових накладних виписаних в лютому 2008, що підтверджується долученими до справи реєстрами отриманих податкових накладних ТОВ «Ріелті Сервіс».

При цьому, чинне законодавство не встановлює обов'язок платника податків здійснювати будь-який інший спосіб ведення обліку щодо дати отримання податкових накладних.

Таким чином, зі змісту пункту 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» в цілому та у взаємозв'язку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього закону, а також з урахуванням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції .

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (Замовника) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту, відсутні підстави для висновку про неправомірне формування податкового кредиту.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів прийшла до висновку, що за правилами п.п.7.4.4. України «Про податок на додану вартість»позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 98, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2011 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 27 березня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Грищенко Т.М.

Петрик І.Й.