Ухвала

від 06.03.2012 по справі 2а-6104/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6104/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0000382302,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 жовтня 2011 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Бест»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0000382302 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі м.Києва №0000382302 від 15 червня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угода між позивачем та його контрагентом ТОВ «Санабрія»не спрямована на реальне настання правових наслідків та є нікчемною, а тому сума податку на додану вартість за зазначеною угодою включена до складу податкового кредиту безпідставно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 19 травня 2011 року по 25 травня 2011 року ДПІ в Оболонському районі м.Києва проведена документальна позапланова невиїзна перевірка повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ «Енерго-Бест»при взаємовідносинах з ТОВ «Санабрія»за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №234/23-206/35275763 від 31 травня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.626, ч.1 ст.628, ст.ст.629, 655, 656, 658, 662, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 ЦК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на суму 158583,61 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що на виконання договору поставки №10/02 від 01 лютого 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Санабрія», позивач отримав від ТОВ «Санабрія» товар відповідно до рахунків, сума договору становить сума виданих накладних на всі партії товару (п.1.1, п.2.1 договору). Актом ДПІ у Печерському районі м.Києва №498/23-4/37264702 від 13 травня 2011 року документальної невиїзної перевірки ТОВ «Санабрія»за січень-лютий 2011 встановлено, що за перевірямий період не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. В акті перевірки встановлено, що посадові особи ТОВ «Санабрія»не могли фактично здійснювати господарські операції, тому такі правочини укладені без мети реального настання правових наслідків, укладалися з метою заниження об'єкту оподаткування і несплати податків, а отже, є нікчемними. Враховуючи, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Санабрія», на думку відповідача, є нікчемним, надані до перевірки первинні бухгалтерські документи позивача не прийняті до уваги, що, в свою чергу, призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором поставки №10/02 від 01 лютого 2011 року, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки №234/23-206/35275763 від 31 травня 2011 року ДПІ в Оболонському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0000382302, згідно якого внаслідок порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.626, ч.1 ст.628, ст.ст.629, 655, 656, 658, 662, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 ЦК України позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 158584,61 грн., з яких 158583,61 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальнику в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період лютий 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Санабрія»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платником податку, який поставляв товари, у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідач вважає угоду, укладену між позивачем та ТОВ «Санабрія»нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.626, ч.1 ст.628, ст.ст.629, 655, 656, 658, 662, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Крім того, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Санабрія»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, договором поставки №10/02 від 01 лютого 2011 року, рахунками-фактурами та видатковими накладними на товар, в яких зазначено асортимент, кількість, ціна та вартість кожної партії товарів відповідно до п.п.1.1, 2.2, 4.2, 4.3 договору поставки №10/02 від 01 лютого 2011 року, податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів в оплату за товар.

Крім того, як вбачається із змісту первинних документів, предметом поставки були електротехнічні інструменти: муфти з'єднувальні «Райхем», муфти кінцеві «Райхем», муфти перехідні «Райхем», гумові прокладки, масло трансформаторне, комплекти релейного захисту та автоматики для шафи КРУ-10 К-ХІІ, викатні візки з вакуумними вимикачами тощо. При цьому відповідач при визначенні угоди нікчемною посилається лише на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва №498/23-4/37264702 від 13 травня 2011 року, не перевіривши наявність зазначеного товару. Однак, як вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2011 року між ТОВ «Енерго-Бест»та ТОВ «Віта Верітас»укладено договір №03/01, згідно якого для електрозабезпечення Оболонського проспекту об'єктами соціально-культурного призначення (виконання другої черги згідно ТУ№32687) позивач зобов'язався своїми або залученими силами та засобами на замовлення ТОВ «Віта Верітас»виконати електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи монтажу згідно технічних умов на приєднання об'єкта до електричних мереж за адресою: нежила будівля соціально-культурного призначення в Оболонському районі м.Києва, проспект Оболонський, 21-Б (блок Б), а також здати Замовнику у встановлений строк відповідно до кошторисної документації комплекс робіт, вказаних в розрахунках договірної ціни. Згідно акту №ОІ-013 приймання виконаних робіт за березень 2011 року, складеного за типовою формою №КБ-2в, до складу матеріалів в силу п.п.2.1, 2.3, 4.1 договору №03/01 включені комплекти релейного захисту та автоматики для шафи КРУ-10 К-ХІІ (4шт.), викатні візки з вакуумними вимикачами (4 шт.), які були придбані у ТОВ «Санабрія».

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.7, 201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку на додану вартість ТОВ «Санабрія», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції в межах господарської діяльності позивача, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року №0000382302, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 158584,61 грн., не доведено факт безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Санабрія»з придбання товарів, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача операцій з придбання товару.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 12 березня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.