Ухвала

від 05.04.2012 по справі 2а-8817/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8817/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РК Атекс" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рк Атекс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»від 30.09.2010р. №0002162310/0 та від 17.12.2010р. №0002162310/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанова суду -без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "РК Атекс", за результатами якої 20.09.2010р. складено акт №184/23-20/35557793 "Про результати позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вваріть при взаємовідносинах з ТОВ "Нова Аврора" (код ЄДРПОУ 36115605), ТОВ "Томатна країна" (код ЄДРПОУ 33445187) за лютий, березень 2010 року.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем п. 3.1 статті 3, п. 4.1 статті 4, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 статті 7, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого контролюючий орган прийшов до висновку, що підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25 462 086,67грн., в тому числі за лютий 2010 року в сумі 8 433 333,34грн., за березень 2010 року в сумі 17 028 753,33грн.

Податковим органом в ході проведення перевірки було встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

На підставі встановлених порушень відповідачем 30.09.2010р. винесено податкове повідомлення -рішення №0002162310/0, яким за порушення п. 3.1 статті 3, п. 4.1 статті 4, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 статті 7, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу визначено суму податкового зобов'язання усього на суму 38 193 130,01грн., у тому числі за основним платежем на суму 25 462 086,67грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 12 731 043,34грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення -рішення від 30.09.2010р. було залишене без змін.

На підставі рішення відповідача про результати розгляду первинної скарги від 06.12.2010р. №16730/10/25-033, останнім прийнято податкове повідомлення -рішення від 17.12.2010р. №0002162310/1, яким за порушення п. 3.1 статті 3, п. 4.1 статті 4, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 статті 7, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу визначено суму податкового зобов'язання усього на суму 38 193 130,01грн., у тому числі за основним платежем на суму 25 462 086,67грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 12 731 043,34грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реального характеру, внаслідок чого погодився з позицією відповідача про те, що позивачем неправомірно занижено податок на додану вартість в періоді, за який проведено перевірку.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентами: ТОВ "Томатна країна" та ТОВ "Нова Аврора" є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ "Нова Аврора" та ТОВ "Томатна країна" не мали реального характеру, та, виходячи з цього, приходить до висновку, що податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість, а тому оскаржувані повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РК Атекс" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.