Ухвала

від 23.01.2012 по справі 2а-4770/11/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4770/11/0170/7

23.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 24.05.11 у справі № 2а-4770/11/0170/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Парадіз" (вул. Севастопольська, 59, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Парадіз" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, - задоволено.

Визнано противоправним та скасоване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 12.04.2011р. № 0002422301.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 12.04.2011 р. № 0002562301.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Парадіз" 3,40 грн. судового збору (арк. с. 175-178).

Суд першої інстанції дійшов висновку, щодо необґрунтованості висновків відповідача про відсутність у позивача права на формування валових витрат у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, оскільки товарно-транспортні накладні не віднесені діючим законодавством до обов'язкових документів податкового обліку, а отже здійснені операції мають належне документальне підтвердження та правомірно віднесені позивачем до валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємств.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим, 03.06.2011 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. с. 185-186).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не врахував, що у первинних бухгалтерських документах під час проведення документальної перевірки відсутні товарно-транспортні накладні по перевезенню шпалер, а отже не мають бути включені до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами.

В судове засідання, призначене на 23.01.2012 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату та час апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк. с. 201-202), документи, надіслані на адресу позивача повернулись на адресу суду з відміткою пошти: «За закінченням терміну зберігання»(арк. с. 103-200), відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини десятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликалися в судове засідання, але в суд не з'явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Згідно Свідоцтва серії А01 №632329 Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік Парадіз" є юридичною особою, державну реєстрацію якої проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради Автономної Республіки Крим 23.12.2008 (арк.с. 7), та перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Сімферополі (арк.с. 23).

Відповідно статуту ТОВ «Логістік Парадіз»та довідки Головного управління статистики в АР Крим з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним з видів діяльності позивача є оптова торгівля будівельними матеріалами. (арк. с. 8-21, 22).

В період з 21.02.2011 по 14.03.2011 Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Логістік Парадіз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

28.03.2011 за результатами проведеної перевірки був складений Акт №3433/23-7 яким зафіксовані наступні порушення ТОВ "Логістік Парадіз":

- п.1.32. ст.1, п.5.1. та п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1040351,00грн., у т.ч. за 1 квартал 2010 року на суму 1136682,00 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 25178 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 85633,00 грн., за 4 квартал 2010 року завищення на суму 207142,00 грн.;

- п.1.32. ст.1, п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на загальну суму 828569,00грн. (арк. с. 25-57).

12.04.2011 на підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002422301 відповідно до якого ТОВ "Логістік Парадіз" збільшено суму грошового зобов'язання та зобов'язано сплатити до бюджету податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1300438,75грн., 1040351,00грн. основного платежу й 260087,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).;

- №0002562301 відповідно до якого ТОВ "Логістік Парадіз" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 828569,00 грн. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) не нараховувалися (арк.с. 59,60).

22.01.2009 між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладений договір поставки №22-02-019, відповідно до якого, ФОП ОСОБА_2 (постачальник) зобов'язується поставити позивачу (покупцю) шпалери, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. Договір укладено зі строком дії до 31.12.2012 року.

Договором встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW зі складу постачальника (місто Дніпропетровськ), разом з товаром постачальник повинен передати покупцеві документи згідно чинного законодавства (бухгалтерські документи й документи, що підтверджують якість товару право власності на поставлений товар переходить до покупця (позивача) в момент отримання товару на складі постачальника (п.п. 2.1, 2.2., 2.3 Договору) (арк.с.61-63).

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 позивачу з 01.07.2009 на праві власності належать два вантажних автомобілі, (арк.с.64-65).

В період 2009-2010рр. позивач був зареєстрований та здійснював сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що підтверджується наданими відповідними розрахунками (арк.с. 66-69).

На підтвердження здійснення операцій з поставки товару (шпалер) позивачем до матеріалів справи надані відповідні податкові накладні, з зазначенням в номенклатурі товару -шпалер (різних категорій та марок) (арк.с. 114-119, 150-172), видаткові накладні (арк.с.102-110, 121-147) та подорожні листи (арк. с. 80-92).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції належить залишити без змін, виходячи з наступного.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 №283/97-ВР, Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон №168), Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон №334) чинний на момент виникнення спірних правовідносин, Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон №2181), Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно статті 19 Конституції України органи влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень відповідача став висновок Акту перевірки, що оскільки у первинних бухгалтерських документах під час проведення документальної перевірки відсутні товарно-транспортні накладні по перевезенню шпалер, до перевірки надані лише накладні, де відсутня інформація про перевізника, марки автотранспорту, за якою адресою зроблена доставка шпалер, валові витрати позивача не підтверджені відповідними документами, не належать до складу валових витрат, а тому позивачем необґрунтовано віднесені до складу валових витрат сума на придбання шпалер.

Дане порушення, на думку відповідача, призвело до завищення валових витрат на загальну суму 4989972,00 грн.

Проте з такими висновками відповідача погодитися не можна, виходячи з наступного.

Підпунктом 5.1 статті 5 Закону №334 встановлено, що валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Термін «господарська діяльність»встановлений пунктом 1.32 статті 1 цього Закону - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до розділу 1 Правил подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3 пункту 11 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Проте, форми подорожного листа вантажного автомобіля та товарно-транспортної накладної затверджені Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 №228/253, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 за №483/1508, яку Висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 №10/68 скасовано та виключено з Державного Реєстру нормативно-правових актів 31.05.2006.

В Правила перевезень були внесені зміни згідно наказу Міністерства транспорту України від 22.05.2006 №493 - пункт 11.2 «товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобілю відносяться до документів суворої звітності, які виготовляються типографським способом з обліковою серією і номером»- виключено.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи.

Відповідно до частини другої статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частиною другою статті 9 вказаного Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Сам факт взаємовідносин між позивачем та контрагентом фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 податкова інспекція не спростовує.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що операції по придбанню, поставці та подальшій реалізації товару (шпалер) відбулися фактично, позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України, статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод.

Позивач є власником двох вантажних автомобілів, в цей період був платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, штатні водії позивача здійснювали доставку вантажу зі складу постачальника згідно подорожніх листів вантажного автомобіля й накладних постачальника на товар, тому вірним є висновок суду першої інстанції, про те, що оформляти товарно-транспортні накладні немає ніякої потреби, оскільки товар переходить у власність позивача на складі постачальника й, отже, позивач власним транспортом перевозить вже власний товар.

На підтвердження фактично виконаних операцій позивачем з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2, останнім були складені відповідні податкові накладні, з зазначенням в номенклатурі товару -шпалер, позивач в перевіряємому періоді здійснював подальшу реалізацію покупцям товару (шпалер), що були ним придбані у ФОП ОСОБА_2

Таким чином судова колегія вважає, що знайшов підтвердження факт товарності операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2 за договором поставки №22-02-019 від 22.01.2009р., та належне, відповідно до норм діючого законодавства, документальне підтвердження руху товару.

Посилання відповідача на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, судова колегія також вважає безпідставними, тому що ніяких послуг по перевезенню вантажів в означеному випадку не було, між позивачем та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 укладений договір поставки, а тому товарно-транспортні накладні використовуватися не повинні.

Наведені обставини дають судовій колегії право для висновку, що посилання відповідача на порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних є неправомірним.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача про відсутність у позивача права на формування валових витрат в зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 21.01.2011, листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення -рішення відповідача є такими, що прийняті необґрунтовано, є протиправними та правомірно скасовані.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів правомірності, законності, обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.11 у справі № 2а-4770/11/0170/7 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.11 у справі № 2а-4770/11/0170/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 січня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна