Ухвала

від 28.02.2012 по справі 2а-3326/10/5/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3326/10/5/0170

28.02.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кар'єр Мармурний"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 03.01.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим- ОСОБА_1, довіреність № 1056/9/10-0 від 19.04.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 21.04.11 у справі № 2а-3326/10/5/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кар'єр Мармурний" (селище Мраморное, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97571)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Бєлова, 2, селище Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Кар'єр Мармурний" задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим№0000982301/3 від 01.03.2010, №0000992301/3 від 01.03.2010 в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 28127,92 грн. і штрафних санкцій в розмірі 14063,96 грн.;№0000891701/3 від 01.03.2010;№0000013500/1 від 01.03.2010; №0001282301/2 від 18.12.2009, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 в порядку частини шостої, сьомої статті 160, статей 49, 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну позивача - Відкритого акціонерного товариства "Кар'єр Мармурний" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Кар'єр Мармурний".

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим 20.07.2009 прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№0000982301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 42569,00 грн., в тому числі: основний платіж- 30092,00грн., штрафні санкції- 12477,00 грн.;

-№0000992301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 46989,96 грн., в тому числі: основний платіж- 31326,64грн., штрафні санкції- 15663,32 грн.;

-№0000891701/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2970,00 грн., в тому числі: основний платіж- 990,00 грн., штрафні санкції-1980,00 грн.

За результатами апеляційного оскарження відповідачем 01.03.2010 прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№0000982301/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 42569,00 грн., в тому числі: основний платіж - 30092,00 грн., штрафні санкції- 12477,00 грн.;

-№0000992301/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 46989,96 грн., в тому числі: основний платіж- 31326,64грн., штрафні санкції-15663,32 грн.;

-№0000891701/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2970,00 грн., в тому числі: основний платіж- 990,00 грн., штрафні санкції- 1980,00 грн.

-№0000013500/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1694,00 грн., в тому числі: штрафні санкції-1694,00 грн.

Передумовою визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 42569,00 грн, з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 46989,96 грн., з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2970,00 грн. та застосування штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1694,00 грн. став акт №1249/23-02/054676636 від 07.07.2009 планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Кар'єр Мармурний" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого донараховано податок на прибуток в розмірі 30092,00 грн.; підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено суму податок на додану вартість на 31326,64 грн.; підпункт 4.2.1 та підпункт 4.2.9 пункту 4.2. статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 990,00 грн.

Перевіркою було встановлено, що за перевіряємий період з 01.10.2007 по 31.03.2009 позивач завищив валові витрати у сумі 120369,00 грн. До складу валових витрат відповідних періодів було включено, зокрема суми за послуги мобільного зв'язку (в загальному розмірі 110134,70 грн. без наявності відповідних документів, які підтверджують використання цих послуг безпосередньо у виробничих цілях. Разом з тим, до складу валових витрат відповідних періодів включено суми транспортних послуг, які не підтверджені на момент перевірки, у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних і талону замовника.

Підпунктом 1.32. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" закріплене поняття господарської діяльності, а саме, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено поняття підприємництва -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Обов'язковими ознаками витрат платника податку, які можуть бути віднесені до складу валових є призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків та підтвердження понесених витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем" укладено генеральну угоду №349/2004 від 16.03.2004(додаток №3 до генеральної угоди №349/2004 від 16.03.2004), згідно якої надаються послуги мобільного зв'язку по особовому рахунку №967975.Між позивачем та Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" укладено ряд договорів про надання послуг мобільного зв'язку.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що факт надання послуг підтверджується рахунками, виписаними Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем" та податковими накладними. Факт сплати позивачем вартості отриманих послуг підтверджується платіжними дорученнями.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився факт існування наказів: №1а від 04.01.2005, №2а від 29.01.2007, згідно яких для оперативності в обслуговувані в прийнятті рішення, швидкого зв'язку з діловими партнерами та всередині підприємства, економії витрат на послуги зв'язку, прийнято рішення про видачу мобільних телефонів та їх підключення до операторів UMC та Київстар, визначені категорії працівників із встановленням щомісячного ліміту. У вищезазначених наказах обумовлена заборона використання мобільного зв'язку для особистих потреб, а також наказом №42-а від 01.07.2008 закріплені номери мобільних телефонів за співробітниками підприємства.

Слід також зазначити, що згідно Правил користування мобільним зв'язком, згідно яких зокрема, робітники товариства мають право використовувати мобільний за виробничою необхідністю.

Недоречними визнаються доводи апеляційної скарги щодо завищення позивачем валових витрат у період з 01.10.2007 по 31.03.2009 в сумі 110134,70 грн. та заниження податку на додану вартість в розмірі 22027,44 грн., оскільки відповідачем жодних доказів використання, працівниками позивача послуг мобільного зв'язку в особистих потребах не надано.

Не визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі про завищення валових витрат у період з 01.10.2007 по 31.03.2009 у сумі 10233,34 грн. та заниження податку на додану вартість в розмірі 2046,66 грн. (транспортні послуги) у зв'язку з їх безпідставністю.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 15.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс" та Відкритим акціонерним товариством "Кар'єр Мармурний" укладено договір №15/07/07-ТР про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом, згідно умов якого перевізник зобов'язується надати замовнику транспортні послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, згідно додаткової угоди №1.Відповідно до додаткової угоди №1 від 15.07.2007 перевізник надає, а замовник приймає автотранспортні послуги для перевезення вантажу автомобілем (самоскид 25-35 тон) за ціною 0,40 грн. за тону на кілометр, в тому числі, податок на додану вартість.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно актів виконаних робіт №286 від 28.08.2007 та від 09.01.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс" надало транспортні послуги на загальну суму 10233,34 грн. без податку на додану вартість та виставило відповідні рахунки №286 від 28.08.2007 та №1 від 09.01.2008.

Не визнаються апеляційною інстанцією твердження в апеляційній скарзі про неправомірність включення до валових витрат транспортних послуг на загальну суму 10233,34 грн. та податкового кредиту з цих господарських операцій в розмірі 22027,44 грн. відсутністю товарно-транспортних накладних і талону замовника з посиланням на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, оскільки Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акті не регулюють питань податкового обліку, до якого відноситься визначення валових витрат. Дані правила визначають права та обов'язки і власників автотранспорту, перевізників, вантажовідправників та отримувачів вантажу при перевезенні вантажу автомобільним транспортом, та не встановлюють правила податкового обліку валових витрат платника податку.

Слід зазначити, що наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 № 493 з Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні виключений пункт 11.2, абзац 2 якого встановлював, що форма та порядок заповнення товарно-транспортних накладних визначається відповідними нормативними актами.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за відсутністю форми та порядку оформлення товарно-транспортних накладних, їх обов'язковості, відповідач не має правових підстав вимагати від позивача їх наявності для підтвердження правомірності віднесення витрат підприємства з придбання товару до валових витрат та формування податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи згідно Акту наданих послуг №8 від 07.10.2008 ДП "Універсал офіс-Сервіс" надало позивачу послуги по розміщенню реклами в довіднику "Крим-2009"на загальну суму 1710,00 грн. в тому числі податок на додану вартість в розмірі 283,82 грн. та виставлено рахунок №К-2018 від 24.09.2008 на загальну суму 1710,00 грн. в тому числі податок на додану вартість в розмірі 283,82 грн. і виписано податкову накладну №9 від 07.10.2008 на загальну суму 1710,00 грн. в тому числі податок на додану вартість в розмірі 283,82 грн. Проте, як вбачається з розділу ІІ графи 3 "номенклатура поставки товарів (послуг) продавця" вищезазначеної податкової накладної зазначено "товаротранспортні послуги".

Заявником апеляційної скарги не враховано, що наявність в накладній описки у зазначенні номенклатури послуг, яка не впливає на дійсність податкової накладної та, як наслідок, на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 29.02.2008 та від 30.02.2008 ПП "Арком і К" надані послуги по встановленню підшипників 3644 в кількості 2 шт. вартістю 12400,00грн. та підшипник 3556 в кількості 1 шт. вартістю 6450,00 грн., та виданий рахунок-фактура №229 від 13.02.2008, витратна накладна №174 від 14.02.2008 на загальну суму 22620,00 грн. в тому числі податок на додану вартість в розмірі 3770,00 грн., а також виписана податкова накладна №189 від 14.02.2008.

Як зазначено в акті перевірки, податкова накладна №189 від 14.02.2008 не є дійсною та не може бути включена до складу податкового кредиту, у зв'язку з тим, що до відділу податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим надійшла службова записка №64/26-31 від 27.03.2009 з відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в місті Сімферополі відносно ПП "Арком і К" щодо порушення кримінальної справи відносно ПП "Арком і К" за частиною першою статті 205, частиною третьою статті 212, частинами першою, другою статті 366, частинами першою, третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

Слід зазначити, що в акті перевірки відсутні відомості щодо фіктивної діяльності ПП "Арком і К", оскільки фіктивність діяльності має підтверджуватися вироком суду у кримінальній справі, який набрав законної сили і є обов'язковим для адміністративного суду, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судова колегія звертає увагу на те, що станом на 30.06.2009 встановлених розбіжностей по податковому кредиту не виявлено, тобто, контрагентами позивача по господарським правовідносинам, за рахунок яких позивачем сформовано податковий кредит, задекларовані зобов'язання з податку на додану вартість з цих операцій, що повністю узгоджується з пунктом 3.2.2.1 "Перевірка автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість згідно з АС "Контрагент".

Отже, позивачем правомірно включено до валових витрат затрати , понесені в розмірі 120369,00грн. та правомірно включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 28127,92 грн. по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "НПВ "Протей".

Необґрунтованими вважаються судовою колегією твердження в апеляційній скарзі про те, що виплачена співробітникам (ОСОБА_6 та ОСОБА_7.) сума в розмірі 6600,00 грн. на придбання ваучерів мобільного зв'язку не включена у дохід таких громадян тому є додатковим благом чи іншим доходом, оскільки доказів поповнення рахунків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 особистих телефонів мобільного зв'язку, придбаними скетч-картами на загальну суму 6600,00грн., відповідачем не представлено, отже, відсутні порушення приписів підпункту 4.2.1 підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". У позивача відсутні обов'язки утримувати та сплачувати податок до бюджету у зв'язку з виплатою співробітникам суми в розмірі 6600,00 грн. на придбання ваучерів мобільного зв'язку.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб", суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.11 у справі № 2а-3326/10/5/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко