Постанова

від 06.08.2014 по справі 2а-3326/10/5/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2014 року м. Київ К/9991/22932/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - Сімферопольська МДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі № 2а-3326/10/05/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кар'єр Мармурний" (далі - Товариство)

до Сімферопольської МДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, уточнені позовні вимоги Товариства задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.03.2010 № 0000982301/3, від 01.03.2010 № 0000992301/3 в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 42191,88 грн. (у тому числі 28127,92 грн. за основним платежем та 14063,96 грн. за штрафними санкціями); від 01.03.2010 № 0000892301/3; від 01.03.2010 № 0000013500/1 та від 18.12.2009 № 0001282301/2.

Посилаючись на неправильне застосування судами положень чинного законодавства та на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, Сімферопольська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення у справі та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009, оформлену актом від 07.07.2009 № 1249/23-02/05467636. За наслідками цієї перевірки з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження податковою інспекцією було прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 01.03.2010 № 0000982301/3, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 42569 грн. (у тому числі 30092 грн. за основним платежем та 12477 грн. за штрафними санкціями);

від 01.03.2010 № 0000992301/3, за яким позивача нараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 46989,96 грн. (у тому числі 31326,64 грн. за основним платежем та 15663,32 грн. за штрафними санкціями);

від 01.03.2010 № 0000892301/3, за яким позивача зобов'язано сплатити 2970 грн. з податку з доходів фізичних осіб (у тому числі 990 грн. за основним платежем та 1980 грн. за штрафними санкціями);

від 01.03.2010 № 0000013500/1 про нарахування позивачеві штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 1694 грн.;

від 18.12.2009 № 0001282301/2 про визначення Товариству штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 119 грн.

Так, під час цієї перевірки податковим органом було виявлено завищення позивачем валових витрат на 120 369 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на оплату послуг мобільного зв'язку за відсутності доказів їх використання у виробничій діяльності Товариства, а також витрат на оплату транспортних послуг (наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс») без наявності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних та талонів замовника.

Наведені обставини слугували підставою і для невизнання податковим органом права позивача на включення до податкового кредиту сум ПДВ у ціні вказаних послуг. Також на обґрунтування правомірності донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ податкова інспекція послалася на незаконне відображення Товариством у складі податкового кредиту сум ПДВ за податковою накладною від 14.02.2008 № 189, виписаною приватним підприємством «Арком і К», з огляду на факт порушення кримінальної справи щодо цього постачальника за ознаками злочинів, передбачених статтями 205, 212, 358 та 366 Кримінального кодексу України.

Донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб ґрунтується на тому, що ДПІ кваліфікувала придбані позивачем ваучери на оплату послуг мобільного зв'язку як додаткове благо працівників Товариства, що підлягає включення до оподатковуваного доходу таких працівників відповідно до підпунктів 4.2.1, 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Розглядаючи епізод щодо відображення позивачем у податковому обліку витрат на оплату послуг мобільного зв'язку, суди, керуючись положеннями підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначили, що умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг) з господарською метою та оформлення цієї операції необхідними первинними документами (у тому числі податковими накладними).

Досліджуючи питання щодо відповідності цих витрат наведеним критеріям, суди встановили, що факт надання послуг мобільного зв'язку позивачеві закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок» підтверджується наявними у справі договорами про надання послуг мобільного зв'язку, податковими накладними, платіжними дорученням про оплату зазначених послуг безготівковим способом.

Також судами з'ясовано, що Товариством було організовано корпоративний мобільний зв'язок шляхом видачі співробітникам службових мобільних телефонів зі службовими номерами, підключеними до операторів мобільного зв'язку, із встановленням ліміту витрат на мобільний зв'язок. Доказів використання працівниками Товариства мобільних послуг в особистих цілях та\або понад установлені ліміти податковою інспекцією не представлено.

На підставі цього суди дійшли об'єктивного висновку про те, що витрати, пов'язані з оплатою послуг мобільного зв'язку, є витратами юридичної особи (позивача у справі) у процесі провадження нею господарської діяльності, а не його працівників - фізичних осіб, за якими телефони закріплені. Наведене обумовлює правомірність врахування цих витрат Товариством при визначенні бази та об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Оскільки Сімферопольською МДПІ не доведено фактів передачі телефонів у користування працівникам без вказівки на виробничий характер такого використання або оплату Товариством особистих рахунків працівників за надані послуги мобільного зв'язку, то підстави для кваліфікації вартості цих послуг як додаткове благо працівників Товариства, що обкладається податком з доходів фізичних осіб, відсутні.

У той же час не можна погодитися з наданою судами правовою оцінкою по епізоду щодо відображення платником у податковому обліку витрат на оплату послуг з перевезення вантажів у загальній сумі 10233,34 грн. (а також ПДВ у сумі 2046,66 грн.), поставлених товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», без наявності товарно-транспортної документації.

Як встановлено частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою цієї ж статті Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним законодавчим вимогам, та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, визначено, що товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 цих Правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

В силу вимог пункту 11.3 названих Правил дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Згідно з пунктами 11.5, 11.6, 11.7 вищеназваних Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортні накладні та дорожні листи є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення та підтверджують їх виконання; зазначені документи мають бути в наявності у позивача як замовника вантажних перевезень.

А відтак витрати на оплату транспортних послуг (у тому числі по сплаті ПДВ), що не оформлені зазначеними перевізними документами, є такими, що не відповідають критерію документальної підтвердженості, у зв'язку з чим не підлягають врахуванню при визначенні оподатковуваного доходу платника та при формуванні податкового кредиту.

Що ж стосується питання правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковою накладною від 14.02.2008 № 189, виписаною приватним підприємством «Арком і К», то, як вірно зазначили суди, власне факт порушення кримінальної справи відносно контрагента сам по собі не може слугувати свідченням недобросовісності позивача як платника податків та виключати право Товариства на відображення у податковому обліку операцій з цим постачальником.

З урахуванням викладеного з огляду на помилковість окремих висновків судів попередніх інстанцій Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові Товариства у відповідній частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі № 2а-3326/10/05/0170 змінити в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування:

податкового повідомлення-рішення від 01.03.2010 № 0000992301/3 в частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Кар'єр Мармурний" податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 3069,99 грн. (у тому числі 2046,66 грн. за основним платежем та 1023,33 грн. за штрафними санкціями);

податкового повідомлення-рішення від 01.03.2010 № 0000982301/3в частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Кар'єр Мармурний" податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3837,51 грн. (у тому числі 2558,34 грн. за основним платежем та 1279,17 грн. за штрафними санкціями).

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі № 2а-3326/10/05/0170 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючийсуддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак А.О. Рибченко