Постанова

від 18.04.2012 по справі 27/222пн/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 27/222пн/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоУліцького А.М., суддівМачульського Г.М., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуДонецького апеляційного господарського суду відвід 07.02.2012 р. у справі№27/222пн/2011 Господарського судуЛуганської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Садко плюс" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 пропокладення обов'язку звільнити торгівельні місця

за участю представників

- відповідача:ОСОБА_5 (довіреність від 10.04.2012р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Садко плюс" (далі -позивач) просило, з урахуванням зміни позовних вимог, зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (далі -відповідач) звільнити торгівельні місця, на яких розташовані тимчасові металеві споруди за №145 "А" (площею 3,0 х 2,0 м), №68 "А" (площею 4,0 х 2,05 м) шляхом їх демонтажу та вивозу з території ДП "Ринок м. Старобільськ" за адресою: АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухилення відповідача від укладення договору оренди торгівельних місць є порушенням Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року №57/188/84/105.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.12.2011р. (суддя Лазненко Л.Л.), залишеним постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Манжур В.В., судді Будко Н.В., Москальова І.В.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.05.2011р. між виконавчим комітетом Старобільської міської ради (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Ринок міста Старобільськ" (орендар) був укладений договір оренди землі (державна реєстрація від 10.05.2011р. за № 442510004000148), за умовами якого орендодавцем на підставі рішення Старобільської міської ради від 08.04.2011р. №5/91 передано в оренду на 15 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення із земель державної власності на території Старобільської міської ради за адресою: АДРЕСА_1, площею 2,0166га.

Згідно додаткової угоди від 29.07.2011р. до договору оренди землі від 10.05.2011р. (державна реєстрація від 29.07.2011р. за №442510004000398), строк дії договору оренди встановлений до 31.08.2024 року.

11.05.2011р. між Дочірнім підприємство "Ринок міста Старобільськ" (суборендодавець) та позивачем (суборендар) був укладений договір суборенди землі (державна реєстрація 11.05.2011р. за №44251000400015), за умовами якого в суборенду до 01.07.2013р. передано земельну ділянку загальною площею 1,9105га несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах території Старобільської міської ради за адресою: АДРЕСА_1.

Від пропозицій позивача укласти договір оренди відповідач відмовився.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того що ухилення відповідача від укладення договору оренди торгівельних місць є порушенням Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року №57/188/84/105, а тому займані відповідачем торгівельні місця підлягають звільненню.

Судові рішення не підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Згідно статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 4 3 цього кодексу передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до приписів статті 22 вказаного кодексу до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви (ч.4).

Згідно статті 77 цього кодексу господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Із доводів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається, що спір не міг бути вирішений у судовому засіданні, призначеному місцевим господарським судом, а зміна предмету позову не суперечить приписам статті 22 наведеного кодексу, і судом наведені норми не порушені.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів статті 101 зазначеного кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 було забезпечено розгляд її апеляційної скарги, при цьому за участю її представника.

Із доводів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається, що суд апеляційної інстанції не здійснив перевірку рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Крім того, частиною другою статті 111 10 зазначеного кодексу передбачено обов'язкові випадки для суду касаційної інстанції для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: 1) справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів; 2) справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду; 3) господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі; 4) рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові; 5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу; 6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 17 цього Кодексу; 7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Відтак доводи, викладені у касаційній скарзі, не дають правових підстав вважати, що судові рішення прийняті з порушенням приписів статей 4 2 , 4 3 , 22, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року №57/188/84/105 передбачено обов'язок адміністрації ринку укладати письмові угоди з продавцями про надання торговельних місць на визначений термін, в яких рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів про надання торговельних місць на визначений термін, які і надають особам, що уклали із адміністрацією ринку таку угоду, право користуватись такими торгівельними місцями.

Відповідно до наведених Правил торгівлі на ринках торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо (пункт 13).

Від так, оскільки відповідач займає торгівельні місця металевими спорудами без правових підстав, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що позов підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011року зі справи Господарського суду Волинської області.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. у справі Господарського суду Луганської області №27/222пн/2011 -без змін.

Головуючий суддя А.М. Уліцький

Судді Г.М. Мачульський

Л.І. Рогач