Постанова

від 18.04.2012 по справі 7/329

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 7/329

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2012 року у справі № 7/329 Господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", Донецька область, до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк, про стягнення 3% річних -6 201,68 грн., інфляційних - 17 925,22 грн., пені -1 371,33 грн.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

встановив:

У жовтні 2011 року позивач ПАТ "Донецькобленерго" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення 25 498,23 грн.

Вказував, що рішеннями Господарського суду Донецької області від 15.09.08 у справі № 7/143; від 22.04.09 у справі № 7/67; від 28.06.09 у справі № 20/178; від 04.11.09 у справі № 38/273; від 18.08.10 у справі № 38/139; від 25.08.10 у справі № 20/167 та від 11.05.11 справі № 20/62, які набрали законної сили, за позовом ВАТ "Донецькобленерго" до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" постановлено стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за спожиту електроенергію на підставі договору № 2116 від 31.01.03, інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

Посилаючись на несплату відповідачем зазначених грошових коштів, позивач просив стягнути з останнього 17 925,22 грн. інфляційних втрат, 6 201,68 грн. 3 % річних та 1 371,33 грн. пені, а всього -25 498,23 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 08 грудня 2011 року (суддя Сгара Е.В.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь ПАТ "Донецькобленерго" 17 925,22 грн. інфляційних втрат, 6 201,68 грн. 3 % річних та 1 097,06 грн. пені.

В іншій частині вимог відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на невиконання відповідачем рішень суду у перелічених вище справах, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті інфляційних втрат, 3 % річних та пені з врахуванням її обмеження до подвійної облікової ставки Національного банку України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2012 року (колегія суддів у складі: Колядко Т.М. -головуючого, Діброва Г.І., Приходько І.В.) рішення частково скасовано, постановлено нове рішення.

Постановлено стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь ПАТ "Донецькобленерго" 14 324,97 грн. інфляційних втрат, 5 874,31 грн. 3 % річних та 1 097,06 грн. пені.

В решті рішення залишено без змін.

Постанова обґрунтована посиланнями на виникнення у позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3 % річних та пені, за невиконання останнім рішень суду, з дати набрання вказаними рішеннями законної сили, а не з дня їх постановлення, як вважав позивач та місцевий господарський суд.

У касаційній скарзі ПАТ "Донецькобленерго", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 625 ЦК України та ст.ст. 22, 83, 84 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішеннями Господарського суду Донецької області від 15.09.08 у справі № 7/143; від 22.04.09 у справі № 7/67; від 28.06.09 у справі № 20/178; від 04.11.09 у справі № 38/273; від 18.08.10 у справі № 38/139; від 25.08.10 у справі № 20/167 та від 11.05.11 справі № 20/62, які набрали законної сили, за позовом ВАТ "Донецькобленерго" до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" постановлено стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за спожиту електроенергію на підставі договору № 2116 від 31.01.03, інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми права, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з інших періодів виникнення у позивача права на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, ніж місцевий господарський суд.

Так, приписами ст. 85 ГПК України встановлено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу (ст. 93 ГПК України).

З правового аналізу зазначених процесуальних норм слідує, що рішення суду першої інстанції, якщо його не було оскаржено до суду апеляційної інстанції набирає законної сили через 10 днів з дня його оформлення у відповідності з вимогами ст. 84 ГПК України.

З огляду на зазначені норми процесуального права, перелічені вище рішення Господарського суду Донецької області, невиконання яких відповідачем стало підставою даного позову, набрали законної сили:

1) у справі № 7/143 від 15.09.08 -01.10.08;

2) у справі № 7/67 від 22.04.09 -03.05.09;

3) у справі № 20/178 від 28.06.09 -08.08.09;

4) у справі № 38/273 від 04.11.09 -15.11.09;

5) у справі № 38/139 від 18.08.10 -29.08.10;

6) у справі № 20/167 від 25.08.10 -20.10.10 (з дня винесення постанови судом апеляційної інстанції);

7) у справі № 20/62 від 11.05.11 -22.05.11.

З вказаних дат набрання означеними рішеннями Господарського суду Донецької області законної сили виходив апеляційний суд, здійснюючи перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних.

Таким чином, судом апеляційної інстанції у відповідності з зазначеними вимогами процесуального права правильно встановлено періоди набрання даними рішеннями суду законної сили та здійснено вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, висновки суду апеляційної інстанції про те, що невиконання відповідачем зазначених рішень суду є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних, відповідають вимогам діючого законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

Крім того, п. 4.2.1 договору № 2116 від 31.01.03 про постачання електричної енергії сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 "Порядок розрахунків" до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 1 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Проте, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи зазначені вимоги Закону, місцевим господарським судом, з яким погодився в даній частині суду апеляційної інстанції, правильно обмежено розмір пені встановленого договором до розміру пені, встановленого положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Разом з тим, місцевий господарський суд, при розгляді даної справи не врахував положення ст. 85 ГПК України, якою встановлено порядок набрання рішенням господарського суду законної сили, що вплинуло на правильність визначення періодів виникнення у позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних та на розрахунок їх розміру.

Доводи касаційної скарги про неправильне визначення судом апеляційної інстанції періодів виникнення у позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції та спростовуються приписами ст. 85 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2012 року у справі № 7/329 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

О.А. Подоляк