Рішення

від 17.04.2012 по справі 12/5025/978/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2012 р.Справа № 12/5025/978/11

За позовом Закритого акціонерного товариства „Летичівська швейна фабрика"

смт. Летичів

до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" м. Київ

про розірвання іпотечного договору (з майновим поручителем ) від 28.04.07

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача, - Закрите акціонерне товариство „Хмельницьклегпром"

м.Хмельницький

Суддя Олійник Ю.П.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за дов. від 05.01.12,

від відповідача - ОСОБА_2 - за дов. від 24.10.11,

від третьої особи - не з'явився

У судовому засіданні згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.06.11 порушено провадження у справі №12/5025/978/11. Рішенням від 20.07.11 позов задоволено, розірвано іпотечний договір, укладений 28.04.07 між відповідачем та позивачем. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.10.11 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення від 20.07.11 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.12 касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.10.11 та рішення господарського суду Хмельницької області від 20.07.11 у справі №12/5025/978/11 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області. При цьому у Постанові Вищий господарський суд України не погодився із висновками попередніх судових інстанцій про те, що за іпотечним договором позивач несе відповідальність за всією заборгованістю за кредитним договором від 06.10.2005р., а у зв'язку із збільшенням відсоткової ставки за кредитним договором було збільшено і обсяг відповідальності позивача. Зазначено, що договір іпотеки є похідним договором від договору кредиту, посвідченого нотаріально, питання дійсності якого не оспорювалось. Звернуто увагу, що при прийнятті оскаржуваних судових актів господарські суди виходячи з доведеності факту настання умов, передбачених ст. 651 ЦК України, а відтак і наявності підстав для розірвання договору іпотеки, проте не надавши при цьому належної оцінки положенню п. 1. додаткового договору від 13.11.2007 року до іпотечного Договору від 28.04.2007 року та не дослідивши факту доведеності умов передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України. Оскільки передбачених законом підстав для розірвання кредитного договору по справі не встановлено, то господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено наявності всіх необхідних підстав для розірвання похідного від кредитного Договору іпотечного договору (з майновим поручителем) укладеного 28.04.2007р. між відповідачем та позивачем.

Згідно автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Олійнику Ю.П. Ухвалою від 13.02.2012р. справу №12/5025/978/11 прийнято до свого провадження.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 2.04.2012р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Позивач у позовній заяві та представник у судовому засіданні просять про розірвання іпотечного договору (з майновим поручителем), укладеного 28 квітня 2007р. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що за додатковим договором 02.10.2007р. до договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії відсоткова ставка підвищилась з 18% до 23% річних. Цим самим сторони збільшили обсяг відповідальності майнового поручителя поза його волею, тому згідно ст.559 ЦК України порука припиняється. У результаті зміни основного зобов'язання в частині збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами змінились умови та розмір відповідальності за невиконання боржником основного зобов'язання. Так, у п.1.4.2. іпотечного договору сторони (кредитор та майновий поручитель) домовились про те, що майновий поручитель поручається за належне виконання основного зобов'язання з конкретним обсягом відповідальності. При цьому майновий поручитель не надавав згоди на зміну умов іпотечного договору, не поручався за новий обсяг відповідальності, тому основне зобов'язання, що наведено у іпотечному договорі не відповідає тому основному зобов'язанню, про який домовилися між собою кредитор та боржник. Звертається увага, що у результаті збільшення відсоткової ставки за кредитним договором змінився зміст зобов'язання та виник новий обов'язок боржника (ЗАТ „Хмельницьклегпром") сплачувати відсотки за підвищеним розміром, у зв'язку з чим відповідач намагається також покласти обов'язок несення збільшеної відповідальності і на майнового поручителя, тоді як згідно ст.511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. Крім того, згідно з ст. 628 ЦК України внесення змін до договору повинно нотаріально посвідчуватись. Згідно із положеннями ст.604 ЦК України в результаті збільшення основного зобов'язання за кредитним договором змінились основні умови договору, тому з моменту укладання додаткового договору сторонни допустили новацію, яка припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним.

У додаткових письмових поясненнях позивач посилається на наявність чотирьох умов для розірвання спірного договору згідно з ст.652 ЦК України. Звертається увага на те, що у момент укладення договору сторони виходили, що така зміна обставин не настане: згідно п.1.1. договору майнової поруки сторони домовились, що майновий поручитель поручається за виконання зобов'язання боржником згідно кредитного договору та всіма додатковими договорами, які до нього вже укладені. Тому позивач виходив з того, що зміна обставин, що були наявні під час укладення договору, не настане. Крім того, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після її виникнення при всій турботливості та обачності які від неї вимагались: позивач не є стороною кредитного договору, не має жодних прав та обов'язків за ним, а відтак не має права жодним чином впливати на волевиявлення сторін даного договору. Зміна обставин, що є підставою для розірвання договору майнової поруки, настала внаслідок вільного волевиявлення сторін кредитного договору, що направленні на зміну істотних його умов. Тим самим сторони поклали обов'язок на майнового поручителя виконувати зобов'язання зовсім інше ніж у договорі майнової поруки. До того ж зміна зобов'язання у вигляді зміни відсоткової ставки за кредитним договором повинна засвідчуватись нотаріально. Посилається на те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору: поручитель при укладення договору майнової поруки розраховував, що він нестиме відповідальність в межах тих умов, що обумовлені договором майнової поруки. В силу того, що ст. 511 ЦК України передбачено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи, поручитель розраховував на те, що домовленістю сторін кредитного договору не може бути покладений обов'язок на майнового поручителя нести ризик втрати майна за зобов'язанням з яким він не погоджувався. Він не згідний нести ризик втрати власного майна за такими умовами, оскільки від збільшення відповідальності тільки збільшуються майнові втрати позивача. Звертається увага також на те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона: у договорі відсутня будь-яка умова яка б свідчила про те, що майновий поручитель погоджується на будь-яке збільшення його відповідальності в результаті укладення додаткових договорів між кредитором та боржником. Законом взагалі міститься гарантія про те, що поручитель не несе відповідальності за зобов'язанням згідно із яким його відповідальність збільшується. В обґрунтування позовних вимог посилається на ст.ст. 511, 604, 629, 653 ЦК України, ст. 3, 19 Закону України «Про іпотеку». Крім того, позивачем надано розрахунок, згідно якого різниця між сумами кредиту та відсотків до внесення змін і після складає 640712,42 грн. ( 6527400,50 грн.- 5856688,08 грн.), що свідчить про істотну зміну обставин.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні позовні вимоги заперечують у зв'язку з тим, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі чинних договорів. Звертається увага, що з приписів ч.5 ст. 3 Закону України „Про іпотеку»вбачається, що основне кредитне зобов'язання може існувати незалежно від наявності забезпечувального зобов'язання і внесення змін до кредитного зобов'язання не потребує попереднього внесення змін до забезпечувального зобов'язання, а саме договору іпотеки. Незалежно від того, наскільки збільшилася чи зменшилася сума основного зобов'язання, ЗАТ „Летичівська швейна фабрика" відповідає за виконання зобов'язань в межах забезпечених іпотечним договором. За умовами ч.1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Посилаються на те, що пунктом 2.13. договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005р. визначено, що банк має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій. Крім того, пунктом 1.1. іпотечного договору передбачено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005р. з усіма додатковими угодами до нього. Зазначається, що відповідно до п.1.1. Іпотечного договору іпотекодавець передав іпотекодержателю предмет іпотеки в забезпечення вимог договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005р., які виникли за кредитним договором, так і в забезпечення вимог, які можуть виникнути у майбутньому з будь-яких додаткових угод до кредитного договору, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо. Звертається увага також на факти, встановлені Рівненським апеляційним господарським судому справі №17/5025/204/11 за позовом ЗАТ "Летичівська швейна фабрика" до ЗАТ "Хмельницьклегпром" про визнання недійсним оспорюваного іпотечного договору. Крім того, зазначається, що відповідно до приписів ст.652 ЦК України розірвання договору у зв'язку із істотною зміною обставин допускається за наявності передбачених чотирьох обов'язкових умов.

У доповненні до відзиву відповідач посилається на те, що у спірному іпотечному договорі ( п.1.1.) зазначено, що останній забезпечує виконання договору про надання не відновлювальної кредитної лінії, які виникли за кредитним договором, так і в забезпечення вимог, які можуть виникнути у майбутньому з будь-яких додаткових угод до кредитного договору, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо. Звертається увага, що даний факт встановлений постановою Рівненського апеляційного господарського суду по справі №17/5025/204/11 між тими самими сторонами, а відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Посилаються на те, що позивачем не доведено чотири обов'язкові умови необхідні для розірвання договору визначені ст.652 ЦК України, про що наголошується в постанові Вищого господарського суду України від 17.01.2011р. по справі. Зокрема, не доведено того, що на момент укладення договору сторони виходили із того, що така зміна обставин не настане, оскільки відповідно до п.2.13 договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ23 від 06.10.2005р. банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки та комісій, визначених п. 1.1.1. цього Договору, відповідно на час підписання спірного Іпотечного договору Позивач уже міг припустити, що така зміна настане та оцінити обставини, при яких договір буде виконуватись. Крім того, не доведено, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки незалежно від того, наскільки збільшилася чи зменшилася сума основного зобов'язання, позивач відповідає за виконання зобов'язання в межах забезпечених іпотечним договором. Крім того, відповідачем надано розрахунок заборгованості , згідно з яким непогашена сума кредиту та відсотків становить 5328954,93 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство „Хмельницьклегпром" м.Хмельницький (повідомлена належним чином про розгляд справи , що підтверджується повідомленням про вручення 8.04.2012р. ухвали суду), представника у судове засідання не направила, додаткових пояснень не надала. У попередніх письмових поясненнях Третя особа підтверджує факт укладання з позивачем додаткового договору №9 від 02.10.08, згідно якого підвищено проценту ставку за кредитним договором з 16% до 23%. Зазначає, що майновий поручитель за іпотечним договором про підвищення відсоткової ставки не попереджався, відповідно не давав згоди на збільшення обсягу його відповідальності в результаті підвищення процентної ставки за основним зобов'язанням, що є неприпустимим, оскільки дві сторони вирішують питання щодо обов'язку третьої особи без її згоди.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

06.10.05 між АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк", найменування якого згідно з п.1.2 Статуту змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»( відповідач), та позичальником ЗАТ „Хмельницьклегпром" (третьою особою) укладений договір про надання не відновлюваної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 з додатковими угодами до нього №1 від 19.02.06, №2 від 28.02.06, №3 від 17.04.06, №4 від 26.06.06, №5 від 25.10.06, №8 від 24.09.07, №9 від 02.10.08.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору Кредитор (відповідач) зобов'язується надавати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами. Згідно з п.1.1.1 договору сторони погодили, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами („траншами") зі сплатою 18% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору в межах максимального ліміту заборгованості до 500000,00грн.

Одержання Третьою особою кредитних коштів у сумі 4498613,53грн. підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку.

Пунктом 2.13. договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005р. визначено, що банк має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій.

Згідно додаткового договору №8 від 24.09.07 до договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії сторони погодили сплату 16% річних та комісій у розмірі та порядку , визначеному тарифами згідно додатку №1 до цього договору.

02.10.2008р. додатковим договором №9 до договору про надання не відновлюваної кредитної лінії №880-НКЛ 23 сторони домовилися внести зміни до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005р., згідно яких зазначено в п.1.1.1 договору, що надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", зі сплатою 23% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 4500000,00 грн. Пунктом 1.1.2 договору визанчені дати погашення траншів : до 01.11.2008р. - 500000,00 грн., до 01.12.2008р.- 500000,00 грн., до 01.01.2009р.-1000000,00 грн., до 01.02.2009 року-1582800,00 грн.

28.04.2007р. між АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк", найменування якого згідно з п.1.2 Статуту змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»(відповідач) та ЗАТ „Летичівська швейна фабрика" (позивач) укладений спірний іпотечний договір. Пунктом 1.1. останнього передбачено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005р. з усіма додатковими угодами до нього. В п.1.4.6 іпотечного договору сторони погодили, що сплата процентів за користування кредитом в розмірі 18 % річних та комісій, в розмірі та порядку відповідно до положень визначених договором про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005р.

Додатковим договором від 13.11.2007р. до іпотечного договору позивач та відповідач домовились (п.1.1), що ЗАТ „Летичівська швейна фабрика" (іпотекодавець) передає в іпотеку АКБ „Укрсоцбанк" (іпотекодержателю) у якості забезпечення виконання Позичальником (третьою особою ЗАТ „Хмельницьклегпром") зобов'язань за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005 року з усіма додатковими угодами до нього, укладеного між Іпотекодержателем і Позичальником ("основне зобов'язання") наступне майно: нежитлові приміщення - майновий комплекс, загальною площею 1935,8 кв.м., що розташований за адресою: Хмельницька область Летичівський р - н., смт. Летичів вул. Горького, 40, який складається з адмінбудинку з виробничими цехами та прибудовою загальною площею 1518,2 кв.м., літера за планом земельної ділянки „А-2"; будівлі трансформаторної підстанції загальною площею 16,8 кв.м., літера за планом земельної ділянки „Б"; будівлю матеріального складу з навісом, загальною площею 320,7 кв.м., літера за планом земельної ділянки ,32; літньої вбиральні, загальною площею 9,5 кв.м. літера за планом земельної ділянки „Г"; будівлі прохідної загальною площею 70,6 кв.м., літера за планом земельної ділянки „Д"; огорожі, номер за планом земельної ділянки „1-4", що належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого 10.09.2001 року Летичівською селищною радою згідно рішення № 139 ви 28.08.2001 року, право власності на яке зареєстровано Хмельницьким БТІ 12.05.1997 року у реєстрову книгу № 2 за реєстровим номером 52, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 3970055, який розташований на земельній ділянці площею 1,195 га знаходиться в користуванні на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ХМ №002384, виданого Летичівською селищною радою на підставі №22 від 02.03.2001 року. Пункт 1.4.2 сторони встановили, що сплата процентів користування кредитом за договором, яким обумовлене основне зобов'язання, в розмірі 16,0% річних та комісій в порядку на умовах та відповідно до приписів положень договору, яким обумовлене основне зобов'язання.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.03.11 по справі №17/5025/204/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.11, відмовлено у задоволенні позову ЗАТ "Летичівська швейна фабрика" до ЗАТ "Хмельницьклегпром", про визнання недійсним іпотечного договору від 28.04.2007р. При цьому встановлено, що оспорюваний іпотечний договір від 28.04.07 зі змінами внесеними додатковим договором від 13.11.07 містить усі істотні умови, передбачені ст.18 Закону України "Про іпотеку", кредитне зобов'язання може існувати незалежно від наявності забезпечувального зобов'язання і внесення змін до кредитного зобов'язання не потребує попереднього внесення змін до забезпечувального зобов'язання, а саме договору іпотеки, іпотечний договір (з майновим поручителем) 28.04.07 не суперечить вимогам чинного законодавства, волевиявлення сторін укладений уповноваженими представниками сторін у встановленій формі та спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того, встановлено, що іпотечним договором від 28.04.2007р. забезпечено суму вимог банку до ЗАТ "Хмельницьклегпром" в розмірі 770000,00 грн., тобто, вимоги банку забезпечені лише частково іпотечним договором. Незалежно від того, наскільки збільшилася чи зменшилася сума основного зобов'язання, ЗАТ "Летичівська швейна фабрика" відповідає за виконання зобов'язань в межах забезпечених іпотечним договором. Тобто, із збільшенням розміру процентів за основним зобов'язанням розмір відповідальності ЗАТ "Летичівська швейна фабрика" не збільшився у порівнянні з тими умовами відповідальності, на які воно погоджувалось, укладаючи іпотечний договір.

Досліджуючи надані по справі докази та пояснення сторін, судом приймається до уваги таке.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно приписів ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами вищевказаних норм іпотека є спеціальним заходом майнового характеру, який спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання, підставою якого є договір. При цьому згідно з ч.ч.4, 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За умовами ч.1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

З приписів вказаної норми вбачається, що основне кредитне зобов'язання може існувати незалежно від наявності забезпечувального зобов'язання і внесення змін до кредитного зобов'язання не потребує попереднього внесення змін до забезпечувального зобов'язання, а саме договору іпотеки.

Відповідно договір іпотеки є похідним договором від договору про надання не відновлювальної кредитної лінії № 880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005р., посвідченого нотаріально, дійсність якого у судовому порядку не оспорювалась.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1 додаткового договору від 13.11.2007р. до іпотечного Договору від 28.04.2007 року п. 1.1. останнього викладено в редакції про те, що Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язання Принципалом за Договором про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005 року з усіма додатковими договорами до них , укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником майно. Відповідно основним зобов'язанням, забезпеченим за спірним іпотечним договором є зобов'язання, що виникають з договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 06.10.05 та додаткових угод до нього. При цьому сторони не конкретизували , що додаткові угоди повинні були бути укладені на момент підписання спірного іпотечного договору, а не у майбутньому. Тому доводи позивача у цій частині судом не приймаються. Крім того, судом приймається до уваги, що п.2.13. договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005р. визначено, що банк має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій, а додатково угодою №9 до договору про надання не відновлюваної кредитної лінії передбачена сплата відсотків за користуваня кредитом у розмірі 23%.

Не приймаються до уваги доводи позивача про новацію договору, оскільки, укладаючи додаткові угоди до кредитного договору сторони не домовлялись про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням згідно з ст.604 ЦК України, а лише за згодою сторін внесли зміни до окремих пунктів договору про відкриття кредитної лінії на підставі п. 2.13 договору, згідно якого відповідач має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій. При цьому нова редакція окремих пунктів договору не змінює інших умов договору.

Щодо доводів позивача про те, що спірний іпотечний договір є змішаним договором іпотеки та поруки і на нього поширюються правові норми, що регулюють питання припинення поруки, до уваги приймається те, що на правовідносини іпотеки щодо майнового поручителя можуть розповсюджуватись окремі положення цивільного законодавства, що регулюються відносини поруки, зокрема, щодо солідарної відповідальності боржника і поручителя згідно ст.ст. 543, 554 ЦК України, про що зазначено у постанові Верховного суду України від 24.10.11 по справі №10/1946, однак, відносно дії іпотечного договору, підстав для його розірвання діють спеціальні норми закону, які регулюють правовідносини за договорами іпотеки ( а саме Закону України „Про іпотеку"), оскільки договір від 28.04.07 є іпотечним договором і містить всі істотні умови іпотечного договору та регулюється Законом України "Про іпотеку".

Не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача про збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя у зв'язку зі збільшенням розміру процентів за користування кредитом по договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії, оскільки іпотечним договором від 28.04.2007р. забезпечено суму вимог банку до ЗАТ "Хмельницьклегпром" в розмірі 770 000,00 грн. При цьому враховується, що вимоги банку забезпечені лише частково іпотечним договором, іпотекодавець - майновий поручитель поручався конкретно визначеним майном. Відтак, незалежно від того, наскільки збільшилася чи зменшилася сума основного зобов'язання, позивач відповідає за виконання зобов'язань в межах забезпечених іпотечним договором. Щодо зазначеного, то такі факти встановлювались також рішенням господарського суду Хмельницької області №17/5025/204/11 від 15.03.11р. та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.11 за позовом ЗАТ "Летичівська швейна фабрика" до ЗАТ "Хмельницьклегпром", про визнання недійсним іпотечного договору від 28.04.2007р.

Підстави для розірвання договорів передбачені положеннями ст. 651 ЦК України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У зв'язку з цим викладені позивачем доводи не свідчать про порушення відповідачем конкретних умов іпотечного договору, про розірвання якого просить позивач. Позивачем не надано доказів на підтвердження порушення відповідачем якоїсь з умов іпотечного договору.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а за наявністю чотирьох умов, визначених ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Така ж правова позиція у постановах Верховного суду України від 21.02.11 №9/219-09, від 27.02.12 №2/52-09.

Судом враховується, що позивачем не доведено того, що на момент укладення договору сторони виходили із того, що така зміна обставин не настане, оскільки відповідно до п.2.13 договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ23 від 06.10.2005р. банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки та комісій, визначених п. 1.1.1. цього Договору, відповідно на час підписання спірного Іпотечного договору Позивач міг припускати, що така зміна настане та оцінити обставини, при яких договір буде виконуватись. Крім того, не доведено, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки незалежно від того, наскільки збільшилася чи зменшилася сума основного зобов'язання, позивач відповідає за виконання зобов'язання в межах забезпечених іпотечним договором. Крім того, розрахунок позивача про різницю між сумами кредиту та відсотків до внесення змін в кредитний договір і після складає 640712,42 грн. спростовується наданим відповідачем розрахунком заборгованості. Судом також враховується, що укладаючи іпотечний договір , позивач не повинен був по ньому отримати будь-якого матеріального блага , відповідно нічого не міг і втрачати.

За таких обставин позивач не навів доказів у розумінні ст.33 ГПК України, які б підтверджували визначені законом умови та не доведено обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов для розірвання договору.

За таких обставин позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, тому у їх задоволені належить відмовити.

Згідно з ст.49 ГПК України у зв'язку з відмовою у позові судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4 5 , 12, 15, 33, 43 , 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Закритого акціонерного товариства „Летичівська швейна фабрика" смт. Летичів до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" м. Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Закритого акціонерного товариства „Хмельницьклегпром" м. Хмельницький, про розірвання іпотечного договору (з майновим поручителем ), укладеного від 28 квітня 2007 року, відмовити.

Повне рішення складено 18.04.2012р.

Суддя Ю.П. Олійник

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2 -позивачу,

3 -відповідачу,

4 -третій особі (м. Хмельницький, вул. Рибалко,28) надіслати рекомендованим з врученням.