Постанова

від 23.05.2012 по справі 12/5025/978/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа №12/5025/978/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Мельник О.В. ,

судді Щепанська Г.А.

при секретарі Головченко Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 (довіреність №02-07/2306 від 24.10.2011 року)

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Закритого акціонерного товариства "Летичівська швейна фабрика" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.04.2012 року у справі №12/5025/978/11

Позивач: Закрите акціонерне товариство "Летичівська швейна фабрика"

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство "Хмельницьклегпром"

про розірвання іпотечного договору

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області №12/5025/978/11 від 17.04.2012 року (суддя Олійник Ю.П.) відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача Закритого акціонерного товариства "Летичівська швейна фабрика".

Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов для розірвання договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство "Летичівська швейна фабрика" оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі позивач просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що за додатковим договором 02.10.2007 року до договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії відсоткова ставка підвищилась з 18% до 23% річних, цим самим сторони збільшили обсяг відповідальності майнового поручителя поза його волею, тому згідно ст.559 ЦК України порука припиняється.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №12/5025/978/11 від 14.05.2012 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу позивача Закритого акціонерного товариства "Летичівська швейна фабрика" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.04.2012 року у справі №12/5025/978/11.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №12/5025/978/11 від 23.05.2012 року у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності судді Бригинець Л.М., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Мельник О.В., суддя Щепанська Г.А..

Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" подано суду відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Представники позивача (апелянта) та третьої особи в судове засідання 23.05.2012 року не з'явились, причини своєї неявки суду не повідомили. Від третьої особи відзив на апеляційну скаргу не надходив. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення. Судова колегія вважає, що неявка представників та неподання відзивів не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Хмельницької області від 17.04.2012 року у справі №12/5025/978/11.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представника відповідача, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.06.2011 року порушено провадження у справі №12/5025/978/11.

Рішенням господарського суду Хмельницької області №12/5025/978/11 від 20.07.2011 року позов задоволено, розірвано іпотечний договір, укладений 28.04.2007 року між відповідачем та позивачем.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду №12/5025/978/11 від 31.10.2011 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення від 20.07.2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України №12/5025/978/11 від 17.01.2012 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 20.07.2011 року у справі №12/5025/978/11 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області. При цьому у Постанові Вищий господарський суд України не погодився із висновками попередніх судових інстанцій про те, що за іпотечним договором позивач несе відповідальність за всією заборгованістю за кредитним договором від 06.10.2005 року, а у зв'язку із збільшенням відсоткової ставки за кредитним договором було збільшено і обсяг відповідальності позивача. Зазначено, що договір іпотеки є похідним договором від договору кредиту, посвідченого нотаріально, питання дійсності якого не оспорювалось. Звернуто увагу, що при прийнятті оскаржуваних судових актів господарські суди виходячи з доведеності факту настання умов, передбачених ст.651 ЦК України, а відтак і наявності підстав для розірвання договору іпотеки, проте не надавши при цьому належної оцінки положенню п.1 додаткового договору від 13.11.2007 року до іпотечного Договору від 28.04.2007 року та не дослідивши факту доведеності умов передбачених ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України. Оскільки передбачених законом підстав для розірвання кредитного договору по справі не встановлено, то господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено наявності всіх необхідних підстав для розірвання похідного від кредитного Договору іпотечного договору (з майновим поручителем) укладеного 28.04.2007 року між відповідачем та позивачем.

Згідно автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Олійнику Ю.П. Ухвалою від 13.02.2012 року справу №12/5025/978/11 прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Хмельницької області №12/5025/978/11 від 17.04.2012 року в задоволенні позовних вимог позивача Закритого акціонерного товариства "Летичівська швейна фабрика" відмовлено.

При винесені нового рішення місцевий господарський суд виходив з наступного.

06.10.2005 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", найменування якого згідно з п.1.2 Статуту змінено на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (відповідач), та позичальником ЗАТ "Хмельницьклегпром" (третьою особою) укладений договір про надання не відновлюваної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 з додатковими угодами до нього №1 від 19.02.2006 року, №2 від 28.02.2006 року, №3 від 17.04.2006 року, №4 від 26.06.2006 року, №5 від 25.10.2006 року, №8 від 24.09.2007 року, №9 від 02.10.2008 року.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору Кредитор (відповідач) зобов'язується надавати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами. Згідно з п.1.1.1 договору сторони погодили, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами ("траншами") зі сплатою 18% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору в межах максимального ліміту заборгованості до 500 000,00 грн..

Одержання Третьою особою кредитних коштів у сумі 4 498 613,53 грн. підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку.

Пунктом 2.13. договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005 року визначено, що банк має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій.

Згідно додаткового договору №8 від 24.09.2007 року до договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії сторони погодили сплату 16% річних та комісій у розмірі та порядку, визначеному тарифами згідно додатку №1 до цього договору.

02.10.2008 року додатковим договором №9 до договору про надання не відновлюваної кредитної лінії №880-НКЛ 23 сторони домовилися внести зміни до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005 року, згідно яких зазначено в п.1.1.1 договору, що надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", зі сплатою 23% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 4 500 000,00 грн. Пунктом 1.1.2 договору визначені дати погашення траншів: до 01.11.2008 року - 500 000,00 грн., до 01.12.2008 року - 500 000,00 грн., до 01.01.2009 року - 1 000 000,00 грн., до 01.02.2009 року-1 582 800,00 грн..

28.04.2007 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", найменування якого згідно з п.1.2 Статуту змінено на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (відповідач) та ЗАТ "Летичівська швейна фабрика" (позивач) укладений спірний іпотечний договір. Пунктом 1.1. останнього передбачено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005 року з усіма додатковими угодами до нього. В п.1.4.6 іпотечного договору сторони погодили, що сплата процентів за користування кредитом в розмірі 18% річних та комісій, в розмірі та порядку відповідно до положень визначених договором про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005 року.

Додатковим договором від 13.11.2007 року до іпотечного договору позивач та відповідач домовились (п.1.1), що ЗАТ "Летичівська швейна фабрика" (іпотекодавець) передає в іпотеку АКБ "Укрсоцбанк" (іпотекодержателю) у якості забезпечення виконання Позичальником (третьою особою ЗАТ "Хмельницьклегпром") зобов'язань за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005 року з усіма додатковими угодами до нього, укладеного між Іпотекодержателем і Позичальником ("основне зобов'язання") майно. Пункт 1.4.2 сторони встановили, що сплата процентів користування кредитом за договором, яким обумовлене основне зобов'язання, в розмірі 16,0% річних та комісій в порядку на умовах та відповідно до приписів положень договору, яким обумовлене основне зобов'язання.

Рішенням господарського суду Хмельницької області 15.03.2011 року по справі №17/5025/204/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 року, відмовлено у задоволенні позову ЗАТ "Летичівська швейна фабрика" до ЗАТ "Хмельницьклегпром", про визнання недійсним іпотечного договору від 28.04.2007 року. При цьому встановлено, що оспорюваний іпотечний договір від 28.04.2007 року зі змінами внесеними додатковим договором від 13.11.2007 року містить усі істотні умови, передбачені ст.18 Закону України "Про іпотеку", кредитне зобов'язання може існувати незалежно від наявності забезпечувального зобов'язання і внесення змін до кредитного зобов'язання не потребує попереднього внесення змін до забезпечувального зобов'язання, а саме договору іпотеки, іпотечний договір (з майновим поручителем) 28.04.2007 року не суперечить вимогам чинного законодавства, волевиявлення сторін укладений уповноваженими представниками сторін у встановленій формі та спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того, встановлено, що іпотечним договором від 28.04.2007 року забезпечено суму вимог банку до ЗАТ "Хмельницьклегпром" в розмірі 770 000,00 грн., тобто, вимоги банку забезпечені лише частково іпотечним договором. Незалежно від того, наскільки збільшилася чи зменшилася сума основного зобов'язання, ЗАТ "Летичівська швейна фабрика" відповідає за виконання зобов'язань в межах забезпечених іпотечним договором. Тобто, із збільшенням розміру процентів за основним зобов'язанням розмір відповідальності ЗАТ "Летичівська швейна фабрика" не збільшився у порівнянні з тими умовами відповідальності, на які воно погоджувалось, укладаючи іпотечний договір.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно приписів ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами вищевказаних норм іпотека є спеціальним заходом майнового характеру, який спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання, підставою якого є договір. При цьому згідно з частинами 4,5 ст.3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За умовами ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

З приписів вказаної норми вбачається, що основне кредитне зобов'язання може існувати незалежно від наявності забезпечувального зобов'язання і внесення змін до кредитного зобов'язання не потребує попереднього внесення змін до забезпечувального зобов'язання, а саме договору іпотеки.

Відповідно договір іпотеки є похідним договором від договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005 року, посвідченого нотаріально, дійсність якого у судовому порядку не оспорювалась.

Відповідно до п.1 додаткового договору від 13.11.2007 року до іпотечного Договору від 28.04.2007 року п.1.1. останнього викладено в редакції про те, що Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язання Принципалом за Договором про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005 року з усіма додатковими договорами до них, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником майно. Відповідно основним зобов'язанням, забезпеченим за спірним іпотечним договором є зобов'язання, що виникають з договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 06.10.2005 року та додаткових угод до нього. При цьому сторони не конкретизували, що додаткові угоди повинні були бути укладені на момент підписання спірного іпотечного договору, а не у майбутньому. Пунктом 2.13. договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ 23 від 06.10.2005 року визначено, що банк має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій, а додатково угодою №9 до договору про надання не відновлюваної кредитної лінії передбачена сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 23%.

Місцевим господарським судом правомірно не взято до уваги доводи позивача про новацію договору, оскільки, укладаючи додаткові угоди до кредитного договору сторони не домовлялись про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням згідно з ст.604 ЦК України, а лише за згодою сторін внесли зміни до окремих пунктів договору про відкриття кредитної лінії на підставі п.2.13 договору, згідно якого відповідач має право ініціювати зміну розміру процентів та комісій. При цьому нова редакція окремих пунктів договору не змінює інших умов договору.

Щодо доводів позивача про те, що спірний іпотечний договір є змішаним договором іпотеки та поруки і на нього поширюються правові норми, що регулюють питання припинення поруки, до уваги правомірно прийнято те, що на правовідносини іпотеки щодо майнового поручителя можуть розповсюджуватись окремі положення цивільного законодавства, що регулюються відносини поруки, зокрема, щодо солідарної відповідальності боржника і поручителя згідно ст.ст.543, 554 ЦК України, про що зазначено у постанові Верховного суду України від 24.10.2011 року по справі №10/1946, однак, відносно дії іпотечного договору, підстав для його розірвання діють спеціальні норми закону, які регулюють правовідносини за договорами іпотеки ( а саме Закону України "Про іпотеку"), оскільки договір від 28.04.2007 року є іпотечним договором і містить всі істотні умови іпотечного договору та регулюється Законом України "Про іпотеку".

Також, господарським судом Хмельницької області правомірно не взято до уваги доводи позивача про збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя у зв'язку зі збільшенням розміру процентів за користування кредитом по договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії, оскільки іпотечним договором від 28.04.2007 року забезпечено суму вимог банку до ЗАТ "Хмельницьклегпром" в розмірі 770 000,00 грн.. Вимоги банку забезпечені лише частково іпотечним договором, іпотекодавець - майновий поручитель поручався конкретно визначеним майном. Відтак, незалежно від того, наскільки збільшилася чи зменшилася сума основного зобов'язання, позивач відповідає за виконання зобов'язань в межах забезпечених іпотечним договором. Щодо зазначеного, то такі факти встановлювались також рішенням господарського суду Хмельницької області №17/5025/204/11 від 15.03.2011 року та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 року за позовом ЗАТ "Летичівська швейна фабрика" до ЗАТ "Хмельницьклегпром", про визнання недійсним іпотечного договору від 28.04.2007 року.

Підстави для розірвання договорів передбачені положеннями ст.651 ЦК України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У зв'язку з цим викладені позивачем доводи не свідчать про порушення відповідачем конкретних умов іпотечного договору, про розірвання якого просить позивач. Позивачем не надано доказів на підтвердження порушення відповідачем якоїсь з умов іпотечного договору.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а за наявністю чотирьох умов, визначених ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Така ж правова позиція у постановах Верховного суду України від 21.02. року №9/219-09, від 27.02.2012 року №2/52-09.

Так, позивачем не доведено того, що на момент укладення договору сторони виходили із того, що така зміна обставин не настане, оскільки відповідно до п.2.13 договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №880/148-НКЛ23 від 06.10.2005 року банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки та комісій, визначених п. 1.1.1. цього Договору, відповідно на час підписання спірного Іпотечного договору Позивач міг припускати, що така зміна настане та оцінити обставини, при яких договір буде виконуватись. Крім того, не доведено, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки незалежно від того, наскільки збільшилася чи зменшилася сума основного зобов'язання, позивач відповідає за виконання зобов'язання в межах забезпечених іпотечним договором. Крім того, розрахунок позивача про різницю між сумами кредиту та відсотків до і після внесення змін в кредитний договір складає 640 712,42 грн. спростовується наданим відповідачем розрахунком заборгованості. Судом також враховується, що укладаючи іпотечний договір, позивач не повинен був по ньому отримати будь-якого матеріального блага, відповідно нічого не міг і втрачати.

А тому, колегія суддів вважає відмову в задоволенні позовних вимог підставною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 17.04.2012 року у справі №12/5025/978/11 відповідає нормам матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Окрім того, оскільки апелянтом під час подання апеляційної скарги сплачено судовий збір не у встановленому порядку (не на той рахунок), зважаючи на вимоги Закону України "Про судовий збір" та офіційно встановлений розмір мінімальної заробітної плати станом на день подання апеляційної скарги у розмірі 1073 грн. 00 коп., апеляційний господарський суд також приходить до висновку про стягнення з апелянта несплаченої суми судового збору в розмірі 536 грн. 50 коп..

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 17.04.2012 року у справі №12/5025/978/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача Закритого акціонерного товариства "Летичівська швейна фабрика" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.04.2012 року у справі №12/5025/978/11 - залишити без задоволення.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Летичівська швейна фабрика" 536 грн. 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказу доручити господарському суду Хмельницької області.

4. Справу №12/5025/978/11 повернути до господарського суду Хмельницької області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Щепанська Г.А.