Ухвала

від 03.04.2012 по справі 2а-3478/10/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р. Справа № 37556/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.

за участю секретаря судового засідання: Стецьків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу Госпрозрахункового заготівельно-виробничого підприємства «Меркурій» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 року у справі за позовом Госпрозрахункового заготівельно-виробничого підприємства «Меркурій» до Кузнєцовської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

У липні 2010 року Госпрозрахункове заготівельно-виробниче підприємство «Меркурій» (ГЗВП «Меркірій») звернулося з позовом до Кузнєцовської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач зазначав, що Володимирецьким відділення Кузнецовської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ГЗВП «Меркірій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року за результатами якої складено акт перевірки №477/23/30718931 від 15.04.2010 року.

На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.04.2010 року №0000272340/0, №0008931740/0, №0000282340/0.

В результаті адміністративного оскарження даних рішень Кузнецовською МДПІ було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №2985/23-145 від 21.05.2010 року, яким було залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 21.04.2010 року №0000272340/0, №0008931740/0, №0000282340/0 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.05.2010 року №0000272340/1, №0008931740/1, №0000282340/1.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення незаконним, позивач звернувся до суду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду оскаржив позивач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка ГЗВП «Меркурій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, про що складено акт від 15.04.2010 року № 477/23/30718931.

Актом встановлено наступні порушення:

-п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п. 5.1 ст. 5, пп. 8.1.1. п. 8, пп. 8.2.1 п. 8.2, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 11.3, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягає у заниженні валового доходу на загальну суму 972120 грн., заниженні валових витрат на суму 901558 грн., завищенні амортизаційних відрахувань на суму 65687 грн., та відповідного заниження податкового зобов'язання на суму 4673 грн., внаслідок чого відповідачем позивачу податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2010 року № 0000272340/1 (від 21.04.2010 року № 0000272340/0) визначено податкові зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 5607,60 грн., в тому числі за основним платежем 4673 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 934,60 грн.;

- пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає в заниженні податкових зобов'язань за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на суму 23496 грн., завищенні від'ємного значення за період листопад -грудень 2009 року на суму 3873 грн., завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 11228 грн. за грудень 2009 року, завищення нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 10908 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства), внаслідок чого податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2010 року № 0000282340/1 (від 21.04.2010 року № 0000282340/0) визначено податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 35244 грн., в тому числі за основним платежем 23496 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11748 грн.;

- пп. 3.1.1, 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.1, 4.2.9 п. 4.2, пп. 4.3.20, пп. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, абз. 1-2 пп. 6.3.2 п.6.3 ст. 6, абз. "е", пп. 6.3.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8 ст. 8, пп. "а", "б" п. 19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п. 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого 9сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого податку", затв. Наказом ДПА України від 29.09.03 року № 541, яке полягає у не утриманні та не перерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 1006,80 грн. у випадку виплати доходів громадянам за сільськогосподарську продукцію без оподаткування податком з доходів фізичних осіб, не утриманні і не перерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб з доходів фізичних осіб в сумі 255,00 грн. у 2009 році при виплаті за рахунок коштів підприємства матеріальної допомоги фізичним особам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що не являються працівниками підприємства; не утриманні і не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 222,52 грн. у випадку надання платникам податку податкової соціальної пільги працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, якщо вони отримуються протягом звітного місяця одночасно доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності (зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності); не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 243,75 грн. у випадку, коли за рахунок коштів підприємства оплачено навчання гр. ОСОБА_8, який не є працівником даного підприємства; не утримання та не перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 384,09 грн. через надання податкової соціальної пільги працівникам у місяці їх звільнення (а.с.100-101), внаслідок чого податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2010 року № 0008931740/1 (від 21.04.2010 року № 0008931740/0) визначено податкові зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 6113,96 грн., в тому числі за основним платежем - 2112,16 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4001,8 грн.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0000272340/1 (від 21.04.2010 року № 0000272340/0), яким визначено позивачу податкові зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств.

Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків.

Однак, відповідно до п.1 р.ІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів. Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року (група 1-1,25%, група 2-6,25%, група 3-3,75%). При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року.

Перевіркою було встановлено, що основні фонди ІІ групи, а саме автомобілі 1983-1996 року випуску, тобто придбані позивачем до 1 січня 2004 року. Доказів придбання основних фондів ІІ групи після 2004 року, по яких перевіркою встановлено завищення амортизаційних відрахувань, позивач суду не надав.

А відтак, підприємством при визначенні розміру амортизаційних відрахувань основних фондів ІІ групи у ІІІ кварталі 2009 року замість 6,25% (4462 грн.) нараховано 7,32% (5229 грн.), чим завищено амортизаційні відрахування на суму 767 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ГЗВП «Меркурій» має у власності основні засоби залишковою вартістю станом на 01.01.2009 року в сумі 889 987 грн.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями «під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею». Підпунктом 8.2.1 цього Закону визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Таким чином, амортизація нараховується лише на основні фонди, які використовуються підприємством в господарській діяльності.

З податкових Декларацій з податку на прибуток за І квартал 2009 року та додаток до декларації К1/1-Розрахунок амортизаційних відрахувань (копія додається-додаток Прибуток 1, 1к), за І півріччя 2009 року (а.с.111-118), журналів обліку надходження-вибуття основних засобів форми №К-26 (а.с.119-124) вбачається, що амортизаційні відрахування в повному обсязі включені до податкової декларації з податку на прибуток за перевіряємий період.

На балансі підприємства обліковуються основні засоби залишковою вартістю станом на 01.01.2009 року в сумі 889 987 грн. Доказів використання зазначених основних фондів в своїй господарській діяльності позивач суду не надав.

Основну частину загальної балансової вартості основних фондів складають основні фонди групи 1 а саме: приміщення квасило-засолочного цеху-291 595 грн.; міні-піч, споруда цегляна-15461 грн.; мініпіч, споруда цегляна-7877 грн.; ковбасний цех.Одноповерхове цегляне приміщення.-155485 грн.

Нарахована сума амортизаційних відрахувань по даних основних фондах складає Всього за 2009 рік-22489 грн.

Групи 3 а саме обладнання для випікання хлібо-булочних виробів та виробництва ковбасних виробів-292235 грн. Нарахована сума амортизаційних відрахувань по даних основних фондах складає всього за 2009 рік-54098 грн.

Загальна сума нарахованих амортизаційний відрахувань на основні засоби, які не використовувались ГЗВП «Меркурій» у власній господарській діяльності складає 76587 грн. (І, ІІІ група основних фондів).

Судом встановлено, що відповідно до договору оренди основних засобів №19 від 01.01.2009 року, укладеному між ГЗВП «Меркурій» та ДП «Меркурій-В» на оренду хлібного цеху площею 743,1 м2, та договору №20 від 01.01.2009 року на оренду ковбасного цеху площею 442,3 м2 дані основні засоби були орендовані ДП «Меркурій-В» та нарахована орендна плата за 2009 рік в сумі 11 667 грн.(накладна №13 від 30.01.2009 року на суму 2000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ-333,33 грн.), №17 від 28.02.2009 року на суму 2000,00 грн. (в т.ч. ПДВ-333,33 грн.), №26 від 31.03.2009 року на суму 2000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ-333,33 грн.), №20 від 30.04.2009 року на суму 2000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ-333,33 грн.), № 13 від 31.05.20009 року на суму 2000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ-333,33 грн.), №15 від 30.06.2009 року на суму 2000,00 грн. (в т.ч. ПДВ-333,33 грн.), №17 від 31.12.2009 року на суму 2000,00 грн. (в т.ч.ПДВ-333,33 грн.) (а.с.151-157), яка включена до валового доходу за 2009 рік та відображена у декларації з податку на прибуток за 2009 рік по рядку 01.1 «Доходи від реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, різниця між нарахованою сумою амортизаційних відрахувань по основним фондам, що передані в оренду, за рахунок якої позивач зменшує об'єкт оподаткування, та сумою отриманого доходу за здані в оренду основні засоби (76587 грн. - 11 667 грн.) складає 64 920 грн. Отже, діяльність позивача по здачі в оренду основних фондів за своєю суттю є збитковою, оскільки сума нарахованої амортизації на орендовані основні фонди є значно більша, ніж сума доходу від такої оренди. Покриття позивачем названої збиткової операції за рахунок зменшення об'єкту оподаткування призводить до покриття збитків від названої господарської операції за рахунок бюджетних надходжень. Поряд з обумовленим, провадження позивачем збиткової господарської операції з передачі в оренду основних фондів, суперечить меті господарської діяльності, суттю якої є отримання прибутку (доходу), а відтак, названі основні фонди не використовуються в господарській діяльності позивача, направленій на отримання доходу та за рахунок амортизації вказаних основних фондів не повинен зменшуватися об'єкт оподаткування.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.05.2010 року № 0000272340/1 (від 21.04.2010 року № 0000272340/0).

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0008931740/1 (від 21.04.2010 року № 0008931740/0), яким визначено позивачу податкові зобов'язання по податку з доходів найманих працівників.

Перевіркою дотримання вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-1У від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року встановлено порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст.4, п.7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п.8 ст.8, пп. «а» п.19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України № 889-1У «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами і доповненнями, в порушення яких не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 255,00 грн. у 2009 році при виплаті за рахунок коштів підприємства матеріальної допомоги фізичним особам гр. ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що не являються працівниками підприємства.

Згідно п.п.9.7.3 п. 9.7 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не підлягає включенню до оподаткованого доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку сукупно у розмірі, що не перевищує розмір граничної суми доходу, визначеного згідно з абз.1 пп.6.5.1 п.6.5 ст.6 Закону № 889-ІV (у 2009 році 940грн) за умови, що на такого платника поширюється право на отримання податкової соціальної пільги. В даному випадку друга умова не виконана, дані особи податковою соціальною пільгою не користуються.

Об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону № 889-IV).

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 889-IV визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України.

До складу загального місячного платника податку включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме: у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь - яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом (пп. «г» пп.4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 889-IV) та суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства (пп. «д» пп.4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 889-IV).

У разі якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Відповідно до статті 720 Цивільного кодексу України, сторонами у договорі дарування можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (податкові агенти).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих платником податку у вигляді подарунків, регламентується статтею 14 Закону N 889, згідно з якою кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами для оподаткування спадщини, встановленими ст. 13 Закону N 889.

Враховуючи наведене, положення статті 13 Закону N 889 можуть бути поширені лише на доходи, отримані платником податку у вигляді подарунків від дарувальників - фізичних осіб. Форма договору дарування визначена Главою 55 "Дарування" Цивільного кодексу.

Що стосується доходів платника податку у вигляді подарунків, отриманих від осіб, визначених Законом податковими агентами (як працедавців, так і інших осіб), то їх вартість включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу такого платника податку. Податковий агент провадить оподаткування зазначених доходів за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону з урахуванням вимог статті 8 Закону.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, є податковий агент (пункт 17.2 статті 17 Закону № 889-IV). За обставин, наведених вище, відповідачем правомірно визначено обумовленими спірними рішеннями податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 255 грн. основного платежу та застосовано штрафну санкцію 510грн (подвійний розмір від суми податкового зобов'язання).

Також, в ході перевірки встановлено порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, абз."е" пп.6.3.3 п.6.3 ст.6, пп.6.3.4 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, абз. абз."а" п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ із змінами та доповненнями, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 222,52грн у випадку надання платникам податку податкової соціальної пільги в розмірі 100% відповідно пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ із змінами та доповненнями, нарахований штраф в розмірі 100% суми недоплати податку від неправомірного застосування податкової соціальної пільги в сумі 222,52грн, якщо вони отримують протягом звітного місяця одночасно доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а саме: працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які зареєстровані СПД-фізичними особами відповідно з 22.06.2005. (знято з реєстрації як СПД 16.06.2009р.) , з 29.09.2004 р., з 09.06.2003 року.

Підпунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV встановлено, що з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Згідно підпункту "д" п. 1.3 ст. 1 Закону № 889-IV доходи у вигляді заробітної плати - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом. Для цілей Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (абз.3 п. 1.1 ст.1 Закону № 889-IV).

Відповідно до підпункту 6.3.2 податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Зокрема, в підпункті 6.3.3 абзац «е» статті 6 Закон № 889- IV зазначено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності. Крім того, податкова соціальна пільга не може застосовується до доходів від здійснення підприємницької діяльності. Тобто, якщо фізична особа, яка зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, одночасно перебуває в трудових відносинах з працедавцем та отримує заробітну плату, то на такого працівника не поширюється право на застосування податкової соціальної пільги.

При практичному застосуванні вищевказаних обмежень щодо надання податкової соціальної пільги фізичній особі - СПД при отриманні ним заробітної плати не має значення фактичний результат здійснення таким працівником своєї підприємницької діяльності, оскільки статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це систематична, ініціативна на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою одержання прибутку.

Зі справи вбачається, що дані особи зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності. Отже, відповідно до положень підпункту 6.3.3 абзац "е", підпункту 6.3.4 статті 6 Закону № 889- IV, якщо фізична особа, яка зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, одночасно перебуває в трудових відносинах з працедавцем та отримує заробітну плату, то на такого працівника не може поширюватися право на застосування податкової соціальної пільги.

Згідно пп.6.3.5 Закону працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку застосовує пільгу, не несе відповідальності за порушення вимог пп.6.3.1 Закону, однак в даному випадку позивачем порушено вимоги пп.6.3.3 Закону. За таких обставин, відповідачем правомірно визначено суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 222,52 грн., та правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 100% суми недоплати податку від неправомірного застосування податкової соціальної пільги в сумі 222,52 грн.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0000282340/1 (від 21.04.2010 року № 0000282340/0), яким визначено позивачу податкові зобов'язання по податку на додану вартість.

В ході перевірки встановлено заниження податкових зобов'язань за рахунок не відображення попередньої оплати за товарно-матеріальні цінності, що надійшла на розрахунковий рахунок ГЗВП «Меркурій».

При визначенні заниженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основу взято податкову Декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Податкові зобов'язання, що задекларовані у податковій Декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року відповідають даними реєстру виданих податкових накладних.

В судовому засіданні встановлено, що за даними бухгалтерського обліку по взаєморозрахунках ГЗВП «Меркурій» з ПП ОСОБА_10 станом на 01.12.2009 року за даними 361 рахунку «Розрахунки з покупцями та замовниками» по дебету рахунку рахуються кошти в сумі 19977,88 грн..

У грудні 2009 року ПП ОСОБА_10 перерахувала ГЗВП «Меркурій» на розрахунковий рахунок грошові кошти в сумі 234118 грн.

У реєстрі виданих податкових накладних за грудень 2009 року включено податкові накладні на суму 57140,15 грн.

Оплата, що надійшла на розрахунковий рахунок ГЗВП «Меркурій» в сумі 157000,00 грн. в тому числі ПДВ-26167 грн. не включена до податкових зобов'язань за грудень 2009 року та не відображена у реєстрі виданих податкових накладних та у податковій Декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року, чим порушено вимоги підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), яка передбачає, що датою збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів ,(робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої-дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт( послуг) - дата оформлення документів, що засвідчує факт виконання робіт(послуг) платником податку.

А відтак, перевіркою правомірно збільшено задекларовану суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року на 26167 грн.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.05.2010 року № 0000282340/1 (від 21.04.2010 року № 0000282340/0).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідача довів законність своїх дій належними доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач довів законність своїх дій, доводи апеляційної скарги є безпідставними і не обґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Госпрозрахункового заготівельно-виробничого підприємства «Меркурій» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 року у справі №2а-3478/10/1770 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

В. Каралюс