Ухвала

від 17.10.2011 по справі 2а-4806/09/9/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4806/09/9/0170

17.10.11 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Горошко Н.П.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Талісман"- ОСОБА_1, довіреність б/н від 29.03.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С. ) від 08.07.09 у справі № 2а-4806/09/9/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Талісман" (вул. Промислова, 3-А,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98400)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК (вул. Сімферопольська 3,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98403)

про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2009 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Талісман" до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень - рішень, задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.09 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 Призначено по справі судово-економічну експертизу та зупинено розгляд даної адміністративної справи. 25.06.11 справа була повернута з експертної установи у зв'язку з неможливістю дати висновок експерта. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011 провадження у справі поновлено, справу призначено до судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався, про причини неявки судову колегію не повідомив.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги. заслухавши доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 19.02.2009 по 04.03.2009 відповідачем по справі була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Талісман»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008. В результаті перевірки, відповідачем по справі було складено акт №58/23/23894253.

На підставі даних акту перевірки 19.03.2009 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №00002623/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 388879,00, основного платежу -259253,00 грн., штрафних санкцій -129626,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 19.03.2009 №00002423/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1255197, у тому числі за основним платежем 914676,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 340521,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 19.03.2009 №0002261701/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 3944,46 грн., у тому числі за основним платежем 1314,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2629,64 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що позивачем по справі неправомірно були включені до вкладу валових витрат отримані послуги по утримуванню орендованого транспортного засобу на підставі недійсного договору оренди. До цього висновку відповідач надходить на підставі відсутності даних про нотаріальне посвідчення угоди.

З матеріалів справи вбачаться, що 01.04.2008 позивачем був укладений договір оренди легкового автомобіля №01/08 з ОСОБА_2, та прийнятий у користування легковий автомобіль марки ВАЗ модель 21043 державний номер НОМЕР_1. Орендна плата складає 127,50 грн. на місяць. Договір, в порушення умов статті 799 Цивільного кодексу України не був посвідчений нотаріально. На виконання умов договору позивачем було сплачено 637,60 грн. орендної плати за травень-серпень 2008 року.

Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Як зазначено у ч.2 ст.215 ЦК визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину. Згідно пояснень позивача, договір оренді повністю виконаний сторонами, а об'єкт оренди повернутий орендодавцю. Таким чином, у разі застосування ст.220 ЦК України, щодо недійсності правочину, необхідно також застосовувати ст.216 ЦК України, щодо наслідків недійсності правочину.

Згідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включають суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, в рівній мірі як оплата оренди, так і компенсація власникові вартості отриманого майна підлягає віднесенню до складу валових витрат, оскільки підтверджені відповідними первинними документами бухгалтерського обліку та були проведені для службових потреб, що відповідно належать до витрат, пов'язаних з веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Крім того, відповідач по справі зробив висновок стосовно неправомірності віднесення до складу валових витрат 50% витрат на придбання і використання ПММ для заправлення орендованого легкового автомобіля у зв'язку з тим, що договір оренди є недійсним, а витрати на транспортній засіб прирівнюються до фінансування особистих потреб фізичної особи. Усього у перевіряємий період було придбано ПММ на суму 7304,59 грн. До складу валових витрат віднесено 3652,30 грн.

Згідно п.5.4.10. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації). Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Отже, оскільки за Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податків в імперативній формі звільнений від обов'язків доведення витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів з його господарською діяльністю, суд вважає неправомірними дії ДПІ у Бахчисарайському районі, щодо виключення 50% вартості придбаних ПММ зі складу валових витрат позивача.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп.5.3.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" шляхом завищення валових витрат в сумі 3218681,00 грн., у тому числі:

4 квартал 2007 року - 550081,00 грн.;

1 квартал 2008 року - 896527,00 грн.;

2 квартал 2008 року - 1582573,00 грн.;

3 квартал 2008 року - 189500,00 грн.

в частині включення до складу валових витрат сум по операціях з ТОВ «МИС КО ЛТД».

Позивачем з ТОВ «МИС КО ЛТД»були укладені наступні договори:

03.10.2007 договір №42 про надання послуг по укладенню договорів купівлі-продажу;

14.01.2008 договір №14/21-08 оренди оприскувача;

01.02.2008 договір №01/02-08 поставки засобів захисту рослин до добрів;

01.02.2008 договір №18/021 субпідряду про виконання транспортних послуг, виготовлення розчину міндобрив, посадку винограду та окучування та культивацією, тощо;

01.02.2008 договір №19/02 субпідряду про виконання транспортних послуг, виготовлення розчину міндобрив, посадку винограду та окучування та культивацією, тощо;

03.06.2008 договір №3 субпідряду про виконання роботи з приготування, транспортування та оприскування розчином отрутохімікатів;

03.06.2008 договір №4 про виконання роботи з приготування, транспортування та обприскування розчином отрутохімікатів.

За договорами вказані наступні реквізити контрагента позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «МИС КО ЛТД», 04053, м.Київ, Шевченківський район, вул..Артема, 37-41, ЄДРПОУ 35210346, ІПН 352103426590, свідоцтво платника ПДВ №100049278, р/р 26008416911 у ФОАО «Морський транспортний банк».

На підставі укладених договорів позивач отримав видаткові накладні та акти приймання - передачі виконаних робіт у сумі 3862417,81 грн., сума без ПДВ -3218681,49 грн., сума ПДВ -643736,32 грн.

Згідно договору від 03.10.2007 №42 ТОВ «МИС КО ЛТД»прийняло на себе обов'язок надати послуг по укладенню договорів купівлі-продажу засобів захисту рослин. На підставі договору ТОВ «МИС КО ЛТД»зобов'язувалося провести маркетингові дослідження та інші дії з пошуку потенційних покупців. Згідно акту від 30.11.2007 контрагентом виконані роботи на суму 45470,08 грн. без ПДВ, згідно акту від 27.06.2008 виконані роботи на суму 85080,06 грн.

Згідно договору від 14.01.2008 №14/21-08 позивачу був наданий в оренду оприскувач марки "ALPHA 2500". Орендатор повинен сплачувати орендну плату за період фактичного використання оприскувача з розрахунку 5000,00 грн. на місяць. На виконання умов договору складений акт від 30.08.2008 №АР-0000014 на суму 4166,67 грн. без ПДВ.

За умовами договору від 01.02.1008 №18/021 субпідрядник ТОВ «МИС КО ЛТД»зобов'язався виконати роботи з транспортування саджанців, приготування розчину мінеральних добрів, висадка винограду, окутування винограду, оранка міжряддя та інші роботи на загальну суму 45007,88 грн. На виконання договору сторонами підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.02.2008 на суму 29580,84 грн.

За договором від 01.02.2008 №19/02 субпідрядник ТОВ «МИС КО ЛТД»зобов'язався виконати роботи з транспортування саджанців, приготування розчину мінеральних добрів, висадка винограду, окутування винограду, оранка міжряддя та інші роботи на загальну суму 141604,68 грн. На виконання вказаного договору сторонами підписаний акт здачі-прийняття робіт від 26.03.2008 №АР-00000009 на суму 24717,38 грн. без ПДВ, акт від 26.03.2008 №АР-0000010 на суму 7925,73 грн. без ПДВ, акт від 01.02.2008 №АР-0000006 на суму 93286,52 грн. без ПДВ,

За договором від 03.06.2008 субпідрядник ТОВ «МИС КО ЛТД»зобов'язався виконати роботи з приготування розчину мінеральних добрів, транспортування розчину фунгицидів, обприскування на загальну суму 24012,03 грн. За актом приймання виконаних робіт від 24.06.2008 договір був виконаний на суму 25878,36 грн. без ПДВ.

За договором від 03.06.08 субпідрядник ТОВ «МИС КО ЛТД»зобов'язався виконати роботи з приготування розчину мінеральних добрів, транспортування розчину фунгицидів, обприскування на загальну суму 5175,67 грн. За актом виконаний робіт від 03.06.2008 обсяг виконаних робіт оцінений сторонами у сумі 20011,69 без ПДВ.

Таким чином, судова колегія зазначає, що відсутні підстави для проведення вантажних перевезень під час здійснення операцій на суму 336117,33 грн. за вказаними договорами не потрібне. Таким чином висновок про неправомірність усіх операцій, проведених між позивачем та ТОВ «МИС КО ЛТД», необґрунтоване та не підтверджено належними первинними документами.

Що стосується договору поставки від 01.02.2008 №01/02-08, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до п.2.2. договору базисні умови постачання для кожної партії товарів узгоджуються додатково. Таким чином на час укладення договору позивач не прийняв на себе обов'язки здійснювати самостійно перевезення товарів від постачальника до місця призначення. Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. А за ст.909 ЦК України - за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Поставка та перевезення -це різні правовідношеня, які врегульовані різними нормами права, та вимагають від учасників відповідних дій, тобто є різними та самостійними та незалежними видами правовідношень.

Крім того, в матеріалах справи є копії договорів поставки за жовтень 2007 року по липень 2008 року з іншими юридичними особами про подальший перепродаж товарів та виконання агротехнічних заходів з обробки винограду фінгицидами.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що На підставі викладеного суд вважає необґрунтованим висновок ДПІ у Бахчисарайському районі про безтоварність угоди за підставами відсутності документів, які свідчать про транспортування товару.

Що стосується інших підстав помилкового включення до складу валових витрат - витрат понесених у зв'язку з проведенням операції купівлі-продажу з ТОВ «МИС КО ЛТД», судова колегія зазначає наступне.

На підставі укладених договорів з ТОВ «МИС КО ЛТД»позивачем були перераховані кошті у сумі 2322470,89 грн. Кредиторська заборгованість станом на 01.10.2008, згідно бухгалтерського обліку, дорівнює 1409703,10 грн.

Судова колегія зазначає, що відповідачем по справі не були враховані вказані суми на підставі відсутності постачальника за місцезнаходженням. Згідно запиту до інформаційної бази ДПС «Контрагенти»станом на 04.12.2008 ТОВ «МИС КО ЛТД»не звітує по ПДВ з жовтня 2008 року, з податку на прибуток був наданий за 1 квартал 2008 року, за яким задекларований валовий дохід у сумі 1806396,00 грн., валові видатки -1806396,00 грн. За комунальним податком підприємство звітувалось 1 раз у 1 кварталі 2008 року та без показників, тобто чисельність працівників відсутня.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст.901 ЦК України).

Сторони угод мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які було виключено відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, п.5.11 ст.5 Закону про прибуток не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Позивач по справі під час податкової перевірки надав відповідачу договори, акти здачі-прийняття виконаних робіт та платіжні документи на перерахування контрагенту коштів за надані послуги. В Акті перевірки відповідачем безпідставно розширено низку документів, якими повинен підтверджуватися факт надання послуг та купівлі товарів

Підпунктом 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухобліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Акти, якими оформлювався факт отримання послуг та товарів від вищевказаного контрагенту, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, акти, що засвідчують факт надання послуг, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

Підпунктом 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначено в п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Серед них господарські операції, які є предметом розгляду за цим позовом, відсутні. Як зазначалося раніше, придбання послуг здійснювалося позивачем з метою наступного продажу товарів та отримання максимального доходу від такого продажу, тобто для використання у своїй господарській діяльності.

Відповідно до пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

Податковий кредит позивачем повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем.

На час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Судова колегія зазначає, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не доведено, що позивач знав, або міг знати про те, що його контрагент за договорами не знаходиться за місцем його реєстрації, що вказаний у Свідоцтві про реєстрацію юридичної особи та у договорах.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи перевірка відображеного показника у сумі 1195302,00 грн. здійснена на підставі: реєстрів отриманих податкових накладних, головної книги, зворотно сальдових відомостей, журналів-ордерів по рахункам: 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 301 «Каса у національній валюті», 372 «Розрахунки з підзвітними особами», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 64 «Розрахунки по податкам і платежам»первинні документи (договори, рахунки, акти виконаних робіт (послуг), отриманий податкових накладних, на отримання товарів (робіт, послуг), платіжних доручень, виписок банку, касових документів, та інших первісних документів).

Оскільки укладені з ТОВ «МИС КО ЛТД»договори на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавались, а спірні податкові накладні, надані позивачем до органу державної податкової служби виписані по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та контрагентом; в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідних періодів.

Вказані висновки підтверджуються висновками експерта № 1476 від 02.07.2009 по кримінальній справі № 10908240001 та висновками комісійної судово-бухгалтерської експертизи від 21.09.2009.

Також за актом перевірки ДПІ у Бахчисарайському районі робить висновок про додаткове нарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 1314,82 грн. на підставі наступного.

Як встановлено, 01.04.2008 позивачем був укладений договір оренди легкового автомобіля №01/08 з ОСОБА_2, та прийнятий у користування легковий автомобіль марки ВАЗ модель 21043 державний номер НОМЕР_1. Термін дії договору складає з 01.04.2008 по 31.12.2008. Орендна плата - 150,00 грн. на місяць. Дійсно, договір, в порушення умов ст.799 Цивільного кодексу України не був посвідчений нотаріальним шляхом.

Відповідно до наданих до перевірки первинних документів бухгалтерського обліку встановлений факт придбання і використання бензину для заправлення орендованого легкового автомобіля.

У зв'язку з чим податківцями робиться висновок, що оскільки договір не посвідчений нотаріально, то він є недійсним, визнання його недійсним у судовому порядку не потрібне, у зв'язку з чим витрати на транспортний засіб прирівнюються до фінансування особистих потреб фізичної особу, та є додатковим благом, у зв'язку з чим підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб у розмірі 15%.

Як встановлено, згідно авансових звітів позивачем був придбаний бензин у період з травня по вересень 2008 року на суму 8765,53 грн.

Згідно п.1.1. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Дохід, згідно п.1.2. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.

Як вбачається з матеріалів справи вказані операції з купівлі бензину були відбиті проводками: Дт 203 -Кт 372.1, Дт 203 -Кт 92.

Згідно наказу Мінфіна України від 10.01.2007 №2 «Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів»синтетичний облік наявності та руху запасів здійснюється в грошовій одиниці України на рахунках обліку запасів за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцією про його застосування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291, за спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 № 186.

З наданих первинних бухгалтерських документів вбачається, що бензин був отриманий та оприбуткований у складі виробничих запасів за кодом 203 плану розрахунків бухгалтерського обліку. Вартість придбання бензину віднесена на рахунок 372.1-розрахунки з підзвітними особами. У подальшому бензин був витрачений та списаний за кодом 92 адміністративні витрати, згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

За змістом ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно наданих документів вбачається, що придбаний бензин був оприбуткований позивачем та використаний у його господарської діяльності, тобто не передавався, не нараховувався, та не міг бути нарахованим на корить орендодавця транспортного засобу.

Таким чином, бензин отриманий та використаний позивачем не підпадає під визначення доходу, сплаченого, нарахованого на користь фізичної особи у зв'язку з чим, відсутня база для оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що підставою для визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток сталась та обставина, що податковим органом при перевірці був встановлений факт не включення позивачем до складу валового доходу сум поворотної фінансової допомоги за договором № 22-11/07 від 22.11.2007 в сумі 57 000 грн., яка не була повернута станом до 31.12.2007, та не включення суми кредиторської заборгованості, за якою сплинув строк стягнення (1095 днів) в розмірі 421243 грн.

Судова колегія зазначає, що заниження показника суми валового доходу не призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки з наданих позивачем декларацій з податку на прибуток за 2007 рік та 3-й квартал 2008 року вбачається, що підприємство мало збитки, сума яких перебільшує розмір донарахованого валового доходу.

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що постанова суду має бути залишена без змін, тоді як апеляційна скарга має бути залишена без задоволення.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.09 у справі № 2а-4806/09/9/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис Н.П.Горошко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко