Ухвала

від 25.10.2011 по справі 2а-223/11/5/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-223/11/5/0170

25.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Божко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморський"- ОСОБА_2, розпорядження № 09, від 23.02.2010 року,

представник відповідача, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 22.03.11 у справі № 2а-223/11/5/0170

за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморський" (вул. Залізнична, 4, смт.Приморський, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98176)

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Кримська, 82-в, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 22 березня 2011 року у справі № 2-а-223/11/5/0170 позов Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Приморський»до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про визнання недійним податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000921502/3 від 24 листопада 2010 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22 березня 2011 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що позивач має податковий борг, погашення якого здійснено у відповідності із положеннями пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із застосуванням податковою інспекцією до позивача штрафу у розмірі 50% у сумі 4845,00 грн. за затримку більш ніж 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 9690,00 грн. з податку з податку на додану вартість за декларацією з ПДВ № 44184 від 18.10.2007 року датою сплати 31 жовтня 2007 року, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року за № 0000921502/2.

Підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення стався акт Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим № 19/1502/31382340 від 22 червня 2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість КЖЕП «Приморський»за період з 31.10.2007р. по 31.05.2010р. код ЄДРПОУ 31382340».

У вказаному акті перевірки зазначено, що позивачем допущено несвоєчасне внесення в бюджет податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9690,00 грн. за Декларацією № 44184 від 18.10.2007 року по строку сплати 33 жовтня 2007 року, а саме: сума 300,00 грн. сплачена 30.01.09 року платіжним дорученням № 105; сума 3750,00 сплачена 22.06.09 року платіжним дорученням № 739; сума 450,00 грн. сплачена 29.09.09 року платіжним дорученням №1536; сума 150,00 грн. сплачена 30.09.09 року платіжним дорученням № 1143; сума 730,13 грн. сплачена 18.11.09 року платіжним дорученням № 1344; сума 1197,93 грн. сплачена 17.12.09 року платіжним дорученням № 1478; сума 440,00 грн. сплачена 11.02.10 року платіжним дорученням № 196; сума 895,00 грн. сплачена 17.03.10 року платіжним дорученням № 359; сума 575,00 грн. сплачена 12.05.10 року платіжним дорученням № 605; сума 2390,00 грн. сплачена 31.05.10 року платіжним дорученням № 682; сума 2390,00 грн. сплачена 31.05.2010 року платіжним дорученням № 682.

Штрафні санкції застосовані на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Але, матеріали справи свідчать про те, що позивач здійснював оплату ПДВ вказаними у акті платіжними дорученнями податкові зобов'язання за грудень 2008 року, травень 2009 року, серпень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року.

В усіх вказаних платіжних дорученнях чітко визначено призначення платежу.

Але, податкова інспекція зарахувала вказані грошові кошти на погашення податкових зобов'язань позивача з ПДВ за вересень 2007 року, самостійно змінивши призначення платежу, що було вказано у платіжних дорученнях.

Судова колегія визнає помилковими посилання податкової інспекції на положення підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»про те, що якщо платник податків має податковий борг перед бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу проходить у порядку черговості його виникнення, а у випадку одночасного його виникнення -у рівної пропорції.

Тобто Законом розуміється погашення платником податку саме податкового боргу, а ні сплата платником поточних податкових зобов'язань. Тому зарахування податковою інспекцією вищевказаних сум на погашення податкового боргу позивача з ПДВ за Декларацією № 44184 від 18.10.2007 року, ніж тих зобов'язань, що визначені у платіжних дорученнях, не може бути визнано правильним.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ із змінами та доповненнями Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/767, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення засновано на нормах матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22 березня 2011 року у справі № 2-а-223/11/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська