Ухвала

від 16.05.2013 по справі 2а-223/11/5/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2013 р. м. Київ К/9991/80083/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Моторного О. А., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморський" до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Приморський" (далі - КЖЕП "Приморський") звернулось до суду з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі - Феодосійська МДПІ) в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року позов КЖЕП "Приморський" задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року апеляційну скаргу Феодосійської МДПІ залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Феодосійська МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити КЖЕП "Приморський" у задоволені позову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Феодосійською МДПІ 22.06.2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість КЖЕП «Приморський» за період з 31.10.2007 року по 31.05.2010 року. За результатами перевірки було складено акт №19/15-2/3182340 від 22.06.2010 року.

В акті перевірки зазначено про порушення податкового законодавства, а саме несвоєчасне внесення до бюджету узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9690,00 грн.

На підставі акту перевірки Феодосійською МДПІ 07.07.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000921502/0 про застосування до позивача штрафу у розмірі 4845,00 грн.

КЖЕП "Приморський" не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням оскаржило його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення залишене без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що з аналізу норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року №276 , що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах, а отже податкове повідомлення-рішення Феодосійською МДПІ №0000921502/0 про застосування до позивача штрафу у розмірі 4845,00 грн. прийняте протиправно та підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог КЖЕП "Приморський".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко О. А. Моторний