Ухвала

від 27.03.2012 по справі 2а-11734/11/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року справа №2а-11734/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Карпушової О.В.,

суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-сервіс Україна» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432320/0 від 08.12.2011 р., -

В С Т А Н О В И В :

15.12.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-сервіс Україна» звернулося до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432320/0 від 08.12.2011. Позов обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки базуються на результатах перевірки іншого платника податків, а саме ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС», яким порушенні вимог ст.ст. 185, 187, 188 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що порушення іншим контрагентом норм податкового законодавства не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, зазначено, що податковому органу до перевірки було надано всі необхідні документи, які підтверджують право позивача на податковий кредит, врахування послуг в собівартості товарів, використання товарів в господарській діяльності позивача.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000432320/0 від 08.12.2011.

Суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що надає платнику право на формування податкового кредиту, є податкова накладна, яка оформлена відповідно до вимог податкового законодавства. Акт перевірки відповідача не містить посилань на відсутність підтвердження сум податкового кредиту відповідними податковими накладними чи іншими документами, передбаченими наведеними вимогами ПК України, внаслідок чого, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки матеріали справи підтверджується правомірність формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту, реальність здійснених господарських операцій, а саме, податковими накладними, договорами, актами виконаних робіт, банківськими виписками про сплату отриманих послуг.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що перевіркою податкової декларації позивача з ПДВ за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. встановлено наявність взаємовідносин позивача з ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС». В листопаді 2011 року відповідачем проводилась документальна позапланова перевірка ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС», в ході якої встановлено порушення цим товариством вимог ст.ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України, а саме, за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011 р. встановлено завищення податкових зобов'язань у сумі 14262852 грн., та завищення податкового кредиту на суму 13192016 грн. Крім того, перевіркою було встановлено, що ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» не знаходиться за адресою місця реєстрації, особа, яка зареєстрована як керівник товариства, за місцем реєстрації не проживає, притягувався до кримінальної відповідальності. Крім того, зазначено, що за товариством не зареєстровано будь-яких транспортних засобів та об'єктів нерухомого майна, складських приміщень, устаткування, у товариства також відсутні працівники, що необхідно для здійснення господарської діяльності. Перевіркою фактичного руху товарів ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» було встановлено, що товариство не здійснювало операції з придбання товарів, робіт, послуг, відсутні документи, що мають підтверджувати виникнення податкових зобов'язань -журнали-ордери, картки рахунків, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні, тощо. Посилаючись на норми Цивільного Кодексу України, апелянт зазначає, що наведене свідчить про те, що правочини за участю ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» не спрямовані на настання реальних наслідків, та є нікчемними, внаслідок чого, податковий орган дійшов висновку, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по операціям з ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС».

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-сервіс Україна» перебуває на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції м. Луганська з 28.02.2007, зареєстровано платником податку на додану вартість 15.03.2007р. (а.с. 26-30).

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську проведено документальну позапланову невиїзду перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-сервіс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЕЛ ПЛЮС» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за результатами якої 01.12.2011 складено акт № 896/23-34942275 (а.с. 12-25),

Згідно висновків акту позивачем порушено вимоги п.3 ст.5, п.1 ст. 7 Господарського кодексу України, ст.185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187, п. 198.1, п.198.2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. завищено податковий кредит по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у сумі 65083,46 грн.

В акті перевірки вказано, що перевіркою встановлено відсутність надання послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків, що господарські операції за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 щодо придбання позивачем послуг у контрагента-постачальника ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення господарських операцій. Місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. У зв'язку з зазначеним, податковим органом зроблено висновок, що угоди є нікчемними.

На підставі вказаного акту відповідачем 08.12.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000432320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 81354,00 грн., в тому числі за основаним платежем 65083,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -16271,00 грн. (а.с.11).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України; та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням наданих позивачем документів, а саме податкових накладних, договорів, актів виконаних робіт, банківських виписок про сплату отриманих послуг (а.с. 37-55), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованості позовних вимог, оскільки основним документом, що надає платнику податку право на формування податкового кредиту, є податкова накладна, а в акті перевірки податковий орган не посилається на відсутність необхідних документі, а саме податкових накладних чи інших документів. Правомірність формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту, реальність здійснених господарських операцій була підтверджена позивачем.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Цивільним законодавством України передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта; при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним; відповідність правочину спеціальним умовам.

Стаття 204 Цивільного кодексу України передбачає презумпцію правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин. який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, колегія судді згодна з висновком суду першої інстанції, що порушення, які були встановлені податковим органом в ході перевірки контрагента позивача, не можуть бути підставою для висновку щодо нікчемності правочинів, оскільки, відсутність у контрагента будь-яких документів щодо виникнення податкових зобов'язань, свідчить тільки про порушення контрагентом чинного законодавства, а не порушення чинного законодавства безпосередньо позивачем.

Решта доводів апелянта також не заслуговують уваги, оскільки не підтверджені відповідними доказами, як то передбачено нормами ст.ст.70, 71 КАС України.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-сервіс Україна» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432320/0 від 08.12.2011 р., залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон