Постанова

від 26.01.2012 по справі 2а-11734/11/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2012 року Справа № 2а-11734/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Балябі В. С. ,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 дов. від 12.01.2012,

представника відповідача ОСОБА_2. дов. від 30.12.2011. № 2/10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-сервіс Україна» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432320/0 від 08.12.2011 , -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2011 Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-сервіс Україна» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432320/0 від 08.12.2011.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 14.12.2011 позивачем було отримано від відповідача податкове повідомлення-рішення № 0000432320/0 від 08.12.2011, яким донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 65083,00 грн. та штрафні санкції в сумі 16271,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі акту перевірки № 896/23-34942275 від 01.12.2011.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням відповідача, зазначаючи, що висновки акту перевірки базуються на результатах перевірки іншого платника податків, а саме, ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС», яким порушенні вимог ст.ст. 185, 187, 188 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що порушення норм податкового законодавства іншим контрагентом не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності сумлінного платника податків, яким є позивач. Позивач зазначає, що до перевірки податковому органу було надано всі необхідні документи, які підтверджують право позивача на податковий кредит, врахування послуг в собівартості товарів, використання товарів в господарській діяльності позивача.

Позивач вважає також безпідставними викладені в акті перевірки твердження відповідача про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС», що ґрунтуються на неправомірних висновках податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій.

Крім того, позивач зазначив про відсутність підстав для проведення перевірки передбачених пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки, як того вимагають вказані норми, позивачем на письмовий запит відповідача було надано всі відповідні пояснення та документи, що підтверджують здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000432320/0 від 08.12.2011.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких, серед іншого, зазначено, що перевіркою податкової декларації позивача з ПДВ за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 встановлено наявність взаємовідносин позивача з ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС». В свою чергу, в листопаді 2011 року Ленінською МДПІ проводилась документальна позапланова перевірка ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС», в ході якої встановлено порушення цим товариством вимог ст.ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України, а саме, за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 встановлено завищення податкових зобов'язань у сумі 14 262 852 грн., та завищення податкового кредиту на суму 13 192 016 грн. Крім того, перевіркою ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» встановлено, що вказане товариство не знаходиться за адресою місця реєстрації, особа, яка зареєстрована як керівник товариства, за місцем реєстрації не проживає, за товариством не зареєстровано будь-яких транспортних засобів та об'єктів нерухомого майна, складських приміщень, устаткування, у товариства також відсутні працівники, що необхідно для здійснення господарської діяльності. Перевіркою фактичного руху товарів ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» встановлено, що товариство не здійснювало операції з придбання товарів, робіт, послуг, відсутні документи, що мають підтверджувати виникнення податкових зобов'язань - журнали-ордери, картки рахунків, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні, тощо. З посиланням на норми Цивільного кодексу відповідач зазначає, що наведене свідчить про те, що правочини за участю ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» не спрямовані на настання реальних наслідків, та є нікчемними. Внаслідок таких нікчемних правочинів позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит по операціям з ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС», що і стало підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного повідомлення-рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-сервіс Україна», ідентифікаційний код 34942275, зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Луганської міської ради 28.02.2007 за № 1 382 102 0000 012511, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції м. Луганська з 28.02.2007, зареєстровано платником податку на додану вартість 15.03.2007 (а.с. 26-30).

З 18.11.2011 по 24.11.2011 відповідачем - Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську в приміщенні Ленінської МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЕЛ ПЛЮС» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за результатами якої 01.12.2011 складено акт № 896/23-34942275 (а.с. 12-25).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.3 ст.5, п.1 ст. 7 Господарського кодексу України, ст.185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187, п. 198.1, п.198.2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 завищено податковий кредит по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у сумі 65083,46 грн.

Перевіркою встановлено відсутність надання послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 щодо придбання позивачем послуг у контрагента-постачальника ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення господарських операцій. Місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

У зв'язку з тим, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків. Крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно з п.1, п.2, п.3, п.4, п.5 ст. 203, ч.1 ст. 207, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу встановлено нікчемні правочини, в т.ч. по операціях з надання послуг між ТОВ «Восток-сервіс Україна» та контрагентом-постачальником ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» на загальну суму 390500,76 грн., у т.ч. ПДВ 65083,46 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 08.12.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000432320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 81 354,00 грн., в тому числі за основаним платежем 65 083,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16271,00 грн.

Зазначені обставини сторонами не заперечувались. Безпосередньо розмір сум нарахованих податкових зобов'язань позивачем не оскаржувався.

З 01.01.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу норм п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наведені норми визначають, що основним документом, що надає платнику право на формування податкового кредиту є податкова накладна, оформлена відповідно до вимог податкового законодавства. Акт перевірки не містить посилань на відсутність підтвердження сум податкового кредиту відповідними податковими накладними чи іншими документами, передбаченими наведеними вимогами ПК України.

В свою чергу, правомірність формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту, реальність здійснених господарських операцій підтверджують матеріали справи, а саме, податкові накладні, договори, акти виконаних робіт, банківські виписки про сплату отриманих послуг (а.с. 37-55), що не спростовано в судовому засіданні представником відповідача.

При цьому, як вбачається з акту перевірки позивача, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на твердженнях про неможливість здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» з огляду на відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер, а податковий кредит, сформований позивачем, недійсний. В основу акту перевірки позивача податковим органом покладено висновки перевірки ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС», викладені в акті перевірки ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» № 804/23-33352187, складеного відповідачем 11.11.2011 (а.с.101-115).

Спираючись на вимоги ст.ст. 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України відповідач робить висновок, що угоди позивача з ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» не спричинили реального настання правових наслідків.

Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Цивільним законодавством України передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта; при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним; відповідність правочину спеціальним умовам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів факту нікчемності правочину.

Порушення, встановлені в ході перевірки контрагента позивача, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не стосуються безпосередньо позивача. Відсутність підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань - головних книг, журналів-ордерів, карток рахунків, податкових, видаткових накладних, реєстрів виданих на отриманих податкових накладних, тощо, у контрагента позивача - ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» не свідчить про порушення чинного законодавства безпосередньо позивачем.

Посилання відповідача на відсутність ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» за місцезнаходженням не підтверджується належним чином, оскільки відомостей щодо внесення відповідних записів Єдиного державного реєстру відповідачем не надано.

Посилання представника відповідача на наявність відомостей інформаційної бази МВС України, згідно з якими керівник та засновник ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» неодноразово підозрювався у скоєнні злочинів судом до уваги не беруться, оскільки не підтверджуються належними доказами, якими в даному випадку можуть виступати відповідні судові рішення у кримінальній справі.

Відповідачем не надано також доказів порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним. Твердження відповідача, що позивач та ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» мали намір на укладення правочину, що проведено з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини державного бюджету, є припущенням, оскільки також не знайшли підтвердження матеріалами справи.

Слід зазначити, що правові наслідки нікчемного правочину статтею 228 Цивільного кодексу України, на норми якої посилається відповідач, не передбачені. Такі санкції встановлені лише статтею 208 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, для визнання недійсними угод необхідно встановити вину сторін (сторони) у формі умислу при укладені угоди, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб суб'єкта господарювання, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений конкретним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податковим органом встановлений факт ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, у спорі, що розглядався, відсутні докази наявності вини позивача та умислу щодо укладення угоди, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Вказаною статтею встановлено, що правові наслідки недійсності правочину, які регулюються цією нормою, застосовуються до сторін такого правочину в разі визнання господарського зобов'язання недійсним.

В матеріалах справи докази визнання у встановленому порядку договорів позивача з ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» недійсними відсутні.

За таких підстав висновки відповідача про неправомірно сформований позивачем податковий кредит, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, відтак, податкове повідомлення-рішення № 0000432320/0 від 08.12.2011., прийняте на підставі таких висновків перевірки є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-сервіс Україна» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000432320/0 від 08.12.2011.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 31 січня 2012 року.

СуддяОСОБА_3