Рішення

від 19.06.2008 по справі 27/197

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/197

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2008 р.   Справа 27/197

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Фрам”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Т”

простягнення 38 027,06 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаНомінас К.В.—представник за довіреністю від 17.06.2008 р. № 100

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Фрам” подало до Господарського суду міста Києва позов № 1/5-04 від 05.06.2007 р., відповідно до якого просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Т” 35 055,00 грн. заборгованості за виконані роботи згідно з договором підряду № Ф06-2 від 16.01.2006 р., 2 972,06 грн. пені, а також судові витрати та 4 144,00 грн. вартості послуг адвоката.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 27/197 від 16.04.2007 р. (суддя Дідиченко М.А.)

06.06.2007 р. за сумісним клопотанням представників сторін судом було продовжено строк вирішення спору у справі.

Ухвалою від 15.06.2007 р. провадження у справі було зупинено на підставі п. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з призначенням судової експертизи для встановлення чи спростування факту належного виконання позивачем умов договору підряду № Ф06-2 від 16.01.2006 р.  

21.05.2008 р. матеріали справи № 27/197 повернулися до суду з експертної установи без виконання через не проведення зобов'язаною стороною (відповідачем) попередньої оплати вартості експертизи.   

Згідно з розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.05.2008 р. справу № 27/197 передано на розгляд судді Шабуніну С.В. у зв'язку зі заходженням судді Дідиченко М.А. у відпустці для догляду за дитиною.   

Ухвалою від 02.06.2008 р. справу № 27/197 прийнято до свого провадження суддею Шабуніним С.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.06.2008 р.

У судове засідання, що відбулося 18.06.2008 р., відповідач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез'явлення свого представника відповідач суд не повідомив, вимоги ухвал суду у справі № 27/197 не виконав. Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву, в якому відображена правова позиція відповідача щодо спірного договору й стану розрахунків за ним та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

У ході розгляду спору по суті представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість та штрафні санкції.

Як вбачається з позовної заяви, усних та письмових пояснень представника позивача, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Фрам” мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати виконаних позивачем на його користь робіт з монтажу метало пластикових виробів.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано довідки про вартість виконаних робіт до договору № Ф06-2 від 16.01.2006 р. й додатків до нього, акт здачі-приймання робіт, виписку з банківського рахунку тощо.  

Відповідно до наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву від 16.05.2007 р. № 327 відповідач заперечує проти позову на підставі того, що між сторонами не було підписано акт за формою КБ-2в та КБ-3, позивачем не надано гарантії на виконані роботи, що є підставою для відмови відповідача від їх оплати, а також, посилаючись на протокол від 15.12.2006 р., відповідач стверджує, що позивачем не виконано зобов'язання за договором № Ф06-2 від 16.01.2006 р. у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

16.01.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Т” в якості генпідрядника та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Фрам” в якості виконавця укладено договір підряду № Ф06-2 від 16.01.2006 р., за умовами якого виконавець у погоджені з генпідрядником строки зобов'язався поставити на об'єкт: м. Київ, житловий будинок № 48, житловий масив Оболонь, 3-а мікрорайон, металопластикові вироби згідно із затвердженою специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору.    

Сума даної угоди складається на підставі специфікацій та розрахунку договірної ціни, затверджених замовником та генпідрядником, які є невід'ємними частинами договору. Розрахунки здійснюються згідно з затвердженим графіком фінансування робіт (п.п. 5.1, 5.3).

Відповідно до ст. 6 договору виконавець зобов'язується поставити та змонтувати продукцію у терміни, згідно з затвердженим сторонами графіком виконання монтажних робіт. Змонтована продукція передається та приймається по кількості та якості представниками виконавця та генпідрядника на об'єкті шляхом підписання акту приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в та довідки ф. КБ-3.

У специфікації до вказаної угоди сторони дійшли згоди щодо виконання позивачем на користь відповідача робіт по виготовленню та монтажу 1 663,95 кв.м. металопластикових виробів.

У додатку № 2 до договору від 16.01.2006 р. сторони погодили графік виконання монтажних робіт, а в додатку № 3 —графік їх фінансування робіт, згідно з яким оплата проводиться 5-ма частинами, а саме 1-й транш (передоплата для придбання матеріалів) перераховується відповідачем на рахунок позивача у розмірі 400 000,00 грн. 16-17 січня 2006 року; 2-й транш (для придбання матеріалів) у розмірі 200 000,00 грн. 23-24 січня 2006 року, 3-й транш (для придбання матеріалів) у розмірі 100 000,00 грн. 30 січня 2006 року, 4-й транш (для придбання матеріалів) у розмірі 100 000,00 грн. 6 лютого 2006 року, 5-й транш (розрахунок за виконаний об'єм робіт) у розмірі 241 31 1,75 грн. 15 лютого 2006 року.

24.05.2006 р. сторонами підписано Додаткову угоду № 2 до договору від 16.01.2006 р., згідно з якою позивач прийняв на себе зобов'язання додатково встановити 558,34 кв.м. склопакетів металопластикових вітражів в комплекті зі стійками та розширювачами, а відповідач —сплатити вартість таких робіт.

10.08.2006 р. відповідачем і позивачем укладено Додаткову угоди № 3 до договору від 16.01.2006 р., за умовами якої позивач зобов'язався додатково встановити 93,74 кв.м. склопакетів металопластикових вітражів в комплекті зі стійками та розширювачами, а відповідач мав сплатити вартість таких робіт.

В процесі провадження у справі № 27/403 відповідачем не вказано на порушення позивачем строків виконання робіт.

За твердженнями позивача в рамках спірного договору та додатків до нього ним  фактично виконано роботи вартістю 1 183 698,00 грн., тоді як оплаченими зі сторони відповідача є роботи на суму 1 148 643,00 грн., в тому числі 24 966,08 грн., на які було проведено залік взаємних вимог (копія протоколу заліку від 31.03.2006 р. в матеріалах справи). На підтвердження своїх посилань позивачем надано довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, акт форми КБ-2в, акт здачі-приймання робіт від 20.09.2006 р. та виписки з банківського рахунку.  

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з підписаних сторонами та скріплених їх печатками актів форми КБ-2в та довідок форми КБ-3 за січень 2006 р. № 1 на суму 220 911,00 грн., лютий 2006 року на суму 777 732,00 грн. та липень 2006 року № 3 на суму 46 798,00 грн., а також не підписаних з боку відповідача актів за серпень 2006 року № 7 на суму 58 663,00 грн., № 6 на суму 46 797,00 грн. та № 5 на суму 32 797,00 грн. слідує, що позивачем виконано на користь відповідача підрядних робіт на загальну суму 1 183 698,00 грн.   

Відповідач не погоджується з твердженнями позивача та вважає, що між сторонами не відбулося приймання-передача виконаних робіт, оскільки позивачем не подано підписаних актів форми КБ-2в, як того вимагають умови договору від 16.01.2006 р. та положення Наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. № 237/5 “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві”, тобто не подано первинних документів бухгалтерського обліку і не доведено наявність підстав для проведення розрахунків.

Судом враховано наведену позицію відповідача, але вона може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення боргу за фактично виконані підрядні роботи, зважаючи на наступне:

Нормами § 1 глави 61 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок фактичного замовника підрядних робіт оплатити їх особі-виконавцю.

Згідно з ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

В акті здачі-приймання робіт від 20.09.2006 р., що містить підпис уповноважених представників підприємств та відтиск їх печаток, але складений у довільній формі визначено, що виконавцем виконано роботи за договором № Ф06-2 від 16.01.2006 р. та додатковими угодами № 2 та  № 3 до нього у повному обсязі. Також в акті вказано, що якість продукції відповідає ДСТУ БВ.2.6-15-99 та ДСТУ Б.Б.2.7-107-01, узгодженим технічним вимогам та проекту 49928-48АР та відмічено, що генпідрядник немає до виконавця претензій щодо якості виконаних робіт.    

Наказ Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. № 237/5 “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві”, на який посилається відповідач, заперечуючи проти позову, не являє собою нормативного акту, адже не встановлює обов'язкових до виконання правил та прямо не регулює певний вид діяльності чи відносин певних суб'єктів. Крім того, вказаний наказ не проходив необхідної державної реєстрації як того вимагають положення Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992 р. № 493/92. А тому, затвердження наказом № 237/5 від 21.06.2002 р. типових форм актів приймання виконаних підрядних робіт не зобов'язує їх обов'язкове застосування в господарських відносинах.       

Головним завданням, який поставив законодавець у ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України є засвідчення факту приймання-передачі виконаних робіт за договором. Поряд з цим, довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 взагалі є бухгалтерським документом та не може бути єдиним документом —підставою для проведення розрахунків за виконані роботи.

Нагально зауважити, що в ході розгляду спору відповідачем не вказано про зауваження стосовно якості виконаних робіт та не надано документів, якими б стверджувалася їх наявність до моменту подання позову до суду (претензії, акти недоробок тощо).  

Таким чином, в акті  здачі-приймання виконаних робіт № 3 від 20.09.2006 р. чітко зафіксовано факт приймання-передачі робіт, тому на відповідачеві лежить зобов'язання стосовно оплати виконаних га його користь робіт за договором № Ф06-2 від 16.01.2006 р.

Окрім тверджень про недоведеність позивачем факту здачі приймання виконаних робіт через непідписання акту форми КБ-2в, заперечуючи позов, відповідач також посилається на те, що позивачем не було надано йому гарантії на виконані роботи, адже в акті № 3 від 20.09.2006 р. міститься примітка про те, що виконавець надає гарантію на виготовлення металопластикових вікон, а замовник сплачує 3 % від суми договору (30,93 тис. грн.), які будуть виплачені після надання гарантії на виконані роботи та передачі об'єкта в експлуатацію. Посилаючись на даний припис, відповідач стверджує, що позивачем не виконано зобов'язання за договором належним чином. Проте, суд критично ставить до такого твердження відповідача та вказаного припису акту від 20.09.2006 р., оскільки договір підряду № Ф06-2 від 16.01.2006 р. було укладено між Товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Т”, що виступало генпідрядником та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Фрам” —виконавцем.

Виходячи з умов договору підряду, додатків до нього та додаткових угод, замовником будівництва спірного об'єкту є Закрите акціонерне товариство “Трест Київміськбуд-1”, тобто між Товариством з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Т” та Закритим акціонерним товариством “Трест Київміськбуд-1” існує окремий договір з певними зобов'язаннями, що випливають з його умов по відношенню до об'єкту (м. Київ, житловий будинок № 48, ж.м. Оболонь, мікрорайон 3-а).

Положення ст. 838 Цивільного кодексу України надає право підрядникові, якщо інше не встановлено договором, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників).

Таким чином,  у даному випадку по відношенню до об'єкту (м. Київ, житловий будинок № 48, ж.м. Оболонь, мікрорайон 3-а) замовником є Закрите акціонерне товариство “Трест Київміськбуд-1”, Генпідрядником —Товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Т”, а субпідрядником —Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Фрам”.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України, замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз договору № Ф06-2 від 16.01.2006 р. та положення чинного законодавства дає підстави стверджувати про відсутність подібного права у замовника підрядних робіт.

Також, слід зауважити, що відповідно до п. 7.1 Договору позивач гарантує, що продукція відповідає вимогам якості. Тобто, позивач взяв на себе та, відповідно, виконав даний обов'язок, надавши гарантію на виконані роботи. Крім того, зобов'язання стосовно надання гарантії на виконані роботи передбачені нормами чинного законодавства України.

Отже, твердження відповідача про ненадання позивачем гарантії на виконані роботи безпідставні, не обґрунтовані та не доведені належними доказами.

Як вище вказувалося, сума договору складається на підставі специфікації (додаток № 1) та розрахунку договірної ціни (додаток № 4), а порядок розрахунків передбачений графіком фінансування робіт (додаток № 3 до Договору).

Зокрема, положення ст.ст. 651 та 654 Цивільного кодексу України чітко визначають підстави та порядок зміни умов договору, зокрема суми та порядку оплати за договором.

Так, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін та у тій самій формі, що й договір. Тобто, у разі зміни умов договору № Ф06-2 від 16.01.2006 р. в частині суми чи порядку оплати, сторони мали укласти відповідну додаткову угоду. Однак, на момент підписання акту № 3 від 20.09.2006 р. між сторонами не було укладено жодної додаткової угоди, яка б визначала зміну суми та порядку оплати на умовах, відмінних від тих, які передбачені діючими договором чи угодами (протилежного відповідачем не доведено).

Отже, сума в розмірі 30,93 тис. грн., вказана в приписці до акту № 3 від 20.09.2006 р. жодним чином не відноситься до суми основного боргу відповідача за договором (35 055,00 грн. за твердженнями позивача), і жодним іншим чином не може бути врахована в суму основного боргу. Оскільки 3 % із суми 1 183 698,00 грн. не дорівнюють сумі 30 930,00 грн., підстави вважати наявним її взаємозв'язок з сумою основного боргу відповідача перед позивачем відсутні.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає про невиконання позивачем своїх обов'язків за Договором, посилаючись, серед іншого, на протокол від 15.12.2006 р.,  складений за участю представників позивача. На підставі даного протоколу відповідачем було направлено позивачу лист № 1265 від 22.12.2006 р. з пропозицією закінчити виконання певних видів робіт.

Позивач вважає безпідставними посилання відповідача та вказані документи, оскільки  протокол від 15.12.2006 р. не відповідає вимогам законодавства і нормам та звичаям ділового обороту, містить лише підписи осіб, не засвідчений печатками сторін, а крім того, особи, які представляли позивача, не мали на той момент, необхідного обсягу повноважень, щодо представництва інтересів позивача у відповідних правовідносинах.

Суд погоджується з твердженнями позивача, так як відповідач не надав документів, якими б підтверджувалися делегування Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Фрам” відповідних повноважень прорабу в будь-яких відносинах, зокрема на підписання документів від імені підприємства.

Таким чином, протокол від 15.12.2006 р. слід вважати внутрішнім документом відповідача та не може визнаватися доказом невиконання зобов'язань за договором.

Крім того, в листі № 1265 від 22.12.2006 р., на який посилається відповідач, вказано про якісь робіт, що згідно з протоколом від 15.12.2006 р. повинен виконати позивач, проте, не вказано, що ні роботи позивач зобов'язаний виконати в рамках договору підряду № Ф06-2 від 16.01.2006р.,  Додаткової угоди № 2 від 24.05.2006р. чи Додаткової угоди № 3 від 10.08.2006 р.

У відповідь на лист відповідача від 22.12.2006 р. позивач просив уточнити інформацію про детальний об'єм робіт, вказаний в новій оферті, надісланій останнім.

Зважаючи на викладене, протокол від 15.12.2006 р. й лист № 1265 від 22.12.2006 р. не можуть слугувати належним та допустимим доказом, який підтверджує невиконання позивачем робіт за договором № Ф06-2 від 16.01.2006 р.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що  позивач свої зобов'язання щодо проведення підрядних робіт виконав належним чином на загальну суму 1 183 698,00 грн. Разом з тим, всупереч прийнятому зобов'язанню з оплати виконаних робіт, відповідач не здійснив оплату за роботи повністю, погасивши борг лише в сумі 1 148 693,00 грн. (відповідно до наявних у справі банківських виписок відповідачем сплачено 400 000,00 грн. 19.01.2006 р., 150 000,00 грн. 22.02.2006 р.., 150 000,00 грн. 16.03.2006 р., 50 000,00 грн. 28.03.2006 р., 100 000,00 грн. 30.03.2006 р., 73 676,92 грн. 04.04.2006 р.,  30 000,00 грн. 06.06.2006 р., 30 000,00 грн. 30.06.2006 р., 20 000,00 грн. 11.08.2006 р., 20 000,00 грн. 08.09.2006 р., 50 000,00 грн. 09.10.2006 р. та 24 966,08 грн. шляхом заліку взаємних однорідних грошових вимог).

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 10.1 договору генпідрядник зобов'язався вчасно і в повному обсязі розрахуватися з виконавцем.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості та своєчасного проведення розрахунків з позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 35 055,00 грн. боргу за виконані підрядні роботи підлягають повному задоволенню.  

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 2 972,06 грн. пені, розрахованої відповідно до розміру штрафних санкцій, визначених п. 8.2 договору (подвійна облікова ставка Національного банку України).

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями, в розумінні ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги позивача про стягнення пені є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку, поданому позивачем до позовної заяви, що перевірений, та, приймається судом як належний. При цьому, суд зауважує, що позивач починає нарахування відповідачу пені з 10.10.2007 р. за 182 дні прострочення, оскільки у листі від 04.10.2006 р. він зажадав від відповідача погашення заборгованості у семиденний строк.  

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як вище зазначалося, від відповідача не надійшло ґрунтовних заперечень стосовно викладених обставини порушення договірних зобов'язань, зустрічного розрахунку пені також надано не було.

Поряд з сумою заборгованості та штрафними санкціями, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним у зв'язку з розглядом справи у суді судові витрати, а саме: 381,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4 144,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального  України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. У ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Понесення позивачем судових витрат у розмірі 4 643,00 грн. стверджується матеріалами справи, а саме: платіжними дорученнями про перерахування коштів та договором про надання юридичної допомоги адвокатом.  

Зважаючи на положення розділу VI Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача.  

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Т” (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 2/1, ідентифікаційний код 32524519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Фрам” (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 64, ідентифікаційний код 32878706) 35 055 (тридцять п'ять тисяч п'ятдесят п'ять) грн. боргу, 2  972 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 06 коп. пені,  380 (триста вісімдесят) грн. 27 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та  4 144 (чотири тисячі сто сорок чотири) грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя                                                                                                              С.В. Шабунін

справа №  27/197

19.06.08

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фрам"

до                     ТОВ " Корпорація-Т"

про                    стягнення 38027,06 грн

Суддя  Шабунін С.В.

                                                                                         Шабунін С.В.