Рішення

від 21.11.2007 по справі 47/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/217

21.11.07

За позовом     Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до                     Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця"

про                    стягнення 2841,08 грн.

Суддя  Станік С.Р.

Представники:Від позивача:Від відповідача:

Шевченко С.О. –юр.конс. (дов. № ЦХП-18/3746 від 16.11.2006р.);Никипорець І.Ф. –юр.конс. (дов.№2405-НЮ від 17.09.2007р.);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 2 812,67 грн. збитків та 28,41 грн. неотриманого прибутку, а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.08.2007 порушено провадження у справі №47/217 та призначено її розгляд на 19.09.2007.

19.09.2007 у відповідності до вимог ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 10.10.2007, а 10.10.2007 на 17.10.2007.

17.10.2007 розгляд справи №47/217 було перенесено на 21.11.2007. При цьому, 17.10.2007 сторони надали до суду заяву про продовження строку розгляду спору у справі №47/217 на більш тривалий термін, ніж встановлено ч.1 ст.69 ГПК України.

Ухвалою від 23.10.2007 вищевказану заяву сторін судом задоволено та продовжено строк розгляду спору у справі №47/217 на більш тривалий термін, ніж встановлено ч.1 ст.69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 21.11.2007 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 1 644 630,97 грн., а відповідачем було частково оплачено цю продукцію у розмірі 1 641 789,89 грн., а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 812,67 грн. збитків та 28,41 грн. неотриманого прибутку.

Представник відповідача письмого відзиву на позов не надав, однак у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив з огляду на те, що в цистерні № 74044835, що була відправлена відповідачу відповідно до залізничної накладної №43192890 було виявлено недостачу маси дизельного палива проти даних зазначених в накладній на суму 2 812,67 грн. За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, оскільки, на його думку, відповідач не повинен платити за товар, який ним не було отримано.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

10.01.2005р. між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення „Укрзалізничпостач", в якості постачальника, та Державним територіально - галузевим підприємством „Південно-Західна залізниця", в якості покупця, було укладено договір №ЦХП –40205, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов”язався поставити, а покупець (відповідач) зобов”язався прийняти та оплатити нафтопродукти, названі в подальшому товар, найменування, марка, ціна і кількість яких вказується в специфікаціях, які є невід”ємними частинами договору.

Відповідно до п.3.1. вищевказаного договору постачальник (позивач) здійснює поставку товару залізничним або автотранспортом за вантажними реквізитами покупця (відповідача) на умовах та в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору, які надаються додатково та є невід”ємними його частинами.

Відповідно до п.3.3. даного договору, дата поставки товару визначається згідно умов поставки товару, що зазначені в спеціфікаціях до даного договору і відповідють вимогам міжнародних правил тлумачення торгових термінів „Інкотермс” в редакції 2000 року.

Пунктом 3.4. цього ж договору встановлено, що поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому –передачі, який покупець (відповідач) повинен підписати і повернути постачальнику (позивачу) протягом 5 робочих днів після його отримання.

Відповідно до частини 1 п.4.2. вищевказаного договору, прийом товару за кількістю, який поставлено в залізничній цистерні здійснюється покупцем (відповідачем) в порядку, передбаченому інструкцією ”Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України” від 02.04.1998р. №81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №685/3978 від 07.10.1999 року зі складанням „акту приймання нафтопродуктів за кількістю” за формою №5-НП.

Пунктом 4.3. даного договору передбачено, що у випадку, коли виявлено нестачу товару, яка перевищує норми природних втрат та межі відносної похибки вимірювань (в разі застосування нерівноцінних методів вимірювання), покупець (відповідач) надає постачальнику (позивачу) претензію до якої повинні додаватись документи зазначені в п.4.2. інструкцій та направляє телеграму вантажовідправнику з викликом для комісійного приймання товару.

Згідно п.6.1. цього ж договору для проведення розрахунків постачальник (позивач) надає покупцю (відповідачу) рахунок –фактуру, податкову накладну та сповіщення „авізо” на товар, який було поставлено покупцю (відповідачу).

Пунктом 6.2. вищевказаного договору передбачено, що покупець (відповідач) протягом 2 днів з дати отримання документів, які зазначені в п.6.1. цього ж договору, здійснює розрахунки за поставлений постачальником (позивачем) товар шляхом акцепту сповіщення при умові фактичного отримання товару, що відповідає специфікації.

В п. 11.1 цього ж договору, сторони погодили застосовувати офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати “Інкотермс”в редакції 2000 року.

01.02.2005 року позивач та відповідач підписали додаток № 1 до договору № ЦХП-40205 від 10.01.2005 року, в якому визначили номенклатуру товару, який буде постачатися на умовах договору № ЦХП-40205 від 10.01.2005 року, зокрема дизельне паливо Л-0,2-62.

Сторони підписали специфікацію № 9 до договору № ЦХП-40205 від 10.01.2005 року, в якій визначили кількість та умови постачання дизельного палива в період з 01.09.2005 року по 30.09.2005 року.

Сторони підписали специфікацію № 10 до договору № ЦХП-40205 від 10.01.2005 року, в якій визначили кількість та умови постачання дизельного палива в період з 01.10.2005 року по 31.10.2005 року.

Сторони підписали специфікацію № 11 до договору № ЦХП-40205 від 10.01.2005 року, в якій визначили кількість та умови постачання дизельного палива в період з 01.11.2005 року по 30.11.2005 року.

Сторони підписали специфікацію № 12 до договору № ЦХП-40205 від 10.01.2005 року в якій визначили кількість та умови постачання дизельного палива в період з 01.12.2005 року по 31.12.2005 року.

У всіх специфікаціях умови постачання дизельного палива визначені як FCA (Інкотермс-2000, згідно умов договору № ЦХП-40205 від 10.01.2005 року).

Відповідно до квитанцій про приймання вантажу, копії яких долучені до позовних матеріалів та оглянуті судом, позивачем було поставлено на адресу відповідача товар, а саме дизельне паливо.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 27.12.2004 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством транснаціональною фінансово-промисловою нафтовою компанією “Укртатнафта” було укладено договір поставки нафтопродуктів № ЦХП-14-00205-01, відповідно до умов якого, позивач зобов‘язувався прийняти та оплатити нафтопродукти.

У відповідності з залізничною накладною №43192890 Закрите акціонерне товариство Торговий дім “Укртатнафта”зі станції Кагамлицька Південної залізниці відправило відповідачу на станцію Дарниця Південно-Західної залізниці (в подальшому цистерну було переадресовано на станцію Ворожба Південно-Західної залізниці) дизельне паливо в цистерні №74044835, в кількості 56 800 кг. Вантаж прибув на станцію Ворожба в справному вагоні, з непошкодженими ЗПП, без ознак втрати, крадіжки і виданий 01.04.2005 року без перевірки.

В подальшому, позивачем на адресу відповідача було виставлено рахунок –фактура №ТОП05 - 699 від 31.03.2005 на загальну суму 1 644 630,97 грн. та сповіщення №1848 від 31.03.2005 на цю ж суму.

Як зазначає позивач у позовній заяві, вказане сповіщення було частково акцептовано відповідачем, а саме: на суму 1 641 789,89 грн.

Також, позивач вказує на те, що оскільки між ним та ЗАТ транснаціональна фінансово – промислова нафтова компанія „Укртатнафта” було укладено договір поставки нафтопродуктів №ЦХП -14-00205-01, вантажовідправником пального на адресу відповідача було саме ЗАТ „Укртатнафта”, позивачем на підставі виставлених ЗАТ „Укртатнафта” рахунків було оплачено останньому за здійснену на адресу відповідача поставку нафтопродуктів у повному обсязі 1 644 630,97 грн., а відповідач, в свою чергу частково оплатив отримане ним від позивача дизельне пальне, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 812,67 грн. збитків та 28,41 грн. неодержаного прибутку (1% - транзитна націнка у відповідності до п.2.2.2 договору №ЦХП –40205 від 10.01.2005).

В офіційних правилах тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року) термін "поставка" використовується в Інкотермс у двох різних значеннях. По-перше, - для визначення моменту, коли продавець виконав свої зобов'язання щодо доставки товару, визначені в статтях А.4 Правил Інкотермс. По-друге, термін "поставка" також використовується в контексті обов'язку покупця одержати чи прийняти поставку товару, зазначеного в статтях Б.4 Інкотермс.

"F"-терміни вимагають від продавця доставки товару для перевезення відповідно до вказівок покупця. Як вже зазначалося, сторони погодили, що умовами постачання дизельного палива відповідачу є FCA франко-перевізник (місце поставки сторонами визначено не було).

Термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Відповідно до правил Інкотермс, продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою,

а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.

За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.

Покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу (п. Б. 1. Інкотерсмс).

Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4 (п. Б. 4.).

Відповідно до вимог Інструкції “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України”, затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 2 квітня 1998 року N 81/38/101/235/122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за N 685/3978, зазначена Інструкція поширюється на всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності. Інструкція встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Розділ 4 зазначеної інструкції регулює порядок приймання нафтопродуктів, що надійшли залізничним транспортом. Згідно з п. 4.1.3.14, приймання нафтопродуктів може здійснюватися маршрутами, окремими партіями та одиночними цистернами. Маса нафтопродукту визначається вантажоодержувачем у кожній цистерні. Маса нафтопродукту, визначена об'ємно-масовим методом у залізничних цистернах, після зливу повинна бути звірена з масою у резервуарі (п. 4.1.3.15).

Відповідно до п. 4.1.3.18 Інструкції, приймання нафтопродуктів провадиться особами, які призначені наказом керівника вантажоодержувача. Ці особи відповідають за недотримання правил приймання нафтопродуктів.

На всі нафтопродукти, що надійшли, складається "Акт приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою N 5-НП. При цьому в разі приймання нафтопродукту, що надійшов в одній цистерні, заповнюється п. 12.1, при прийманні кількох цистерн заповнюється п. 12.2 цього додатка.

Акт складається у день надходження нафтопродуктів і затверджується керівництвом вантажоодержувача не пізніше наступного дня після його складання.

Якщо приймання здійснюється у вихідний або святковий день, акт приймання повинен бути затверджений у перший робочий день після вихідного або святкового дня.

Акт підписується особами, які брали участь у прийманні нафтопродуктів.

Особи, що підписують акт, мають бути попереджені про відповідальність за достовірність даних, викладених у ньому (п. 4.1.3.19 Інструкції).

Згідно з п. 4.1.3.21 Інструкції, у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання одержаної продукції, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта. Керівник підприємства повинен призначити комісію з осіб, представників громадськості, які затверджені наказом по підприємству та рішенням профкому для виконання робіт з приймання нафтопродуктів. Представник громадськості вантажоодержувача або представник стороннього підприємства може брати участь у прийманні нафтопродуктів на даному підприємстві не більше двох разів на місяць, маючи при цьому разове посвідчення за підписом керівника підприємства.

Отже, Інструкція передбачає, що у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів, необхідно припинити приймання нафтопродуктів та викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта.

Ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивіьного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1. ст. 689 Цивільного кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1. ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов‘язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність у відповідача обов‘язку сплачувати за товар, який він не отримав. Виходячи з наведеного, позивач не надав доказів протиправної дії чи бездіяльності відповідача, доказів заподіяння збитків позивачу саме в результаті такої дії чи бездіяльності відповідача, доказів наявності причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками позивачу.

Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Оскільки позивач не надав доказів протиправної дії чи бездіяльності відповідача, доказів заподіяння збитків позивачу саме в результаті такої дії чи бездіяльності відповідача, доказів наявності причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками позивачу на відповідача не може бути покладений обов‘язок доведення відсутності своєї вини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду достатніх доказів, які б свідчили про передачу відповідачу нафтопродуктів, які були поставлені за залізничною накладною № 43192890 в цистерні №74044835 саме в кількості 56 800 кг., оскільки суду не надано підписаний сторонами акт приймання –передачі нафтопродуктів, як це перебачено п.3.4. укладеного між сторами договору, а відповідно до п. 6.2. договору №ЦХП - 40205 від 10.01.2005р. передбачено, що покупець (відповідач) протягом 2 днів з дати отримання документів, які зазначені в п.6.1. цього ж договору, здійснює розрахунки за поставлений постачальником (позивачем) товар шляхом акцепту сповіщення при умові фактичного отримання товару, що відповідає специфікації, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено суду факт фактичного отмання відповідачем товару, саме у тій кількості, яка була вказана у залізничній накладній №43192890 в цистерні №74044835, а саме: в кількості 56 800 кг., а тому у відповідача відсутній обов‘язок оплатити неотриманий фактично товар. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 2 812,67 грн. та 28.41 грн. неодержаного прибутку є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при відмові в позові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                                                               С.Р.Станік