37/405
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 37/405
21.12.07
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
ДоОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дім-Ранок»
Простягнення 101435,27 грн.
Суддя Кондратова І.Д.
Представники сторін:
Від позивача Іваненко І.П. - представник за довіреністю № У07/4940 від 10.08.2007 року;
Від відповідача Лісова Л.Д.- представник за довіреністю № б/н від 05.10.2007 року;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дім-Ранок»про стягнення з останнього боргу в розмірі 101435,27 грн. за договором № 3010263 від 01.01.2003 та договором № 3010263 від 01.10.2005 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, а саме: 89735,51 грн. основного боргу, 8816,03 грн. –інфляційних витрат, трьох процентів річних в розмірі 2883,73 грн., а також покладення на відповідача судових витрат: 1014,35 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриману за вказаним договором теплову енергію у гарячій воді, внаслідок чого за період з листопада 2004 року по березень 2007 року основний борг становить 89735,51 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2007 р. порушено провадження у справі № 37/405, розгляд справи було призначено на 19.09.2007 року о 11-00.
Представник відповідача 19.09.2007 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/405 від 30.08.2007 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2007 року розгляд справи було відкладено до 08.10.2007 року, про що представники сторін були повідомлені належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні 08.10.2007 року подав заяву про уточнення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача суму боргу станом на 01.09.2007 року в розмірі 56958,19 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 8816,03 грн. та 3 % річних в сумі 2883,73 грн.
У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.
В судовому засіданні 21.12.2007 року представник позивач підтримав уточнені вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, жодних письмових пояснень суду не надав.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України судом, за згодою представників позивача та відповідача в судовому засіданні 21.12.2007 року були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01 січня 2003 року між позивачем (електропостачальною організацією) та відповідачем (споживачем) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3011263 (далі –Договір № 1).
Відповідно до умов Договору сторони погодили, що енергопостачальна організація зобов'язується поставити споживачу теплову енергію в гарячій воді в кількості, на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався поставляти теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби : опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору, при зміні тарифів (Додаток № 3 до Договору) повідомляти абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання розпорядження Держадміністрації міста Києва про їх змінення, а відповідач - додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, а також виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.
Згідно п. п. 5.1 Договору №1 облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.
В подальшому сторони уклали договір № 301263 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого погодили, що постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1, а споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, яків визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.
За твердженням позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у останнього виникла заборгованість у розмірі 56958,19 грн. за період з 01.10.2004 року по 01.09.2007 року. Уточнений розрахунок суми боргу та табуляграма знаходяться в матеріалах справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до пояснень позивача, енергопостачальна організація при нарахуванні вартості наданих послуг з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, керувався тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1575 в редакції від 15.12.2007 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 142 від 12.02.2007 року та № 643 від 30.05.2007 року.
Проте суд дійшов висновку, що позивач необґрунтовано застосовував вищезазначені розпорядження при нарахуванні вартості наданих послуг з огляду на наступне.
Статтею 7 Закону України від 24.06.04р. № 1875 «Про житлово-комунальні послуги»визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, а в статті 31 передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.
Статтею 6 цього Закону визначено повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг.
Ці повноваження, зокрема, полягають у взаємодії з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень.
Відповідно до частини 4 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі - «Положення»).
Цим Положенням Міністерству юстиції та іншим органам, що здійснюють державну реєстрацію відомчих нормативно-правових актів, надано право перевіряти у міністерствах, інших органах виконавчої влади, органах господарського управління та контролю додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.
Також, Положенням встановлено обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.
Відповідно до норм пункту 7 Положення, нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію у п'ятиденний строк після його прийняття. Відповідно до норм пункту 16 Положення, зміни і доповнення, внесені до правового акта, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1575 в редакції від 15.12.2007 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 142 від 12.02.2007 року та № 643 від 30.05.2007 року не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до пункту 5 статті 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше, ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів. А у відповідності до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України).
Як встановлено судом дані розпорядження були прийняті 15.12.2006 року, 31.01.2007 року, 12.02.2007 року та 30.05.2007 року, але вводили в дію тарифи з 01.12.2006 року, що протирічить вищезазначеній нормі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»та Конституції України.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Слід також зазначити, що постановою Господарського суду міста Києва по справі № 21/43-А від 13.02.2007 року позовні вимоги Київської міської організації Української партії «Єдність»задоволено повністю, визнано недійсним та скасовано, в тому числі, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.06 № 1575. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року постанова Господарського суду міста Києва від 13.02.2007 року залишена без змін, набула законної сили і є обов'язковою для виконання при розгляді справи № 37/377 згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду справи № 21/43-А суд досліджував питання про необхідність реєстрації розпоряджень Київської міської державної адміністрації у Київському міському управлінні юстиції і дійшов висновку про те, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації підлягають державній реєстрації, без здійснення якої вони вважаються нечинними і не можуть застосовуватися, а отже в залученні до участі у справі Київської міської державної адміністрації немає необхідності з огляду на преюдиційність висновків по справі № 21/43-А для справи № 37/377 та будь-якої іншої справи щодо стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у гарячій воді.
За таких обставин суд не застосовує тарифи, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1575 в редакції від 15.02.2007 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 142 від 12.02.2007 року та № 643 від 30.05.2007 року, оскільки дані розпорядження не набрали чинності, протирічить та не відповідають чинному законодавству України (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ № 7/145 від 10.04.2008 року, постановою ВГСУ від 23.07.2008 року № 37/400).
В той же час, чинним на зазначений період, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.04 № 2249 передбачено тариф для житлово - експлуатаційних організацій в розмірі 65,30 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал., для бюджетних організацій - в розмірі 77,68 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал а також для інших інших споживачів у розмірі 96,00 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.
За обґрунтованим розрахунком суду відповідно до наданих табуляграм, розрахунків та платіжних доручень судом встановлено, що за період з 01.11.2004 року по 01.09.2007 року позивачем було надано послуг на суму 214625,55 грн., відповідач в свою чергу за надані послуги сплатив позивачу, грошові кошти в розмірі 21322,39 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 1403,16 грн.
З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. Відповідно до п. 4 його Прикінцевих та перехідних положень щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини між сторонами продовжують існувати, вони регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 Додатка 3 до Договору № 3010263 визначено, що відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію за тарифами, які встановлені КМДА (від 10.12.2004 року № 2249 із змінами та доповненнями).
Додатком № 2 до Договору № 3010263 та Додатком № 4Б до Договору № 301263 сторони погодили порядок та строки розрахунків.
Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи лише частково підтверджується заборгованість відповідача, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за період з 01.10.2004 року по 01.09.2007 року у розмірі 1403,16 грн. визнаються судом законними та обґрунтованими. В частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 55555,03 грн. суд відмовляє, оскільки позивач при нарахуванні вартості наданих послуг застосовував тарифи, які як встановлено судом затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, що протирічать вимогам чинного законодавства та не застосовуються судом.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 8816,03 грн., а також 3 % річних в розмірі 2883,73 грн.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 8333,88 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу та 2674,96 грн. - три проценти річних від простроченої суми, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 541, 546, 551, 612, 614, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИ Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дім-Ранок»(03142, м. Київ, бульвар Вернацького, 57 код ЄДРПОУ 26267143) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1403 (одна тисяча чотириста три) грн. 16 коп. –основний борг, 8333 (вісім тисяч триста тридцять три) грн. 88 коп. - інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу, 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 96 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 124 (сто двадцять чотири) грн. 12 коп. - витрати про сплаті державного мита та 14 (чотирнадцять) грн. 43 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Кондратова І.Д.
Дата підписання
рішення 18.08.2008 р.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 21.12.2007 |
Оприлюднено | 25.11.2008 |
Номер документу | 2363394 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні