Рішення

від 06.11.2008 по справі 29/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  29/115

06.11.08

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінгер ЛТД»

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдгаз»

Про               стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за договором

                                                                                         Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача                   Тарасенко В.М., Ганчук П.Я –предст. (дов. у справі)

від відповідача          не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стінгер ЛТД»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдгаз»та просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача 1 572 833,82 грн. заборгованості за договором № СТ-22/1-ППГ від 29.06.2007 та 134 903,84 грн. пені.

Позивач подав клопотання до суду 28.10.2008р., в якому просить допустити можливість виконання рішення за рахунок активів відповідача, про що окремо зазначити в рішенні.

Суд розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про неможливість задовольнити клопотання, оскільки позивач останнім фактично змінює позовні вимоги, проте заяви про уточнення позовних вимог оформленої відповідно до вимог ГПК України, не подавав та не зазначив за рахунок яких активів відповідача, позивач просить виконати рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрейдгаз»щодо оплати поставленого позивачем газу.

Відповідач обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надав, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінгер ЛТД», викладені в позовній заяві, не спростував.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стінгер ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрейдгаз»укладено договір № 22/1-ППГ на постачання природного газу (далі –Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу у власність природний газ для подальшого розподілу споживачам України, а відповідач зобов'язався прийняти газ, оплатити його на умовах договору та використовувати за призначенням.

За своєю правовою природою договір № 22/1-ППГ від 29.06.2007 є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з п. 2.1 Договору позивач передає відповідачу газ в період з 01. липня по 31 липня 2007 року, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Об'єм природного газу, що передається відповідачу в зазначений період становить до  2 100 000 куб.метрів (п. 2.2 Договору).

          Розділом 4 Договору сторони погодили ціну природного газу та його вартість. Вартість газу за 1000 куб.м. з урахуванням ПДВ складає 882,00 грн. Вартість обсягу природного газу визначається у відповідності до зазначеної вартості однієї тисячі кубічних метрів та зазначеного в акті прийому-передачі фактично спожитого обсягу.

Приймання-передача газу, поставленого позивачем відповідачу, оформляється актами приймання-передачі газу, в яких зазначається обсяг фактично переданого газу.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стінгер ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрейдгаз»був підписаний Акт прийому-передачі № РН-0000159 за липень 2007 року, відповідно до якого відповідач одержав від позивача 2066.705 т.куб.метрів природного газу на суму, з урахуванням вартості зберігання, 1 822 833,82 грн.

Згідно з п. 3.5 Договору Акт приймання-передачі газу є підставою для розрахунків.

Згідно з п. 5.2 Договору порядок розрахунків –оплата вартості в повному обсязі в строк до 10 серпня 2007 року в сумі, що відповідає вартості заявленого обсягу газу, зазначеному в п. 2.2 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, 30.08.2007 перерахував на розрахунковий рахунок позивача 150 000,00 грн. як оплату за природний газ та 13.11.2007 відповідач перерахував 100 000,00 грн. за природний газ, чим порушив, взяті на себе за Договором зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем природного газу, та заборгував перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Стінгер ЛТД»1 572 833,82 грн.

Відповідач, в свою чергу, доказів повної оплати поставленого позивачем природного газу до суду не надав, обставини, на які посилається позивач, не спростував.

Відповідно до п. 10.1 та п. 10.2 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених Наказом Державного комітету України по нафті та газу від 01.11.1994, № 355, розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюються договором між сторонами.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 526  ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів  повної оплати вартості природного газу, який був поставлений відповідачу позивачем, отриманого згідно з Актом прийому-передачі № РН-0000159 за липень 2007 року, вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдгаз»суми основного боргу в розмірі 1 572 833,82 грн. судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2 Договору сторони погодили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені у п. 5.2 Договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості , пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

При цьому суд враховує, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 42/195 від 20.05.2008 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдгаз»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінгер ЛТД»про визнання договору № 22/1-ППГ на постачання природного газу від 29.06.2007 частково недійсним в частині відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдгаз», встановленої пунктом 6.2 Договору, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 19.07.2008, в позові відмовлено повністю.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Суд погоджується з розрахунком суми пені наданим позивачем і вважає його обґрунтованим з урахуванням періодів прострочення з 11.08.2007 по 05.02.2008 в розмірі подвійної облікової ставки встановленої згідно листа НБУ від 17.05.2007 № 14-011/1150-5118 в розмірі 8% на період з 01.06.2007, та 10% на період з 01.01.2008 встановленої згідно Постанови Правління НБУ від 29 грудня 2007 року № 492, визначених за шість місяців як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдгаз»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-А (літ-3), код 31728964, рахунок                    № 26007301003724 а АКБ «Транс банк»м. Київ, МФО 300089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стінгер ЛТД»(04053, м. Київ, вул. Артема, 21 оф. 406, код 34795103, рахунок № 260040130384 в ТОВ «БМ Банк»м. Київ, МФО 380913) 1 572 833 (один мільйон п'ятсот сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять три) грн. 82 коп. заборгованості за договором № СТ-22/1-ППГ від 29.06.2007, 134 903 (сто тридцять чотири тисячі дев'ятсот три) грн. 84 коп. пені, 17 077 (сімнадцять тисяч сімдесят сім) грн. 38 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           І.В.Усатенко

Дата підписання:11.11.2008р.