Ухвала

від 03.04.2012 по справі 2270/4839/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/4839/11

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І. Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Залімського І. Г. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ВКП "Афродіта" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Шепетівської ОДПІ Хмельницької області до Виробничо-комерційне підприємство "Афродіта" про стягнення податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В :

Шепетівська ОДПІ Хмельницької області звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виробничо-комерційного підприємства "Афродіта" про стягнення податкового боргу.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду позов Шепетівської ОДПІ задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що на його думку призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони у судове засідання повторно не з'явились, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.

відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів визнала за можливе провести розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач посилаючись на Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ПК України, просить стягнути з відповідача кошти у рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 102543,75 гривень з рахунків відповідача, відкритих на момент ухвалення судового рішення та з тих що будуть відкриті в обслуговуючих банках на момент його виконання та за рахунок його готівки.

Заявою №5629\10\10 від 31.05.2011 року позивач збільшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 129825,75 гривень рахунків відповідача, відкритих на момент ухвалення судового рішення та з тих що будуть відкриті в обслуговуючих банках на момент його виконання та за рахунок його готівки.

В ході судового розгляду у суді першої інстанції позивач подав заяву, про уточнення позовних вимог від 30.11.2011 року в якій просить стягнути з відповідача податковий борг на загальну суму 121537,16 гривень.

На виконання ухвали суду, про проведення звірки по боргу, позивач не підписав акт звірки сум позовних вимог від 25.11.2011 року, складений відповідачем і надав суду розрахунок суми позовних вимог на загальну суму - 123514,75 гривень.

З останнього наданого суду першої інстанції розрахунку суми позовних вимог позивача на суму 123514,75 гривень, вбачається визнання ним факту сплати відповідачем податку на прибуток по декларації №31559 від 06.11.2009 року у розмірі 15510 гривень. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач довів, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податків сум у розрахунок податкового боргу з вказанням призначення платежу у 2009 році по платіжному дорученню №460 від 12.11.2009 року на суму 15510 гривень (призначення платежу - податок на прибуток за 9 місяців 2009 року) було неправомірним. Дана позиція узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України викладеною у листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.09.2009 року.

Стосовно погашення зобов'язань по деклараціям №10221 від 06.05.2010 року, №17271 від 19.08.2010 року, №28455 від 05.11.2010 року колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що згідно наданих квитанцій Приватбанку, відповідач, також вказував призначення платежу, так як з наданих до суду квитанцій не можна зробити висновок щодо конкретного призначення платежу, адже квитанції містять лише відомості про те, що сплачується податок на прибуток, тобто не має конкретизації платежу по періодам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що борг по декларації №9003072718 від 09.02.2010 року на суму 40149 гривень є узгодженим і тому з урахуванням боргів попередніх періодів погашений відповідачем частково на суму 3733,27 гривень, що підтверджується обліковими картками платника податків.

Податковим повідомленням - рішенням №0001011702 від 20.12.2010 року відповідачу визначено зобов'язання по податку з доходів найманих працівників за основним платежем - 318,31 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 636,62 гривень, що з урахуванням часткового погашення цього боргу, яке підтверджено обліковими картками платника, стверджує борг відповідача на суму 749,43 гривень.

Відповідно до декларацій №35409 від 18.01.2011 року на суму 99 гривень і №15753 від 20.05.2011 року на суму 27282 гривень ці податкові зобов'язання є узгодженими.

Відповідач оскаржував податкове повідомлення-рішення №0000042300 від 18.01.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання за основним платежем - 40436 гривень і за штрафним санкціями - 10109 гривень, однак ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року його позов було залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.155 КАС України, дане рішення набуло законної сили, тобто податкове зобов'язання є узгодженим.

Щодо наданих відповідачем копій платіжних доручень №24 від 16.03.2011 року, №101 від 19.08.2011 року, №148 від 18.11.2011 року з вказанням призначення платежу, то з урахуванням факту боргу відповідача, ними погашаються борги за попередні періоди, відповідно до вимог п.87.9 ст.87 ПК України, так як ця оплата проведена в 2011 році.

Відповідно до розширеного розрахунку сум кредиторських вимог Шепетівської ОДПІ до ВКП "Афродіта" по податку на прибуток №11887\10\24 від 28.11.2011 року недоїмка відповідача складає 122765,32 гривень.

Згідно п.87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з урахуванням уточнених позовних вимог - 121537,16 гривень, позивач довів суму боргу по узгодженим податковим зобов'язанням по податку на прибуток у розмірі 114476,73 гривень і 749,73 гривень по податку з доходів найманих працівників.

Підпунктом 20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктами 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно п.89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Підпунктом 95.1 ст.95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно п.95.1 цієї ж статті ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, а відповідно до п.95.4, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що суб'єкт владних повноважень частково довів позовну вимогу, про стягнення податкового боргу, що підтверджено доказами, які перевірено судом.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року є законною і обґрунтованою, а відтак підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ВКП "Афродіта" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Залімський Ігор Геннадійович

Курко Олег Петрович