Постанова

від 21.03.2012 по справі 2а/1770/2423/2011

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2423/2011

21 березня 2012 року 17год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: Шпинта Сергій Михайлович,

позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3,

відповідача 1: представник не з'явився,

відповідача 2: представник не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: представники ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Колективного сільськогосподарського підприємства "Зірка", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3, до Управління Держкомзему в Рівненському районі Рівненської області, Великожитинської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Об'єднання співвласників гаражів "Джерело" про визнання дій неправомірними, - ВСТАНОВИВ :

Колективне сільськогосподарське підприємство "Зірка" (далі - КСП "Зірка") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держкомзему в Рівненському районі Рівненської області, Великожитинської сільської ради про визнання неправомірними дій Великожитинської сільської ради, що полягають у включенні до форми № 6 "Облік земельних ділянок площею та складом угідь, розподіл між власниками землі та землекористувачами" земельної ділянки площею 2,06 га., що знаходиться в АДРЕСА_1 яка належить на праві колективної власності на землю КСП "Зірка" та визнання неправомірними дій Управління Держкомзему в Рівненському районі Рівненської області, що полягають у включенні до звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності на території Рівненського району станом на 01.01. 2008 року щодо земельної ділянки площею 2,06 га., що знаходиться в АДРЕСА_1 яка належить на праві колективної власності на землю КСП "Зірка".

Усною ухвалою суду від 29.05. 2009 року було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Об'єднання співвласників гаражів "Джерело".

Відповідно до клопотання представника позивача від 21.06. 2011 року, усною ухвалою суду від 29.06. 2011 року було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3.

Згідно із зверненням прокуратури Рівненської області, усною ухвалою суду від 28.12. 2011 року, з метою представництва інтересів держави, було допущено до участі у справі прокурора.

08 липня 2011 року представник позивача подала до суду уточнення до доповнення до адміністративного позову, відповідно до яких виклала позовні вимоги у наступній редакції:

«Визнати протиправними дії Великожитинської сільської ради по включенню до форми 6-зем «Облік земельних ділянок за площею та складом угідь, розподіл між власниками землі та землекористувачів» земельної ділянки, площею 2,06 га. в АДРЕСА_1, що належить на праві колективної власності на землю КСП „ Зірка" згідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії РВ 00019.

Визнати протиправними дії управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області по включенню до звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності на території Рівненського району станом на 01.01. 2008 року земельної ділянки площею 2.06 га. в АДРЕСА_1, яка належить на праві колективної власності на землю КСП «Зірка».

Визнати нечинним рішення Великожитинської сільської ради № 186 від 28.12. 2001 року» (т. 1 а.с. 219-221).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що колективне сільськогосподарське підприємство "Зірка" включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України, що підтверджується довідкою від 19.01. 2009 року № 02-2-05/21, а також від 26.06. 2011 року. 21 листопада 1996 року для КСП „Зірка" було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії РВ 00019, у тому, що вказаному власнику землі передаються у колективну власність, площею 2165,8 га в межах згідно із планом, в тому числі - на території Великожитинської сільської ради - 2149,6 га., Новоукраїнської сільської ради - 16,2 га. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власність, земельна ділянка, площею 2,06 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 передана у колективну власність на підставі зазначеного Державного акту КСП „Зірка". Із листа відповідача - Великожитинської сільської ради від 11.07. 2008 року № 01-11- 34/1815, позивачу стало відомо, що відповідно до звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності на території Рівненського району, земельна ділянка, площею 2,06 га., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1, станом на 01.01. 2008 року обліковується в землях запасу Великожитинської сільської ради. Таким чином, зі згідно інформації відповідача - сільської ради земельна ділянка, площею 2,06 га, яка належить на праві колективної власності КСП „Зірка" включена управлінням Держкомзему у Рівненському районі до земель запасу. Згідно до довідки від 19.11. 2008 року, яка видана комісією по реформуванню КСП «3ірка» в тому, що ніколи і ніякими зборами КСП „Зірка" не приймалось рішення і навіть нестояло питання про передачу земельної ділянки, площею 2,06 га. в землі запасу Великожитинської сільської ради. Конституцією України в ст. 19 ч. 2 закріплено, що органи державної влади зобов'язані діяти в межах та у спосіб, передбачений законами України. Так, ст.140 Земельного кодексу України передбачений перелік, що є виключним до підстав припинення права власності на земельну ділянку. Однак будь-яких правових підстав до включення спірної земельної ділянки до земель запасу сільської ради та відповідно включення до з звіту форми № 6-3ЕМ не було.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позовні вимоги підтримав та, з мотивів викладених у письмових поясненнях, просив задовольнити повністю.

Відповідач 1 у судове засідання не з'являвся, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. До початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без участі представника управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних доказів.

Крім того, до початку судового засідання відповідач 1 подав письмові заперечення у яких позов не визнав з огляду на наступне. Так, до введення в дію Земельного кодексу України від 01.01. 2002 року земельне законодавство в державі базувалося на трьох формах власності на землю: державній, колективній та приватній. На сьогодні згідно ч. 3 ст. 78 чинного Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Тобто колективну власність на землю скасовано. Позивач посилається на те, що управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області включило до земель запасу Великожитинської сільської ради Рівненського району, земельну ділянку площею 2,06 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 яка належить на праві колективної власності на землю КСП «Зірка». Відповідно до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01. 1993 р. № 15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру», облік земельних ділянок за площею та складом угідь, розподіл серед власників землі та землекористувачів на території населених пунктів району ведеться виконавчими комітетами сільських, селищних рад. Рішенням від 28 грудня 2001 року № 186 «Про вилучення та передачу земельних ділянок постійного користування та земель загального користування колективної власності КСП «Зірка», Великожитинська сільська рада Рівненського району припинила право постійного користування землею загального користування КСП «Зірка» загальною площею 282,67 га. Після прийняття вищенаведеного рішення, Великожитинська сільська рада подала до управління дані про включення до форми № 6-зем земельної ділянки площею 2,06 га., що знаходиться в АДРЕСА_1 На підставі рішення Великожитинської сільської ради від 28 грудня 2001 року № 186 та поданих матеріалів, управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області включило до звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності на території Рівненського району станом на 01.01. 2008 року земельну ділянку площею 2,06 га., що знаходиться в АДРЕСА_1

Відповідач 2 у судове засідання не з'являвся, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача 2 в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 2 на підставі наявних у справі матеріалів.

Разом з тим, до початку судового засідання відповідач 2 подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив наступне. Згідно рішення сесії сільської ради № 186 від 28.12. 2001 року „Про вилучення та передачу земельних ділянок постійного користування та земель загального користування колективної власності КСП „Зірка" після розпаювання вилучено земель КСП „Зірка" загальною площею 282,67 га., в тому числі: - землі резервного фонду на площі 87,51 га., з них ріллі - 86,36 га., інших угідь - 1,15 га., землями природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення на площі - 19,0 га.; землями загального користування колективної форми власності - 176,16 га., з них ріллі - 83,92 га., сіножатей - 6,8 га., пасовищ - 0,66 га., інших угідь - 84,78 га. Підставою для вилучення земель згідно рішення сесії сільської ради № 186 від 28.12. 2001 року є клопотання та матеріали про вилучення земель, які в сільській раді на даний час відсутні, а також відсутні схеми та експлікації, акти прийому-передачі вище вказаних земель згідно рішення сесії сільської ради № 186 від 28.12. 2001 року. Відповідно до звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності, затвердженими сесією сільської ради, дані землі обліковувались як землі запасу сільської ради. Звіти 6-зем подаються до Управління земельних ресурсів раз в річчя, в сільській раді в наявності є звіти з 1999 року по 2008 рік ,окрім звіту станом на 01.01. 2000 р. та 01.01. 2003 року, в зв'язку з відсутністю спеціаліста по земельних відносинах - землевпорядника. Враховуючи наведене, позов не визнав, просив відмовити у задоволенні повністю.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача позов не визнали, просили в задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні було допитано, як свідка керівника КСП «Зірка» ОСОБА_7, який пояснив, що господарська діяльність підприємством з 2000 року не здійснюється. Проте, чи сплачує ОСОБА_3 орендні платежі за землю КСП «Зірка» нічого не знає, оскільки у вказаного підприємства не значиться відкритих рахунків на які можна перераховувати кошти, а саме підприємство припинило свою діяльність у 2000 році.. Яким чином підприємство з податкового обліку було знято, на даний час, не пам'ятає, але воно не знаходиться на податковому обліку. Оскільки на зборах членів колгоспу у 2000 році було розглянуто заяви членів колгоспу про їх виключення із членів колгоспу та передачі їх земельних та майнових паїв директору ПСП «Зірка» ОСОБА_7, то згідно статуту КСП «Зірка» вважає, що колгосп не існує. Крім того, вказав, що землі КСП «Зірка», що перебували у колективній власності, були розпайовані, а всі, що залишилися мали перейти до Великожитинської сільської ради. Разом з тим, зазначив, що на землі які знаходяться під майном колгоспу, переважне право мають особи, які отримали майнові паї.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення прокурора, представників позивача, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та показання свідка, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що колективне сільськогосподарське підприємство "Зірка" включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України, що підтверджується довідкою від 20.06. 2011 року № 02-2-05/451 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія НОМЕР_1 від 24.01. 2012 року ( т. 2 а.с. 42, 68).

Відповідно до копії виписки з протоколу № 1 від 23.02. 1990 року збори уповноважених колгоспників КСП «Зірка» вирішили виділити земельну ділянку під будівництво колгоспного базару і автостоянки в розмірі 2 га. в районі Родніка село Бармаки (т. 1 а.с. 203).

Згідно рішення № 66 від 29.12. 1993 року Великожитинська сільська рада Рівненського району Рівненської області дала згоду на виділення ПКСГП "Зірка" земельної ділянки площею 2,0б га. в с. Бармаки Рівненського району для будівництва автостоянки та колгоспного ринку біля дороги Рівне-Сарни (т. 1 а.с. 204).

Рішенням № 75 від 05.09. 1995 року Рівненська районна рада народних депутатів Рівненської області вирішила дозволити колективному сільськогосподарському підприємству «Зірка» внести зміни в проект внутрігосподарського землеустрою в зв'язку з будівництвом автостоянки та ринку площею 2,06 га в т.ч. 1,46 га. (ріллі), 0,4 га (сіножаті), 0,2 га. (боліт) в урочищі «Роднік» с. Бармаки Великожитинської сільської Ради народних депутатів (т. 1 а.с. 205).

Разом з тим, судом встановлено, що зміна цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки проведено не було. Дані обставини підтверджено листом Рівненської районної державної адміністрації № 4082/01-37/10 від 22.10. 2010 року, у якому зазначено, що земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_1 - урочище «Джерело» загальною площею 2,06 га в тому числі: 1,46 га - ріллі, 0,4 га. - сіножаті, 0,2 га. - болота, є землею сільськогосподарського призначення (т. 1 а.с. 212).

Відповідно до Державного Акту на право колективної власності на землю серія РВ № 00019 від 21 листопада 1996 року КСП «Зірка» передано у колективну власність 2165,8 га. землі для сільськогосподарського використання (т. 1 а.с. 5-8).

Рішенням Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Про вилучення та передачу земельних ділянок постійного користування та земель загального користування колективної власності КСП «Зірка» № 186 від 28.12. 2001 року було припинено право постійного користування землею загального користування КСП «Зірка» загальною площею 282,67 га. та віднесено вилучені земельні ділянки до:

- земель запасу Великожитинської сільської ради - 174,03 га.;

- земель резервного фонду Великожитинської сільської ради 174, 03 га.;

- земель загального користування 22,28 га. (т. 1 а.с. 49).

Рішення Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 29 від 20.01. 2005 року було присвоєно автостоянці «Джерело» поблизу с. Бармаки поштову адресу: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 138).

Після прийняття рішення № 186 від 28.12. 2001 року Великожитинська сільська рада подала до управління дані про включення до форми № 6-зем земельної ділянки площею 2,06 га., що знаходиться в АДРЕСА_1, яка входить до земель запасу сільської ради. На підставі рішення Великожитинської сільської ради від 28 грудня 2001 року № 186 та поданих матеріалів, управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області включило до звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності на території Рівненського району станом на 01.01. 2008 року вищезазначену земельну ділянку.

Суд вважає, що оскаржуване позивачем рішення Великожитинської сільської ради № 186 від 28.12. 2001 року та дії Великожитинської сільської ради, Управління Держкомзему у Рівненському районі прийняті, вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Земельного кодексу України від 18.12. 1990 р., діючого на час виникнення спірних (втратив чинність з 01.01.2002 року у зв'язку з вступом в дію ЗК України від 25.10. 2001 року), суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства (далі КСП), сільськогосподарські кооперативи (далі СК), сільськогосподарські акціонерні товариства (далі САТ), у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У колективну власність можуть бути передані землі КСП, СК, САТ, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Рад, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян.

Статтею 60 ЗК України від 18.12. 1990 р. визначено, що КСП, СК, САТ можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Указом Президента України № 720/95 від 08.08. 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність КСП, СК, САТ, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективної власності на землю кожного члена сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості), з виданням сертифікату. У разі виходу власника земельної частки (паю) з КСП, СК, САТ за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на землю на цю земельну ділянку, а сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 47 ЗК України від 18.12.1990 року землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей. Більш конкретизовано визначена категорія земель сільськогосподарського призначення у ЗК України від 25.10. 2001 року, відповідно до ст. 22 якого землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Таким чином, спірна земельна ділянка площею 2,06 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та розміщена під колгоспним ринком та автостоянкою є несільськогосподарськими угіддями земель сільськогосподарського призначення.

Як вбачається з протоколу № 1 уповноважених членів КСП «Зірка» від 29.03. 2000 року та показань свідка ОСОБА_7, уповноваженими членами КСП було прийнято рішення про розпаювання і про передачу майнових та земельних паїв в оренду ПСП «Зірка» та ПСП «Відродження» (т. 1 а.с. 195-200). Після розпаювання майна та землі КСП «Зірка» припинило свою діяльність.

Прийнятим у 2001 році Земельним кодексом України встановлені приватна, державна та комунальна форми власності на землю та не передбачено колективної власності на землю.

Право колективної власності на землю було передбачено Земельним кодексом України від 18 грудня 1990 року, який втратив свою чинність 25 жовтня 2001 року з прийняттям нового Земельного кодексу.

Суб'єктами права колективної власності на землю відповідно до ст. 5 ЗК України 18.12. 1990 р. були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Проте статус земель колективної форми власності, переданих згідно з положеннями чинного на момент передачі законодавства таким суб'єктам права колективної власності на землю, на сьогодні не встановлено.

Законодавством України визначено напрями переходу права колективної власності у приватну щодо розпайованих земель (укази Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12. 1999 р. № 1529/99 (далі -Указ Президента України № 1529/99) та «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.12. 1995 року № 720/95 (далі -Указ № 720/95)). Проте порядок і умови переходу та переоформлення прав на землі, які були надані суб'єктам права колективної власності та які згідно із законодавством не підлягають паюванню, не визначені. В Земельному кодексу України не передбачено умови зміни (переходу) колективної форми власності на землі в інші форми власності.

Прямі норми ЗК України 2001 р. застосовуються у лише випадку ліквідації сільськогосподарських підприємств, більшість з яких були засновані на праві колективної власності. Так, згідно з ст. 30 ЗК України при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, які перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Слід зважати, що відповідно до статті 30 ЗК України несільськогосподарські угіддя колективних сільськогосподарських підприємств можуть бути розподілені за згодою власників земельних часток (паїв) відповідно до цієї статті лише у випадку, якщо землі сільськогосподарського підприємства були передані у колективну власність, а ліквідація підприємства здійснюється під час дії цієї норми, тобто після набрання чинності діючим ЗК України. Тому стаття 30 ЗК України не вирішує долі несільськогосподарських угідь у тих випадках, коли ліквідація сільськогосподарського підприємства відбулася до 1 січня 2002 року (моменту набрання чинності ЗК України) та не поширюється на правовідносини, які пов'язані із припиненням КСП «Зірка».

Поряд з цим, з метою встановлення правомочностей ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 2,06 га. на території Великожитинської сільської ради поза межами населеного пункту, суд вважає за необхідне дослідити перехід прав на землі колективної форми власності та форми власності на ці землі в разі здійснення припинення суб'єктів права колективної власності.

У пункті 7 Розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України зазначено, що громадяни та юридичні особи, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, передбачених раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Статтею 22 чинного на момент утворення КСП «Зірка» Земельного Кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, передбачалося, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, заборонялося.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не отримував акт на право власності на землі, що належали КСП «Зірка» згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії РВ № 00019 від 21 листопада 1996 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЗК України 1990 р., право власності або право постійного користування землею посвідчувався державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видавався колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додавався список цих громадян.

Поряд з цим судом встановлено, що землі відображені в Державного акту на право колективної власності на землю серії РВ № 00019 від 21 листопада 1996 року в подальшому надавалися у приватну власність у процесі розпаювання колишніми членами КСП «Зірка», а тому цей акт є недійсним у зв'язку із зміною меж земельної ділянки.

Як до набрання чинності Земельним кодексом України 25 жовтня 2001 року № 2768-III, так і після набрання ним чинності, ОСОБА_3 не звертався до відповідної місцевої ради та районної державної адміністрації про надання йому у власність земель, що залишилися після розпаювання між колишніми членами КСП «Зірка».

Щодо договору оренди землі від 01.10. 1998 року укладено між КСП «Зірка» та ОСОБА_3, то суду слід зазначити наступне.

Так, оскільки Державний акт на право колективної власності на землю серії РВ № 00019 від 21 листопада 1996 року втратив чинність з моменту розпаювання земель колективної власної КСП «Зірка» (2000 рік), тобто відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 23 ЗК України 1990 р. позивач втратив право колективної власності на дану земельну ділянку, то договір оренди також втратив чинність у зв'язку з втратою прав на дану земельну ділянку орендаря.

Таким чином, ОСОБА_3 після розпаювання земель КСП «Зірка» протягом 2-ох років (термін чинності Земельного кодексу України від 1990 року), а також після набрання чинності Земельним кодексом України 25 жовтня 2001 року № 2768-III - не набув права власності на землі відображені в Державному акті на право колективної власності на землю серії РВ № 00019 від 21 листопада 1996 року та не отримав правовстановлюючого документу на землі, що залишилися після розпаювання між колишніми членами КСП «Зірка» та відображалися у цьому Акті.

У зв'язку з розпаюванням земель та припиненням права постійного користування землею загального користування колективного сільськогосподарського підприємства «Зірка», в т.ч. несільськогосподарськими угіддями, Великожитинська сільська рада прийняла рішення про вилучення земель загального користування, з постійного користування колективного сільськогосподарського підприємства. Не зважаючи на наявність договору оренди 01.10. 1998 року, судом встановлено, що на час видання цього рішення - 28.12. 2001 року землі загального користування колишнього КСП «Зірка» юридично ні у кого у користуванні не знаходились, оскільки КСП «Зірка» на той час припинило свою діяльність, а Державний акт на право колективної власності на землю втратив чинність.

ОСОБА_3 не надано жодного доказу в обґрунтування того, що з 2001 року по час звернення до суду він користувався земельною ділянко 2,06 га. у встановленому законом порядку, тобто на підставі акту на користування цією землею, та належним чином здійснював оплату за це користування.

Враховуючи викладене судом не приймаються до уваги доводи третьої особи ОСОБА_3 щодо наявності у нього права користування земельною ділянкою площею 2,0б га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, як не спроможні.

Як стверджує у своїх поясненнях Управління Держкомзему у Рівненському районі (лист № 08-30-08/831 від 28.02. 2012 р. та Великожитинська сільська рада (лист № 115 від 23.03. 2009 р.), землі, які не паювалися (несільськогосподарські угіддя), що перебували у колективній власності КСП «Зірка», були переведені у землі запасу сільськогосподарського призначення на території Великожитинської сільської ради (за межами населеного пункту) і відповідно до вимог ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України розпорядниками таких земель (що знаходяться за межами населеного пункту на території Великожитинської сільської ради) є Рівненська районна державна адміністрація.

Пунктом 17 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 р. N 15, передбачено, що власники землі та землекористувачі щорічно не пізніше 15 січня подають територіальним органам Держкомзему за місцезнаходженням земельних ділянок звіти за станом на 1 січня про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.

Таким чином, судом не встановлено передбачених законодавством підстав для визнання протиправними дії Великожитинської сільської ради по включенню до форми 6-зем «Облік земельних ділянок за площею та складом угідь, розподіл між власниками землі та землекористувачів» земельної ділянки, площею 2,06 га. в АДРЕСА_1, визнання протиправними дії управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області по включенню до звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності на території Рівненського району станом на 01.01. 2008 року земельної ділянки площею 2.06 га. в АДРЕСА_1 та визнання нечинним рішення Великожитинської сільської ради № 186 від 28.12. 2001 року.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач не довів суду обґрунтованості позовних вимог, а відповідачі підтвердили правомірність своїх дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки суб'єктами владних повноважень не надано суду жодного доказу щодо понесення витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, то судові витрати із позивача не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Колективного сільськогосподарського підприємства "Зірка", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 до Управління Держкомзему в Рівненському районі Рівненської області, Великожитинської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Об'єднання співласників гаражів "Джерело" про визнання дій неправомірними відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.

Постанова складена в повному обсязі 22.03.12р.