Постанова

від 19.04.2012 по справі 20/095-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. Справа № 20/095-11

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівАкулової Н.В., Алєєвої І.В., розглянувши касаційну скаргу Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 р. (головуючий суддя: Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Мальченко А.О.) на рішенняГосподарського суду Київської області від 25.10.2011 р. (суддя Бабкіна В.М.) у справі№ 20/095-11 Господарського суду Київської області за позовомНовопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області доВишгородського районного споживчого товариства провизнання укладеним договору оренди землі, за участю представників позивачаКучерявий І.А.; відповідачаСибільов В.В.; В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Київської області звернулась Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області з позовом до Вишгородського районного споживчого товариства про визнання укладеним договору оренди землі від 07.06.2011 р. № 3 земельної ділянки загальною площею 0,1863 га, кадастровий номер 3221886001:02:076:0161, яка розташована за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Леніна, 222, між сторонами у справі в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.10.2011 р. у справі № 20/095-11, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 р., у позові відмовлено повністю.

Не погодившись з вищезазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним та місцевим господарськими судами було прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема ст. 34 ГПК України, ч. 1 ст. 187 ГК України, ст. 16 ЦК України, ст. 152 ЗК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про невідповідність позовних вимог положенням ч. 1 ст. 187 ГК України щодо обов'язковості укладення вищевказаного договору та ст. 16 ЦК України, ст. 152 ЗК України щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.04.2011 р. Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України та п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" було прийнято рішення "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству" № 99-VI-VI, згідно з яким сільська рада, розглянувши лист Вишгородського районного споживчого товариства від 11.03.2011 р. № 92 щодо укладання договору оренди землі, технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки Вишгородському районному споживчому товариству в оренду під розміщення існуючого закладу громадського харчування, який розташований за адресою: вул. Леніна, 222 в с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область, затвердила вказану технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду відповідачеві та надала останньому в оренду строком на 10 років земельну ділянку під існуючою на ній будівлею за адресою: Київська область, Вишгородський район, села Нові Петрівці, вул. Леніна, 222, земельна ділянка загальною площею 0,1863 га, кадастровий номер 3221886001:02:076:0161 і встановила річний розмір орендної плати за земельну ділянку у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На виконання вказаного рішення 08.06.2011 р. позивач надіслав на адресу відповідача проект договору оренди землі, які було підписано позивачем.

Однак відповідач вказані проекти договорів оренди землі не підписав та не повернув із зауваженнями.

Натомість листом № 211 від 20 червня 2011 року відповідач повідомив позивача про неспроможність сплачувати орендну плату, встановлену рішеннями сільської ради №№ 99, 99.1, 99.2, 99.3, 99.4, 99.5, 99.6, 99.7 та 99.8 -VI-VI від 15.04.2011 р. в розмірах від 6 до 12 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти споживчої кооперації, у зв'язку з чим Вишгородське РайСТ звернулося до Новопетрівської сільської ради з проханням про встановлення мінімальної ставки орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Позивач, розглянувши лист відповідача № 211 від 20.06.2011 р., з метою забезпечення надходжень до бюджету села прийняв рішення "Про укладення договорів оренди землі" № 119-VII-VI, згідно з яким було вирішено звернутися до суду з позовом до Вишгородського районного споживчого товариства про визнання укладеними договорів оренди землі, у тому числі - щодо даної земельної ділянки.

Звернувшись з позовом у даній справі, позивач заявив вимоги про визнання укладеним між сторонами договору оренди землі в редакції позивача.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що вимога про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки не відповідає приписам ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України щодо обов'язковості укладення такого договору, а також визначеним у ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України способам захисту цивільних прав та інтересів і прав на земельні ділянки.

В силу ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом; інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Також суди керувались положеннями ст. 179 ГК України, відповідно до якої укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ст.ст. 627, 628, 632 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом; розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

За вимогами ч. 3 ст. 84 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір -умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

З огляду на таке суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного права як визнання договору укладеним. Оскільки ж Новопетрівська сільська рада звернулась саме з таким позовом, суди відмовили в його задоволенні.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Загальне поняття договору визначене у ст. 626 Цивільного кодексу України як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 627 ЦК України надає кожній особі право самостійно вирішувати, вступати чи не вступати в договірні відносини на відповідних умовах, які не суперечать вимогам закону. При цьому як ЗК України, так і Закон України "Про оренду землі" не передбачають обов'язку певної особи укласти договір оренди земельної ділянки, оскільки це є лише його правом. З огляду на таке зобов'язання відповідача укласти договір, обов'язковість укладення ним якого не встановлена законом, є порушенням вимог ст. 19 Конституції України.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції та при зверненні з касаційною скаргою позивач не довів наявність законодавчої норми, яка зобов'язує відповідача укласти спірний договір, а також не спростував відсутність між сторонами у справі взаємного узгодження умов договору щодо розміру орендної плати.

Тобто позивач у даній справі обрав спосіб захисту, який не відповідає правовідносинам, що склались між ним та відповідачем з огляду на надані кожному з них за законом права та обов'язки. Проте позивач не позбавлений права захистити свої права передбаченими, зокрема, ст. 152 ЗК України способами в разі їх порушення у зв'язку з відмовою відповідача від укладення відповідного договору оренди.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 р. у справі №20/095-11 -без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков судді Н.В. Акулова І.В. Алєєва