Рішення

від 19.04.2012 по справі 17/1/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

19 квітня 2012 р.

Справа 17/1/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Стефанів Т.В.,

при секретарі судового засідання Шевченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна",

02099, м.Київ, вул. Бориспільська,9

до : приватного підприємства "Продхолод",

21001, м. Вінниця, площа, Жовтнева, буд. 1, кім.305

про стягнення 40 225,81 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - за дорученням;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство "Мілкіленд-Україна", м. Київ звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Продхолод", м. Вінниця про стягнення 40225,81 грн. заборгованості за дистрибуторською угодою № 247 від 01.01.2008р. та видатковими накладними.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.01.2008р. між дочірнім підприємством "Мілкіленд-Україна" (Виробник) та приватним підприємством "Продхолод" (Дистрибутор) укладено дистрибуторську угоду № 247 відповідно до якої, Виробник продає, а Дистрибутор купує й оплачує продукти харчування в асортименті (товар). Асортимент, кількість, ціна вказуються в накладних, що є невід'ємними частинами даної угоди. У відповідності до пункту 10.1 угода набирає сили з 01.01.2008 р. і діє до 31.12.2008р. Станом на 31.12.2008 року заборгованість відповідача за отриманий товар становила 412 024,86 грн.

Крім того, у 2009 році ДП "Мілкіленд-Україна" продавався ПП «Продхолод»товар згідно видаткових накладних на загальну суму 214 492,87 грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, сплативши відповідачу 586 291,92 грн., що стверджується виписками банку. Станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 40 225,81 грн.

Ухвалою від 20.02.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 17/1/2012/5003 та призначено до розгляду на 01.03.2012 року.

Ухвалою від 01.03.2012р. у зв'язку з неявкою представників сторін, ненадання всіх доказів, необхідних для вирішення спору та витребуванням додаткових доказів розгляд справи відкладено на 03.04.2012р.

Ухвалою від 03.04.2012 року за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 01.05.2012 року, розгляд справи відкладено на 19.04.2012 року. В судове засідання 19.04.2012 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному об'ємі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач правом участі в судових засіданнях не скористався, відзиву та витребуваних судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Ухвала про порушення провадження у справі від 20.02.2012, ухвали про відкладення від 01.03.2012, від 03.04.2012 направлені на адресу, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак були повернуті на адресу суду з відміткою працівника пошти "за зазначеною адресою не перебуває". Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вважається, що адресат (відповідач) був повідомлений належним чином.

Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.

Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору за його відсутності. Спір відповідно до положень ст. 75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представника позивача, повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши подані в справу докази, судом встановлено наступне.

01.01.2008р. між дочірнім підприємством "Мілкіленд-Україна" (Виробник) та приватним підприємством "Продхолод" (Дистрибутор) укладено дистрибуторську угоду № 247, відповідно до якої Виробник продає, а Дистрибутор купує й оплачує продукти харчування в асортименті (товар). Асортимент, кількість, ціна вказуються в накладних, що є невід'ємними частинами даної угоди.

Пунктом 2.14 угоди Дистрибутор зобов'язаний здійснювати 100% оплату за товар протягом 21 дня з моменту відвантаження товару та в межах обумовленого ліміту.

У відповідності до пункту 10.1 угода набирає сили з 01.01.2008р. і діє до 31.12.2008р.

Позивач в позовній заяві та його представник в судовому засіданні стверджує, що протягом 2008 року ним було передано відповідачу товар на суму 412 024,86 грн. та станом на 31.12.2008 року заборгованість за товар складала 412 024,86 грн.

Крім того, у 2009 році на підставі видаткових накладних позивач передав, а відповідач, прийняв товар на загальну суму 214 492,87 грн., а саме:

видаткова накладна № 1463 від 27.03.09р. на суму 51792,34 грн.,

видаткова накладна № 1741 від 10.04.09р. на суму 50890,16 грн.,

видаткова накладна № 1877 від 17.04.09р. на суму 60118,43 грн.

видаткова накладна № 2018 від 24.04.09р. на суму 51691,94 грн.

Позивач вказує на те, що відповідач свої зобов'язання по оплаті товару за молочну продукцію виконав частково в сумі 586 291,92 грн., що підтверджується виписками з банку. Так, зокрема:

виписка з банку від 09.01.09 згідно накладної № 6394 від 09.12.08р. сплачено 50 000 грн.; виписка з банку від 19.01.09 згідно накладної № 6394 від 09.12.08р. сплачено 23 000 грн., виписка з банку від 20.01.09 згідно накладної № 6394 від 09.12.08р. сплачено 25 000 грн., виписка з банку від 28.01.09 згідно накладної № 6394 від 09.12.08р. сплачено 20 000 грн., виписка з банку від 06.02.09р. згідно накладної № 6394 від 09.12.08р. сплачено 6 000 грн., виписка з банку від 06.02.09 р. згідно накладної б/н від 19.12.08р. сплачено 6 400 грн., виписка з банку від 02.03.09р. згідно накладної № 6394 від 09.12.08р. сплачено 10 000 грн., виписка з банку від 17.03.09 р.згідно накладної № 6394 від 09.12.08р. сплачено 6 900 грн., виписка з банку від 18.03.09р. згідно накладної № 6394 від 09.12.08р. сплачено 23 000 грн., виписка з банку від 19.03.09р. згідно накладної № 6189 від 28.11.08р. сплачено 9 500 грн., виписка з банку згідно накладної № 6189 від 28.11.08р. сплачено 17 500 грн., виписка з банку від 20.03.09р. згідно накладної № 6394 від 09.12.08р. сплачено 45 000 грн., виписка з банку від 25.03.09р. згідно накладної № 6394 від 09.12.08р. сплачено 11 000 грн.; виписка з банку від 30.03.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 15 000 грн., виписка з банку від 08.04.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 10 000 грн., виписка з банку від 09.04.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 70 000 грн., виписка з банку від 16.04.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 50 000 грн., виписка з банку від 24.04.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 13 000 грн., виписка з банку від 29.04.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 15 000 грн., виписка з банку від 05.05.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 20 000 грн., виписка з банку від 14.05.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 17 205 грн., виписка з банку від 02.06.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 10 000 грн., виписка з банку від 03.06.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 7 500 грн., виписка з банку від 03.07.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 10 000 грн., виписка з банку від 06.07.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 4 000 грн., виписка з банку від 16.07.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 5 000 грн., виписка з банку від 23.07.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 5 000 грн., виписка з банку від 06.08.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 10 000 грн., виписка з банку від 17.12.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 50 000 грн., виписка з банку від 18.12.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 5 000 грн., виписка з банку від 22.12.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 12 000 грн., виписка з банку від 24.12.09 згідно накладної № 6591 від 19.12.08р. сплачено 4 000 грн.

Також був проведений взаємозалік на суму 286, 92 грн. (акт від 31.01.09).

З метою досудового урегулювання спору, 18.11.2011р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 325/м від 18.11.2011р. з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 40 225, 81 грн. за отриманий товар у відповідності до видаткової накладної на отримання товару №2018 від 24.04.2009 року протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, розрахунку не здійснив. Відтак, станом на день подання позову 16.02.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 40225,81 грн.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.01.2008 року між позивачем (далі - виробник) та відповідачем (далі - дистрибутор) укладено дистрибуторську угоду № 247, за якою виробник продає, а дистрибутор купує й оплачує продукти харчування в асортименті. Асортимент, кількість, ціна вказуються в накладних, що є невід'ємними частинами даної угоди. Отже, за правою природою вказана дистрибуторська угода, укладена між сторонами, є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За твердженнями позивача борг відповідача перед ним за дистрибуторською угодою станом на 31.12.2008 року складає 412 024,86 грн. Однак позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтвердили наявність боргу в сумі, зазначеній позивачем, а тому є голослівними та не беруться судом до уваги.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 526, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, крім договору також визначено інші юридичні факти.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2008 році також передав відповідачу товар (молочну продукцію) на підставі видаткових накладних на суму 327 287,1 грн.: накладна №6189 від 28.11.08 -64 088 грн.; накладна №6394 від 09.12.08 -80 893,44 грн.; накладна №6591 від 19.12.08 -182 305,66 грн.

У 2009 році на підставі видаткових накладних позивач передав, а відповідач, прийняв товар на загальну суму 214 492,87 грн. , а саме: видаткова накладна № 1463 від 27.03.09р. на суму 51792,34 грн., видаткова накладна № 1741 від 10.04.09р. на суму 50890,16 грн., видаткова накладна № 1877 від 17.04.09р. на суму 60118,43 грн. видаткова накладна № 2018 від 24.04.09р. на суму 51691,94 грн.

Відповідачем оплачено товар на суму 586 291,92 грн ., що підтверджується виписками з банку (а.с.19-22, 24-30, 32-34, 36, 39-53). Більше того, із банківських виписок вбачається, що розрахунок відповідач здійснював з посиланням тільки на три накладні (накладна №6189 від 28.11.08, накладна №6394 від 09.12.08, накладна №6591 від 19.12.08), сума яких в сукупності складає - 327 287, 53грн. Судом не встановлено, на оплату якого боргу (чи за дистрибуторською угодою, чи за іншими видатковими накладними) проплачена відповідачем сума в розмірі 259 004,39 грн. (586 291,92 грн. - 327 287,53 грн. = 259 004,39 грн.).

Стосовно вимоги позивача про стягнення 40 225,81 грн. суд звертає увагу на наступне.

Позивач у позовній заяві, претензії (а.с. 54) та його представник в судовому засіданні вказав на те, що борг в сумі 40 225,81 грн. виник на підставі видаткової накладної №2018 від 24.04.09 грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи видаткова накладна №2018 від 24.04.09 (а.с. 38) виставлена на суму 51 691,94 грн. Проте, позивач при зверненні до відповідача з претензією, зіславшись на згадану накладну, зазначив, що борг складає 40 225 грн. Суд ухвалою від 03.04.2012 р. зобов'язував позивача надати докази часткової проплати відповідачем за видатковою накладною №2018 від 24.04.09. Таких доказів надано не було, а в судовому засіданні представник позивача надав суду довідку, видану головним бухгалтером підприємства вих.№1904 від 19.04.2012 про те, що станом на 19.04.2012 року заборгованість ПП "Продхолод" перед ДП "Мілкіленд Україна" за поставлений товар становить кошти в розмірі 40 225,81 грн. та наголосив, що інших доказів на підтвердження боргу у нього немає. Суд вважає, що подана довідка не підтверджує борг відповідача перед позивачем, а лише констатує факт такої заборгованості по бухгалтерії позивача.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт взаємозаліку заборгованості від 31.01.2009 року (а.с.23), підписаний представниками двох сторін, в пункті один якого зазначено, що станом на 31.01.2009 року заборгованість ПП «Продхолод» перед ДП «Мілкіленд-Україна»за отриманий товар становить 281 624,86 грн., станом на 31.01.2009 року заборгованість ДП "Мілкіленд-Україна" перед ПП "Продхолод" за отриманий товар становить 286,92 грн., за домовленістю сторін на суму 286,92 грн. проводиться взаємозалік заборгованості. Однак у висновку згаданого акту зазначено, що станом на 31.01.2009 заборгованість ДП «Мілкіленд-Україна»перед ПП «Продхолод»за отриманий товар становить 281 337, 94 грн.

В судовому засіданні представник позивача зауважила, що це описка, однак в матеріалах справи не міститься жодного іншого доказу, який би свідчив про будь-які уточнення боргу чи внесення виправлень до згаданого акту, підписаного двома сторонами.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними засобами доказування, а тому задоволенню не підлягають.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, у позові слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4 3 , 4 5 , 32, 33, 34 ,43, 49, 69, 75, 82-85, 115 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

в позові Дочірнього підприємства "Мілкіленд Україна"(і.к. 24255176) про стягнення з Приватного підприємства "Продхолод" (і.к. 33708135) заборгованості за отриманий товар в розмірі 40 225 грн. - відмовити.

Суддя Стефанів Т.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 23 квітня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21001, м. Вінниця, площа, Жовтнева, буд. 1, кім.305).