Рішення

від 23.04.2012 по справі 5004/105/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. Справа № 5004/105/12

за позовом прокурора Іваничівського району в інтересах держави в особі Іваничівської районної державної адміністрації

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Нововолинськ

про стягнення 38351,90 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - завідувач юридичного сектору апарату райдержадміністрації (дов. № 0309/19/2-12 від 21.02.2012р.)

від відповідача: н/з

В судовому засіданні взяв участь Загоруйко С.С.- старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Волинської області .

Суть спору: прокурор в інтересах позивача в позовній заяві просив стягнути з відповідача 56 318,90 грн., з них: 46 265,64 грн. заборгованості за оренду на підставі договору б/н від 12.03.2009р. земельної ділянки несільськогосподарського призначення за період березень 2009р. - січень 2012р., 10 053,26 грн. пені, нарахованої за період з 16.08.2009р. по 23.01.2012р.

Відповідач в письмових поясненнях від 05.04.2012р. просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на таке:

- позивачем не дотримано строку позовної давності звернення до суду щодо вимог про стягнення пені;

- відповідно до п.39 договору оренди розірвання договору оренди в односторонньому порядку допускається. Підставою для розірвання є заборгованість орендарем орендної плати протягом двох місяців. Оскільки право на використання вказаного положення договору не закріплено конкретно за однією стороною договору, ним може скористатись кожна сторона.

25.07.2011р. відповідачем на адресу позивача було надіслано листа № Б-262, яким відповідно до п. 39 договору оренди землі від 12.03.2009р. позивача було повідомлено про розірвання договору в односторонньому порядку з 01.07.2011р.

А тому договір оренди слід вважати розірваним з 01.07.2011р.;

- згідно із ст. 17 Закону України "Про оренду землі" передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі"орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 20 вказаного договору оренду землі передача відповідачу земельної ділянки мала бути проведена у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Договір був зареєстрований 12.03.2009 року, відповідно акт приймання-передачі мав бути підписаний у період з 13 по 19 березня 2009 року.

Враховуючи те, що акт приймання-передачі після реєстрації договору оренди не підписувався, відповідач фактично не приступила до використання земельної ділянки і відповідачу не нараховувалась орендна плата до грудня 2011 року.

Надані позивачем акти приймання-передачі від 01.10.2008р. відповідач підписала до укладення договору оренди, оскільки договір мав бути підписаний в жовтні 2008 року, але у зв'язку з перенесенням його підписання на березень 2009 року, відповідачу стало відомо, що у відповідності із законодавством має бути підписаний новий акт приймання передачі, вже після реєстрації договору, однак його підписано не було.

18.04.2012р. позивач надіслав суду розрахунок заборгованості за оренду земельної ділянки, нарахованої за період з 12.03.2009р. по 01.07.2011р. та розрахунок пені, виконаний з врахуванням повідомлення відповідача про розірвання договору з 01.07.2011р.

В судовому засіданні 19.04.2011 року прокурор, представник позивача позовні вимоги уточнили: просили стягнути з відповідача 35575,95 грн. заборгованості за оренду земельної ділянки за період з 12.03.2009р. по 01.07.2011р., 2775,95 грн. пені.

Фактично уточненням позовних вимог зменшено розмір позовних вимог.

Зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі - процесуальне право позивача, передбачене ст.22 ГПК України, а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Згідно з п.6 листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008р. (в редакції від 29.06.2010р.) факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідач в судове за сідання повноважного представника не направив.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується поштовим повідомленням про те, що ухвалу суду він отримав 13.04.2012.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, господарський суд

в с т а н о в и в :

12.03.2009 року між Іваничівською районною державною адміністрацією Волинської області в особі першого заступника голови Іваничівської районної державної адміністрації ОСОБА_4 як орендодавцем та підприємцем ОСОБА_1 як орендарем, було укладено договір оренди землі б/н, згідно з п.п.1, 2, 15, 8, 11, 20, 44 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,5742 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Старолішнянської сільської ради, для розміщення і обслуговування спортивно-туристичного комплексу «Січ».

Про те, що земельну ділянку було передано ОСОБА_1 як підприємцю, свідчить цільове призначення, з яким земельна ділянка передавалась їй в користування - для розміщення і обслуговування спортивно-туристичного комплексу «Січ», тобто характер правовідносин, які виникли у відповідача на підставі договору від 12.03.2009р. є господарським.

Договір укладено на 49 років.

Орендна плата вноситься орендарем рівними частками по 7710,94 грн. до 15 серпня і до 15 листопада на розрахунковий рахунок Старолішнянської сільської ради.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі.

Договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.

Невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Із напису на договорі вбачається, що державну реєстрацію договору було проведено 12.03.2009 року.

Відповідач в процесі судового розгляду заперечувала фактичне користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що акт приймання-передачі було підписано ще до укладення договору оренди землі - 01.10.2008 року, а після підписання і реєстрації договору сторони не підписували іншого акту приймання-передачі.

На вимогу суду прокуратурою Іваничівського району було подано додатки до договору оренди землі, в тому числі, акт прийому-передачі (с.37), з якого вбачається, що земельну ділянку площею 5742 кв.м. за межами населених пунктів Старолішнянської сільської ради для розміщення і обслуговування спортивно-туристичного комплексу «Січ»позивачем було передано, а відповідачем прийнято 01.10.2008 року.

В судовому засіданні було оглянуто оригінал цього акту прийому-передачі.

Акт підписано від орендодавця -ОСОБА_4, що згідно з поясненнями представника позивача був на час підписання акту першим заступником голови Іваничівської райдержадміністрації, від орендаря -ОСОБА_1, сільським головою ОСОБА_5, начальником управління Держкомзему в Іваничівському районі ОСОБА_6, скріплено печатками Іваничівської райдержадміністрації, Старолішнянської сільської ради, управління Держкомзему в Іваничівському районі.

Підписання акту свідчить про фактичну передачу земельної ділянки площею 5742 кв.м. в оренду відповідачу і цей факт відповідачем в процесі судового розгляду не спростовано.

В послідуючому на цю ж земельну ділянку між сторонами було оформлено договірні правовідносини.

З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що вона не приступала до фактичного користування земельною ділянкою площею 5742 кв.м.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що, при виготовленні акту було допущено технічну помилку в даті, що фактично акт приймання-передачі земельної ділянки було підписано не 01.10.2008 року, а не раніше дня укладення договору, тобто 12.03.2009р.

За таких обставин, акт від 01.10.2008р. слід вважати належним доказом на підтвердження передачі земельної ділянки площею 5742 кв.м. в користування відповідачу.

В процесі вирішення спору, підписання акту від 01.10.2008р. відповідачем не заперечувалось, про що свідчать письмові пояснення, надіслані до суду 05.04.2012 року (а.с.108-109).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договір -це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Незважаючи на те, що факт передачі земельної ділянки площею 5742 кв.м. мав місце до укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, у відповідача на підставі укладеного і зареєстрованого договору оренди землі від 12.03.2009 року виникли зобов'язання, в тому числі і зобов'язання з оплати за користування.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності із ст. 13, ч. 1,2,3 ст. 21, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 96 п. «в»Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідач всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства України орендних платежів за користування земельною ділянкою не сплачував.

Також судом встановлено, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем на підставі п.39 договору оренди землі, яким сторонами при укладенні договору було передбачено право одностороннього розірвання договору, відповідач листом без номера і дати, який було отримано позивачем 25.07.2011 року, повідомив позивача про розірвання з 01.07.2011 року договору оренди землі.

Позивач на вказаний лист ніяким чином не відреагував, під час вирішення спору отримання цього листа не заперечував.

Відтак, підлягає до задоволення вимога про стягнення з відповідача 35 575,95 грн. заборгованості за оренду земельної ділянки за період з 12.03.2009р. по 01.07.2011р.

Ця сума включає в себе орендні платежі, які мав сплатити відповідач до 15.08.2009р. (за період з 12.03.2009р. по 11.09.2009р.), до 15.11.2009р.(за період з 12.02.2009р., по 11.03.2010р.), до 15.08.2010р.(за період з 12.03.2010р. по 11.09.2010р.), до 15.11.2010р. (за період з 12.09.2010р. по 11.03.2011р., до 15.08.2011р. (лише за період з 12.03.2011р. по 01.07.2011р.).

Продовження користування відповідачем земельною ділянкою після 01.07.2011 року не позбавляє права позивача на захист своїх інтересів у спосіб, передбачений законодавством.

Відповідно до п. 14 договору оренди землі від 12.03.2009р. у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ несплаченої суми за кожен день прострочення.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з тим, що відповідач не вносив орендної плати у строки, встановлені договором, до стягнення заявлено згідно з уточненим розрахунком 2775,95 грн. пені.

Пеню нараховано позивачем за прострочення внесення відповідачем орендної плати до 15.08.2009р. -за період з 15.08.2009р по 14.02.2010р., до 15.11.2009р.- за період з 15.11.2009р. по 14.05.2010р., до 15.08.2010р. -за період з 15.08.2010р. по 14.02.2011р., до 15.11.2010р. -за період з 15.11.2010р. по 14.05.2011р.

Пеня нарахована позивачем в межах строків, визначених п.6 ст.232 ГК України.

Однак, вимога про стягнення з відповідача 2775,95 грн. пені до задоволення не підлягає з огляду на таке.

За змістом п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Як випливає із змісту ст.256 Цивільного кодексу України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

У відповідності із ч.2 ст.258, ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки позовну заяву до господарського суду було надіслано 01.02.1012р., перевіркою поданого позивачем розрахунку пені в розмірі 2775,95 грн. встановлено пропущення строків позовної давності для її стягнення.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач в письмових пояснення, надісланих суду 05.04.2012р. (а.с.108-109), заявив про застосування позовної давності.

Керуючись ст.ст. 11, 256, 258, 261, 509, 526, 546, 549, 610, 611, 612, 626, 792 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. 13, ч. 1,2,3 ст. 21, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», ст.44, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( 45400 , АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи підприємця НОМЕР_1) на користь Старолішнянської сільської ради (45312, Волинська обл., Іваничівський район, с.Стара Лішня, р/р 33215815700092, код 21740348, МФО 803014 УДК у Іваничівському районі ГУДКУ у Волинській області) 35575 грн. 95 коп. заборгованості за оренду земельної ділянки.

3. В позові про стягнення 2775,95 грн. пені відмовити.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( 45400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи підприємця НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Луцьку (м. Луцьк) 22030001, код отримувача: 38009628, № рахунку: 31219206783002, банк отримувача: ГУДКСУ у Волинській області, МФО: 803014) 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Суддя І. О. Якушева

Повний текст рішення

складено та підписано

23.04.12