Ухвала

від 18.04.2012 по справі 14/239

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 14/239 18.04.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат», м. Запоріжжя

до Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ

про стягнення у розмірі 365 500,36 грн.

Учасники виконавчого провадження :

від стягувача: не з'явився

від боржника: ОСОБА_1 -юрисконсульт

від Державної виконавчої служби: Харченко О.О. - спеціаліст відділу суд забезпечення

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах учасників виконавчого провадження, у судовому засіданні з 28.03.12р. по 18.04.12р. згідно вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву, без винесення процесуального документа суду, за наслідком якого було складено протокол відповідно до вимог ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ ПИТАННЯ : Стягувач у справі -Публічне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» звернувся до господарського суду зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України із скаргою:

· визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби, які виявились у винесенні незаконної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №30555972 від 02.09.2011року по виконанню наказу Господарського суду м. Києва №32/580 від 23.12.2010року щодо стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву, на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»основного боргу в сумі 76998,72 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 769,99 грн., забезпечення судового процесу в сумі 56,24 грн. та витрат пов'язаних з проведенням судової експертизи в сумі 2502,15 грн.;

· поновити строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №32/580 від 23.12.2010року, пропущеного за поважними причинами;

· зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняти наказ Господарського суду міста Києва № 32/580 від 23.12.10р. про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву, на користь Відкритого акціонерного-товариства «Запорізький абразивний комбінат»основного боргу в сумі 76998,72 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 769,99 грн., забезпечення судового процесу в сумі 56,24 грн. та витрат пов'язаних з проведенням судової експертизи в сумі 2502,15 грн.

Учасників виконавчого провадження було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для розгляду скарги на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Тому не з'явлення до судового засідання представника стягувача не перешкоджає розгляду скарги по суті, у зв'язку з чим вона розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. ст. 75, 121-2 ГПК України.

Державна виконавча служба скаргу вважає неправомірною, оскільки під час виконавчого провадження не було вчинено неправомірних дій, які пов'язані з її противоправною поведінкою. Таким чином, дії проведенні відділом примусового виконання рішення Державної в виконавчої служби відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Боржник письмово на листі скаргу не визнав, посилаючись на правомірність дій Державної виконавчої служби під час проведення виконавчих дій.

Розглянувши матеріали справи, скаргу, мотиви її обґрунтування, суд встановив:

Рішенням Господарського суду міста Києва № 14/239 від 22.10.10 р. частково задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»до Державного комітету України з державного матеріального резерву. Зокрема, вирішено стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат», парвонасутпником якого є Публічне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат», суму основного боргу в розмірі 76998,72 грн., державне мито в розмірі 769,99 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 56,24 грн. та витрати за проведення судової експертизи в сумі 2 502,15 грн. В іншій частині позову відмовлено.

На підставі вказаного рішення було отримано наказ Господарського суду №32/580 від 23.12.2010року, який разом з належним чином завіреними копіями ухвал Господарського суду від 04.07.2011року у справі №14/239 про виправлення помилок в наказі від 24.11.2011року у справі №14/239 про заміну сторони у виконавчому провадженні, листом за № 14/4059 був надісланий на адресу відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби для виконання.

Постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №30555972 від 30.12.2011року, було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з мотивів зазначених у пункті 8 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»- існування інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

За змістом оскаржуваної постанови вбачається, що до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшла заява про відкриття виконавчого провадження, до якої додано оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 23.12.2010року за № 32/580 та світлокопії двох ухвал, а саме: ухвала Господарського суду міста Києва від 04.07.2011року у справі №14/239 про виправлення помилки в наказі Господарського суду міста Києва від 23.12.2010року у справі №14/239, ухвала Господарського суду міста Києва від 24.11.2011року у справі № 14/239 про заміну боржника у справі №14/239 -Державний комітет України з державного матеріального резерву його правонаступником -Державним агентством резерву України, у зв'язку з проведеною реорганізацією. Світлокопії вказаних ухвал суду, які є невід'ємними частинами наказу Господарського суду міста Києва від 23.12.2010року у справі №32/580, не завірені належним чином, а саме, ухвали не підписані уповноваженою на то посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і с не скріплені печаткою суду. Відбитком печатки суду документи виконавчого провадження не засвідчені. Вищевказані обставини виключають здійснення виконавчих дій, а тому у відкритті виконавчого провадження було відмовлено. Спірна постанова Державної виконавчої служби була надіслана на адресу стягувача 12.01.2012року листом № 11-0-34-1142-5/4 ( поштовий конверт з поштовим штемпелем) та отримана останнім 17.01.2012року, про що свідчить книга вхідної кореспонденції підприємства стягувача.

Скаргу мотивовано тим, що всупереч вимогам ст.ст. 1, 2, ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», далі Закон, Державною виконавчою службою необґрунтовано відмовлено у відкритті виконавчого провадження з посиланням саме на приписи пункту 8 частини 8 статті 26 Закону.

Надавши правову кваліфікацію діям учасників виконавчого провадження, правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, дослідивши її фактичні обставини, пов'язані зі виконанням рішення суду, вислухавши доводи стягувача, заперечення Державної виконавчої служби, боржника, суд дійшов висновку, що доводи викладені у скарзі є неправомірними, виходячи із наступного:

Законодавець визначає такі поняття як: дії та бездіяльність Державної виконавчої служби, які обов'язково пов'язані з протиправною поведінкою. А саме, під діями слід розуміти - повноваження будь-якої посадової особи не здійснювати дії які суперечать закону. У той же час бездіяльність передбачає невиконання цією особою юридичних обов'язків здійснювати дії у межах закону. Судом прийнято до уваги, що реорганізація Державної виконавчої служби не є перешкодою для розгляду господарським судом скарг на дії та бездіяльність вказаних органів, оскільки відповідно до пункту 5 Указу Президента України від 09.12.2010року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи органів виконавчої служби» встановлено, що новоутворені центральні органи виконавчої влади є правонаступниками органів, які реорганізуються. За змістом поданої до суду скарги вбачається, що оскарженню підлягають дії саме Державної виконавчої служби та відділу примусового виконання рішень. Таким чином, проведена реорганізація не впливає для з'ясування обставин, які свідчать про невиконанням судового акту, і при цьому, підстав для зміни суб'єкта оскарження не вбачається, а саме: замість Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби на Державну виконавчу службу України.

Відповідно до вимог статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Стягувачем надане суду клопотання про відновлення строку на звернення із скаргою, пропущеного за поважними причинами . Суд не вважає за необхідне відновити вказаний строк, оскільки правових підстав для поновлення такого строку суд не вбачає за наступними обставинами :

Стаття 53 ГПК України надає господарському суду право відновити пропущений процесуальний строк. Питання про відновлення пропущеного процесуального строку розглядається судом за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи. У заяві повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. Відновленя строку здійснюється за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Отже, наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Законодавець встановлює поважні причини для поновлення процесуальних строків. виходячи із змісту статті 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов'язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій Таких доказів заявник суду не надав.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, долучених до справи Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, далі Відділ, 30.12.2012року винесена постанова ВП №30555972 від 02.09.2011року, ані від 02.09ю2011рок, як це стверджує скаржник, про відмову у відкритті виконавчого провадження, копія якого була надіслана на адресу заявника до 2012 року, що підтверджується Журналом обліку виконавчих документів переданих державному виконавцю (дільниця) у 2011році, з позначкою «передано до 2012року». Тому у задоволенні клопотання стягувача у справі -Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» про відновлення строку для подання скарги на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.

Щодо визнання неправомірними дій Державної виконавчої служби відносно постанови ВП №30555972 від 02.09.2011року про відмову у відкритті виконавчого провадження, слід відмовити на тих підставах, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Закон не передбачає відкриття виконавчого провадження на підставі копій виконавчих документів, а тому відкрити виконавче провадження на підставі оригіналу наказу суду та доданих до нього двох світлокопій ухвал (одна з яких є невід'ємною частиною виконавчого документу) неможливо.

Оскільки вказаними ухвалами виправлено описки у виконавчому провадженні та замінено сторону виконавчого провадження належним документом, який може підтвердити цей факт та бути прийнятим до уваги державним виконавцем може бути лише належним чином засвідчена копія ухвали суду. Стягувач у виконавчому провадженні позбавлений права завіряти своїм підписом документи, які видані Господарським судом міста Києва у справі.

Відносно зобов'язання Державної виконавчої служби прийняти наказ Господарського суду № 32/580 від 23.12.10р., слід також відмовити, оскільки жоден з державних органів не вправі зобов'язувати державного виконавця вчиняти дії, які передбачені на законодавчому рівні, про що зазначає Верховний суд в пункті 7 Пленуму Верховного суду №14 від 26.12.2003року. Вказаним пунктом передбачено, що заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК України та статей 86 , 121-2 ГПК України. Виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК України у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч. 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»). Таким чином, прийняття до виконання наказу суду здійснюються виключно Державною виконавчою службою і лише на підставі Закону України «Про виконавче провадження», що кореспондується з вимогами статті 83 Закону України «Про виконавче провадження».

За такими обставинами, Державна виконавча служба 30.12.2011року правомірна відмовила у відкритті виконавчого провадження, а тому відсутні підстави для визнання неправомірними дій Відділу. В розумінні вимог статті 129 Конституції України, приписів ст. ст.115, 116 ГПК України стягувача не позбавлено права повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання, надавши належним чином засвідчені копії ухвал суду за Законом.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, в тому числі здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Стягувачем не доведено, що у діях Державної виконавчої служби присутня противоправна поведінка. Навпаки, Державною виконавчою службою доведено, що її дії відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження»та відсутня противоправна поведінка під час проведення виконавчих дій.

За такими обставинами доводи стягувача, зазначені у скарзі слід визнати неправомірними. З урахуванням викладеного, у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»щодо:

· визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби, які виявились у винесенні незаконної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №30555972 від 02.09.2011року по виконанню наказу Господарського суду м. Києва №32/580 від 23.12.2010року та стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву, на користь Відкритого акціонерноготовариства «Запорізький абразивний комбінат»основного боргу в сумі 76998,72 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 769,99 грн., забезпечення судового процесу в сумі 56,24 грн. та витрат пов'язаних з проведенням судової експертизи в сумі 2502,15 грн. -відмовити.

· зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняти наказ Господарського суду міста Києва № 32/580 від 23.12.10р. про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву, на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»основного боргу в сумі 76998,72 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 769,99 грн. та забезпечення судового процесу в сумі 56,24 грн. та витрат пов'язаних з проведенням судової експертизи в сумі 2502,15 грн. -відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.124, 129 Конституції України, ст.ст. 4 2 , 4 3 , 53, 86, 115, 121 2 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання стягувача у справі -Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» про відновлення строку для подання скарги на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби - відмовити.

2. Доводи Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат», викладені у скарзі визнати неправомірними.

3. У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»щодо визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби, які виявились у винесенні незаконної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №30555972 від 02.09.2011року по виконанню наказу господарського суду м. Києва №32/580 від 23.12.2010року щодо стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву, на користь Відкритого акціонерного-товариства «Запорізький абразивний комбінат»основного боргу в сумі 76998,72 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 769,99 грн. та забезпечення судового процесу в сумі 56,24 грн. та витрат пов'язаних з проведенням судової експертизи в сумі 2502,15 грн. -відмовити.

4. У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»щодо зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняти наказ Господарського суду міста Києва № 32/580 від 23.12.10р. про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву, на користь Відкритого акціонерного-товариства «Запорізький абразивний комбінат»основного боргу в сумі 76998,72 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 769,99 грн. та забезпечення судового процесу в сумі 56,24 грн. та витрат пов'язаних з проведенням судової експертизи в сумі 2502,15 грн. -відмовити.

Суддя Ю.О.Підченко