Рішення

від 17.04.2012 по справі 11/127-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.04.12 Справа № 11/127-10.

За позовом Виробничо-торгівельного колективного підприємства "Роменський

меблевий комбінат», м. Ромни, Сумської області

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ромни, Сумської області

про зобов`язання вчинити дії

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

При секретарі судового засідання Логоші О.М.

Суть спору: позивач просить суд усунути перешкоди в здійсненні права користування земельною ділянкою, площею 2,323 га, розташованої в АДРЕСА_2, яка знаходиться в постійному користуванні на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії СМ № 00023, зареєстрованого в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 23 та усунути перешкоди в здійсненні права власності на нежитлове приміщення - склад магазину літера «В. В1» за адресою: АДРЕСА_2, яке належить на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 березня 2007 року, шляхом зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 знести три-, двоповерхову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та одноповерхову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідач у відзиві та запереченнях на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, та вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки відповідачем не чиняться перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.12.2010р. було призначено будівельно-технічну експертизу та доручалось Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса в особі Сумського відділення провести зазначену експертизу з переліком наступних питань:

1) Чи порушені фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 межі земельної ділянки АДРЕСА_2, яка знаходиться в користуванні ВТКП «Роменський меблевий комбінат» при будівництві будівель за адресою: АДРЕСА_1.

2) Чи відповідає розташування будівлі, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 по відношенню до належної ВТКП «Роменський меблевий комбінат» будівлі складу - магазину літ. «В», «В(1)», що знаходяться за адресою : АДРЕСА_2 вимогам державних будівельних норм (ДБН). Якщо не відповідає, то які є відступи від вимог ДБН.

3) Чи відповідає розташування будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по відношенню до належного ВТКП «Роменський меблевий комбінат» газопроводу середнього тиску вимогам державних будівельних норм (ДБН). Якщо не відповідає, то які є відступи від вимог ДБН.

4) Яка була відстань будівлі літ. К за адресою: АДРЕСА_1) по відношенню газопроводу середнього тиску по АДРЕСА_1 до 2004р. та чи відповідала ця відстань вимогам ДБН?

5) Чи змінилась відстань між будівлею по 1-му АДРЕСА_1 та газопроводом середнього тиску по АДРЕСА_1, після проведення реконструкції цієї будівлі ОСОБА_2, якщо так, то на скільки (м. чи см.) та в якому саме місці?

6) Чи знаходилася на місці теперішнього будівлі по 1-му АДРЕСА_1 у період з 1976 по 1978р. будь-яка інша будівля, якщо так, то яким чином передбачалося розташування відносно цієї будівлі газопроводу середнього тиску?

7) Чи є відхилення траси газопроводу середнього тиску по АДРЕСА_1 по відношенню до його проекту, якщо так, то на скільки (м. чи см.)?

8) Якою є відстань від будівлі за адресою 1-й пров. Свободи, 10-л в м. Ромни по відношенню до межі земельної ділянки по АДРЕСА_2, та чи відповідає ця відстань вимогам п. 3.25 ДБН 360-92 Планування і забудова міських і сільських поселень?

На запит експертної установи листом від 25.02.2011р. господарський суд Сумської області надіслав робочий проект газопостачання, акт прийняття газопроводу в експлуатацію від 26.06.1978р., Акт розмежування ділянок обслуговування газопроводу і експлуатаційна відповідальність сторін від 12.09.2007р., оригінали інвентарних справ на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1.

10.10.2011. до господарського суду Сумської області надійшло повідомлення № 200 Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса, відповідно до заключної частини якого повідомлено господарський суд про неможливість проведення експертизи та повернення матеріалів справи № 11/127-10 без виконання.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.12.2011р. у даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу та доручено її проведення експерту Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-експерт МС" з визначенням перед експертом питань, які були поставлені у попередній експертизі.

За результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи у даній справі до господарського суду надіслано висновок № 18 експертів-будівельників ТОВ «Суми-Експерт МС», відповідно до якого по першому питанню, вказаному в ухвалі суду 14.12.2011р. зазначено, що в обсязі наданої технічної документації, встановити чи порушені фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 межі земельної ділянки АДРЕСА_2, яка знаходиться в користуванні ВТКП «Роменський меблевий комбінат» при будівництві будівель за адресою: АДРЕСА_1, експертам не видається за можливе, так як надані на дослідження технічна документація із землеустрою відображена в матеріалах справи не однозначно (з помилками). Стосовно другого питання ухвали 14.12.2011р. - розташування будівлі «8-3» суперечить вимогам п.4.6 ДБН В.2.6-14-97 «Конструкції будинків і споруд. покриття будинків і споруд», в частині недотримання відстані до межі ділянки при неорганізованому водовідведенні.

По третьому питанню експерта установа вказала, що розташування будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по відношенню до належного ВТКП «Роменський меблевий комбінат» газопроводу середнього тиску, не відповідає вимогам державних будівельних норм, оскільки відповідно до п.8.56 ДБН 360-92** «Градостроительство. Планировка и застройка городских и сельских поселений», не дотримана відстань між фундаментом будівлі 8-Ж та газопроводом середнього тиску ВТКП «Роменський меблевий комбінат».

За четвертим питанням висновку експертизи зазначено, що найменша відстань від будівлі літ. «К» за адресою: АДРЕСА_1, по відношенню до газопроводу середнього тиску по АДРЕСА_1, до 2004р. могла становити 0,90 м (Додаток №3). Дана відстань не відповідає вимогам п.8.56 ДБН 360-92** «Градостроительство. Планировка и застройка городских и сельских поселений».

Стосовно п'ятого питання ухвали у висновці експертизи зазначено, що після проведення реконструкції будівлі «8-Ж» ОСОБА_2, відстань до газопроводу середнього тиску, по АДРЕСА_1, змінилась від 0,15 м до 2,20 м, а саме відстань до газопроводу, відповідно до «Карти-схеми газопроводу середнього тиску до Роменського меблевого комбінату, в АДРЕСА_1», в точці де відстань становить 1,78 м - зменшилась на 0,15 м, а в точці де відстань становить 0,58 м - зменшилась на 2,20 м.

За шостим питанням - в період з 1976 по 1978 роки, на місці теперішньої будівлі «8-Ж» знаходилась будівля «К-І». Розміри будівлі з 1971 року по 1982 рік змінились, про що свідчить зміна площі забудови: була 9,8 м - стала 68,4 м2. Відповідно до наданого в матеріалах справи т.2, арк.62-91, проекту «На переведение котлов ДКВР - 2,5x13 с твердого на газообразное топливо на Роменском мебельном комбинате», на генеральному плані зазначено, що газопровід середнього тиску проходить безпосередньо через будівлю, яка за своїм місцезнаходженням відповідає будівлі «К-І».

По сьомому питанню ухвали відповідно до «Карти-схеми газопроводу середньоготиску до Роменського меблевого комбінату, в м. Ромни по І пр. Бульвару Свободи», відхилення влаштованого газопроводу від проектної документації становлять: до будівлі складу - магазину «В», «В1» - на 0,4 м; до будівлі «8-В» - на 2,6 м. Схему розташування газопроводів згідно проекту та фактично влаштованого наведено в додатку №4 до даного висновку.

По восьмому питанню - відповідно до наданого в матеріалах справи «Плану земельної ділянки» (т.2, а.с. 22) та «Акту погодження та закріплення меж земельної ділянки в натурі» (т.2, а.с. 24), межа земельної ділянки між точками 8-38 проходить безпосередньо по стіні будівлі розташованій за адресою АДРЕСА_2.

Розташування будівлі складу-магазину «В», «В1», за адресою АДРЕСА_2, суперечить вимогам п. 4.6. ДБН В.2.6-14-97 «Конструкції будинків і споруд. Покриття будинків і споруд», в часині недотримання відстані до межі сусідньої ділянки при неорганізованому водовідведенні.

Експертами не проводилось дослідження будівлі складу-магазину«В»,«В1»за адресою1-й АДРЕСА_2, на відповідність п.3.25. ДБН 360-92** «Градостроительство.Планировка и застройка городских и сельских поселений», в наслідок відсутності в ньому вимог до нежитлових будівель розташованих в нежитловій забудові.

Позивачем подано суду клопотання від 10.04.2012р., в якому просить суд відкласти розгляд справи, призначений на 17.04.2012р. на іншу дату у зв'язку з занятістю представника позивача в судовому засіданні Роменського міськрайонного суді Сумської області.

Вказане клопотання позивача відхиляється, оскільки господарський суд не вбачає для цього необхідних підстав.

Розглянувши матеріали справи, висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд встановив наступне :

Відповідно до рішення Роменської міської ради народних депутатів від 22 квітня 1998 р. № 150 позивачу видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії СМ №00023 від 15 червня 1998р. про постійне користування земельною ділянкою площею 2,323 га для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд.

Відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 у 2004 р. набув у власність будівлю за адресою: АДРЕСА_1 та добудував трьох-, двохповерхову будівлю за адресою: Сумська обл., м. Ромни, АДРЕСА_1 та одноповерхову будівлю за адресою: АДРЕСА_1.

Право користування відповідачем земельної ділянки площею 0,0460 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, 8-з підтверджується договором оренди землі від 30.06.2006р., укладеного відповідачем з Роменською міською радою в особі міського голови ОСОБА_6 (а.с.124-144), актом приймання-передачі земельної ділянки від 30.06.2006р. (а.с. 145).

Позивач вважає, що відповідачем при будівництві будівель за адресою АДРЕСА_1, 8-3 були знищені межові знаки, чим порушуються межі земельної ділянки по АДРЕСА_2, яка знаходиться в користуванні позивача, а також відповідачем самовільно зайнята земельна ділянка позивача.

Крім того, позивач вважає будівництво відповідача самочинним, оскільки будівництво знаходиться на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Тому, позивач просить суд усунути перешкоди в здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом знесення будівлі відповідача та посилається на норми ст. 212 Земельного кодексу України, відповідно до якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Як зазначає позивач, три-, двоповерхова будівля 8-Ж, що збудована відповідачем на земельній ділянці АДРЕСА_1 та розташована по межі цієї земельної ділянки при в'їзді на земельну ділянку позивача; фундамент три-, двоповерхової будівлі пролягає на відстані від 0,25 м до 1,20 м від прокладеного під землею розподільчого газопроводу середнього тиску. Це позивач вважає порушенням додатку 3 до пункту п.4.3.7. «Правил безпеки систем газопостачання України», де зазначено, що відстань по горизонталі (у світлі) до газопроводу середнього тиску від фундаментів будівель та споруд повинна бути не менше 4 метрів. Крім цього, позивач зазначає, що будівлі відповідача мають нахил покрівель в сторону земельної ділянки позивача, дощові води стікають на сусідню ділянку позивача. Відводи для стікання осадків організовані прямо на ділянку позивача.

Таким чином, позивач вважає, що при проектуванні будівлі відповідачем повинна була бути врахована відстань від будівлі відповідача до межі сусідньої земельної ділянки не менше ніж 1,0 м, згідно пункту 3.25.ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», згідно чого «... для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м.; повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель відповідача на територію суміжних ділянок», які призводить до їх замокання та руйнування фундаменту будівлі позивача. Також на думку позивача, відповідачем порушені протипожежні вимоги ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Крім цього, позивач вважає, що відповідачем порушені межі земельної ділянки і перший вимушений переоформити державний акт про право власності на землю.

Приписами пункту 4 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі коли власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою яка здійснювала (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Саме такий спосіб захисту свого права вибрав позивач.

Відповідач, як на підставу свої заперечень проти позову вказує на те, що у 2004 р. відповідач набув у власність будівлю по АДРЕСА_1, відстань між якою та газопроводом середнього тиску вже на той час складала 0,90 м. Під час реконструкції вказаної будівлі відповідачем було збережено придбану ним у 2004 р. будівлю, за виключенням коридору І, площею, 3,1 м2. Наближення в сторону газопроводу мало місце за рахунок облицювання придбаної відповідачем будівлі цеглою на 0,15 м. та за рахунок влаштування ним коридору І, площею 9,1 м2, на 2,20 м., тобто, у порівнянні з 2004 р. мінімальна відстань до газопроводу на сьогодні зменшилася на 0,32 м. (0,90 -0,58) 0,15 м. за рахунок облицювання цеглою.

Будівництво відповідачем будівлі, як зазначає відповідач, по АДРЕСА_1 не є самовільним, що підтверджується деклараціями про початок виконання будівельних робіт від 31.05.2011 р. та про готовність об'єкта до експлуатації від 31.08.2011 р.

Таким чином, відповідач вважає посилання позивача на норми ст. 376 ЦК України безпідставними, оскільки згідно цієї норми вимагати знесення самовільного будівництва має виключно землевласник; будівля по АДРЕСА_1 збудована відповідачем не на землі позивача, а на земельній ділянці Роменської ради, яка знаходиться в користуванні відповідача згідно договору від 30.06.2006 р.

Стосовно твердження позивача про те, що будівництвом відповідачем будівлі по АДРЕСА_1 першому чиняться перешкоди у користуванні газопроводом середнього тиску по АДРЕСА_1 не відповідають дійсності оскільки позивачем не доведено факту належності йому газопровода та не надано суду жодних документів, що підтверджували б законність перебування у його власності цього газопроводу. Крім того, відповідач ніякого нового будівництва не здійснював. 22.12.2004 р. на підставі договору дарування відповідачем набуто у власність будівлю магазину літ. «К», площею 75,1 м.кв. Відстань між газопроводом та будівлею на той час вже становила від 0,25 до 1 м.

Згідно повідомлення ДКП «Роменське МБТІ» № 346 від 29.03.2011р. вказана будівля знаходилася на місці теперішньої будівлі за адресою АДРЕСА_1 ще в 1971р. На плані 1982 р. її позначено літ. К-1.

З 2008р. відповідач розпочав здійснення реконструкції названої будівлі. Реконструкція цієї будівлі, згідно експлікації будівель і споруд № 147-06-ГП, полягала у прибудові до неї в протилежний бік від газопроводу та на відстані встановленій діючими нормами нежилих приміщень, а також надбудові 2-го та мансарди.

Відповідно до повідомлення СП ПВКП «Техноконтрольсервіс» поверховість будівлі ніяким чином не впливає на умови експлуатації газопроводу середнього тиску. В цьому повідомленні також зазначено, що саме газопровід середнього тиску по АДРЕСА_2, а не будівля по АДРЕСА_1, був збудований з порушенням діючих норм.

Крім того, на відповідність будівлі діючим будівельним нормам вказують комплексний висновок та акт від 28.12.2010р., якими встановлено, що при реконструкції будівлі по АДРЕСА_1 будівельні, санітарні та протипожежні норми не були порушені. На ту обставину, що при реконструкції названої будівлі відповідач дотримався вимог законодавства щодо відстані до газопроводу середнього тиску, свідчить погодження газового господарства від 14.06.2011 р.

Таким чином, як зазначає відповідач, ніякого будівництва в бік газопроводу середнього тиску по АДРЕСА_2 він не здійснював.

Крім того, будівля за адресою АДРЕСА_1 також побудована відповідачем у відповідності з вимогами діючого законодавства та дозвільних документів. Так, будівництво вказаної будівлі проведено відповідачем відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт № 66 від 08.12.2006. По закінченню будівництва вказану будівлю на підставі акту від 04.06.2008 р. було прийнято в експлуатацію. Цей акт був затверджений рішенням Роменської міської ради № 201 від 22.07.2008 р. Цим рішенням Роменському МБТІ також доручено оформлення свідоцтва про право власності на вказану будівлю.

З вказаних документів вбачається, що при прийнятті в експлуатацію будівлі за адресою АДРЕСА_1 з боку контролюючих органів, в тому числі й пожежного нагляду, в адресу відповідача не надходило жодних зауважень щодо недотримання останнім вимог законодавства при будівництві вказаної будівлі.

Посилання позивача на ту обставину, що будівля відповідача за адресою АДРЕСА_1, начебто заважає йому обслуговувати будівлю по АДРЕСА_2 не відповідає дійсності.

Так, п. 3.25 ДБН 360-92 Планування і забудова міських і сільських поселень дійсно встановлює, що відстань від крайньої точки будівлі до межі сусідньої земельної ділянки має складати не менше 1-го метра. Однак, така вимога запроваджена законодавцем задля здійснення обслуговування цієї будівлі, а не будь-якої іншої.

Відповідач збудував будівлю по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, переданій йому у користування Роменською міською радою. Відстані від стіни цієї будівлі до межі земельної ділянки, як зазначає позивач, складають від 0,8 до 1,2 м. В той же час, позивач свою будівлю по АДРЕСА_2 збудував по межі земельної ділянки.

Посилання позивача на ту обставину, що внаслідок «порушенням відповідачем меж його земельної ділянки, він змушений переоформлювати державний акт, вважають відповідачем також необґрунтованими оскільки такі його доводи спростовуються листом Головного управління Держкомзему у Сумській області № 02-П-55 від 14.03.2012р.в якому зазначено про необхідність позивачем змінити правовстановлюючі документи на землю, у зв'язку зі зміною меж земельних ділянок, зазначених в його акті, а саме у зв'язку з відведенням з цих ділянок землі для ТОВ «Кондор» та ТОВ «Ганг-Д», які придбали в останнього нерухомість по АДРЕСА_2.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.12.2011 р. у даній справі було призначено експертизу, яку було доручено провести ТОВ «Суми-Експерт МС».

Висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи ТОВ «Суми-Експерт МС» від 20.03.2012 р. встановлено наступне:

Посилання позивача на ту обставину, що внаслідок «порушенням відповідачем меж його земельної ділянки, він змушений переоформлювати державний акт, нічим не обґрунтовуються. Такі його доводи спростовуються листом Головного управління Держкомзему у Сумській області № 02-П-55 від 14.03.2012 р. в якому зазначено про необхідність позивачем змінити правовстановлюючі документи на землю, у зв'язку зі зміною меж земельних ділянок, зазначених в його акті, а саме у зв'язку з відведенням з цих ділянок землі для ТОВ «Кондор» та ТОВ «Ганг-Д», які придбали в останнього нерухомість по АДРЕСА_1.

З цього випливає, що знесення добудованого відповідачем коридору не усуне наявних порушень щодо відстані між будівлею та газопроводом, бо ця відстань все одно буде складати менше ніж 4 м.

Як зазначено в протоколі № 2 від 15.11.2011р. засіданні технічної наради управління Держгірпромнагляду по Сумській області, усунення цих порушень можливе в інший спосіб, а саме шляхом обведення вказаного газопроводу біля будівлі 8-ж наземним шляхом.

З висновку ТОВ «Суми-Експерт МС» від 20.03.2012 р., вбачається, що фактичне розташування газопроводу не відповідає його проекту. З цього випливає, що порушення вимог ДЕН щодо відстаней газопроводу до будівлі виникли у зв'язку з недотриманням цих норм при будівництві газопроводу меблевим комбінатом.

Найменша відстань від будівлі літ. «К» за адресою: АДРЕСА_1, по відношенню до газопроводу середнього тиску по АДРЕСА_1, до 2004р. могла становити 0,90 м (Додаток №3). Дана відстань не відповідає вимогам п.8.56 ДБН 360-92** «Градостроительство. Планировка и застройка городских и сельских поселений».

Після проведення реконструкції будівлі «8-Ж» ОСОБА_2, відстань до газопроводу середнього тиску, по АДРЕСА_1, змінилась від 0,15 м до 2,20 м, а саме відстань до газопроводу, відповідно до «Карти-схеми газопроводу середнього тиску до Роменського меблевого комбінату, в АДРЕСА_1», в точці де відстань становить 1,78 м - зменшилась на 0,15 м, а в точці де відстань становить 0,58 м - зменшилась на 2,20 м.

В період з 1976 по 1978 роки, на місці теперішньої будівлі «8-Ж» знаходилась будівля «К-І». Розміри будівлі з 1971 року по 1982 рік змінились, про що свідчить зміна площі забудови: була 9,8 м - стала 68,4 м2 .

Відповідно до проекту «На переведение котлов ДКВР - 2,5x13 с твердого на газообразное топливо на Роменском мебельном комбинате», на генеральному плані зазначено, що газопровід середнього тиску проходить безпосередньо через будівлю, яка за своїм місцезнаходженням відповідає будівлі «К-І».

Відповідно до «Карти-схеми газопроводу середнього тиску до Роменського меблевого комбінату, в АДРЕСА_2», відхилення влаштованого газопроводу від проектної документації становлять: до будівлі складу - магазину «В», «В1» - на 0,4 м; - до будівлі «8-В» - на 2,6 м.

Відповідно до «Плану земельної ділянки» (т.2, а.с. 22) та «Акту погодження та закріплення меж земельної ділянки в натурі» (т.2, а.с. 24), межа земельної ділянки між точками 8-38 проходить безпосередньо по стіні будівлі розташованій за адресою АДРЕСА_2.

Розташування будівлі складу-магазину «В», «В1», за адресою АДРЕСА_2, суперечить вимогам п.4.6. ДБН В.2.6-14-97 «Конструкції будинків і споруд. Покриття будинків і споруд», в частині недотримання відстані до межі сусідньої ділянки при неорганізованому водовідведенні.

Крім того, з експертного висновку експерта з промислової безпеки та експертизи об'єктів газової промисловості СП ПВКП «Техноконтрольсервіс» ОСОБА_7 від 07.12.2011 р., вбачається, що при будівництві вказаного газопроводу не було дотримано вимог ДБН В.2.5.20-2001 щодо норм контролю зварних стиків, а саме замість 16 стиків рентгенконтрою підлягало лише 5 стиків, що становить 15,5 % замість встановлених 50 %.

Таким чином, ОСОБА_2 не допускав порушень вимог закону, зазначених у позові, бо на час придбання будівлі по АДРЕСА_1.

Ромни, відстань між нею та газопроводом середнього тиску по 1-му

АДРЕСА_2 вже становила 0,90 м., замість 4,00 м.

Порушення мінімально допустимої відстані між будівлею 8-ж та

газопроводом сталися внаслідок недотримання норм ДБН при

будівництві газопроводу. На цю обставину, зокрема, вказує відхилення фактичного розташування газопроводу від його проекту, та відсутність будь-яких доказів про знесення будівлі «К-1» в період будівництва газопроводу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

При цьому згідно ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, іншими органами, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, зазначених Земельним кодексом України, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність" забудовником (замовником) є особа, яка відповідно до закону отримала право власності або користування земельною ділянкою та виконує передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення будівництва об'єкта містобудування. Така особа видає замовлення на будівництво, укладає договір підряду на здійснення будівництва, контролює хід його виконання, приймає завершені роботи.

В силу статті 19 Конституції України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" розпорядження земельними ділянками в межах населених пунктів віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування; також з дозволу відповідних рад здійснюється будівництво об'єктів нерухомого майна.

За приписами статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; особа, що вчинила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, а вказане у статті 376 майно підлягає знесенню особою, що вчинила самочинне будівництво, якщо це порушує права інших осіб.

Разом з цим, приписами статті 376 Цивільного кодексу України передбачено лише два випадки, при яких застосовується знесення самовільно збудованого майна, а саме: частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України, з урахуванням предмету спору, передбачено, що майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок в разі коли це порушує права інших осіб (не власника), а також частиною 7 цієї статті визначено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Тобто, знесенню будівель і споруд передує рішення суду про зобов'язання особи, що здійснила самочинне будівництво, провести перебудову цих будівель і споруд. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Між тим, як встановлено судом, доказів порушення прав інших осіб матеріали справи не містять, не надано і доказів прийняття рішення суду про зобов'язання відповідача здійснити відповідну перебудову, відмови відповідача від такої перебудови.

Водночас, положення статті 376 Цивільного кодексу України стосуються лише нерухомого майна.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Керуючись статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінив наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Тому, господарський суд, врахувавши викладене, всебічно і повно з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, дійшов висновку щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог і відмови у позові.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладаються судові витрати, а саме: судовий збір та витрати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

Тому, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання позивача від 10.04.2012р. про відкладення розгляду даної справи відхилити.

2.У задоволенні позовних вимог - відмовити.