Рішення

від 09.06.2008 по справі 50/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/54

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  50/54

18.07.08

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО"

до                     товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Родос"

про                    стягнення 1061,55 грн.

Суддя  Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача          Ситюк С.І. –представник по довіреності № 53 від 01.03.2008

від відповідача          не з'явились

                                             ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “ЛКО” до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родос» про стягнення 1061,55грн. за невиконання зобов'язання за договором поставки № ПММ-3306 від 28.05.2007

Ухвалою суду від 11.06.2008 було порушено провадження у справі № 50/54, розгляд справи призначено на 02.07.2008.

02.07.2008 в судовому засіданні позивач надав додаткові докази та пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 11.06.2008 не виконав, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 18.07.2008.

          18.07.2008 представник відповідача  вдруге не з'явився в судове засідання,  про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.07.2008 не виконав, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті і розміру  у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

28.05.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю “ЛКО” (позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родос» (відповіда) уклали договір поставки товару № ПММ - 3306 (далі Договір).

Відповідно до умов п.1.1. позивач зобов'язався передати у власність відповідача безалкогольну та слабоалкогольну продукцію під торгівельною маркою «Оболонь», а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість продукції.

Пунктом 1.2. Договору, встановлено, що асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортних накладних, які оформляються позивачем відповідно до поданого відповідачем замовлення.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що оплата товару здійснюється за згодою сторін, але не пізніше 4-х календарних днів з моменту передачі товару.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору ,позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1705,46 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № ВН-М 4018 від 29.02.2008 на суму 390,67грн. та № ВН-М 4274 від 04.03.2008 на суму 525,84грн. Таким чином, відповідно до умов договору за товарно-транспортною накладною № ВН-М 4018 від 29.02.2008  оплата товару повинна бути здійснена до 04.03.2008, а за  товарно-транспортною накладною № ВН-М 4274 від 04.03.2008 –до 10.03.2008, яка скріплені печаткою відповідача.

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу  та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в сумі 788,95грн.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за Договором становила 916,18 грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 916,18грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 916,18 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

Ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено обов'язок боржника за порушення строків здійснення розрахунків за поставлений товар сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, обчисленої за кожен день прострочення від вартості неоплаченої суми.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1 Договору відповідач у разі порушення строків оплати за поставлений товарі сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період  прострочення від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 40,61грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 6.2. Договору зазначено, що відповідач, при порушенні строків оплати товару, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ять процентів річних від простроченої суми.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення 5 % річних сумі в 10,14грн  та індексу інфляції - 64,29грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

          1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родос»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 7; Ідент.код 34999062, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКО»(01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1/8; р/р 26007172101 в АК «Промислово-фінансовий банк», МФО 320906, код ЄДРПОУ 33237188) основний борг в сумі 946 (дев'ятсот сорок шість)грн. 51 коп., пеню в розмірі 40(сорок)грн. 61 коп., 5% річних в сумі 10(десять)грн. 14 коп., 64 (шістдесят чотири)грн.29коп.- інфляційної складової боргу; витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

          3. Видати наказ.

          4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                        Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 24.07.2008