Постанова

від 25.05.2009 по справі 50/54

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

50/54

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.05.2009                                                                                           № 50/54

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            Гольцової  Л.А.

          Рябухи  В.І.

 за участю секретаря

 судового засідання           Терещенко Я.О.

 представників сторін

 - позивача: Стеценко О.В., дов.від 24.12.08,

 - відповідача: не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені

 належним чином,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація"

 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2009

                     (підписано 31.03.09)

 у справі № 50/54 (суддя Головатюк Л.Д.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Вик Оил"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація"

 про                                                   стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вик Оил” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “БМ Будмеханізація”  (далі – відповідач) про стягнення  заборгованості за неналежне виконання останнім грошового зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів від 23.01.08 № 40006183.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.09 у справі № 50/54 припинено провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 6500,00 грн.; в іншій частині позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 487498,04 грн., пеню в сумі 46358,50 грн., 3% річних – 5794,85 грн., 14284,61 грн. – інфляційної складової боргу, витрати по сплаті державного мита в сумі 5514,36 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. Рішення мотивоване тим, що відповідачем здійснено лише часткову оплату поставленого товару; даний факт відображений та погоджений сторонами в підписаному акті звірки взаєморозрахунків; після порушення провадження у справі відповідач частково оплатив суму боргу в розмірі 6500,00 грн., в зв'язку з чим провадження в цій частині було припинено.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення. На думку скаржника, судом були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права України, а також не в повному обсязі досліджені  матеріали справи. Доводи скарги аргументовані тим, що судом невірно зазначено суму боргу та нараховано штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.09 порушено апеляційне провадження у справі № 50/54 з призначенням розгляду скарги на 18.05.09.

18.05.09 представником позивача в судовому засіданні  надано відзив на апеляційну скаргу,  в якому він просить оскаржуване рішення змінити в частині стягнення основної суми заборгованості на 478498,04 грн., замість 487498,04 грн.; в іншій частині апеляційну скаргу залишити без  задоволення, а рішення суду -  без змін.

В даному судовому засіданні оголошено перерву до 25.05.09, про що представники сторін були повідомлені під розпис.

В судове засідання 25.05.09 представник відповідача (апелянта) не з'явився. Причини його неявки суду невідомі.

Представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача.

Порадившись, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги по суті за наявними у справі документами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та не зв'язаний доводами апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення  з огляду на наступне.

23.01.08 між  позивачем (за текстом договору “постачальник”) та відповідачем (за текстом договору “покупець”) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 40006183 (далі – договір поставки).

Згідно з п.1.1 даного договору постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти (за текстом договору “товар”), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на його кожну окрему партію.

Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця і зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які являються специфікацією в розумінні ст.266 Господарського кодексу України, та складають невід'ємну частину цього договору (п.1.2 договору).

Відповідно до абз.2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктом 2.1 договору поставки сторони передбачили, що товар поставляється погодженими партіями у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін.

Як вбачається з видаткових накладних від 01.07.08 № М01-002308 на суму 130253,76 грн., від 03.04.08 № М01-002358 на суму 97350,58 грн.,  від 04.07.08 № М01-002393 на суму 62715,44 грн.,  від 08.07.08 № М01-002440 на суму 134126,72 грн.,  від 10.07.08 № М01-002473 на суму 135145,92 грн.,  від 14.07.08 № М01-002507 на суму 135553,60 грн.,  від 16.07.08 № М01-002545 на суму 105712,60 грн., від 18.07.08 № М01-002581 на суму 137592,00 грн., від 22.07.08 № М01-002617 на суму 66139,84 грн., на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві нафтопродуктів на загальну суму 1044590,46 грн. Нафтопродукти були прийняті повноважним представником  відповідача, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії довіреностей від 01.07.08 серії НБЄ № 284906, від 03.07.08 серії НБЄ № 284919 та від 14.07.08 серії НБЄ № 284961.

Згідно з пп.1-3 ст.692 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України)  покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.  Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.3.1 договору поставки загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

Згідно з п.3.2 договору поставки покупець зобов'язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару, відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі) протягом 15 робочих днів з дати здійснення поставки товару.

Долучені відповідачем до матеріалів справи платіжні доручення свідчать, що відповідач  лише частково розрахувався за поставлені нафтопродукти.

Сума боргу відповідача перед позивачем становить 478498,04 грн.  Цю суму заборгованості  визнає відповідач, не заперечує її й позивач, зазначивши про це у відзиві на апеляційну скаргу.

Крім того, саме ця сума заборгованості визнається обома сторонами у акті звірки взаєморозрахунків за договором № 40006183 за  01.01.08-12.03.09 станом на 12.03.09. Зазначений акт звірки підписаний та скріплений печатками сторін договору без будь-яких зауважень.

Таким чином, Господарський суд міста Києва дійшов помилкового висновку, що на дату вирішення спору сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки становить 487498,04 грн. Отже, в частині стягнення основної суми боргу судове рішення у даній справі підлягає зміні.

Разом з тим, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині  стягнення основного боргу у розмірі 6500,000 грн. Як вбачається з заяви позивача про зменшення позовних вимог,  відповідач сплатив частину суми боргу в розмірі 6500,00 грн., в зв'язку з чим позивач клопотався про припинення провадження у справі в цій частині.

Відповідно до пп.1, 2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (п.2 даної статті).

Аналогічна норма міститься і в ст.ст.525, 526 ЦК України.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки позивач просить суд стягнути з останнього пеню, 3% річних  та  суму інфляційних витрат.

Відповідно до змісту п.4.1 договору поставки у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару, а також порушення строків виконання п.3.6 договору, відповідач зобов'язаний  сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період несвоєчасної оплати, за кожен день прострочення від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Однак, в зв'язку зі зміною основної суми боргу розмір зазначених вимог позивача підлягає коригуванню.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок, дійшла висновку, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача  41102,98 грн. пені,   13397,95 грн. інфляційних витрат та  5152,05 грн. – 3% річних, а в іншій частині  - в позові  відмовити.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від  18.03.09 у справі № 50/54 підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “БМ Будмеханізація” на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.09 у справі № 50/54  задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.09 у справі № 50/54  змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“1. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 6500,00 (шість тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.

 2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Вик Оил” задовольнити частково.

 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БМ Будмеханізація” (з розрахункового рахунку, виявленого під час виконання даної постанови) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вик Оил”  478498,04 (чотириста сімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто вісім) гривень 04 копійки заборгованості, 41102,98 (сорок одну тисячу сто дві) гривні 98 копійок  пені, 13397,95 (тринадцять тисяч триста дев'яносто сім) гривень 95 копійок інфляційних витрат, 5152,05 (п'ять тисяч сто п'ятдесят дві) гривні 05 копійок  – 3% річних, 5381,51 (п'ять тисяч триста вісімдесят одну) гривню 51 копійку державного мита та 118,00 (сто вісімнадцять) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині в позові відмовити.”

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Вик Оил”  з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в сумі 132,85 (сто тридцять дві) гривні 85 копійок.

4. Зобов'язати Господарський суд міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 50/54 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 29.05.09 (відправлено)