Постанова

від 20.01.2012 по справі 2а-0770/3875/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Cправа № 2a-0770/3875/11

Ряд стат. звіту № 8.2.3

Код - 09

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2012 р. 11.55 год. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., при секретарі судового засідання Рекунова К.А., та сторін, які беруть участь у справі:

позивача : ТОВ «Нумінатор»- представник Греца Я.В.;

відповідача : Берегівська ОДПІ - представник Рущак І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нумінатор»до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 20 січня 2012 року було винесено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 25 січня 2012 року .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нумінатор»звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, якою просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14 червня 2011 року за № 0000392340, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 70544 грн. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 69 930,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення Берегівської ОДПІ в частині зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 69 930 грн. прийнято відповідачем в супереч норм чинного законодавства, та відзначено, що відповідачем протиправно зменшено податковий кредит позивача на суму сплаченого податку в ціні придбаного товару в сумі 907,09 грн. від ПП «Галтехгаз»на підставі податкової накладної № 288 від 11.01.2010 р. (в результаті автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України), в сумі 3333,33 грн. від ДП «Охтирське ЛГ»на підставі податкової накладної № 366 від 16.04.2010 р. (яка складена з порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на суму ПДВ 18042,90 грн. на підставі податкової накладної № 98 від 29.09.2010 р. виданої філією «Берегівський райавтодор»(товар використаний не в господарській діяльності), а також протиправно зменшено суму бюджетному відшкодуванню в розмірі 47647 грн. (контрагент позивача - ПП ОСОБА_3 не задекларував та не сплатив до бюджету податкові зобов'язання суму ПДВ -4846,67 грн. по виписаній позивачу накладній; контрагент позивача -ГДСЛГАП „ЗАКАРПАТАГРОЛІС" не знаходився на спеціальному режимі оподаткування). Наголошено, що у позивача наявні всі податкові накладні отримані від контрагентів за наслідками операцій здійснюваних в межах господарської діяльності позивача, проведено в повному обсязі фактичну оплату товарів (робіт, послуг), тому формування позивачем податкового кредиту здійснено з дотриманням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у засіданні позовні вимоги, з мотивів викладених у запереченнях (т.3 а.с.4-5), не визнав, пояснив, що посадові особи Берегівської ОДПІ, які проводили перевірку, правомірно дійшли висновку про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 3333,33 грн., яка включена по податкові накладній № 366 від 16.04.2010 р., оскільки вказана податкова накладна складена з порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також пояснив, що при проведені перевірок контрагентів позивача - ПП ОСОБА_3 та ГДСЛГАП «ЗАКАРПАТАГРОЛІС», вказаними платниками податків не надано документального підтвердження про проведені господарські операції, та нарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ, які виникли в результаті проведених з позивачем операцій, тому неможливо підтвердити надмірну сплату сум ПДВ до Державного бюджету, в той час як необхідною умовою бюджетного відшкодування є надходження податку до держбюджету. Крім того пояснив, що позивачем завищено податковий кредит в сумі 907,09 грн. у січні 2010 р. сформований на підставі податкової накладної виписаної ПП «Галтехгаз», оскільки згідно форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»по декларації за січень 2010 року встановлено розбіжність з ПП «Галтехгаз»на відповідну суму. Зазначив, що правомірним є також висновок відповідача про заниження ТОВ «Нумінатор»податкового кредиту на суму 18042,90 грн., який сформований по взаємовідносинах з філією «Берегівський райавтодор», оскільки товар (бітум) придбаний позивачем у вказаної філії був використаний на ремонт автомобільних доріг, однак ремонт автомобільних доріг не є основним видом діяльності позивача, що дає підстави для висновку про використання позивачем такого бітуму не в своїй господарській діяльності. Таким чином, інспекцією правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 69 930 грн.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нумінатор»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року (акт Берегівської ОДПІ № 39-23/010/20436722 від 27.05.2011 р., (т.1 а.с.8-45), якою встановлено порушення ТОВ «Нумінатор», зокрема: п. 1.8 ст. 1, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.7 ст.7, пп.7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3.. пп.7.4.1„ пп.7.4.4, пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, 7.7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), в результаті чого, Т0В «Нумінатор»завищено заявлені суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року всього у сумі 70 544 грн. (у т.ч. за лютий місяць 2010 року у сумі - 907 грн., за травень місяць 2010 року в сумі - 8180 грн., за уточнюючим розрахунком за травень місяць 2010 року в сумі - 307 грн., за липень 2010 р. в сумі - 7500 грн.; за серпень місяць 2010 року в сумі - 307 грн., за вересень 2010 р. в сумі - 15420 грн.; за жовтень місяць 2010 року в сумі - 20301 грн., за листопад 2010 р. у сумі - 17622 грн.).

На підставі акту перевірки № 39-23/010/20436722 від 27 травня 2011 року Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392340 від 14 червня 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 70544 грн. (т.1 а.с.46).

Прийняте Берегівською ОДПІ податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до органів державної податкової служби не оскаржувалося, ТОВ «Нумінатор»звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Берегівською ОДПІ № 0000392340 від 14 червня 2011 року.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із змісту акту перевірки № 39-23/010/20436722 від 27.05.2011 р. (т.1 а.с.30), позивачу зменшено податковий кредит на суму сплаченого податку в ціні придбаного товару в сумі 907,09 грн. від ПП «Галтехгаз»на підставі податкової накладної № 288 від 11.01.2010 р.(т.1а.с.218).

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент існування відповідних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Абзацом другим вказаної правової норми визначено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом встановлено, що висновок податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 907,09 грн. , базуються виключно на даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до якої, по декларації за січень 2010 р. встановлено розбіжність з ПП «Галтехгаз»в розмірі 907,09 грн.

Матеріалами справи стверджується, що постачальником товару - ПП «Галтехгаз», позивачу була виписана податкова накладна, що містить всі, передбачені п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», реквізити. Контрагент позивача був зареєстрований платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується. Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі виписаної ним податкової накладної, вважається підтвердженим. В обліку позивача господарські операції з вищеназваним контрагентом належним чином оформлені і факт їх вчинення податковим органом під сумнів не ставиться.

Водночас суд приймає до уваги, що податковим органом у акті перевірки № 39-23/010/20436722 від 27.05.2011 р. (т.1 а.с.30) встановлено, що товар оплачено згідно платіжного доручення № 1683 від 28.12.2009 р.; постачальник - ПП «Галтехгаз»суму ПДВ сплаченого позивачем в ціні придбаного товару включив до своїх податкових зобов'язань по ПДВ за грудень 2009 р., при цьому факту повторного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, згідно податкової накладної № 288 від 11.01.2010 р., сплачених ПП «Галтехгаз»податковим органом не встановлено.

Позивач з дотриманням вимог підпункту 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив спірну суму ПДВ до складу податкового кредиту того звітного податкового періоду, в якому він отримав податкову накладну, тобто в січні 2010 року, при цьому норма підпункту «а»підпункту 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає можливість бюджетного відшкодування від'ємного значення суми ПДВ, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), тобто факт сплати позивачем суми податку в ціні придбаного товару у попередньому періоді - грудні 2009 року не позбавляє його права на отримання бюджетного відшкодування.

Суд вважає, що за наведених обставин позивач має право на податковий кредит по податковій накладній № 288 від 11.01.2010 р. виписаній ПП «Галтехгаз», а отже має право на бюджетне відшкодування відповідної суми (т.1 а.с.218).

Також за результатами перевірки податковим органом зменшено ТОВ «Нумінатор»податковий кредит на суму сплаченого податку в ціні придбаного товару в сумі 3333,33 грн. від ДП «Охтирське ЛГ»на підставі податкової накладної № 366 від 16.04.2010 р. (т.1 а.с.30-31), яка складена з порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: не вказано опис (номенклатуру) товарів та їх кількість; ціну поставки без врахування податку.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин забороняло включення до складу податкового кредиту тільки тих сум податку на додану вартість, які взагалі не підтверджені податковими накладними, що прямо узгоджується із приписами пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає, що відсутність в податкових накладній хоча б одного з реквізитів (опису (номенклатури) товарів та їх кількості; ціни поставки без врахування податку), передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не можна розглядати як виключну підставу для висновку про відсутність права платника податку на формування податкового кредити по ПДВ. Суд констатує, що податкова накладна № 366 від 16.04.2010 р. (т.1 а.с.219) містить назву покупця, його адресу, номер свідоцтва платника ПДВ що дає можливість ідентифікувати особу покупця, встановити достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати сум ПДВ, тому вказана накладна є належним доказом сплати ТОВ «Нумінатор»ПДВ в ціні придбаного товару і підтверджує його право на податковий кредит.

В судовому засіданні було встановлено та матеріалами справи підтверджено (актом № 39-23/010/20436722 від 27.05.2011 р., (т.1. а.с.8-45), що Берегівською ОДПІ зменшено платнику суму бюджетному відшкодуванню в розмірі 42799,59 грн. по податковим накладним (№ 16 від 01.06.2010 р., № 17 від 30.06.2010 р., № 19 від 02.08.2010 р., № 21 від 27.08.2010 р., № 22 від 27.08.2010 р., № 23 від 30.08.2010 р., № 24 від 30.08.2010 р., № 26 від 14.09.2010 р., № 38 від 19.10.2010 р., № 39 від 19.10.2010 р., № 40 від 19.10.2010 р., № 46 від 28.10.2010 р., № 71 від 30.12.2010 р. (т.1 а.с.220-231) від ГДСЛГАП „ЗАКАРПАТАГРОЛІС" на тій підставі, що вказаний контрагент позивача з червня 2010 року не знаходився на спеціальному режимі оподаткування.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Матеріалами справи стверджується, що постачальник позивача - ГДСЛГАП «ЗАКАРПАТАГРОЛІС», на момент виникнення спірних правовідносин у встановленому законом порядку був внесений до реєстру платників податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ (т.2 а.с.247) та витягом із офіційного веб-сайту ДПС України (т.2 а.с.248-249), відповідно до якого день виключення підприємства із реєстру спеціального режиму оподаткування -21.07.2010 року визначено одночасно як дату початку дії свідоцтва платника ПДВ на загальних підставах, тому вказаний суб'єкт при здійсненні господарських операцій з поставки товарів, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, мав право на складання відповідних податкових накладних, отже сам по собі факт виключення ГДСЛГАП «ЗАКАРПАТАГРОЛІС»з реєстру як суб'єкта спеціального режиму оподаткування діяльності в сфері лісового господарства не позбавляє його контрагентів права на податковий кредит з таких операцій.

Водночас, суд відхиляє посилання відповідача у запереченнях на те, що оскільки між контрагентом позивача -ГДСЛГАП «ЗАКАРПАТАГРОЛІС»та податковим органом існує спір щодо права на застосування спеціального режиму оподаткування, податковим деклараціям цього платника присвоюється статус «до відома», в результаті чого виникає розбіжність з його контрагентами. Суд враховує, що згідност. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 1 та ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та складання податкової звітності. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Виходячи з наведеного, можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні (чи невідображенні) в податковій звітності певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки інших платників.

Також за результатами перевірки податковим органом зменшено ТОВ «Нумінатор»суму бюджетному відшкодуванню в розмірі 4846,67 грн. по виписаній позивачу податковій накладній № 401 від 06.04.10 р. (т.1 а.с.36, а.с.214) від ПП ОСОБА_3 на тій підставі, що згідно листа ДПІ у м. Вінниця вказаний контрагент позивача не задекларував у своїх податкових зобов'язаннях суму ПДВ та відповідно не сплатив її до бюджету.

Згідно пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що сума податкового кредиту, що виникла із сум ПДВ, сплачених контрагентам - ПП ОСОБА_3 у зв'язку з придбанням продукції, підтверджені оформленими у встановленому порядку податковими накладними, водночас з акту перевірки № 39-23/010/20436722 від 27.05.2011 р. не вбачається, що придбаний позивачем у ПП ОСОБА_3 товар був використаний поза межами господарської діяльності позивача, на наявність зазначеної обставини у судовому засіданні не вказував і представник відповідача - Берегівської ОДПІ, а значить ТОВ «Нумінатор»цілком правомірно, на підставах пп. 7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відніс сплачені цьому постачальнику за відповідними операціями в складі вартості товарів суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не пов'язує право позивача, як платника ПДВ, на формування податкового кредиту, в залежність від належного виконання постачальниками (продавцями) своїх податкових зобов'язань та сплати ними відповідних сум цього податку до державного бюджету. Відповідальність позивача, як платника цього податку, настає лише у разі не підтвердження податковими накладними на момент його перевірки органом державної податкової служби суми податку, попередньо включеного до складу податкового кредиту.

При цьому, ні Законом України «Про податок на додану вартість» , ні іншими законодавчими актами, позивачу не надано права вимагати від своїх контрагентів, а ці контрагенти в свою чергу не зобов'язані надавати на його вимогу будь-які інші додаткові відомості, в тому числі і відомості щодо правильності декларування ними своїх зобов'язань з податку на додану вартість та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту в частині зменшення сум бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 51 887,10 грн., тому в цій частині позов підлягає до задоволення.

Разом з тим при дослідженні наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що Берегівською ОДПІ зменшено позивачу податковий кредит на суму ПДВ 18042,90 грн. сплачену в ціні придбаного товару (бітум) для проведення ремонту дороги місцевого значення по вул. Фабрична м. Берегово (т.1 а.с.31) та включену до податкового кредиту за вересень 2010 року на підставі податкової накладної № 98 від 29.09.2010 р. (т.1 а.с. 215), виданої філією „Берегівський райавтодор" ДП „Закарпатський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України". Перевіркою встановлено, що придбаний бітум було використано на ремонт автомобільної дороги по вул. Фабрична м. Берегово до місця розміщення лісопереробного заводу ТОВ «Нумінатор», тобто поза межами господарської діяльності позивача. Натомість позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині зазначає, що придбаний бітум використано в межах його господарської діяльності.

Частиною 1. ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Із змісту пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що платник податків формує податковий кредит за рахунок сплачених сум ПДВ в ціни придбаного товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.

В супереч пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ч. 1. ст. 71 КАС України позивач не надав суду належних та допустимих доказів факту використання придбаного згідно податкової накладної № 98 від 29.09.2010 р. товару у межах своєї господарської діяльності, а отже в цій частині позивачу в задоволені позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч. 3. ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору у розмірі 20 гривень 89 копійок до стягнення з Державного бюджету України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9-11, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нумінатор»до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення -задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 р. № 0000392340, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 70544,00 грн. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 51888,00 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

4. Стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 20, 89 грн. (двадцять гривень 89 копійок).

5. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дору Ю.Ю.