Рішення

від 12.11.2008 по справі 18/140-08(8/24-08(7-н30/1)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/140-08(8/24-08(7-Н30/1)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.10.08р.

Справа № 18/140-08(8/24-08(7-Н30/1)

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю                       "Будівельно-промислова компанія "Приват-Інвестор",

                                    м. Дніпропетровськ

до  В1: Закритого акціонерного товариства Комерційний

                                     банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

      В2:                         Державного підприємства "Науково-воробниче об"єднання

                                   "Павлоградський хімічний завод, м. Павлоград"

За участю прокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору

Суддя  Петрова В.І.

Представники:

  від прокуратури: не з"явився

від позивача: Кабишева Т.М.; дов.від 27.11.07

  від відповідача -1:Коломоєць Ю.Ю.; дов.від 03.03.08р.

  від відповідача -2:  Крапивко М.Л.; дов.від 26.06.07р. 

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2002р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-промислова компанія "Приват-Інвестор" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсним договору №9 та додаткових угод до нього від 26.06.1995р., укладених з закритим акціонерним товариством Комерційним банком  "ПриватБанк" та виробничим об'єднанням "Павлоградський хімічний завод"  як таких, що не відповідають вимогам закону на  підставі ст.48 ЦК УРСР.

Відповідач 1 позов визнає, зазначає, що банк ніколи не схвалював спірний договір та додаткові угоди до нього, а навпаки, виходив з того, що ВО "Павлоградський хімічний завод" є боржником за кредитними договорами та вимагав від останнього  визнання своїх зобов"язань.

Відповідач 2  позов не визнає, зазначає, що договір укладено  відповідно до норм чинного, на момент укладення договору,  законодавства та просить врахувати обставини щодо подальшого схвалення договору уступки права вимоги № 9, укладеного 26.06.1995 року.

По справі оголошено перерву згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

                                                 ВСТАНОВИВ:

26.06.1995р. Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-промислова компанія "Приват-Інвестор" та Виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" уклали договір №9 про уступку права вимоги, за яким Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю будівельно-промисловій компанії "Приват-Інвестор" право вимоги до Виробничого об'єднання "Павлоградський хімічний завод" за кредитними договорами: №239 від 15.08.1994р., №242 від 17.08.1994р., №291 від 20.09.1994р., №341 від 13.10.1994р., №346 від 18.10.1994р., №364 від 14.11.1994р., договорами на овердрафтове обслуговування: №001 від 24.11.1994р., №002 від 16.12.1994р., договором на факторингове обслуговування №008 від 26.01.1995р., укладеними між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" та Виробничим об'єднанням "Павлоградський хімічний завод", а Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-промислова компанія "Приват-Інвестор" прийняло право вимоги в повному обсязі.

26.06.1995р. Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-промислова компанія "Приват-Інвестор" уклали дві додаткові угоди до цього договору, за однією з яких додатково передано право вимоги до Виробничого об'єднання "Павлоградський хімічний завод" за кредитними договорами №175 від 30.05.1994р. та №300273802 від 06.02.1995р., а за іншою - викладено в новій редакції пункт 1 договору, яким визначалося за якими угодами передано Товариству з обмеженою відповідальністю будівельно-промисловій компанії "Приват-Інвестор" право вимоги до Виробничого об'єднання "Павлоградський хімічний завод", а саме: за кредитними договорами: №239 від 15.08.1994р., №242 від 17.08.1994р., №291 від 20.09.1994р., №341 від 13.10.1994р., №346 від 18.10.1994р., №364 від 14.11.1994р., договорами на овердрафтове обслуговування: №001  від 24.11.1994р., №002 від 16.12.1994р., договором на факторингове обслуговування  №008 від 26.01.1995р., а також доповнено пунктом   2 договір уступки права вимоги, згідно якого в рахунок виконання зобов"язань перед Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (первісний кредитор) Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-промислова компанія  "Приват-Інвестор" (новий кредитор) зобов"язується перерахувати Банку - 475928812500 крб., що еквівалентно 3293625 дол. США за курсом придбання клірингової палати "Експрес" (114500) на 26.06.1995 р., даний договір також доповнено пунктом, що він вступає в силу з 26.12.1995 року.

Позивач просить визнати вищезазначений договір недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно  ст.ст. 197, 198 ЦК УРСР уступка вимоги кредитором  іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов"язана з особою кредитора. До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов"язання. Кредитор, який уступив вимогу іншій особі, зобов"язаний передати їй документи, що свідчать про право вимоги.

Уступка вимоги кредитором іншій особі є одним із випадків заміни осіб у зобов"язаннях. Наслідки заміни осіб у зобов"язаннях полягають у тому, що первісний кредитор перестає бути  учасником зобов"язання, замість нього в зобов"язання вступає нова особа, таким чином замінюється суб"єктивний склад зобов"язання, а зміст його залишається  тим самим.

За змістом статей  197, 198 ЦК УРСР внаслідок уступки вимоги до нового кредитора від первісного переходить право в повному обсязі.

В додатковій угоді до договору про уступку права вимоги № 9 від 26.06.95 р. зазначено, що в рахунок виконання зобов"язання перед Банком (первісний кредитор) Товариство            (новий кредитор) зобов"язується  перерахувати в Банк суму в розмірі 475 928 812 500 крб., що еквівалентно 3 293 625 дол.  США. Таким чином, спірний договір містить пункт, який встановлює зобов"язання нового кредитора щодо первісного, такі, як  повернути первісному кредитору витребувані від боржника кошти. Крім того, із наданих сторонами документів вбачається, що за первісним кредитором залишився певний обсяг прав стосовно боржника, чому підтвердженням  є листування ЗАТ КБ "ПриватБанк" до Національного космічного  агентства України, ВО "Павлоградський хімічний завод", ТОВ "Приват-Інвестор" та графік погашення заборгованості ВО "Павлоградський хімічний завод" перед ТОВ "БПК "Приват-Інвестор", затверджений, як стверджує відповідач 2,  ЗАТ КБ "ПриватБанк".

До того ж, відповідно до ст. 197 ЦК УРСР для вирішення питання щодо правомірності  дій кредитора, перш за все, необхідно з"ясувати, чи не суперечить уступка вимоги іншій особі закону, що регулює  конкретні взаємовідносини.

Законом України "Про банки і банківську діяльність", що був  чинним  на дату укладення спірного договору про відступлення права вимоги встановлено, що банки можуть виконувати операції:

1)      залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів;

2)     здійснення    розрахунків   за   дорученням   клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;

3)          ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

4)          фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;

5)          випуск  платіжних  документів  і  цінних  паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів тощо);

6)          купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;

7)          видача  поручительств,  гарантій  та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;

8)          придбання  права  вимоги  з  поставки  товарів  і надання послуг,  прийняття  ризику  виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);

9)          придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);

10)          купівля  у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;

11)          купівля  і  продаж  в  Україні  і за кордоном монетарних металів;

12)          залучення  і розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади  та  інші   операції  з  цими  цінностями   відповідно   до міжнародної банківської практики;

13)          довірчі   операції  (залучення  та   розміщення   коштів, управління цінними паперами та інші) за дорученням клієнтів;

14)          надання консультаційних послуг;

15)  проведення  операцій  по  касовому  виконанню державного бюджету за дорученням Національного банку України;  

16)          здійснення  інших операцій з дозволу Національного банку України.  

Операції, передбачені цією статтею, проводяться в грошових одиницях, що знаходяться в обігу на території України, в порядку, встановленому Національним банком України. Банки здійснюють операції, передбачені цією статтею, встановлених їх статутами.

Здійснення операцій, передбачених пунктами 1, 2, 3, 11 цієї статті, крім банків, іншими юридичними особами забороняється, за винятком випадків, визначених законодавчими актами України.

За  Законом банк -  це кредитна установа, яка надає фінансові кредити на підставі кредитного договору з умовами про сплату процентів. Юридична особа, що не має статусу фінансової установи, не може надавати грошові кошти іншій юридичній особі на умовах позики зі сплатою відсотків.

Отже, враховуючи зазначене та положення статей  197, 198 ЦК України щодо переходу до нового кредитора прав в повному обсязі, Банк не міг за спірним договором  відступити  Товариству право вимоги до Виробничого Об"єднання "Павлоградський хімічний завод" за кредитними договорами в повному обсязі, оскільки така угода суперечила б  закону.

Розглядаючи зазначений спір Вищий господарський суд України в постанові  від 29.11.2007 року вказав, що суди при розгляді даної справи, в обґрунтування спірного договору уступки права вимоги, посилаючись на листування банку та підписаний графік погашення заборгованостей, не з"ясували: чи мали особи, що підписали ці документи, повноваження на їх підписання.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна особа  повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не  можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей  62, 63  ЦК УРСР та  Роз"яснення ВАСУ № 02-5/111 "Про деякі питання вирішення спорів, пов"язаних з визнанням угод недійсними", якщо договір укладено представником юридичної особи без відповідних повноважень, а також з порушенням  наданих представнику повноважень, дійсною цю угоду робить наступне схвалення договору саме юридичною особою, від імені якої діяв представник.

Зважаючи на те, що відповідно до стаття 29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних прав та обов"язків через органи, які діють в межах повноважень, наданих їм законом або статутом, наступне схвалення договору і, відповідно, визнання його дійсним та набуття за цим договором на підставі 62 ЦК УКСР цивільних прав та обов"язків може  бути здійсненим тільки тим органом юридичної особи, який діє  в межах наданих йому законом та статутом повноважень.

Відповідно до п. 9.4.4. Статуту КБ "ПриватБанк" лише голова правління банку  укладає угоди, підписує контракти, надає довіреності.

Оцінюючи надані докази щодо схвалення договору та додаткових угод до нього, слід зазначити, що вони не є належними та допустимими доказами факту наступного схвалення договору уступки вимоги № 9 юридичною особою ЗАТ КБ "ПриватБанк", оскільки позивач і відповідач 1  стверджують, а відповідач 2 не спростовує, що в осіб, які підписували документи у якості подальшого схвалення спірної угоди, були права на підписання договорів від імені банку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір № 9 та додаткові  угоди  до нього від 26.06.1995 року, укладені  Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-промислова компанія "Приват-Інвестор" з закритим акціонерним товариством Комерційним банком  "ПриватБанк" та виробничим об'єднанням "Павлоградський хімічний завод"

Стягнути з  Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"             (49094, м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 50, п/р 32009100400 в Управління НБУ в Дніпропетровській області МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570)  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-промислова компанія "Приват-Інвестор" (49019, м. Дніпропетровськ, вул.Ударників, 30, ідентифікаційний код 20234786) судові витрати у розмірі: 42,5 (сорок дві гривні 50 коп.) держмита та 59 грн. (п"ятдесят дев"ять грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державного підприємства Науково-виробничого об"єднання "Павлоградський хімічний завод" ( 51402, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, р/р 26000300171002 в Павлоградській філії АКБ "Надра", МФО 306674 Дніпропетровської області) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-промислова компанія "Приват-Інвестор" (49019, м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 30, ідентифікаційний код 20234786) судові витрати у розмірі: 42,5 (сорок дві гривні 50 коп.) держмита та 59 грн. (п"ятдесят дев"ять грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

 В.І. Петрова

Рішення підписано 19.11.08 року