Постанова

від 11.11.2008 по справі 36/477

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

36/477

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 листопада 2008 р.                                                                                    № 36/477  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючого,Волковицької Н.О.,Рогач Л.І.

за участю представників:

позивачаЯшин О.С., дов. від 20.07.2007р. № 40-1-1; Васьківський П.М., дов. від 20.07.2007р.

відповідачавідповідачавідповідачаФрідман О.О., дов. від 15.09.2008р. Лазебний А.М., дов. від 13.12.2007р.Харченко С.Л., дов. від 22.01.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги  Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація";Київської міської ради;Головного управління комунальної власності міста Києва

на постановуКиївського апеляційного господарського судувід 23.04.2008р.

у справі№ 36/477

господарського суду міста Києва

за позовомУкраїнської партії "Єдність"

доКиївської міської радиГоловного управління комунальної власності міста КиєваКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

проскасування рішення та зобов'язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

          Українська партія "Єдність" звернулася до господарського суду з позовом до відповідачів про скасування рішення Київської міської ради в частині відмови Українській партії "Єдність" в оренді нежилих приміщень за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 10, другий поверх, та про визнання продовженим на той самий строк та на тих самих умовах договору оренди нежилих нерухомого майна № 10/0204 від 17.07.2002р. між Українською партією "Єдність" та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація", зобов'язання відповідача - Головного управління комунальної власності зареєструвати продовжений договір оренди нерухомого майна (в редакції уточнень до позовної заяви від 19.12.2007р.).

         Позовні вимоги вмотивовано тим, що орендодавець не отримав відповіді на свою заяву про продовження дії договору оренди, як і заперечення про припинення чи зміну умов договору оренди, відтак договір оренди є пролонгованим за приписами частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, статті 764 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

         Також позивач вважає, що Головне управління комунальної власності не наділено повноваженнями відмовляти у продовженні договору, а Київська міська рада при наявності пролонгованого договору оренди не мала права приймати оскаржене рішення.

Відповідачі відхилили позовні вимоги повністю, вказавши на закінчення дії договору оренди 16.05.2007р., про що позивача було повідомлено листом від 30.05.2007р. № 155/1/05-3306; відтак переважне право орендаря на продовження договору оренди на новий термін є припиненим. Розпоряджаючись приміщенням, належним територіальній громаді м. Києва, Київська міська рада діяла в межах чинного законодавства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2007р. (суддя Трофименко Т.Ю.) у задоволенні позову відмовлено повністю; судове рішення вмотивовано, тим, що рішення Київської міської ради від 25.10.2007р. в частині відмови позивачу в наданні дозволу на оренду нежилих приміщень прийнято в межах визначених законом повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, яким є статті 16, 26 та 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Судом встановлено,  що умовами договору оренди від 16.05.2002р. № 10/0204 передбачено необхідність надання відповідних розпорядчих документів (рішення Київської міської ради) для укладення договору оренди на новий термін, а комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" не наділено правом самостійно, без згоди власника, передавати в оренду закріплене за ним майно; договір оренди припинив свою дію в порядку частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", про що позивача було належно повідомлено листом від 30.05.2007р. № 155/1/05-3306.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2008р. (судді: Синиця О.Ф., - головуючий, Рєпіна Л.О., Буравльов С.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано; позов Української партії "Єдність" задоволено; визнано продовженим на той самий термін та на тих самих умовах договір № 10/0204 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 17.07.2002р., укладений між Українською партією "Єдність" та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація"; зобов'язано Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради (КМДА) зареєструвати продовжений договір № 10/0204 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 17.07.2002р., укладений між Українською партією "Єдність" та комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація"; скасовано рішення Київської міської ради від 25.10.2007р. № 1085/3918 "Про продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на укладення договорів суборенди та встановлення пільгових орендних ставок" в частині відмови Українській партії "Єдність" у наданні дозволу на оренду приміщення за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10, літ. А, 2 поверх; з відповідачів на користь позивача стягнуто державне мито, сплачене за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги.

Апеляційним судом надано правову оцінку листа сторони договору оренди Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" як такого, що не є відмовою від продовження договору оренди на новий термін чи заявою про припинення договору оренди у зв'язку зі закінченням строку, на який його було укладено, застосовано частину 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного комунального майна" та встановлено, що спірний договір оренди вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, відповідачі звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять постанову апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

В обґрунтування касаційних скарг скаржники посилаються на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Вважають, що апеляційним господарським судом не надано належної правової оцінки та не враховано той факт, що орендодавець у листі від 30.05.2007р. запропонував відповідачу у разі відсутності належних розпорядчих документів звільнити спірне приміщення, що вказує на його волевиявлення припинити попередні орендні правовідносини, отже, судом неправильно застосовано частину 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; не враховано загальний порядок укладення договорів, передбачений статтею 181 Господарського кодексу України.

Також скаржники вважають, що позивачем не доведено порушення його переважного права, а рішення Київської міської ради про судами відмову у продовженні договору оренди нежилих приміщень здійснено в межах компетенції суб'єкта права комунальної власності.

Позивач усно в судовому засіданні та у відзиві на касаційні скарги заперечив проти їх доводів з мотивів законності та обґрунтованості постанови апеляційного господарського суду; також позивач зазначив про невідповідність листа Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" № 155/1/05-3306 від 30.05.2007р. вимогам щодо ведення ділової кореспонденції.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.05.2002р. Київським міським головою прийнято розпорядження № 42-МГ "Про передачу в користування нежилих приміщень", яким, зокрема, передано у тимчасове користування на умовах оренди нежилі приміщення у будинках –об'єктах права комунальної власності територіальної громади м. Києва згідно з додатком № 1; пунктом 25 додатку Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" як орендодавцю дозволено надати Українській партії "Єдність" приміщення за адресою вул. Хрещатик, 10, літ. А, загальною площею 159,10кв.м., 2 поверх, зі строком дії на 5 років.

Комунальним підприємством та Українською партією "Єдність" був укладений договір № 10/0204 оренди нерухомого майна, за яким спірне приміщення було передано в оренду позивачу; встановлений договором строк його дії –з 16.05.2002р. по 16.05.2007р.

Також господарськими судами встановлено, що Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" направило позивачу лист № 155/1/05-3306 від 30.05.2007р., яким повідомило позивача про закінчення договору оренди та надання розпорядчих документів для укладення договору; в разі ненадання таких документів позивача повідомлено про необхідність звільнити приміщення.

25.10.2007р. Київською міською радою було прийнято рішення № 1085/3918 "Про продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на укладення договорів суборенди та встановлення пільгових орендних ставок", яким, зокрема, було відмовлено позивачу в наданні дозволу на оренду спірного приміщення.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд виходив з припинення договору оренди в порядку та з підстав, визначених чинним законодавством, та з правомочності власника розпоряджатися належним йому майном.

Натомість, задовольняючи позов, апеляційний господарський суд виходив з закономірного продовження договору оренди за відсутності заперечень орендодавця проти продовження користування орендаря орендованим майном після припинення дії договору; лист орендодавця від 30.05.2007р. було оцінено судом як такий, що не містить вищевказаних заперечень.

Судова колегія не погоджується з правовими висновками апеляційного господарського суду та вважає помилковим його застосування частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в регулюванні спірних правовідносин з наступних підстав.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об'єкти права комунальної власності в оренду.

Правовідносини сторін щодо оренди комунального майна врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк та на попередніх умовах, на який цей договір укладався, у випадку, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Поновлення договору оренди за приписами статті 764 Цивільного кодексу України не пов'язується з волевиявленням сторін, а є об'єктивним фактом, який настає за умов, передбачених цією статтею. Відтак судова колегія погоджується з висновком апеляційного суду про помилкове не застосування місцевим господарським судом вищевказаних норм законодавства до спірних правовідносин, оскільки їх застосування не залежить від умов договору оренди, а встановлено законом.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що предметом спору є захист порушених прав позивача з огляду на наявність чи відсутність підстав для продовження договору оренди комунального майна за приписами частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 764 Цивільного кодексу України.

Відтак для правильного вирішення спору судам належало встановити, чи надходили позивачу до завершення місячного терміну після закінчення строку договору заперечення орендодавця проти продовження користування майном орендарем, заява однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Дослідивши наявні у справі документальні докази, апеляційний господарський суд надав їм правову оцінку, як таким, що не доводять існування заперечень орендодавця протягом встановленого строку на користування орендаря орендованим майном після закінчення строку дії договору.

Однак при цьому апеляційний господарський суд не врахував, що в силу статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язальні правовідносини сторін  опосередковуються договорами, що містять істотні умови, досягнення згоди щодо яких є об'єктивною передумовою набрання чинності правочином.

Повідомлення сторони про необхідність переукладення договору оренди не є схваленням продовження користування орендарем орендованим майном за будь-яких обставин, а свідчить про заперечення орендодавця проти користування орендарем орендованим майном на підставі попереднього договору та про намір орендодавця врегулювати правовідносини сторін щодо оренди не попереднім, а іншим договором, що не є тотожним підставам застосування частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 764 Цивільного кодексу України.

Статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України

визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також

інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського

спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

При наявному листі № 155/1/05-3306 від 30.05.2007р. Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про припинення строку дії попереднього договору оренди та про необхідність укладення іншого договору, наслідком невиконання чого є повернення орендованого майна, судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких доказів у підтвердження іншого волевиявлення орендодавця.  

Також судова колегія звертає увагу апеляційного господарського суду, що перелік справ, підвідомчих господарським судам України міститься у статті 12 Господарського процесуального кодексу України, а спосіб захисту порушених прав суб'єктів господарювання у статі 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України; жодна з наведених норм не вказує про можливість захисту порушених прав особи господарським судом шляхом скасування рішення, відтак задоволення позовних вимог про скасування рішення органу місцевого самоврядування здійснено є безпідставним.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, та дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позовної заяви; помилкове незастосування статті 764 Цивільного кодексу України не призвело до прийняття помилкового судового рішення.

Натомість апеляційним господарським судом було безпідставно скасовано законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Доводи, викладені позивачем в заперечення касаційних скарг, не може бути прийнято до уваги, оскільки листу від 30.05.2007р. було надано правову оцінку судами попередніх інстанцій саме з точки зору його як доказу у даній справі, проти  чого позивач не заперечував.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, 1111 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

         Касаційні скарги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація";

Київської міської ради; Головного управління комунальної власності міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2008 р. у справі № 36/477 господарського суду міста Києва скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2007р. у даній справі залишити в силі.

Головуючий                                                                                Т. Дроботова

Судді                                                                                                    Н. Волковицька

Л. Рогач