Рішення

від 19.09.2008 по справі 51/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  51/67

19.09.08

За позовом  Науково –виробничого приватного підприємства «Пласт»

до                  Приватного підприємства «АРМАС»

про                стягнення 30 710 грн. 06 коп.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:                                                     

від позивача:     

від відповідача:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач  звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 30710,06 грн. за договором оренди нежилого приміщення від 01.05.07 р. № 01/5-2007, з яких: 21700, 56 грн. основного боргу по орендній платі, 1977,99 грн. заборгованості за комунальні послуги, 6480,20 грн. інфляційних нарахувань, 551,31 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати та комунальних платежів відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.08 р. було порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.07.08 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судове засідання 14.07.08 р. представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 02.07.08 р. не виконали, причини неявки суду не повідомили.

За таких обставин, ухвалою суду від 14.07.08 р. розгляд справи був відкладений на 30.07.08 р.

У судовому засіданні 30.07.08 р. представник позивача підтримав заявлену правову позицію, вимоги ухвали суду від 14.07.08 р. виконав частково.

Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог. Через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, яке було ним відкликано у судовому засіданні 30.07.08 р.

У судовому засіданні 30.07.08 р. суд оголосив перерву до 13.08.08 р.

У даному судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на його користь 32 859,03 грн., з яких 24 700 грн. 56 коп. загальна сума заборгованості по орендній платі, 1779 грн. 86 коп. заборгованість за комунальні послуги за червень 2007 року, 5 829 грн. 34 коп. інфляційні нарахування, 549 грн. 27 коп. 3% річних. Подана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.08р. розгляд справи відкладено на 22.08.08р., зобов'язано сторони надати суду витребувані судом документи.

У судових засіданнях 22.08.08р. та 29.08.08р. судом, відповідно до ст. 77 ГПК України,  оголошувалась перерва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.08р. продовжено строк вирішення спору на один місяць.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  господарський суд міста Києва, -

                В С Т А Н О В И В:

01.05.2007 року між сторонами було укладено договір оренди нежилого приміщення № 01/5-2007 (надалі –договір), за умовами якого Науково –виробниче  приватне підприємство «Пласт»зобов'язався  передати, а  Приватне підприємство «АРМАС»–прийняти в тимчасове користування, у якості офісного, нежитлове приміщення 118 кв.м. і 15 кв.м., розташоване за адресою: пер. Делегатський, 12-а у місті Києві.

На виконання умов договору позивач здійснив передачу відповідачу вказаного вище приміщення, що підтверджується актом приймання –передачі приміщення в оренду від 01.05.07р. (копія –у матеріалах справи).

Згідно з пунктом 8.6 договору останній був укладений строком на 363 дня, тобто - з 01.05.2007  до 27.05.2008.

Згідно з пунктами 5.2, 5.4 договору вартість оренди одного квадратного метру складає на день укладення договору 9,6  дол. США за кв.м. пл.. 118 і 6,0 дол. США за один кв.м. пл.. 15 кв. м. Загальна сума щомісячної орендної плати на день укладення договору складає 1222,8 дол.США, яка перераховується в національній валюті за курсом НБУ на день платежу, не пізніше 20 числа кожного поточного місяця, авансом за слідуючий за ним місяць.   Крім орендної плати орендар сплачує комунальні платежі згідно виставлених рахунків обслуговуючими організаціями та вартість послуг телефонного зв»язку.

У зв»язку з тим, що позивачу стало відомо про використання відповідачем  орендованих приміщень у виробничих силах, тобто всупереч п. 4.1.2 договору,  14.06.2007 позивач звернувся до відповідача з листом № 69-юр, в якому просив його негайно припинити використання приміщення на за  цільовим призначенням та попередив про можливість негайного розірвання договору оренди.

29.05.08р. позивач повторно направив відповідачеві лист № 67-ю, в якому просив боржника протягом 3 днів сплатити заборгованість з орендної платі та комунальних послугах, а також штрафні санкції, відповіді на яку також не отримав.

За таких обставин позивач звернувся до суду зі вимогою стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати  за період з червня 2007 року по вересень 2007 року в сумі  24 700 грн. 56 коп., та комунальних послуги за червень 2007 року –1779 грн. 86 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач посилається на припинення договору найму з моменту повернення приміщення оренди. На підтвердження викладених обставин, відповідач надав  лист вих. № 1867/1 від 18.06.2007 року, яким він поставив позивача до відома про звільнення орендованого ним приміщення та просив зв'язатися з ним для оформлення актів прийому –передачі, які наявні в матеріалах справи, підписані в одноособовому порядку відповідачем та завірені його ж печаткою. Доказів направлення зазначених актів на адресу позивача відповідач не надав.

Нормативно обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на ст.ст. 795, 797 ЦК України та зазначає про безпідставність нарахування йому орендної плати за користування капітальною спорудою після припинення договірних правовідносин між сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2008 зобов'язано відповідача надати суду документальне підтвердження того, що спірне приміщення має статус капітальної споруди, а саме документ, виданий органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Проте, відповідач вимоги ухвали суду не виконав та не довів суду належними та допустимими доказами обставин, на яких ґрунтується його заперечення, а також правомірність викладених обставин. У зв'язку з цим судом не приймається до уваги посилання відповідача, по-перше,  на те, що орендоване ним приміщення має статус капітальної споруди, а по-друге, - на нормативне обґрунтування  його правової позиції, яке регулює саме відносини найму будівлі або іншої капітальної споруди, які нерозривно пов'язані із земельною ділянкою на якій вони розташовані.

Окрім того, суд зазначає, що ст. 795 ЦК України регулює порядок повернення наймачем предмета договору найму саме після закінчення строку дії договору, який, як встановлено судом, був чинним на час односторонньої відмови відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань.  

Таким чином, враховуючи, те що правовідносини, які склалися між сторонами не потребують спеціального регулювання, а позивач та відповідач є суб'єктами господарювання та уклали договір оренди нежилого приміщення № 01/5-2007 від 01.05.2007 року, який за своєю правовою природою відноситься до договору оренди, то суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Господарський кодекс України, зокрема, статті § 5 зазначеного акту господарського законодавства.

Стаття 291 ГК України передбачає підстави та правові наслідки припинення договору оренди.

Відповідно до частини 3 зазначеної норми права, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що відповідачем не було дотримано порядку розірвання господарського договору, передбаченого ст. 188 ГК України, суд вважає, що договір оренди нежилого приміщення №01/5-2007 від 01.05.2007 припинив свою дію у зв»язку із закінченням строку, тобто 27.05.2008.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем орендної плати за період з червня 2007 року по вересень 2007 року.

Окрім того, суд вирішив за доцільне відзначити, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проаналізувавши договір оренди, суд встановив, що сторонами не було передбачено права відповідача на односторонню  відмову від договору.

Стаття 652 ЦК України передбачає можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Так, розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, зазначених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, а саме: 1) в момент укладення договору сторони керувались тим, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, суд вважає, що якщо на думку відповідача мала місце істотна зміна обставин договору, яка призвела до значної обтяженості виконання  ним своїх договірних зобов'язань, і якщо сторонами не було досягнуто згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися та які стали підставою для односторонньої відмови відповідача від виконання своїх зобов'язань, то суд вважає, що  його не було позбавлено права в судовому порядку розірвати договір оренди, що в свою чергу призвело б до припинення договірних зобов'язань сторін, а зокрема, в частині сплати відповідачем орендних та комунальних платежів

Судом встановлено, що на відповідача покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі перераховувати позивачу оренду плату, розмір якої на день укладання договору складає 1222,8 дол. США, та яка повинна бути перерахована в національній валюті за курсом НБУ на день платежу не пізніше 20 числа кожного місяця, авансом за слідуючий за ним місяць.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, орендар за користування нежитловим приміщенням орендодавця за період з червня 2007 року по вересень 2007 року не розрахувався, у зв'язку з чим станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача за договором № 01/5-2007 від 01.05.2007 року складає 24700 грн. 56 коп.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 24 700 грн. 56 коп. підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за комунальні послуги у сумі 1779 грн. 86 коп., яка виникла за червень 2007 року.

Відповідно до п. 5.4 договору, на відповідача покладено обов'язок сплачувати комунальні платежі згідно виставлених рахунків обслуговуючими організаціями та вартість послуг телефонного зв'язку.

Зважаючи на те, що п.3.1.3 на позивача було покладено обов'язок протягом всього терміну договору оренди забезпечувати постійне електро-, тепло-, та водопостачання, суд дійшов висновку, що саме на позивача, як орендаря, було покладено обов'язок доводити відповідача до відома про виставлені обслуговуючими організаціями рахунки, які відповідач повинен  був сплачувати.

Суд зауважує на тому, що ухвалою суду позивача було зобов'язано надати належним чином засвідчені копії рахунків, виставлених відповідачу та докази їх направлення.

Відповідно до п.5 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подає витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору. Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що він непозбавлений права звернутись до суду з окремим позовом щодо стягнення зазначеної суми заборгованості.

Приймаючи до уваги, що ненадання позивачем без поважних причин витребуваних вищезазначених судом документів, які є суттєвими для вирішення спору, перешкоджає повному, всебічному і об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за доцільне позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги у сумі 1779 грн. 86 коп. залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.  

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з боржника на його користь 3% річних у сумі 549 грн. 27 коп. та  5829 грн. 34 коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошових коштів у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З огляду на зазначене вище, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору оренди нежитлового приміщення № 01/5-2007 від 01.05.2007 року та інфляційних нарахувань обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 5829 грн. 34 коп. згідно розрахунку позивача та частковому задоволенню 3% річних в сумі 546 грн. 63 коп. –згідно розрахунку суду.

Однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України.

Суд звертає увагу позивача на те, що звертаючись до господарського суду міста Києва з позовною заявою, Приватним підприємством «Армас»в якості доказу сплати державного мита було надано платіжне доручення  № 467 від 06.06.2008 року на суму  308 грн. 00 коп. та платіжне доручення № 594 від 10.07.2008 року на суму 30 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів.

За подачу вищезазначеної позовної заяви, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” , з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, позивач повинен був сплатити  не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 328 грн. 59 коп.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.  

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 9 грн. 41 коп.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст.  291, 525, 526, 614, 625, 651, 652 ЦК України, ст. ст. 173, 188, 193, 795 ГК України, ст. ст. 44, 47, 49, 75, 81, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Армас» (01130, м. Київ, вул. Підвисоцького, 10/10, кв. 60, код ЄДРПОУ 34937731) на користь Науково –виробничого підприємства «Пласт»(04170, м. Київ, вул. Тропініна, 1, код ЄДРПОУ 14347180) – з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення,  заборгованість по орендній платі у сумі 24700 (двадцять чотири тисячі сімсот) грн. 56 коп., 3% річних в сумі 546 (п'ятсот сорок шість) грн. 63 коп., інфляційні нарахування в сумі 5829 (п'ять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 34 коп., державне мито в сумі 310 (триста десять) грн. 76 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 111 (сто одинадцять)  грн. 59 коп.

3.          Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комунальним платежам залишити без розгляду.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 19.09.2008 року

Суддя                                                                                          Пригунова А.Б.

В И Р І Ш И В:

Суддя