Рішення

від 07.08.2008 по справі 9/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

9/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  9/122

07.08.08

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «НТСЕРВІС»

До відповідача    Дочірнього підприємства «Науково- дослідний інститут нафтогазової промисловості Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Про                       стягнення 66086,35 грн.

Суддя  Жирнов С.М.

Представники:

від позивача:       Брягін О.О. –довіреність № б/н від 31.03.2008 р.

від відповідача:  не з»явились.

Обставини  справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 50004,00 грн. основного боргу, 8430,66 грн. інфляції, 1154,06 грн. річних та 6497,63 грн. пені на підставі Договору № 140/27-5 від 27.06.2005 р.  

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07..2008 р. порушено провадження у справі № 9/122 та призначено її розгляд на 24.07.2008 р.

           Позивач у судовому засіданні 24.07.2008 р. подав на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.07.2008 р. Письмове підтвердження по справі № 9/122 № б/н від 24.07.2008 р., витяги № 13-491 та № 13-492 від 23.07.2008 р. Головного управління статистики у м. М. Києві про знаходження позивача та відповідача у ЄДРПОУ станом на 23.07.2008 р.

           Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2008 р. у зв»язку з нез»явленням в засідання представника відповідача та неподанням останнім витребуваних доказів розгляд справи було відкладено на 07.08.2008 р.

           Позивач в судовому засіданні 07.08.2008 р. позовні вимоги підтримав повністю.

           Відповідач в судове засідання 07.08.2008 р. повторно не з»явився, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

 Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

                                                       ВСТАНОВИВ:

            Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

           Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 9/122 та за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві і яка відповідає адресі, зазначеній у Витязі № 13-492 від 23.07.2008 р. Головного управління статистики у м. Києві про знаходження відповідача у ЄДРПОУ станом на 23.07.2008 р.

Поштові відправлення з ухвалами суду від 14.07.2008 р. та від 24.07.2008 р. повернулись до суду з відмітками пошти щодо відповідача «вибули».

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 24.07.2008 р. та 07.08.2008 р. від останнього до суду не надходило.

          Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків. З огляду на зміст ст. 77 ГПК України суд відкладав розгляд справи з 24.07.2008 р. на 07.08.2008 р.

          Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для повторного відкладання розгляду справи та його недоцільнсть, а рівно про можливість розгляду останньої за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.  

           27.06.2005 р. між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «НТСЕРВІС», визначеним як Виконавець, та відповідачем - Дочірнім підприємством «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», визначеним як Замовник, було укладено Договір № 140/27-5 (надалі за текстом «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати науково-дослідну роботу за темою: «Методичні дослідження з метою формування обчислювальних технологій обробки інформації морської сейсморозвідки для побудови технологій подальшого моделювання і прогнозування геологічного розрізу»(надалі по тексту –«Роботи»), згідно з Технічним завданням, Календарним планом робіт та Кошторисно-фінансовим розрахунком, при цьому Замовник зобов»язався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 2.3. Договору визначена загальна вартість робіт у сумі 166670,00 грн., в тому числі 33 334,00 грн. ПДВ.

Позивач зазначив, що відповідно до умов розділу 3 Договору та вимог Календарного плану, роботи за Договором здійснювались у чотири етапи, кінцевий термін виконання першого з яких - 30.09.2005р. другого - 30.11.2005р., третього - 28.02.2006р., четвертого - 31.03.2006р.

Згідно п. 3.4. Договору, передання результатів робіт за першим етапом виконання Договору було оформлене Актом здавання-приймання робіт № 1-424-С від 29.08.2006р., за другим етапом - Актом здавання-приймання робіт № 2-27-С від 29.08.2006р., за третім етапом - Актом здавання-приймання робіт № 3-38-С від 14.05.2007р., за четвертим етапом - Актом здавання-приймання робіт № 4-29-С від 21.05.2007р.

         Пунктом 2.4 Договору встановлено, що оплата за кожний етап виконаних робіт повинна здійснюватись Замовником (відповідачем) на підставі акту здавання-приймання робіт протягом 10 банківських днів з моменту його підписання.

          Відповідно до п. 5.2 Договору визначено, що при недодержанні сторонами термінів оплати та виконання робіт, що передбачені даним Договором , винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку за кожний день прострочки.

           На твердження позивача, відповідно до п. 2.4 Договору відповідач повинен був оплатити Роботи за Договором по Акту здавання-приймання робіт № 3-38-С від 14.05.2007р. у сумі 30000,00 грн. до 28.05.2007 р., а по Акту здавання-приймання робіт № 4-29-С від 21.05.2007р. у сумі 20004,00 грн. до 04.06.2008 р., а отже з 29.05.2007 р. та з 05.06.2007 р. відповідно почалося прострочення заборгованості за спірними актами (надалі за текстом –«Акт № 3-38-С»та «Акт № 4-29-С»).

           А тому, на думку позивача, основний борг за спірним Договором становить 50004,00 грн. та такий підлягає до примусового стягнення з відповідача у судовому порядку.

           Відповідно до позовної заяви, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача також і 8430,66 грн. інфляції (за період з травня 2007 р. по січень 2008 р. за Актом № 3-38-С та з червня 2007 р. по січень 2008 р. за Актом № 4-29-С), 1154,06 грн. річних (за період 284 дні за Актом № 3-38-С та за 276 дні за Актом № 4-29-С), 6497,63 грн. пені (за 284 дні за Актом № 3-38-С та за 276 дні за Актом № 4-29-С) на підставі Договору № 140/27-5 від 27.06.2005 р.  

          Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Між сторонами по справі укладено договір підряду, а, отже, саме він та відповідні положення статей глави 61 Цивільного кодексу України (далі по тексту –ЦК України) визначають права та обов»язки сторін, зокрема зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

          Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

 Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

           Враховуючи вищенаведене, надані позивачем Акти здавання-приймання робіт № 3-38-С від 14.05.2007р. та № 4-29-С від 21.05.2007р., підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, приймаються судом у якості належних доказів здійснення позивачем Робіт за Договором та беззаперечного прийняття їх відповідачем, а рівно, у якості доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 50004,00 грн. за Договором № 140/27-5 від 27.06.2005 р. (основний борг).

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у сумі 50004 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню  повністю.  

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

По матеріалам справи встановлено, що прострочення відповідачем грошового зобов»язання за Актом № 3-38-С від 14.05.2007 р. почалося з 29.05.2007 р. (14.05.2007 р. + 10 банківських днів на оплату відповідно до п. 2.4 Договору), а за Актом № 4-29-С від 21.05.2007 р. –з 05.06.2007 р. (21.05.2007 р. + 10 банківських днів на оплату відповідно до п. 2.4 Договору).

          З огляду на наведене та здійснивши перевірку доданих позивачем до позовної заяви розрахунків, суд вважає, що вимоги позивача в частині 1154,06 грн. річних (за період 284 дні за Актом № 3-38-С та за 276 дні за Актом № 4-29-С) також підлягають задоволенню повністю.

          Вимоги позивача в частині 8430,66 грн. інфляції (за період з травня 2007 р. по січень 2008 р. за Актом № 3-38-С та з червня 2007 р. по січень 2008 р. за Актом № 4-29-С) підлягають задоволенню лише частково у сумі 8209,40 грн. за період з 29.05.2007 р. по січень 2008 р. за Актом № 3-38-С та за період з 05.06.2007 р. по січень 2008 р. за Актом № 4-29-С.

           В іншій частині вимог щодо стягнення інфляції (221,26 грн.) позивачу належить відмовити.     

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

           Пунктом 5.2 Договору визначено, що при недодержанні сторонами термінів оплати та виконання робіт, що передбачені даним Договором , винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку за кожний день прострочки.

           Фактично позивачем визначена до стягнення пеня за період 284 дні за Актом № 3-38-С та за 276 дні за Актом № 4-29-С, т.т. за період, більший, ніж шість місяців від дня, коли зобов»язання за спірним Договором мало бути виконано. Отже нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, здійснено позивачем не у відповідності до приписів п. 6 ст. 232 ГК України, а тому вимога останнього щодо стягнення 6497,63 грн. пені за вищезазначений період підлягає задоволенню лише частково в сумі 4021,81 грн. за період з 29.05.2007 р. по 29.11.2007 р. (185 днів) за Актом № 3-38-С та з 05.06.2007 р. по 05.12.2007 р. (184 дні) за Актом № 4-29-С.  

          В іншій частині вимог щодо стягнення пені (2475,82 грн.) позивачу належить відмовити.     

          Судові витрати в частині держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

         Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 599, 615, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 44, 45, 49, 59, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

  1. Позов задовольнити частково.

                2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Науково- дослідний інститут нафтогазової промисловості Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»»(04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 7; ідентифікаційний код 32710871), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТСЕРВІС»(03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; ідентифікаційний код 31626909) 50004 (п»ятдесят тисяч чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 4021 (чотири тисячі двадцять одну) грн. 81 коп. пені, 8209 (вісім тисяч двісті дев»ять) грн. 40 коп. інфляції, 1154 (одну тисячу сто п»ятдесят чотири) грн. 06 коп. річних, 522 (п»ятсот двадцять дві) грн. 58 коп. річних, 633 (шістсот тридцять три) грн. 89 коп. держмита, 113 (сто тринадцять) грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                3.  В іншій частині позову відмовити.

                4.  Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

  5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяС.М. Жирнов

Дата підписання рішення  - 12.08..2008 р.