Ухвала

від 20.04.2012 по справі 39/245пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

20.04.12 р. № 39/245пд

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Соболєвої С.М., суддів Гриник М.М., Сич Ю.В., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата Донецької області,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Метбудзабезпечення», м.Донецьк,

про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Метбудзабезпечення», м.Донецьк, про визнання недійсним правочину з поставки останнім товару Позивачу за видатковою накладною №РН-002189 від 06.06.2011р. та накладною №2304 від 10.06.2011р.

Ухвалою від 14.10.2011р. справу прийнято до провадження та призначено її розгляд.

На підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Ухвалою від 29.12.2011р. розгляд справи продовжено на 15 календарних днів за наявності клопотання Позивача на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 23.01.2012р. справу №39/215пд передано на розгляд судді Соболєвій С.М.

21.03.2012р. призначено колегіальний розгляд справи у вищенаведеному складі суду, про що винесено відповідне розпорядження виконуючим обов'язки голови господарського суду Донецької області.

20.04.2012р. до господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Естарс», м.Донецьк, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про визнання правочину з поставки Відповідачем товару Позивачу за видатковою накладною №РН-002189 від 06.06.2011р. та накладною №2304 від 10.06.2011р. неукладеним.

Дослідив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Естарс» та додані до неї документи суд розглянув питання щодо її прийняття та дійшов наступного висновку.

Підставою звернення Товариство з обмеженою відповідальністю «Естарс» визначає укладення між Позивачем та Відповідачем правочину поставки за накладними №РН-002189 від 06.06.2011р. та №2304 від 10.06.2011р. в супереч приписів чинного законодавства України, оскільки не погоджено усіх істотних його умов, а саме не визначена якість товару, термін поставки товару, порядок та терміни його плати. За висновками заявника, рішення по даній справі впливатиме на його права та охоронювані законом інтереси, з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Естарс» є учасником Позивача і згідно ч.1 ст.79 Господарського кодексу України останнє створено юридичними особами з метою одержання прибутку, відповідно до ч.3 ст.80 Господарського кодексу України учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Нормативно право подання даної заяви, зокрема, обґрунтовано ст.26 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.26 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.

Інститут третіх осіб у господарському процесі породжується багатосуб'єктністю матеріальних правовідносин і необхідністю участі у справі різних суб'єктів з метою захисту їх прав і законних інтересів.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, - це ймовірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів.

У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. У контексті ст.26 Господарського процесуального кодексу України під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Відповідно до частини 1 наведеної статті третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, може вступити у справу до ухвалення судом рішення, тобто вступ у справу цієї особи на стадії апеляції чи касації не допускається.

Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу.

З метою вступу у справу третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, повинна подати позов до однієї чи двох сторін. У п. 1.5 роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її заяви, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Позовна заява такої третьої особи має бути оформлена і подана згідно із загальними правилами подання позову (включаючи сплату державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, надіслання копії позову сторонам).

На означені обставини вказано також у постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2011р. у справі №22/57пд.

Приймаючи до уваги викладене, господарський суд вирішує питання про прийняття позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами за загальними правилами прийняття позову до розгляду, тобто має право у випадках, передбачених ст.62 Господарського процесуального кодексу України, відмовити у прийнятті позовної заяви або на підставі ст.63 цього Кодексу повернути позовну заяву.

Згідно правил, визначених ст.57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви, зокрема, додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Однак, разом із позовною заявою третьої особи, заявником зазначені документи не надані.

Пунктами 4, 6 ст.63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви, доданих до неї документів, сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст.26, п.п.4, 6 ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву та долучені до неї документи Товариству з обмеженою відповідальністю «Естарс», м.Донецьк, без розгляду.

Додаток: позовна заява з додатками всього на 33 аркушах.

Головуючий суддя Соболєва С.М.

Суддя Гриник М.М.

Суддя Сич Ю.В.