Рішення

від 13.10.2008 по справі 20/417/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/417/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.08                                                                                        Справа №  20/417/08

Суддя   Гандюкова  Л.П.

м. Запоріжжя

За позовом Приватного підприємства “Автоматика.Інтернет.Зв'язок”, м.Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства “Завод напівпровідників”, м.Запоріжжя

про стягнення суми 74 145,26 грн.

                                                                                                         Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача –Глезеров І.А. (довіреність б/н  від 10.09.2008р.);

  Скворцов К.Г. (довіреність б/н  від 10.10.2008р.);

Від відповідача  –Зуб Г.Ю. (довіреність № 14 від 10.09.2008р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 74 145,26  грн.  

Ухвалою господарського суду від 31.07.2008р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/417/08,  судове засідання  призначено на 18.09.2008р. На підставі ст.77 ГПК України ухвалою суду від 18.09.2008р. розгляд справи відкладено на 29.09.2008р., потім –на 13.10.2008р. Ухвалою в.о. голови господарського суду від 29.09.2008р. строк вирішення спору у справі № 20/417/08 продовжувався на один місяць – до 29.10.2008р.

13.10.2008р. справу розглянуто, за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій детально визначив суми, які підлягають до стягнення з відповідача та з підстав, викладених у позові, просить стягнути суму 58 704,19 грн. заборгованості за договором підряду №23-07/90 від 14.11.2007р.,  5870,41 грн.  пені на підставі п.12.6 договору, 5870,41 грн. штрафу на підставі п.12.7 договору, 3097,13 грн. інфляційних втрат, 603,12 грн. –3% річних. Заява про уточнення в порядку ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги  обґрунтовані ст.ст.526,625 ЦК України.

Відповідач  позовні вимоги  не визнав, вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно з п.3.6 договору підряду відповідач 17.01.2008р. здійснив авансовий платіж у розмірі 30% від вартості виконаних робіт в сумі 25158,94 грн.  25.03.2008р. сторони підписали Акт №0000007 здачі-приймання робіт до договору  №23-07/90 на суму 83 863,13 грн. Позивач листом №54 від 08.04.2008р. направив на адресу відповідача рахунок №СФ-000040 від 08.04.2008р. на сплату 58 704,19 грн. з терміном дії рахунку до 10.12.2007р. Згідно з ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” п.п.1,2 2.15 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, підставою для проведення господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Таким чином, наданий позивачем рахунок №СФ-0000040 від 08.04.2008р. не є належним чином оформленим для здійснення відповідачем, згідно п.3.7 договору, сплати за договором. Стягнення заявлених штрафних санкцій на підставі п.п.12.6,12.7 договору підряду не підлягає задоволенню, оскільки штрафні санкції є правовим наслідком порушення зобов'язань за наявності вини відповідача та відсутності прострочки позивачем виконання своїх зобов'язань по наданню до сплати належно оформленого рахунку (ст.ст.613,614 ЦК України). Просить у задоволенні позову відмовити повністю.   

Позивач на заперечення відповідача надав наступні пояснення. Згідно з листом Міністерства фінансів України від 09.07.2007р. №31-34000-20/23-4579/4800 рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа. Відповідно до п.3.6 договору та п.3.3. додаткової угоди №1 відповідач повинен остаточно оплатити роботи на протязі трьох днів з дати їх прийняття і підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Крім того, позивач надав клопотання вважати додатковим доказом у справі рахунок-фактуру №СФ-0000013 від 24.03.2008р., який підтверджує направлення позивачем відповідачу рахунків на оплату виконаних по договору робіт, прийнятих по акту №ОУ-0000007 від 24.03.08р.

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи заперечення відповідача, у судове засідання була викликана особа, яка підписувала рахунки –фактури –головний бухгалтер Скворцов К.Г., який пояснив, що первісно був виписаний рахунок фактура №СФ-00000125 від 10.12.2007р. на всю суму, однак на прохання відповідача потім був виписаний рахунок - фактура №СФ-00000125 від 10.12.2007р. на суму авансу 25158,94грн. У подальшому він виписував декілька рахунків –фактур на одну і ту ж саму суму 58704,19грн. у зв'язку з несплатою відповідачем залишку боргу.  

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.11.2007р. між ПП “Автоматика.Інтернет.Зв”язок” (Підрядчик, позивач у справі) та  ВАТ “Завод напівпровідників” (Замовник, відповідач) було укладено договір підряду №23-07/90, відповідно до умов якого позивач зобов'язався у відповідності до Завдання відповідача виконати комплекс робіт, викладених в п.1.1.

Відповідно до п.2.8 договору вартість робіт, графік їх виконання та графік платежів фіксується сторонами в Додаткових угодах до договору, які є його невід'ємною частиною.

14.11.2007р. сторони підписали додаткову угоду №1, загальна вартість робіт в рамках якої склала 690535,42 грн. Згідно з п.п.3.1, 3.2, 3.3  роботи в рамках цієї угоди здійснюється у відповідності до Календарного плану робіт; строк виконання відраховуються з дня проведення авансового платежу у відповідності до п.3.6 договору підряду; оплата вартості робіт здійснюється поетапно, згідно Календарного плану.   

Матеріали справи свідчать, що у відповідності  до п.3.6 договору та п.3.2 Додаткової угоди №1 відповідач згідно виставленого позивачем рахунку-фактури №СФ-0000125 від 10.12.2007р. здійснив авансовий платіж у розмірі 30%  від вартості робіт  у сумі 25 158,94 грн., що підтверджується реєстром  платіжних документів від 17.01.2008р.     

24.03.2008р. сторони підписали Акт № ОУ-0000007 здачі-приймання робіт згідно договору №23-07 (додаткової угоди №1 від 14.11.2007р.) на суму 83 863,13 грн.  Відповідач отримав рахунок-фактуру №СФ-00000013 від 24.03.2008р. на суму 58704,19грн.

08.04.2008р. позивач направив відповідачу лист №54, в якому просив оплатити І етап робіт виконаних за Додатковою угодою №1 договору підряду №23-07/90 від 14.11.2007р. згідно Акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000007 від 24.03.2008р. у сумі боргу, та направив при цьому  рахунок-фактуру №СФ-0000040 від 08.04.2008р. на суму 58 704,19 грн.

20.06.2008р. позивач направив відповідачу претензію №93 з вимогою оплатити виконані роботи в сумі 58 704,19 грн. з урахуванням інфляційних втрат, а також  3% річних, пеню і штраф, яка залишилася без задоволення.  

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст.11,509 ЦК України підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.                   

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Приписами ст.629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

 Заперечення відповідача щодо того, що рахунок фактура №СФ-0000040 не підлягає оплаті, так як він не відповідає вимогам  до первинних  документів не приймаються судом, оскільки за своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, встановленим ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, так як ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

 Крім того, згідно з п.3.6. договору підряду та п.3.3 додаткової угоди №1 встановлено, що замовник здійснює кінцевий розрахунок за виконані роботи відповідного етапу протягом 3-х днів з дати їх прийняття та підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт, за умови, що робота виконана належним чином і в узгоджений термін, шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок Підрядчика.

Акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000007  підписаний  відповідачем (Замовником) без зауважень 24.03.2008р. і рахунок –фактура також була виставлена цієї дати. Суд звертає увагу, що рахунок-фактура  №СФ-0000013 від 24.03.2008р. на суму 58704,19грн. був наданий в судовому засідання саме відповідачем, що свідчить про своєчасне отримання ним рахунку після підписання акту  здачі-приймання робіт № ОУ-0000007 від 24.03.2008р. Суд критично ставиться до заперечень відповідача щодо дати підписання акту не 24.03.2008р., а 25.03.2008р., що свідчить, на думку відповідача, про відсутність підстав для сплати рахунку - фактури  №СФ-0000013 від 24.03.2008р., оскільки уповноважена особа відповідача підписала акт саме 24.03.2008р.  Крім того, позивач як у  листі №54 від 08.04.2008р.. так і в  претензії №1 від 20.06.2008р. посилався на акт здачі-прийняття робіт саме від 24.03.2008р. і жодних заперечень щодо цієї дати відповідач не заявив.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача суми 58 704  грн. 19 коп. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

 Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3097 грн. 13 коп. втрат від інфляції  за період квітень –червень 2008р. та суми 603  грн. 10 коп. –3% річних за період з  28.03.2008р. по 30.07.2008р. (125 днів)

           Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором на момент звернення до господарського суду.

Судом встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення 3097 грн. 13 коп. втрат від інфляції є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі. Перевіривши розрахунок 3%річних, суд вважає, що до стягнення підлягає  сума 601  грн. 48 коп.  –3% річних у зв'язку з арифметичною помилкою (кількість днів у 2008р. становить 366).  

 Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 5870,41 грн.  пені на підставі п.12.6 договору, 5870,41 грн. штрафу на підставі п.12.7 договору.

 Згідно з п.п.12.6, 12.7 договору у випадку прострочки строків оплати виконаних робіт Замовник сплачує підрядчику пеню у розмірі 0,2% вартості неоплачених робіт за кожен день прострочки, але не більше 10% вартості неоплачених робіт; у випадку прострочки більше ніж на 30 днів –додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості неоплачених робіт.

Статтею 218 ГК України  встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею)  є грошова сума або інше майно, які боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

 Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних та прийнятих робіт у встановлений договором строк, позовні вимоги про стягнення штрафу 5870 грн. 41 коп. підлягають задоволенню.   

     Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

     Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Статтями 1, 3 цього Закону  встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

            Таким чином, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

            Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення суми пені за період з 28.03.2008р. по 30.07.2008р. є обгрунтованими, однак підлягають задоволенню частково на підставі приписів наведеного вище Закону. Розрахунок пені проведений позивачем відповідно до п.12.6, та у зв'язку з обмеженням розміру пені до 10% від простроченої суми,   визначив її у розмірі 5 870 грн. 41 коп.

Суд вважає, що підлягає до стягненню пеня у сумі 4 600 грн. 10 коп., тобто у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період з 28.03.2008р. по 30.04.2008р. (10%) та в період з 30.04.2008р. по 30.07.2008р. (12%). А саме: (58704,19грн. х 20% : 366дн х  33дн=1058,60грн.) + (58704,19грн. х 24%: 366дн. х 92= 3541,50грн.)= 4600,10грн.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно з ст.49 ГПК України  судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст. ст. 22, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.        

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Завод напівпровідників” (69600, м.Запоріжжя, вул.Теплична, 16, код ЄДРПОУ 31792555, п/р 26000976712515 в ЗФ ПУМБ, МФО 313623) на користь Приватного підприємства “Автоматика.Інтернет.Зв'язок” (69035, м.Запоріжжя, вул. Правди, 50, оф.35, код ЄДРПОУ 31491451, п/р 26004036210001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) суму 58 704 грн. 19 коп. основного боргу, суму 4 600 грн. 10 коп. пені, суму 5 870 грн. 41 коп. штрафу, суму 3 097 грн. 13 коп.  інфляційних втрат, суму 601 грн. 48 коп. –3 % річних, суму 728 грн. 73 коп. витрат на сплату державного мита, суму 115 грн. 98 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                             Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 10.11.2008р.