Постанова

від 15.01.2009 по справі 20/417/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/417/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.01.09                                                                                       Справа №20/417/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Колодій Н.А.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників

позивача: Глєзєров І.А., довіреність б/н від 10.09.2008р.;      

відповідача: Зуб Г.Ю., довіреність б/н від 12.01.2009р., начальник юридичного відділу; Поважна І.О., довіреність б/н від 12.01.2009р.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 20/417/08 та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Завод напівпровідників», м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р. у справі № 20/417/08

за позовом Приватного підприємства «Автоматика.Інтернет.Зв'язок», м.Запоріжжя   

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Завод напівпровідників», м.Запоріжжя

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р. у справі                        № 20/417/08 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Завод напівпровідників» на користь Приватного підприємства «Автоматика.Інтернет.Зв'язок»  58704грн.19коп. основного боргу, 4 600грн.10коп. пені, 5870грн.41коп. штрафу, 3097грн.13коп. інфляційних втрат, 601грн.48коп. 3 % річних. Судові витрати покладено на відповідача. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст.549,610,611,625 ЦК України, ч.1 ст.231 ГК України, та мотивовано тим, що позивач виконав роботи, вказані у договорі, акт здачі-приймання робіт № ОУ – 0000013 був підписаний відповідачем без зауважень 24.03.2008р., а рахунок – фактура № СФ – 0000013 від 24.03.2008р. на суму 58704,19грн. був отриманий відповідачем в той же день. Оскільки відповідач не здійснив своєчасно оплату за виконані роботи, то суд першої інстанції з урахуванням вимог статті 625 ЦК України та п.п.12.6, 12.7 договору визнав обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 3097грн.13коп. втрат від інфляції, 601грн.48коп. 3% річних, 4 600грн.10коп. пені, 5870грн.41коп. штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р. у справі № 20/417/08 та прийняте нове рішення. Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що акт здачі-приймання робіт № ОУ – 0000007 від 24.03.2008р. був підписаний відповідачем лише 25.03.2008р., про що свідчать відмітки спеціалістів підприємства про приймання робіт на двох екземплярах, в тому числі і на екземплярі позивача. Відповідач вважає, що підстав для сплати рахунку – фактури № СФ – 0000013 не було, так як строк дії цього рахунку сплив 24.03.2008р., зокрема, листом № 54 від 08.04.2008р. позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № 0000040 на суму 58704,19грн., який також не міг бути підставою для сплати коштів, оскільки термін до сплати був встановлений до 10.12.2007р. Одночасно скаржник наголошує на тому, що позивачем було надано суду першої інстанції два рахунки – фактури № СФ 0000125 від 10.12.2007р. проте на дві зовсім різні суми, однак суд на це уваги не звернув, що призвело до прийняття неправильного рішення. Безпідставним є посилання суду першої інстанції на те, що рахунок-фактура не є первинним документом, так як ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995р., визначає, що первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, зазначає заявник апеляційної скарги. Таким чином, відповідач вважає, якщо за умовами договору визначена необхідність виставлення рахунку на оплату, як підстава для виконання зобов'язань за договором, рахунок повинен бути складений у відповідності до вимог діючого законодавства, а саме: повинен мати обов'язкові реквізити, за формою та змістом відповідати господарській операції. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, які викладені у апеляційній скарзі та просить задовольнити скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що згідно п.3.6 договору та п.3.3 Додаткової угоди № 1 Замовник (відповідач у справі) виконує оплату виконаних робіт на протязі 3 днів з дати прийняття їх замовником і підписання сторонами акту здачі – прийняття виконаних робіт, зокрема, жодних умов щодо продовження цього терміну остаточної оплати ні договір, ні додаткова угода № 1 не містять. Позивач вважає, що відповідач допустив господарське правопорушення, за яке наступає відповідальність згідно ст.218 ГК України. Відповідач не довів, що ним було вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення. Позивач вважає наміри відповідача обґрунтувати іншу дату рахунку – фактури № СФ – 0000013 від 24.03.2008р. на суму 58704,19грн. є хибними. На підставі викладеного, позивач просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.  

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 15 грудня 2008р. у справі №20/417/08 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 15.01.2009р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 31 15.01.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Колодій Н.А., даною колегією прийнято постанову.

За згодою представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, та за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний                    господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 14.11.2007р. між ПП “Автоматика.Інтернет.Зв”язок” (Підрядчик) та ВАТ “Завод напівпровідників” (Замовник) було укладено договір підряду №23-07/90 за умовами якого позивач зобов'язався у відповідності до Завдання відповідача виконати комплекс робіт, викладених в п.1.1 договору.

Відповідно до п.2.8 договору вартість робіт, графік їх виконання та графік платежів фіксується сторонами в Додаткових угодах до договору, які є його невід'ємною частиною.

14.11.2007р. сторони уклали додаткову угоду №1 (а.с14-15), за умовами якої загальна вартість робіт, що виконуються за цією додатковою угодою, склала 690535,42 грн.

Згідно з п.п.3.1, 3.2 роботи в рамках цієї угоди здійснюється у відповідності до Календарного плану робіт; строк виконання відраховуються з дня проведення авансового платежу у відповідності до п.3.6 договору підряду.

У п. 3.3 додаткової угоди сторони узгодили, що оплата вартості робіт здійснюється поетапно, згідно Календарного плану. Замовник на протязі 3-х календарних днів здійснює авансовий платіж у розмірі 30% від вартості виконаних робіт відповідного етапу. Остаточну оплату замовник здійснює протягом 3-х днів з дати прийняття їх замовником та підписання  сторонами акту здачі - прийняття робіт за умови, що робота виконана належним чином в узгоджений строк.

У відповідності до п.3.2 Додаткової угоди №1 відповідач згідно виставленого позивачем рахунку-фактури № СФ-0000125 від 10.12.2007р. здійснив авансовий платіж у розмірі 30% від вартості робіт у сумі 25 158,94 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів від 17.01.2008р.     

24.03.2008р. сторони склали акт № ОУ-0000007 здачі-приймання робіт згідно договору №23-07 (додаткової угоди №1 від 14.11.2007р.) на суму 83 863,13 грн. Даний акт підписаний замовником без заперечень. Відповідач отримав рахунок-фактуру №СФ-00000013 від 24.03.2008р. на суму 58704,19грн., що відповідачем не заперечується і про що свідчить резолюція посадової особи відповідача на рахунку(а.с90).

08.04.2008р. позивач направив відповідачу лист №54, в якому просив оплатити І етап робіт виконаних за Додатковою угодою №1 договору підряду №23-07/90 від 14.11.2007р. згідно акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000007 від 24.03.2008р. у сумі боргу, та направив одночасно рахунок-фактуру №СФ-0000040 від 08.04.2008р. на суму заборгованості у розмірі 58 704,19 грн.

20.06.2008р. позивач направив відповідачу претензію №93 (а.с. 26) з вимогою оплатити виконані роботи в сумі 58 704,19 грн. з урахуванням інфляційних втрат, а також 3% річних, пеню і штраф, яка залишилася без відповіді та задоволення з боку відповідача.

Відповідно до ст.ст.11, 509 ЦК України підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатковою угодою  №1 від 14.11.07р. сторони встановили, що остаточна оплата етапу робіт, визначених цією додатковою угодою, здійснюється протягом 3-х днів з дати  прийняття цих робіт замовником та підписання акту здачі - приймання виконаних робіт.    

Таким чином, з наведеного слідує, що сторони визначили термін оплати робіт, вказаних у додатковій угоді, не від дати виставлення рахунку, а від дати прийняття робіт та підписання акту здачі –приймання цих робіт.

В акті № ОУ-0000007 здачі - приймання робіт датою підписання акту уповноваженими особами сторін зазначено 24.03.2004р., тому відповідач з врахуванням вимог ст.253 ЦК України та 3-х денного строку  встановленого п.3.3 додаткової угоди, повинен був здійснити остаточну оплату виконаних робіт  до 28.03.2008р.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги стосовно недійсності рахунка-фактури           № СФ-0000013 від 24.03.2008р. у зв'язку з закінченням терміну сплати рахунку та невідповідності рахунку № СФ-0000040 від 08.04.08р. вимогам, встановленим для первинних документів ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є помилковими та до уваги не приймаються.

Обов'язки ВАТ «Завод напівпровідників» з оплати виконаних робіт виникли з умов договору, а рахунок не є документом, що змінює умови договору та обов'язок відповідача щодо оплати робіт.

Крім того, суд першої інстанції надав правильну правову оцінку рахунку фактурі, який за своїм призначенням не є первинним документом в розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, так як ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а рахунок-фактура носить лише інформаційний характер, зокрема вартості виконаних робіт, які необхідно сплатити, що також підтверджується листом Міністерства фінансів України  від 09.07.2007р. № 31-34000-20/23-4579/4800 (а.с.86).

Слід зазначити, що рахунок-фактура №СФ-0000013 від 24.03.2008р. на суму 58704,19грн. був наданий саме відповідачем суду першої інстанції, що свідчить про своєчасне отримання ним рахунку після підписання акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000007 від 24.03.2008р.

Безпідставними є доводи апелянта щодо дати підписання акту не 24.03.2008р., а 25.03.2008р., що свідчить на думку відповідача, про відсутність підстав для сплати рахунку - фактури №СФ-0000013 від 24.03.2008р., оскільки вбачається, що уповноважена особа відповідача підписала акт саме 24.03.2008р., а не 25.03.2008р., ні яких виправлень до дати підписання акту сторонами не вносилось. Резолюції інших посадових осіб відповідача на акті не свідчать про дату підписання акту здачі - приймання виконаних робіт і не передбачені формою цього акту.   

До того ж, позивач у листі №54 від 08.04.2008р. та в претензії №1 від 20.06.2008р. посилався на акт здачі-прийняття робіт саме від 24.03.2008р. і жодних заперечень щодо цієї дати відповідач не заявляв. Не повертав відповідач і отриманих від позивача рахунків –фактур та не заявляв ніяких заперечень стосовно цих рахунків при їх отриманні.  

Посилання відповідача на те, що місцевим господарським судом не надано оцінку тому факту, що у справі наявні два рахунки від 10.12.2007р. на дві різні суми, не приймаються колегією суддів. Відповідач не обґрунтував, яким чином ці два рахунки впливають на його обов'язок оплатити фактично виконані роботи. Даний факт говорить лише про те, що позивач неодноразово надавав відповідачу рахунки на сплату виконаних робіт. Також у судовому засіданні позивач пояснив, що первісно був виставлений рахунок-фактуру від 10.12.2007р. на суму 83863,13грн., а на прохання відповідача позивач пізніше виписав рахунок тільки на суму авансу 25158,94грн.          

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми 58704грн.19коп. основного боргу. Факт заборгованості доведений матеріалами справи і не заперечується відповідачем. Доказів оплати заборгованості за виконані позивачем роботи відповідач суду не надав.

Одночасно позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3097грн.13коп. втрат від інфляції за період квітень – червень 2008р. та суми 603грн.10 коп. – 3% річних за період з 28.03.2008р. по 30.07.2008р. (125 днів).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань доведений позивачем та матеріалами справи, а тому вимоги позивача про стягнення 3097грн.13коп. втрат від інфляції є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Однак при розрахунку 3%річних позивачем допущено арифметичну помилку (кількість днів у 2008р. становить 366), тобто до стягнення підлягає сума 601грн.48 коп. – 3% річних.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 5870,41 грн. пені на підставі п.12.6 договору, 5870,41 грн. штрафу на підставі п.12.7 договору.

Згідно з п.п.12.6, 12.7 договору у випадку прострочки строків оплати виконаних робіт Замовник сплачує підрядчику пеню у розмірі 0,2% вартості неоплачених робіт за кожен день прострочки, але не більше 10% вартості неоплачених робіт; у випадку прострочки більше ніж на 30 днів –додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості неоплачених робіт.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних та прийнятих робіт у встановлений договором строк, позовні вимоги про стягнення штрафу 5870 грн. 41 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.   

Господарський суд першої інстанції правомірно з урахуванням вимог ч.1 ст.213 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” дійшов до висновку, що стягненню за період з 28.03.2008р. по 30.07.2008р.  підлягає пеня у сумі 4600грн.10 коп., тобто у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період з 28.03.2008р. по 30.04.2008р. (10%) та в період з 30.04.2008р. по 30.07.2008р. (12%), а саме: (58704,19грн. х 20% : 366дн х  33дн=1058,60грн.) + (58704,19грн. х 24%: 366дн. х 92= 3541,50грн.)= 4600,10грн.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини  відповідача у простроченні виконання  зобов'язання щодо оплати виконаних робіт є безпідставними, не доведеними  та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Матеріалами справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі. Проте, відповідач свої договірні зобов'язання у встановлений строк не виконав належним чином та не оплатив виконані роботи.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   

Вищенаведені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Завод напівпровідників», м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р. у справі                           № 20/417/08 залишити без змін.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Колодій Н.А.  Кричмаржевський В.А.