Постанова

від 17.04.2012 по справі 2а-985/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2012 р. 16:51 Справа №2а-985/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л. , за участю секретаря судового засідання Єлжової Н.М.,

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з адміністративним позовом Ялтинське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009201503 від 12.12.2011 р., яким Ялтинському МУ нараховані штрафні санкції у розмірі 1790,45 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з орендної плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушений порядок проведення перевірки, у зв'язку з чим, на думку позивача, акт перевірки не є належним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства. Позивач також вказує, що Ялтинським МУ була подана уточнююча декларація з орендної плати за землю у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди та припиненням користування земельною ділянкою, тому нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату відсутніх податкових зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку є необґрунтованим.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника відповідача. Під час розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення - рішення було прийнято за результатами перевірки, у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року у зв'язку затримкою позивачем сплати самостійно визначеної (узгодженої) суми податкового зобов'язання, яка не підлягає адміністративному оскарженню, до позивача правомірно застосовані штрафні санкції відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Ялтинське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим як юридична особа (ідентифікаційний код 08673520) зареєстровано Виконавчім комітетом Ялтинської міської Ради АР Крим, про що свідчить довідка АБ №411468 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), є платником податків та зборів, в тому числі, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Таким чином, судом встановлено, що позивач являється юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2011 року посадовою особою Державної податкової інспекції в м. Ялта АР проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Ялтинським міським управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим.

За результатами перевірки складено акт перевірки №3662/15-3/08673520 від 25.11.2011 р., відповідно до якого встановлено порушення позивачем граничного строку погашення податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0009201503 від 12.12.2011 р., яким нараховані штрафні санкції у розмірі 1790,45 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку з юридичних осіб.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи дотримання податковим органом порядку, підстав та строків проведення камеральної перевірки та визначення за наслідками камеральної перевірки податкових зобов'язань за порушення позивачем граничного строку погашення податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, суд зазначає наступне .

Починаючи з 01.01.2011, повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 20.1.4. статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пункт 75.1.1. ПК України).

Відповідно до пункту 75.1.2. ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

На підставі зазначеного, суд робить висновок, що під час проведення камеральної перевірки дослідженню підлягають виключно отримані податковим органом декларації платника податків, а метою дослідження є встановлення відсутності/наявності арифметичної або методологічної помилки в поданій платником податків податковій декларації (розрахунку).

Відповідно до статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З зазначеного вбачається, що під час проведення камеральної перевірки підставами для висновків можуть бути тільки відомості, що зазначені у податкових деклараціях, без співставлення з іншими документами.

З наведеного вбачається, що відповідач вийшов за межи повноважень піч час проведення камеральної перевірки, та здійснив заходи, що підлягають застосуванню під час проведення документальної перевірки платника податків.

Суд вважає, що дії відповідача під час проведення камеральної перевірки 25.11.2011 року податкових розрахунків з орендної плати за землю позивача є протиправними: перевірка проводилася з порушенням строків проведення перевірки, під час перевірки досліджувалися документи, яки не можуть бути перевірені камеральне, мета перевірки не відповідає можливій для даного виду.

Відповідно до статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За статтею 86 ЗК України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Оскільки судом встановлено, що під час проведення камеральної перевірки 25.11.2011 року податкових розрахунків з орендної плати позивача за 2009 рік, відповідач допустив порушення закону, здійснив дії не у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, акт перевірки від 25.11.2011 року №3662/15-3/08673520 не є належним й допустимим доказом про скоєне позивачем порушення податкового законодавства.

Перевіряючи правомірність прийняття Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим спірного податкового повідомлення - рішення, суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини щодо нарахування податкових зобов'язань з орендної плати за землю виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї ж норми Закону податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 названої статті штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, самостійно визначене платником податків у податковій декларації податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Це зобов'язання повинно бути сплачено протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації; при цьому, у майбутніх податкових періодах платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992, № 2535-XII, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Суд зазначає, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодексу України, тому до спірних правовідносин в частині визначення розміру відповідальності за порушення податкового законодавства, яке виявлено після 01.01.2011 року, підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України з урахуванням ст. 58 Конституції України.

Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та Ялтинською міською радою був укладений договір оренди землі б/н від 10.08.2007 року. Відповідно до п. 2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3000 га.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що договір оренди укладений строком на 2 роки, починаючи з 01.07.2007 року. Після закінчення строку дії договору Орендар має право на переважне право на відновлення договору на новий строк. В цьому разі Орендар повинен не пізніше, чим за два місяці до закінчення терміну договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовження дії договору на новий строк.

Відповідно до п. 5.1. Договору земельна ділянка надається в оренду для пристрою протизсувних споруд багатоквартирного житлового будинку.

Державна реєстрація зазначеного договору проведена 21.11.2007 року, про що свідчить відмітка на договорі.

Згідно податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009р. (зареєстрована за № 4641 від 29.01.2009р. у ДПІ в м. Ялта АР Крим), узгоджена сума податкового зобов'язання за 2009р. складає 21745,85 грн., в тому числі: січень - листопад 2009 року по 1812,15 грн., за грудень 2009року - 1812,20 грн.

Відповідно до уточнюючій податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 р. (зареєстрована за № 46457 від 18.06.2009 р. у ДПІ в м. Ялта АР Крим), щомісячна узгоджена сума податкового зобов'язання за січень - квітень 2009 року складає 1812,15 грн., за травень - грудень 2009 року - 4476,12 грн.

Судом встановлено, що у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди від 10.08.2007 року, позивачем до податкового органу була надана уточнююча податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 р. (зареєстрована за № 96369 від 29.10.2009 р. у ДПІ в м. Ялта АР Крим), відповідно до якої щомісячна узгоджена сума податкового зобов'язання за січень - квітень 2009 року складає 1812,15 грн., за травень - червень 2009 року - 4476,12 грн.

Абзацом 2 пункту 5.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року передбачено наступне: «… якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок».

Строки давності для надання уточнюючого розрахунку, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, позивачем не пропущено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм Закону, суд дійшов висновку, що для усунення помилок під час визначення податкових зобов'язань, платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, в якому може бути зазначено як збільшення податкового зобов'язання, так і його зменшення, що пов'язано з помилкою платника податків.

Суд зазначає, що ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобов'язань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнюючого розрахунку, яким усуваються зазначені помилки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточнюючому розрахунку.

Разом з тим, виходячи з системного аналізу норм ст. 126 Податкового кодексу України, розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання розраховуються виходячи фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, виходячи з норм ст. 126 Податкового кодексу України відповідальність застосовується у разі несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, яке визначено платником податків або контролюючим органом.

З матеріалів справи судом встановлено, що зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за листопад, грудень 2009 року ані позивачем (оскільки позивачем була подана уточнююча податкова декларація, в якої скореговані податкові зобов'язання за листопад, грудень 2009 року), ані контролюючим органом, визначені не були.

Суд зауважує, що з 01.01.2011 року виключно Податковим кодексом України передбачені підстави та порядок застосування штрафних санкцій до платників податків, тому відповідач не має права самостійно визначати підстави та умови притягнення платників податку до відповідальності.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що завищення позивачем податкових зобов'язань з орендної плати, яке ним було скореговане у уточнюючій декларації у зв'язку з припиненням дії договору не потягло за собою заниження зобов'язань платника за відповідний звітний період, тому можливість застосування в даному випадку до позивача заходів відповідальності, встановлених Податковим кодексом України, не передбачена, а відтак застосування штрафних санкцій до позивача в даному випадку є безпідставним.

Таким чином, враховуючи подання позивачем уточнюючої декларації, відповідно до якої були скориговані податкові зобов'язання з орендної плати за землю, зокрема за листопад, грудень 2009 року, а також приймає до уваги, що вказана декларація була прийнята податковим органом, суд робить висновок про відсутність у платника податків - позивача у справі, податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за листопад, грудень 2009 року.

Суд зазначає, що податковим органом не надані докази щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з орендної плати за землю за листопад, грудень 2009 року контролюючим органом чи самостійно платником податків, докази невизнання уточнюючої податкової декларації, зареєстрованої за № 96369 від 29.10.2009 р. у ДПІ в м. Ялта АР Крим, документом податкової звітності.

В судовому засіданні представник відповідача не надав докази, що в уточнюючій податковій декларації податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за листопад, грудень 2009 року були зазначені недостовірні відомості та не навів доказів, що такими діями позивач порушив будь-які приписи законів про оподаткування.

Більш того, суд зауважує, що відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» 06.10.1998, № 161-XIV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно договору оренди від 10.08.2007 року строк його дії закінчився 01.07.2009 року. Матеріали справи свідчать про відсутність наміру у позивача на продовження терміну дії договору та користування земельною ділянкою після припинення дії договору.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на ту обставини, що реєстрація договору проведена 21.11.2007 року, оскільки зазначена обставини не впливає на закінчення строку дії договору.

Оскільки визначальною умовою для застосування штрафу на підставі ст. 126 Податкового кодексу України є фактична сплата узгодженого податкового зобов'язання з затримкою встановленого строку, а у даному випадку має місце подання уточненого розрахунку податкового зобов'язання, відповідно до якого відсутні податкові зобов'язання з орендної плати за землю за листопад, грудень 2009 року, приймає до уваги припинення дії договору оренди від 10.08.2007 року, суд відзначає про відсутність у відповідача підстав для застосування штрафних санкцій.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що спірне рішення прийнято з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У зв'язку зі складністю справи судом 17.04.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 20.04.2012 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим №0009201503 від 12.12.2011 р.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим судовій збір у сумі 32,19 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.