Ухвала

від 18.05.2015 по справі 2а-985/12/0170/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року м. Київ К/9991/68644/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайло О.М. СуддівГолубєва Г.К. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.04.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р.

у справі №2а-985/12/0170/15

за позовом Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ялтинське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим постановою від 17.04.2012 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р., позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення відповідача від 12.12.2011 р. №0009201503, а також стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками податкового органу проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 25.11.2011 р. №3662/15-3/08673520, яким встановлено порушення позивачем граничного строку погашення податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період листопад, грудень 2009 р.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 12.12.2011 р. №0009201503, яким нараховані штрафні санкції у розмірі 1 790,45 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку з юридичних осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України , кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , самостійно визначене платником податків у податковій декларації податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Це зобов'язання повинно бути сплачено протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації; при цьому, у майбутніх податкових періодах платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю» , передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що з 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодексу України , у зв'язку з чим до спірних правовідносин в частині визначення розміру відповідальності за порушення податкового законодавства, яке виявлено після 01.01.2011 р., підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України з урахуванням ст. 58 Конституції України .

Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зі встановлених обставин у справі вбачається, що між позивачем та Ялтинською міською радою був укладений договір оренди землі (далі - Договір) від 10.08.2007 р.

Відповідно до п. 2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3000 га.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що договір оренди укладений строком на 2 роки, починаючи з 01.07.2007 р. Після закінчення строку дії договору Орендар має право на переважне право на відновлення договору на новий строк. В цьому разі Орендар повинен не пізніше, чим за два місяці до закінчення терміну договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовження дії договору на новий строк.

Відповідно до п. 5.1. Договору земельна ділянка надається в оренду для пристрою протизсувних споруд багатоквартирного житлового будинку.

Державна реєстрація зазначеного договору проведена 21.11.2007 р., про що свідчить відмітка на договорі.

Згідно поданої позивачем декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 р., яка зареєстрована за №4641 від 29.01.2009р., узгоджена сума податкового зобов'язання за 2009р. складає 21 745,85 грн., у тому числі: січень - листопад 2009 р. по 1 812,15 грн., за грудень 2009 р. - 1 812, 20 грн.

Відповідно до уточнюючого розрахунку з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 р., який зареєстрований за №46457 від 18.06.2009 р., щомісячна узгоджена сума податкового зобов'язання за січень - квітень 2009 р. складає 1 812,15 грн., за травень - грудень 2009 р. - 4 476,12 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди від 10.08.2007 р., позивачем до податкового органу було подано уточнюючий розрахунок орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 р., який зареєстрований за №96369 від 29.10.2009 р., відповідно до якого щомісячна узгоджена сума податкового зобов'язання за січень - квітень 2009 р. складає 1 812,15 грн., за травень - червень 2009 р. - 4 476,12 грн., податкові зобов'язання за липень - грудень 2009 р. відсутні.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що строки давності для надання уточнюючого розрахунку, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , позивачем не пропущено.

Крім того, встановлено відсутність наміру у позивача на продовження терміну дії договору та користування земельною ділянкою після припинення дії договору.

Виходячи з системного аналізу норм ст. 126 Податкового кодексу України розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання розраховуються виходячи з фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу.

Таким чином, із змісту вказаної норми слідує, що відповідальність застосовується у разі несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, яке визначено платником податків або контролюючим органом.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за листопад, грудень 2009 р. ні позивачем, з урахуванням поданого уточнюючого податкового розрахунку від 29.10.2009 р., яким скориговані податкові зобов'язання за листопад, грудень 2009 р., ні контролюючим органом, визначені не були.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що завищення позивачем податкових зобов'язань з орендної плати, яке ним було скориговане уточнюючим розрахунком у зв'язку з припиненням дії договору не потягло за собою заниження зобов'язань платника за відповідний звітний період, а тому можливість застосування в даному випадку до позивача заходів відповідальності, встановлених Податковим кодексом України , не передбачена.

Крім того, визначальною умовою для застосування штрафу на підставі ст. 126 Податкового кодексу України є фактична сплата узгодженого податкового зобов'язання з затримкою встановленого строку, а у даному випадку має місце подання уточнюючого розрахунку податкового зобов'язання, відповідно до якого у позивача відсутні податкові зобов'язання з орендної плати за землю за листопад, грудень 2009 року.

А також приймаючи до уваги припинення дії договору оренди від 10.08.2007 р., суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, відповідно до яких оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.04.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 р. у справі №2а-985/12/0170/15 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяНечитайло О.М. СуддіГолубєва Г.К. Пилипчук Н.Г.