Постанова

від 18.04.2012 по справі 2а/0570/1788/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/1788/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Окрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жізель», м. Краматорськ

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби

про визнання протиправним рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку з 01.01.2012р. безстроково, скасування рішення ДПІ у м. Краматорська від 25.01.2012р. № 2733/10/15-113 та зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Краматорську видати свідоцтво про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою з 01.01.2012р. безстроково згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 12 лютого 2012 року

від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 03 січня 2012 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Жізель» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання протиправним рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку з 01.01.2012року безстроково, скасування рішення ДПІ у м. Краматорська від 25.01.2012року № 2733/10/15-113 та зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Краматорську видати свідоцтво про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою з 01.01.2012року безстроково згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Ухвалою суду від 18 квітня 2012року відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Краматорську замінено на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби.

Позивачем надано уточнення до позовної заяви, а саме просив визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 25 січня 2012 року №2733/10/-15-113 про відмову у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Жізель» свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Жізель» свідоцтво про право сплати єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до коду КВЕД, займається виробництвом ювелірних виробів, оптовою торгівлею непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань, ремонтом ювелірних виробів. 20.09.2011р. ДПІ у м. Краматорську було видано позивачу свідоцтво про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою.

Відповідно до положень Закону України від 04.11.2011р. № 4014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» (далі - Закон № 4014), який набрав чинності з 01.01.2012р., ТОВ «Жізель» 25.01.2012р. звернулося до ДПІ у м. Краматорську із заявою про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою безстроково. У видачі свідоцтва було відмовлено на підставі п. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, згідно із яким не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Позивач не погоджується з висновком податкового органу та вважає, що вказана норма Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлює обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування не за видами продукції, а за видами господарської діяльності, що здійснюється. Поняття «виробництво ювелірних виробів», «торгівля ювелірними виробами», відсутні як в ПК України так і в Законі України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» № 637/97-ВР від 18.11.1997р.

Крім того, позивач зазначає, що підклас КВЕД 36.22.0. не включає виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів. Для торгівлі дорогоцінним металом та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені підкласи 51.52.4 «Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами» та 51.56.0 «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", що включає оптову торгівлю коштовним камінням». Торгівля ювелірними виробами відноситься до інших підкласів КВЕД ДК 009:2005: підклас 51.47.9 «Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.»., підклас 52.12.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту».

Таким чином, обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється тільки на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з сировиною, а не з готовою споживчою продукцією, а саме: видобуток (підклас 13.20.0 та підклас 14.50.6 КВЕД ДК 009:2005), виробництво (підклас 27.41.0), торгівлю (підклас 51.52.4 та підклас 51.56.0) дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення.

Зазначає, що відповідно до Закону України від 05.04.2001 № 2371 «Про митний тариф» дорогоцінні метали (7106-7112), дорогоцінне каміння (7101-7105) та ювелірні вироби (7113), вироби майстрів золотих і срібних справ (7114) виділено в окремі підгрупи групи 71 розділу 14, які не перетинаються.

Звертає увагу на те, що пунктом 1.3 Ліцензійних умов провадження

господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння,

дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26.12.2000р. № 82/350, чітко визначені види діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що дає висновок про те, що діяльність з виробництва дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та діяльність з виробництва виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та торгівлі ними розмежовуються як окремі види господарської діяльності.

Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні та в письмових запереченнях проти позовних вимог заперечував. Зазначив, що із набранням чинності з 01.01.2012р. Законом України від 04.11.2011р. № 4014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» абз. 4 п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 глави 1 розділу XIV ПК України, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку.

У кодексі поняття «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння» не визначено. Терміни, що застосовуються у кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (ст. 5 Кодексу).

Згідно з п. 1 та п. 2 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» № 637/97-ВР від 18.11.1997р., дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Поняття «вироби з дорогоцінного металу» визначено в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.03.2004р. № 369/8968. Так, виріб з дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту.

Таким чином, на думку відповідача, вимоги абз. 4 пп. 291.5.1. п.291.5. ст.291 ПК України поширюються і на вироби з дорогоцінного каміння та дорогоцінного металу.

Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Жізель» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37850381, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Краматорську.

Платник податків звернувся до ДПІ у м. Краматорську з заявою від 16.01.2012р. про застосування спрощеної системи оподаткування. У вказаній заяві ТОВ «Жізель» було вказано наступні обрані види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005: 36.22.0 - виробництво ювелірних виробів; 51.47.9 - оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань; 52.73.2 - ремонт ювелірних виробів.

20.01.2012р. податковим органом було направлено позивачу рішення № 2045/10/15-113 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, яке вмотивоване тим, що відповідно до підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Позивачем повторно було направлено заяви від 23.01.2012р. та від 25.01.2012р. про видачу свідоцтва платника єдиного податку та отримано рішення від 25.01.2012р. № 2733/10/15-113 та № 2735/10/15-113, якими позивачу повторно відмовлено в задоволенні його заяв та видачі свідоцтва платника єдиного податку.

Проте, з рішеннями відповідача позивач не погодився, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Законом України від 04.11.2011р. № 4014-VI, який набрав чинності з 01.01.2012р., розділ ХІV Податкового кодексу України доповнено главою 1, яка визначає умови застосування платниками податків спрощеної системи оподаткування.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Кодексу юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до підпункту 5 пункту 298.3 статті 298 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.12.2011р. № 1675 для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 № 1675, у якій зазначаються, зокрема, такі відомості:види господарської діяльності, обрані згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються.

Згідно з п. 299.1 ст. 299 ПК України, свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

Підпунктом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Пунктом 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як визначає ст. 5 ПК України, поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Статтею 14 ПК України визначено перелік понять, які використовуються в податкових правовідносинах. Однак, вказана стаття не визначає таких понять, як «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння».

Визначення вказаних понять дає стаття 1 Закону України від 18.11.1997р. № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».

Так, видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами (пункт 5 статті 1 Закону України № 637/97-ВР); видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6 статті 1 Закону України № 637/97-ВР); виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7 статті 1 Закону України № 637/97-ВР); афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (пункт 19 статті 1 Закону України № 637/97-ВР).

Як вбачається з наведених понять, жодне з них не визначає своїм результатом виготовлення ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння.

Державна служба статистики у своєму листі від 30.12.2011р. № 14/3-12/636 визначила, що об'єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності суб'єктів господарювання, як на вищих рівнях деталізації групуються в галузі. Відповідно до статистичної методології, економічну діяльність за КВЕД класифікують в залежності від витрат на виробництво, процесу виробництва та випуску продукції.

Згідно із Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005, затвердженою наказом Держкомстату від 26.12.2005р. № 375, діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали.

При цьому, вищезазначений підклас не включає виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (підклас. 33.50) та виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (підклас 36.22.0).

Такі види діяльності, як торгівля дорогоцінним металом та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:

- підклас 51.52.4 «Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами»;

- підклас 51.56.0 «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами», що включає оптову торгівлю коштовним камінням».

При цьому, торгівля ювелірними виробами відноситься до інших підкласів КВЕД ДК 009:2005:

- підклас 51.47.9 «Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.». Цей підклас включає оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;

- підклас 52.12.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту». Цей підклас включає роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо;

- підклас 52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами».

Таким чином, обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється тільки на суб`єктів господарювання, які здійснюють операції з сировиною, а не з готовою споживчою продукцією, а саме:

1)видобуток (підклас 13.20.0 та підклас 14.50.0 КВЕД ДК 009:2005),

2)виробництво (підклас 27.41.0),

3)торгівлю (підклас 51.52.4 та підклас 51.56.0 ) дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення.

У листі Міністерства фінансів України №31-08160-10-18/1122 від 19.01.2012р. також відокремлена діяльність з видобутку, виробництва та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, від діяльності з виробництва та реалізації ювелірних виробів. Згідно із Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005;

діяльність з видобутку дорогоцінного металу належить до підкласу 13.20.0, а діяльність з видобутку дорогоцінного каміння до підкласу 14.50.0;

діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0 (при цьому цей підклас не включає клас 33.50 та 33.22);

діяльність з торгівлі дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням визначені у підкласі 51.52.4 та підкласі 51.56.0.

Крім того, відповідно до Закону України від 05.04.2001р. №2371 «Про митний тариф» дорогоцінні метали (7106-7112), дорогоцінне каміння (7101-7105) та ювелірні вироби (7113), вироби майстрів золотих і срібних справ (7114) виділено в окремі підгрупи групи 71 розділу 14, які не перетинаються.

Необхідно зауважити, що згідно з п. 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26.12.2000р. № 82/350, у межах діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюються такі види робіт:

а) переробка комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, що містять дорогоцінні метали;

б) переробка брухту і відходів дорогоцінних металів і сплавів;

в) переробка твердих і рідких срібловмісних відходів;

г) афінаж дорогоцінних металів;

ґ) обробка дорогоцінного каміння, у тому числі огранування алмазів у діаманти, обробка рекуперованого дорогоцінного каміння.

Цим же пунктом передбачено що, у межах діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюються такі види робіт:

а) виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння або таких, що містять у собі дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння (у тому числі при проведенні науково-дослідних робіт);

б) виготовлення ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

в) виготовлення напівфабрикатів та елементів ювелірних та побутових виробів при здійсненні ремонту ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

г) виготовлення монет, державних нагород, відзнак тощо з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

ґ) виготовлення зубних протезів з дорогоцінних металів;

д) виготовлення інструменту та інших виробів технічного призначення із застосуванням природних і технічних алмазів;

е) оптова, роздрібна торгівля, комісійна торгівля, торгівля скупленими в населення та прийнятими під заставу ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

є) оптова, роздрібна торгівля обробленим та необробленим дорогоцінним камінням;

ж) оптова, роздрібна торгівля промисловими виробами з дорогоцінних металів (дріт, пластини, філь'єри тощо).

Тобто, згідно з наведеними нормами, такі окремі види господарської діяльності, як виробництво дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробництво виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та торгівлі ними не є тотожніми.

Державна податкова служба України в телеграмі ДПА України від 18.07.2005р. № 14106/7/31-0017, листі ДПА України від 02.08.2010 №15444/7/15-0117 підтримала позицію щодо не входження таких видів діяльності, як виробництво годинників (КВЕД 33.50.0) (у тому числі виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів), виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (КВЕД 36.22.0), оптова (КВЕД 51.47.9) і роздрібна (КВЕД 52.12.0 та 52.48.2) торгівля ювелірними виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння до складу діяльності з виробництва дорогоцінних металів (КВЕД 27.41.0) та торгівлі ними (КВЕД 51.52.4), аргументуючи свою позицію саме класифікацією та поясненнями згідно Національного класифікатору України ДК 009:2005.

Комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України у своєму листі від 27.01.2012р. № 04-39/10-83, зазначає, що юридичні та фізичні особи-підприємці при здійсненні ними виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платником єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.

Крім того, зі змісту ч. 2 ст. 4 та також ст. 22 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" вбачається, що законодавець розмежує операції дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням та операції з ювелірними виробами з них.

Таким чином, достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до положень Податкового кодексу України є здійснення виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами. При цьому, про такі види діяльності фізична особа - підприємець зазначає у заяві при обранні спрощеної системи оподаткування.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що суб'єкти господарювання при здійсненні ними оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платниками єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення від 25.01.2012р. № 2733/10/15-113 прийняте відповідачем необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідають вимогам ч.3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Жізель» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 25 січня 2012 року №2733/10/-15-113 про відмову у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Жізель» свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Жізель» свідоцтво про право сплати єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування - задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 25 січня 2012 року №2733/10/-15-113 про відмову у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Жізель» свідоцтва платника єдиного податку.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Жізель» свідоцтво про право сплати єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жізель» витрати по сплаті судового збору у розмірі 32 грн. 19 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 квітня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 23 квітня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.