Постанова

від 17.04.2012 по справі 2а-8646/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 р. № 2а-8646/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кравчука В.М.,

за участю секретаря судового засідання Прокопчука О.С.,

представника позивача Піцикевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" до Харківської районної державної адміністрації, за участі третіх осіб Державного сільськогосподарського підприємства «Комунар», Харківської міжрайонної прокуратури, Міськрайонного управління Держкомзему у м. Люботин і Харківському районі Харківської області про скасування розпорядження № 265 від 04.02.2011 р., -

В С Т А Н О В И В :

01.08.2011 р. на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" (надалі -ПАТ «Концерн Галнафтогаз») до Харківської районної державної адміністрації, в якій позивач просить скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації №265 від 04 лютого 2011 року як незаконне.

Позовні вимоги ПАТ "Концерн Галнафтогаз" мотивує тим, що на підставі Розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 96 від 19.02.2010 р. йому було надано в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту на території Коротичанської селищної ради, землекористувачем якої до цього часу було Державне СГП «Комунар», після чого укладено та зареєстровано договір оренди землі. Відповідними розпорядженнями Харківської районної державної адміністрації від 06.08.2008 р. № 2550, від 06.08.2008 р. № 2551, від 21.10.2008 р. № 3210 було припинено право постійного користування земельною ділянкою ДСП «Комунар»на підставі добровільної ним відмови від цієї земельної ділянки.

Харківською міжрайонною прокуратурою Харківської області було внесено протест на вказані Розпорядження, який Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації № 265 від 04.02.2011 р. було задоволено, а Розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 29.12.2007 р. № 3318, від 06.08.2008 р. № 2550, від 06.08.2008 р. № 2551 та від 21.10.2008 р. № 3210, - скасовані. Позивач вважає, що Розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 265 від 04.02.2011 р. є незаконним. Незаконність прийнятого розпорядження від 04.02.2011 р. № 265, на думку позивача, полягає в тому, що в голови місцевої державної адміністрації відсутні будь-які повноваження щодо скасування раніше виданих розпоряджень індивідуальної дії; ненормативні правові акти індивідуальної дії місцевих державних адміністрацій є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені цим же ж органом після їх виконання. Крім того, вважає скасування розпорядження на підставі протесту прокурора протиправним, оскільки протест є лише актом прокурорського реагування, а скасування розпорядження про припинення права користування землею повинно відбуватись лише в судовому порядку, що відповідає положенням Земельного кодексу України.

В додаткових письмових поясненнях від 16.03.2012 р. позивач зазначив, що Державне СГП «Комунар»лише добровільно відмовилось від права користування землею, проте не здійснювало її відчуження, а саме підприємство не повинно було відповідно до Статуту отримувати згоду на відмову від землі в Харківської обласної державної адміністрації, та є державним підприємством. Крім того, Харківська районна державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади та розпоряджається землями в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а тому розпорядження про припинення права користування землею прийнято в межах її повноважень.

В подальшому представник позивача заявив клопотання про відкликання частини позовних вимог. Предметом позову, поданого ПАТ «Концерн Галнафтогаз»є скасування Розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 04 лютого 2011 року № 265, відповідно до якого скасовані розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації: від 06.08.2008 р. № 2550 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою»; від 29.12.2007р. № 3318 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою»; від 06.08.2008р. № 2551 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою»; від 21.10.2008 р. № 3210 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою».

03 квітня 2012 року представник позивача заявив клопотання про залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог про скасування розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 265 від 04.02.2011 року, відповідно до якого скасовані розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 29.12.2007р. № 3318 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», від 06.08.2008 р. № 2551 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», від 21.10.2008р. № 3210 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою»та просить розглядали лише вимоги про скасування розпорядження в частині скасування розпорядження від 06.08.2008 р. № 2550 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою». Ухвалою суду від 03.04.2012 р. заяву було задоволено. Таким чином, позивач просить скасувати Розпорядження від 04.02.2011 р. № 265 лише в частині скасування Розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 06.08.2008 № 2550.

Відповідач - Харківська районна державна адміністрація позовні вимоги заперечила по суті та подала письмові заперечення (а.с. 38-40, 61-62, 125-126). Відповідач пояснив, що розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 04.02.2011 року № 265 є законним, оскільки Закон України «Про місцеві державні адміністрації»не передбачає обмежень голови райдержадміністрації вносити зміни у розпорядження, скасовувати їх, вносити зміни, визнавати їх такими, що втратили чинність у випадках виявлення невідповідності вимогам законодавства без попереднього оскарження до суду чи вищестоящого органу. Крім того, розпорядження № 2550 від 06.08.2008 р. не відповідає ч.1 ст. 142 Земельного кодексу України, оскільки Державне СП «Комунар»перебуває в загальнодержавній власності та підпорядковане Харківській обласній державній адміністрації, тому відчуження земельної ділянки повинно було відбуватись зі згоди органу управління майном Харківської обласної державної адміністрації. Відтак, підстави протесту прокурора є законними, а розпорядження підлягало скасуванню. Також відповідач покликається на те, що є місцевим органом виконавчої влади, а тому Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 не має відношення до цих правовідносин, оскільки в ній йдеться про неможливість скасовувати свої рішення органом місцевого самоврядування.

З цих підстав просить в позові відмовити повністю, а справу розглядати без участі його представника.

За клопотанням сторін Суд залучив до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача Державне СП «Комунар», Харківську міжрайонну прокуратуру Харківської області, Міськрайонне управління Держкомзему у м. Люботин і Харківському районі Харківської області.

Державне СП «Комунар» подало письмові заперечення по суті позовних вимог. Зазначає, що підприємство з 2002 р. передано до сфери управління Харківської обласної державної адміністрації. Згода на відмову від землі, яка надана директором, не може вважатись законною, оскільки таку згоду мала надати Харківська обласна державна адміністрація, а не Харківська районна державна адміністрація. З цих підстав вважає протест прокурора законним, а скасування розпорядження від 06.08.2008 р. № 2550 правомірним та таким, що відповідає повноваженням Харківської районної держадміністрації щодо скасування власного рішення. Вважає необгрунтованим посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 р. про відсутність у голови місцевої держадміністрації повноважень на скасування правових актів індивідуальної дії. Просить в позові відмовити повністю.

Харківська міжрайонна прокуратура Харківської області позов заперечила також. В письмових поясненнях (а.с. 125-126) зазначила, що підставою внесення протесту стала невідповідність оскаржуваного розпорядження ч.1 ст. 142 Земельного кодексу України, оскільки відсутня згода та погодження Харківської обласної державної адміністрації на відчуження земельної ділянки.

Міськрайонне управління Держкомзему у м. Люботин і Харківському районі Харківської області в судове засідання не з'явилось, пояснень щодо позову не надало.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до статуту Державне сільськогосподарське підприємство «Комунар»(Харківська область, селище Коротич-1) засноване на державній власності та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2002 р. № 815 «Про прийняття до сфери управління обласної державної адміністрації цілісного майнового комплексу дослідного господарства «Комунар» Національного наукового центру «Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського»належить до сфери управління Харківської обласної державної адміністрації.

ДСП «Комунар»на праві постійного користування користувалось земельною ділянкою 782,7 га, що розташована на території Харківського району, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ХР-25-07.00343. Згідно з схемою розташування та кадастровим планом земельної ділянки, земельна ділянка, що перебуває у користуванні ДСП «Комунар», знаходиться на території Коритичанської селищної ради Харківської області.

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 3331 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВАТ «Концерн Галнафтогаз» товариству було надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 гектар за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в постійному користуванні ДСП «Комунар», яка (земельна ділянка) розташована за межами населеного пункту на території Коротичанської селищної ради з подальшим віднесенням її до земель категорії промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для розташування АЗС з комплексом сервісного обслуговування (а.с. 29).

Листом від 05.08.2008р. № 151 директор ДСП «Комунар»Мараховський С.А. звертався до голови Харківської районної державної адміністрації з клопотанням про добровільну відмову від земельної ділянки орієнтовно площею 80 га сільськогосподарського призначення на території Харківського району і просив припинити право постійного користування відповідно до ст. 142 ЗК України (а.с. 136).

06.08.2008 р. Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації № 2550 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою»на підставі клопотання директора ДСП «Комунар»підприємству припинено право користування частиною земельної ділянки (80 гектарів) та зараховано її до земель запасу (а.с.135).

19.02.2010 р. Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації № 96 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для надання ВАТ «Концерн Галнафтогаз»в оренду зі зміною цільового призначення на землі категорії промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення земельну ділянку площею 0,9956 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення для розташування АЗК з об'єктами сервісного обслуговування; зобов'язано товариство звернутися до Харківської районної ДА для укладення договору оренди земельної ділянки та відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва (а.с. 21-22).

Платіжними дорученнями від 22.04.2010 р. ПАТ «Концерн Галнафтогаз»сплатив визначену суму втрат сільськогосподарського виробництва.

03.06.2010 р. між ПАТ «Концерн Галнафтогаз»та Харківською районною державною адміністрацією було укладено Договір оренди землі, посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за №1834 (а.с. 15-20). Згідно з актом приймання-передачі Харківська районна державна адміністрація передала ПАТ «Концерн Галнафтогаз»земельну ділянку площею 0,9956 га (а.с. 26-27).

28.01.2011р. Харківська міжрайонна прокуратура Харківської області внесла протест голові Харківської районної державної адміністрації, в якому просила скасувати Розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 29.12.2007 р. № 3318 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», від 06.08.2008 р. № 2550 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», від 06.08.2008 р. № 2551 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», від 21.10.2008 р. № 3210 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою»(а.с. 94-95).

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації № 265 від 04 лютого 2011 року задоволено протест Харківського міжрайонного прокурора Харківської області від 28 січня 2011 року та скасовано, серед інших, і Розпорядження Харківської райдержадміністрації № 2550 від 06 серпня 2008 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою»(а.с. 41).

У зв'язку з цим, Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації № 293 від 02.06.2011 р. було скасовано Розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації № 96 від 19.02.2010 р. «Про надання в оренду земельної ділянки ВАТ «Концерн Галнафтогаз»на території Харківської області»(а.с. 63).

В подальшому Харківська районна державна адміністрація звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ «Концерн Галнафтогаз» про визнання недійсним договору оренди землі від 03.06.2010 р. № 1834.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.2011 р. визнано недійсним даний договір оренди землі, а постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 р. рішення від 14.11.2011 р. залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 р. та рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2011 р., а в задоволенні позову відмовлено повністю. Після набрання законної сили постанови Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р., фактично залишено чинним договір оренди землі від 03.06.2010 р.

За клопотанням позивача Суд витребовував необхідні докази. Міськрайонне управління Держкомзему у м. Люботин і Харківському районі Харківської області повідомило, що не може надати Державні акти на право постійного користування землею серії ХР № 25-07-000343 та ХР № 25-07-000344, що підтверджували право користування ДСП «Комунар»земельними ділянками на території Коритичанської селищної ради Харківського району у зв'язку з їх відсутністю. Також Суду не надано схем розташування та кадастрових планів земельних ділянок.

Зазначені фактичні обставини сторони визнають. Спір виник щодо правомірності розпорядження Харківської районної державної адміністрації, з огляду на її повноваження як місцевого органу виконавчої влади, самостійно скасовувати прийняті рішення (розпорядження).

Вирішуючи спір, Суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»від 09.04.1999р. місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою Місцеві державні адміністрації знаходяться відповідно в обласних і районних центрах, містах Києві та Севастополі (ст. 4 Закону). Відтак, Харківська районна державна адміністрація та Харківська обласна державна адміністрація належать до місцевих державних адміністрацій та місцевих органів виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить зокрема вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Як встановлено Судом та підтверджується матеріалами справи, голова Харківської районної державної адміністрації видав Розпорядження від 06.08.2008 р. № 2550, від 29.12.2007 р. № 3318, від 06.08.2008 р. № 2551, від 21.10.2008 р. № 3210. Цими Розпорядженнями припинено право постійного користування земельними ділянками ДСП «Комунар»у відповідних розмірах у зв'язку із добровільною відмовою землекористувача. Зокрема, Розпорядженням від 06.08.2008 р. № 2550 припинено право користування земельною ділянкою площею 80,0000 га, розташованої за межами населеного пункту на території Коротичанської селищної ради, яку згодом було надано в оренду ПАТ «Концерн Галнафтогаз».

Однак, в подальшому голова Харківської районної державної адміністрації виніс Розпорядження № 265 від 04 лютого 2011 року, яким фактично скасував зазначені вище розпорядження на підставі протесту прокурора.

В обгрунтування протиправності такого Розпорядження, як і самого скасування Харківською районною державною адміністрацією прийнятих нею раніше власних актів (тобто, розпоряджень), позивач покликається на те, що Конституцією та Законом України «Про місцеві державні адміністрації»місцеві державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо скасування раніше виданих розпоряджень індивідуальної дії. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органом влади та відповідною особою, що породжує у такої особи впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Покликається на п. 8 Постанови Верхового Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», в якій вказано, що при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Проте відповідач -Харківська районна державна адміністрація, вважає, що ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»передбачено порядок скасування актів місцевих державних адміністрацій.

Оцінюючи доводи сторін, Суд вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

Частиною 4 ст. 41 Закону «Про місцеві державні адміністрації»встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі -оприлюднюються.

Частинами 1 та 3 статті 43 цього Закону встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Зазначений цим Законом порядок скасування розпоряджень голови державної адміністрації повністю відповідає ст. 118 Конституції України, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із наведених норм Конституції України та Закону, вбачається, що голова місцевої державної адміністрації має право видавати розпорядження лише в межах своїх повноважень. При цьому, у нього відсутні повноваження щодо скасування власних розпоряджень.

Суд враховує, що скасування Розпорядження № 2550 від 06.08.2008 р. зачіпає правомірні інтереси позивача, оскільки земельна ділянка, яка була надана йому в користування на умовах оренди, була попередньо вилучена у ДСП «Комунар». Відтак, скасування Розпорядження № 2550 від 06.08.2008 р. може призвести, і фактично призвело до оспорювання прав позивача на користування земельною ділянкою, про що свідчить позов Харківської районної державної адміністрації до ПАТ «Концерн Галнафтогаз»про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Суд відхиляє покликання відповідача про те, що Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009 на нього не поширюється з тих підстав, що районна державна адміністрація не є органом місцевого самоврядування.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України відзначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Дійсно, у пункті 5 мотивувальної частини цього Рішення йдеться про органи місцевого самоврядування, а не органи виконавчої влади. Проте, принцип неможливості скасування ненормативних правових актів після їх виконання, який сформульований у цьому Рішенні, не вичерпується застосуванням лише до суб'єктів певного виду, і спрямований на забезпечення гарантій стабільності суспільних відносин загалом. Цей принцип повинен за аналогією застосовуватися до всіх суб'єктів владних повноважень.

Оскільки на підставі Розпорядження № 2550 від 06.08.2008 р. вже виникли правовідносини щодо права користування землею та вони вже породили певні правові наслідки, Харківська районна державна адміністрація не мала права його скасовувати самостійно.

Враховуючи наведене, Суд вважає, що Розпорядження від 04.02.2011 р. № 265 "Про розгляд протесту Харківської міжрайонної прокуратури", яким скасовано раніше прийняте власне Розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 06.08.2008 р. № 2550 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», прийнято відповідачем з перевищенням наданих законом повноважень, а тому є неправомірним.

Суд враховує і те, що на момент прийняття Розпорядження 04.02.2011 р. № 265 вже був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з встановленням меж в натурі (на місцевості), були отримані усі обов'язкові погодження та висновки відповідних органів та служб, був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений нотаріально та зареєстрований в Харківській РФ ДП «Центр державного земельного кадастру».

Дійсність договору оренди від 03.06.2010 р. оспорювалась в судовому порядку, і остаточним судовим рішенням (Постанова Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. у справі № 5023/7398/11), яке набрало законної сили, скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 р. та рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2011 р., тобто в задоволенні вимог Харківської районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі від 03.06.2010 р. № 1834 відмовлено.

Щодо протесту Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області від 28.01.2010 р., то позивач його не оскаржує. Проте, оскільки саме протест прокурора був підставою для прийняття оскаржуваного Розпорядження, то наведені в протесті доводи є предметом перевірки в межах цієї справи.

Статтею 21 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. встановлено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

З аналізу вказаних норм вбачається, що за своєю правовою природою протест прокурора сам по собі не скасовує опротестований акт, а лише зобов'язує відповідний орган, до компетенції якого віднесено законом розгляд протесту та скасування опротестованого акту, розглянути такий протест прокурора надавши оцінку доводам, що у ньому викладені, та задовольнити протест прокурора або відхилити його.

Таким чином, внесення протесту є правом прокурора, який на свій розсуд визначає підстави для його внесення. Крім того, протест носить рекомендований характер і не містить будь-яких положень щодо його безумовного задоволення.

Оскільки відповідач - Харківська районна державна адміністрація не мала права відповідно до Конституції України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації»скасовувати видані головою Харківської районної державної адміністрації розпорядження, однак не дотримано цих повноважень і правова оцінка з цього приводу надана Судом, то прокурор у даному випадку зобов'язаний був звернутись з відповідним протестом не до голови Харківської районної державної адміністрації, а до голови місцевої державної адміністрації вищого рівня або до суду.

Як вбачається з самого протесту прокурора, до Харківської районної державної адміністрації звертався директор ДСП «Комунар»Мараховський С.А. щодо припинення права постійного користування земельними ділянками на території Коритичанської селищної ради, загальною площею 263 га та Люботинської міської ради -708 га відповідно. При винесенні протесту прокурор покликається на ст. 326, 346 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 142 Земельного кодексу України, Статут ДСП «Комунар», які вважає порушеними.

Згідно з Статутом ДСП «Комунар»є державним підприємством та належить до сфери управління Харківської обласної державної адміністрації. На підставі державного акту про право постійного користування землею, наявного в матеріалах справи, це підприємство було землекористувачем, а не власником земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що директор ДСП «Комунар»Мараховський С.А. звертався із клопотанням про добровільну відмову та припинення права постійного користування відповідними частинами земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.3 та ч.4. ст. 142 Земельного кодексу України).

Судом встановлено та визнається сторонами, що власником земельної ділянки, якою користувався ДСП «Комунар»є Харківська районна державна адміністрація, тобто в особі держави, яка і приймала відповідні розпорядження про припинення права користування земельною ділянкою ДСП «Комунар».

В п. 2.8. Статуту ДСП «Комунар», погодженому Головним управління економіки Харківської обласної державної адміністрації 11.05.2006 року вказано дії (рішення), які вправі вчиняти ДСП «Комунар»за погодженням з органом управління (Харківською обласною державною адміністрацією). В п. 4 «майно підприємства»вказано, що підприємство здійснює володіння, користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. Проте необхідності отримання погодження від Харківської обласної державної адміністрації на подання відмови ДСП «Комунар»від права постійного користування земельними ділянками у статуті не передбачено. Відтак, відмова ДСП «Комунар», як землекористувача, від відповідних земельних ділянок, не суперечить ст. 141, 142 Земельного кодексу України та Статуту цього підприємства.

Крім того, Суд звертає увагу відповідача на те, що орган управління ДСП «Комунар»- Харківська обласна державна адміністрація знала про відмову підприємства від земельних ділянок ще з 2008 р. і не виявляла протягом всього часу жодних заперечень щодо цього, навіть своїм Розпорядженням від 19.02.2010 р. № 96 самостійно надала частину земельної ділянки, від якої відмовився ДСП «Комунар», ПАТ «Концерн Галнафтогаз». Скасоване це Розпорядження було лише після внесення протесту прокурора від 28.01.2011 р.

Відповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»). Отже, Харківська районна державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та здійснює, зокрема, розпорядження землями в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

З вищезазначених норм та обставин справи випливає, що саме Харківська районна державна адміністрація є тим органом виконавчої влади, який виконує повноваження власника земельної ділянки, а голова Харківської районної державної адміністрація відповідно до вимог Земельного кодексу України на підставі заяв землекористувача (ДСП «Комунар») прийняв рішення (розпорядження) про припинення права користування відповідними земельними ділянками.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржуване Розпорядження від 04.02.2011 р. № 265, яким скасовано Розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 06.08.2008 р.№ 2550 на предмет дотримання зазначених вимог, Суд вважає, що воно прийняте не на підставі, не в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття Розпорядження.

Факти, на які покликався позивач як на підставу своїх вимог, знайшли підтвердження в матеріалах справи та в судовому засіданні, відповідач їх не спростував та правомірності своїх дій у відповідності до ст. 71 КАС України не довів.

За таких обставин Суд вважає, що вимоги є обґрунтованими, а позов слід задовольнити повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158, 160, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації № 265 від 04 лютого 2011 р. «Про розгляд протесту Харківської міжрайонної прокуратури»в частині скасування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 06.08.2008 р. № 2550 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою».

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз»судові витрати у розмірі 3,40 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Харківської районної державної адміністрації.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2012 р.

Головуючий суддя Кравчук В.М.