Рішення

від 01.10.2008 по справі 46/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2008 р.   Справа 46/121

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Ельф”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Ост-Трейд”  

простягнення 9 499,41 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаАндрійчук О.А.—представник за довіреністю від 01.09.2008 р.  

від відповідача Суботін О.М. —представник за довіреністю від 15.09.2008 р.   

У судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2008 р., за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Ельф” заявлено до суду позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ост-Трейд” 5 212,13 грн. заборгованості за товар, переданий в рамках договору № 60 від 29.03.2007 р., 3 471,05 грн. пені, 760,97 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 55,26 грн. 3 % річних.    

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/121 від 01.08.2008 р., яку призначено до розгляду на 01.09.2008 р.  

Ухвалою від 01.09.2008 р. розгляд справи було відкладено на 17.09.2008 р. через неявку в засідання представника відповідача та неподання витребуваних судом документів.

У судовому засіданні, призначеному на 17.09.2008 р. представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки відзиву на позовну заяву. Представник позивача не заперечував проти задоволення поданого клопотання.

17.09.2008 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 01.10.2008 р.

29.09.2008 р. відповідачем подано заперечення на позовну заяву та зустрічний розрахунок суми пені.    

В ході судового розгляду спору представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельф” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача 5 212,13 грн. боргу, що складає переданого у власність, але не оплаченого товару,  свої інфляційні втрати та 3 % річних з простроченої суми, а також пеню.  

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору, видаткових накладних, генеральної довіреності на матеріально-відповідальну особу, котра має право приймати товарно-матеріальні цінності на отримання товарно-матеріальних цінностей, актів звірки, претензії, розрахунок ціни позову.

Представник відповідача заявлені вимоги в частині стягнення пені не визнав, подавши свій розрахунок, відповідно до якого розмір пені складає 584,50 грн. У запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що неустойка у вигляді пені має бути розрахована відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.  

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

29.03.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ельф” в якості продавця та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ост-Трейд” в якості покупця укладено договір купівлі-продажу № 60, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.   

Виходячи з положень ст.ст. 1.2 вказаної угоди найменування та загальна кількість товару визначається накладною окремо на кожну поставку товару.

Згідно з п. 3.1 договору ціна за одиницю товару та загальна ціна поставки визначається накладною.

В п. 5.2 договору № 60 сторони погодили, що перехід права власності на товар відбувається в момент прийомки товару.

У відповідності з п. 4.2 договору остаточний термін оплати товару складає 10 банківських днів з моменту його поставки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав взяті на себе договором від 29.03.2007 р. зобов'язання, а саме: поставив товар вартістю 7 227,87 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2065 від 28.11.2007 р. на суму 2 189,61 грн., № 2105 від 05.12.2007 р. на суму 2 799,90 грн. та № 2178 від 17.12.2007 р. на суму 2 238,36 грн.

В свою чергу відповідач прийняв товар, що стверджується відповідним штампом підприємства та підписом уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Ост-Трейд” на вищевказаних видаткових накладних згідно з генеральною довіреністю, виданою в порядку п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99.

За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, станом на час його звернення до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару у сумі 5 212,13 грн. (515,74 грн. перераховано 17.12.2007 р., 500,00 грн. перераховано 19.12.2007 р. та 1 000,00 грн. —19.12.2007 р.), чим порушив умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобов'язальні правовідносини господарюючих суб'єктів. При цьому, кошти, перераховані відповідачем, зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за накладною № 2065 від 28.11.2007 р.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача, позовні вимоги в цій частині не оспорив.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вимоги чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу № 60 від 29.03.2007 р. в сумі 5 212,13 грн. підлягають повному задоволенню.    

Крім суми заборгованості з оплати вартості товару, позивач також просить стягнути з відповідача 3 471,05 грн. пені, 55,26 грн. 3 % річних з простроченої суми боргу та 760,97 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції  

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.        

У п. 7.1 договору від 29.03.2007 р. № 60 сторони погодили, що за кожен день прострочки платежу покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу.    

Приймаючи до уваги наведені умови укладеного сторонами правочину та норми діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкції, інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.  

Відповідач заперечує вимоги про стягнення пені згідно з п. 7.1 договору, вважаючи, що її розмір має визначатися подвійної обліковою ставкою Національного банку України відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.   

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.  

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 2 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Зважаючи на норми діючого законодавства, суд вважає правомірним та обґрунтованим розрахунок пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, проведений згідно з п. 7.1 договору.  

Виходячи з уточненого розрахунку, проведеного судом розмір пені складає 5 214,22 грн., 3 % річних з простроченої суми боргу, враховуючи його часткове погашення становить 82,68 грн., збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції —901,70 грн. Разом з тим, зважаючи на норми Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельф” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ост-Трейд” пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в межах сум, розрахованих позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, при задоволенні позову —на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ост-Трейд” (03191, м. Київ, вул. Крейсера Аврори, 5, ідентифікаційний код 30467480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельф” (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8, корп. 10, ідентифікаційний код 31744915) 5 212 (п'ять тисяч двісті дванадцять) грн. 13 коп. боргу, 760 (сімсот шістдесят) грн. 97 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 26 коп. 3 % річних з простроченої суми, 3 471 (три тисячі чотириста сімдесят одну) грн. 13 коп. пені, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                   С.В. Шабунін

Дата підписання: 12.11.2008 р.

справа №  46/121

01.10.08