Постанова

від 22.03.2012 по справі 2а-17147/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2012 року 12:04 № 2а-17147/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків; заступника начальника Л.О. Гнатко

про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2011 р. № 0000450700 та № 0000460700

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 (довіреність № 22/А від 22.04.2011 р.);

ОСОБА_5 (довіреність № 23/А від 19.09.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_6 (довіреність № 2304/9/10-028 від 28.10.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків; заступника начальника Л.О. Гнатко про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2011 р. № 0000450700 та № 0000460700.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-17147/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 22.03.2012 р. представники позивача уточнили позовні вимоги та в судових дебатах просили суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 08 серпня 2011 р. № 0000450700, яким збільшено податкові зобов'язання по ПДВ на загальну суму 5 315 497,50 грн., з них 3 543 665,00 грн. за основним платежем та нараховані штрафні санкції (штраф) у розмірі 1 771 832,50 грн.

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 08 серпня 2011 р. № 0000460700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість всього у розмірі 15 895 249,0 грн., у т.ч. 3 473 781,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача зазначили, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 19 539 079,62 грн., а також п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, щодо завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 15 895 249 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту та визначено до бюджетного відшкодування за перевіряємий період суми ПДВ, що були сплачені контрагентам (у кількості 28 контрагентів) за фактично поставлений товар (зернові), згідно наданих до перевірки та матеріалів справи договорів, прибуткових та податкових накладних, а фактичне постачання такого товару також підтверджується складськими квитанціями (щодо зберігання товару) та товаротранспортними накладними (щодо його перевезення), та крім того податкові зобов'язання по вказаних правовідносинах були в повному обсязі задекларовані всіма 28 контрагентами позивача для сплати до Державного бюджету, а отже внаслідок зазначених господарських відносин не було завдано шкоди Державному бюджету України, та відповідно позивач мав всі необхідні правові підстави для включення до складу податкового кредиту та визначення до бюджетного відшкодування за перевіряємий період сум ПДВ, що були належним чином сплачені ним вказаним контрагентам в ціні придбаного товару.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.п.7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 19 539 079,62 грн., а також п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування в загальному розмірі ПДВ 15 895 249 грн., а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, та скасуванню не підлягають.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що оскільки за результатами перевірок контрагентів позивача було встановлено нікчемність правочинів, що укладались такими контрагентами із іншими контрагентами (по ланцюгу), а саме те, що такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, то в момент вчинення правочинів між позивачем та зазначеними контрагентами сторонами також не було додержано вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а отже такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а відповідно є нікчемними, внаслідок чого не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»(код за ЄДРПОУ 20027449) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за 2008-2010 роки, за результатами якої складено Акт перевірки № 203/40-40/7/20027449 від 26.04.2011 р.

Як видно з наявних матеріалів справи, зазначена перевірка була проведена на підставі постанови ст. слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві майора податкової міліції Горожанової В.А. від 14.04.2011 р., про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Шторм»(код за ЄДРПОУ 31657105) за 2010 рік, а також за результатами отриманої СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП інформації щодо перевірок конкретних постачальників ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»по ланцюгу до «вигодонабувача»- до проведених фінансово-господарських операцій між контрагентами та ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)», які надійшли від інших ДПІ, а саме:

- Акта невиїзної документальної перевірки № 196/23-204 від 21.12.2010 р. ТОВ «Агроанкорекспорт»(код за ЄДРПОУ 35697178) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси;

- Акта невиїзної документальної перевірки № 200/23-214 від 21.12.2010 р. ПП «Інтер-Білд»(код за ЄДРПОУ 36502682) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період вересень, жовтень, листопад 2009 року та січень, лютий 2010 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси;

- Акта невиїзної документальної перевірки № 2383/23-0302/36487607 від 30.07.2010 р. ПП «Фрегат-1»(код за ЄДРПОУ 36487607) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р. ДПІ у м. Іллічівську;

- Акта від 25.02.2011 р. № 175/23/34921978 планової виїзної перевірки ПП «Трансагропродукт»код за ЄДРПОУ 34921978 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.04.2008 р. по 31.12.2010 р. Полтавської МДПІ;

- Акта від 15.02.2011 р. № 176/23-400/37104044 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агромарин-М»(код за ЄДРПОУ 37104044) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва;

- Акта від 09.02.2011 р. № 138/23-300/36201306 документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Мартрейд», код за ЄДРПОУ 36201306, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період з 01.03.2010 р. по 31.05.2010 р. ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва;

- Акта № 012/23-0302/02/35162607 від 06.01.2011 р. невиїзної документальної перевірки ТОВ «Сібаріт ЛТД»(код за ЄДРПОУ 35162607) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р. ДПІ у м. Іллічівську;

- Акта № 1920/23-513 від 22.12.2010 р. про неможливість проведення перевірки ТОВ «Аграрний Інститут»(код за ЄДРПОУ 26567715), з питань підтвердження відомостей з контрагентами за період січень-жовтень 2009 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси;

- Акта від 27.09.2010 р. № 226/2300-35818702 Світловодської ОДПІ, про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрокрок»(код ЄДРПОУ 35818702) з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р;

- Акта невиїзної документальної перевірки ПП «Авант»(код ЄДРПОУ 32189715) з питань підтвердження правових відносин з ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»№ 76/23-00/32189715 від 21.12.2010 р. Роздільнянської МДПІ;

- Акта невиїзної документальної перевірки від 15.02.2011 р. № 141/23-0121/36007147 ТОВ «Рост-Інвест-Агро» (код ЄДРПОУ 36007147) за період з 18.08.2008 р. по 30.09.2010 р. Вознесенської ОДПІ;

- Акта від 14.02.2011 р. № 547/23-6/31579347 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Укрфорвард»(код ЄДРПОУ 31579347) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Карго-Трагс-Груп» (код ЄДРПОУ 34253059) за період з 01.03.2009 р. по 31.03.2010 р.;

- Постанови ст. слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві майора податкової міліції Горожанової В.А. від 14.04.2011 р. про призначення позапланової перевірки ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»(код за ЄДРПОУ 20027449) по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Шторм»(код за ЄДРПОУ 31657105) за 2010 рік та Акта від 23.11.2010 р. № 2533/23/31657105 ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, про неможливість проведення перевірки ТОВ «Шторм» (код ЄДРПОУ 31657105) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р.;

- Акта № 9392/23-4/3643611 від 13.08.2010 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Агровірус»(код за ЄДРПОУ 36436311) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.07.2009 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 24.07.2009 р. по 31.03.2010 р.;

- Акта від 18.02.2011 р. № 022/23-208/37217956 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АзовАгроГрупп»(код ЄДРПОУ 37217956) з питань дотримання вимог податкового законодавства по нарахуванню та сплаті до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року Бердянської ОДПІ;

- Акта № 2384/23-0302/36635615 від 30.07.2010 р. ДПІ у м. Іллічівську про проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Корса Плюс»(код за ЄДРПОУ 36635615) з питання правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р.;

- Акта від 21.12.2010 р. № 17285/23-513/36553150 та від 22.12.2010 р. № 1919/23-513 ТОВ «Жеті»(код ЄДРПОУ 36553150) за період з 01.07.2009 р. по 30.04.2010 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси;

- Акта № 17281/23-513 від 21.12.2010 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси про проведення перевірки ТОВ «Авалон-Південь»(код за ЄДРПОУ 36289218) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами за період лютий, квітень, травень 2009 року;

- Акта від 14.12.2010 р. № 1472/23/36448510 Мелітопольської ОДПІ, про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Аллюр-2009»(код за ЄДРПОУ 36448510) з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р.;

- Акта від 21.12.2010 р. № 17270/23-513/34598320 ДПІ у Приморському районі м. Одеси, про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Мегаінвест-Україна»(код ЄДРПОУ 34598320) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.;

- Акта від 21.12.2010 р. № 17262/23-513/19059094 ДПІ у Приморському районі м. Одеси, про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ніке Компанія»(код ЄДРПОУ 19059094) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.;

- Акта від 21.12.2010 р. № 197/23-214/35991386 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Украгрорезерв»(код ЄДРПОУ 35991386) з питань встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, жовтень 2009 р.;

- Акта від 29.12.2010 р. № 5998/23-2/34534450 ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грейн Корн»(код ЄДРПОУ 34534450) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «Елфра Дисплей»(код ЄДРПОУ 33743908) за серпень 2010 року;

- Акта від 01.02.2011 р. № 66-23/1-34671871 Західно-Донбаської ОДПІ, про результати планової виїзної перевірки ПП «Ріст»(код за ЄДРПОУ 34671871) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р.;

- Акта від 29.01.2010 р. № 557/23-5/33574817 ДПІ у м. Полтаві, про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Агродар Україна»(код за ЄДРПОУ 33574817) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з березня по грудень 2008 року;

- Матеріалів опитування директора та засновника ПП «Астра БП»(код ЄДРПОУ 3700960) ГВПП ДПІ у Голосіївському районі м. Києва;

- Акта від 15.12.2010 р. № 197/23-208/37048163 Бердянської ОДПІ, про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донагротекс»(код ЄДРПОУ 37048163) з питань дотримання вимог податкового законодавства по нарахуванню та сплаті до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по31.08.2010 року;

- Акта від 11.02.2011 р. № 909/1/1703/2252919573 ДПІ у м. Полтаві, про результати виїзної планової перевірки СГД ФО ОСОБА_7 (і.п.н. НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р.

Зважаючи на те, що вищевказаними документами було засвідчено нікчемність укладених правочинів конкретними постачальниками по ланцюгу до «вигодонабувача»- до проведених фінансово-господарських операцій між контрагентами та ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)», відповідачем в Акті перевірки позивача було зроблено висновок щодо порушення ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»вимог п.п.7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, внаслідок чого було завищено податковий кредит на загальну суму 19 539 079,62 грн., а також п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, внаслідок чого було завищено суму бюджетного відшкодування в загальному розмірі ПДВ 15 895 249 грн.

Також в ході перевірки податковим органом було використано:

- дані податкової декларації з ПДВ ТОВ «АСТІ (Україна)»згідно інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за 2008-2010 роки;

- дані додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»до податкової декларації з ПДВ згідно інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»за 2008-2009 року;

- інформацію, що міститься в базі даних АРМ «Звіт», АРМ «Аудит», АРМ «Розширений пошук у схемах, що використовуються суб'єктом господарювання з метою мінімізації об'єктів оподаткування та ухилення від сплати податків «АІС»«Облік», АІС «Податки», база даних ТАХ.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.05.2011 р. № 0000240700 та № 0000250700, якими позивачу збільшено податкові зобов'язання по ПДВ на загальну суму 6 201 414,00 грн., з них 3 543 665, 00 грн. за квітень 2010 р., та нараховані штрафні санкції у розмірі 2 657 749, 00 грн., а також встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 15 895 249, 00 грн.

Однак, як вбачається з наданих відповідачем пояснень та розшифровки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначені рішення не містять визначення податкових зобов'язань за встановлені правопорушення по правовідносинах позивача із ТОВ «Шторм»(код за ЄДРПОУ 31657105), оскільки правомірність таких правовідносин досліджувалась відповідачем іншою перевіркою позивача, за наслідками якої були винесені інші податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються позивачем в іншій адміністративній справі, що також було погоджено сторонами в судовому засіданні.

Не погоджуючись із прийняттям відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень від 18.05.2011 р. № 0000240700 та № 0000250700, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві (первинна скарга від 03.06.2011 р. № 1659/1).

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 08.08.2011 р. № 8115/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги, первинна скарга позивача була частково задоволена та скасовані податкові повідомлення-рішення від 18.05.2011 р. № 0000240700 в частині штрафних санкцій в розмірі 1 736 890,50 грн. та від 18.05.2011 р. № 0000250700 в частині штрафних санкцій в розмірі 885 916,50 грн.

За результатами розгляду Державною податковою адміністрацією у м. Києві первинної скарги позивача, відповідачем були винесені нові податкові повідомлення-рішення від 08.08.2011 р. № 0000450700 та № 0000460700, що були залишені без змін рішенням Державної податкової служби України від 20.10.2011 р. № 3900/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги позивача.

Отже, зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 08.08.2011 р. № 0000450700 та № 0000460700, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість ( надалі - «ПДВ»), а саме:

- збільшено податкові зобов'язання по ПДВ на загальну суму 5 315 497,50 грн., з них 3 543 665,00 грн. за основним платежем та нараховані штрафні санкції (штраф) у розмірі 1 771 832,50 грн.:

- зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі:

ДеклараціяСума завищення бюджетного відшкодуванняУ тому числі Штрафні санкції, 50% № реєстраціїДата реєстраціїЗвітний період, за який подано декларацію Не відшкодовано, на момент перевіркиВідшкодовано на момент перевірки 23/384 18.09.08Серпень 2008 66 349,0 0 66 349,0 33 174,5 283037 20.10.08Вересень 2008 223 072,0 0 223 072,0 111 536,0 220496 15.05.09Квітень 2009 6 959,0 0 6 959,0 3 479,5 257470 19.06.09Травень 2009 1 473 860,0 0 1 473 860,0 736 930,0 337977 22.07.09Червень 2009 810 611,0 0 810 611,0 405 305,5 517152 20.10.09Вересень 2009 1 990 679,0 0 1 990 679,0 995 339,5 557040 06.11.09Жовтень 2009 716 824,0 0 716 824,0 358 412.0 629110 21.12.09Листопад 2009 691 063,0 0 691 063,0 345 531,5 691210 20.01.10Грудень 2009 968 146,0 0 968 146,0 484 073,0 448162 12.10.10Серпень 2010 5 378 598,0 5 378 598,0 0,0 0,0 503226 28.10.10Вересень 2010 3 139 163,0 3 139 163,0 0,0 0,0 9005320737 22.11.10Жовтень 2010 429 925,0 429 925,0 0,0 0,0 ВСЬОГО 15 895 249,0 8 947 686,0 6 947 563,0 3 473 781,5

Не погоджуючись із прийнятими Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків податковими повідомленнями-рішеннями від 08.08.2011 р. № 0000450700 та № 0000460700, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема Акта перевірки позивача, висновок відповідача про порушення ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»вимог п.п.7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 19 539 079,62 грн., а також п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, щодо завищення суми бюджетного відшкодування в загальному розмірі ПДВ 15 895 249 грн., ґрунтується виключно на висновках інших податкових органів, що зроблені останніми за наслідками перевірки контрагентів позивача.

А саме, як вбачається з Акта перевірки позивача, оскільки при перевірці контрагентів позивача контролюючими органами було встановлено нікчемність правочинів, що укладались такими контрагентами із іншими контрагентами (по ланцюгу), а саме те, що такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, то в момент вчинення правочинів між позивачем та зазначеними контрагентами сторонами також не було додержано вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а отже такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а відповідно є нікчемними, внаслідок чого не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Вивчивши наявні матеріали справи, на норми законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд не може погодитися із таким висновком податкового органу, та вважає за необхідне зазначити зокрема наступне.

Що підтверджується наявними матеріалами справи, в перевіряємому періоді позивачем були укладені договори поставки товару (зернових) із наступними контрагентами.

Назва контрагентаКод ЄДРПОУПеріод проведених операційСума ПДВ ТОВ «Агроанкорекспорт» 35697178 2009 р. 6 565 762,05 ПП «Фрегат -1» 36487607Березень 2010 р. 32 316,25 ТОВ «Агромарин-М» 37104044Серпень-вересень 2010 р. 41 784,81 ПП «Мартрейд» 36201306Квітень 2010 р. 24 941,67 ТОВ «Сибаріт ЛТД» 35162607Червень-липень 2009 р., листопад 2009 р., липень-вересень 2010 р. 8 135 481,69 ТОВ «Аграрний інститут» 26567715Вересень 2009 р. 115 941,09 ТОВ «Агрокрок» 35818702Січень-березень 2009 р., травень-серпень 2009 р., жовтень 2009 р., квітень 2010 р. 45 475,73 ПП «Авант» 32189715 Січень - березень 2009 р., Травень 2009 р., липень 2009 р., серпень 2009 р., жовтень 2009 р. Квітень 2010 р. 693 660,10 ТОВ «Рост-Інвест-Агро» 36007147Серпень-грудень 2009 р., серпень 2010 р. 219 259,73 ТОВ «Укрфорвард» 31579347Травень 2009 р., Березень 2010 р. 51 372,11 ПП «Корса-Груп» 36635615Березень 2010 р. 48 825,15 ТОВ «Жеті» 36553150Серпень-грудень 2009 р. 204 915,58 ТОВ «Авілон-Південь» 36289218Березень-квітень 2009 р. 60 972,90 ТОВ «Мегаінвест-Україна» 34598320Січень-квітень 2009 р. 108 281,67 ТОВ «Ніке Компанія» 19059094Лютий-травень 2009 р. 170 859,00 ТОВ «ТК «Грейн Корн» 34534450Серпень 2010 р. 11 601,37 ПП «Ріст» 34671871Січень 2010 р. 113 209,54 ПП «Астра БП 3700960Липень 2010 р., вересень 2010 р. 666 494,04 ТОВ «Донагротекс» 37048163Липень-серпень 2010 р. 174 827,59 СГД ФО ОСОБА_7 (і.п.н. НОМЕР_1). Листопад 2009 р., Липень 2010 р. 172 816,99

Копії договорів із зазначеними контрагентами, а також прибуткові та видаткові накладні щодо поставленого товару містяться в матеріалах справи.

Як видно з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, Договори позивача із зазначеними були укладені сторонами з дотриманням вимог, які були передбачені законодавством України, зокрема позивач та контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, контрагенти знаходилися в ЄДРПОУ, був відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів, належне виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаними договорами, зокрема фактичне постачання такого товару та його повна сплата підтверджується відповідними первинними документами, що були надані позивачем до перевірки та містяться в додатках до матеріалів справи.

Так, позивачем до матеріалів справи були надані копії складських квитанцій, що підтверджуються зберігання такого товару (а отже його фактичну наявність) та товаротранспортні накладні, що підтверджують перевезення такого товару та також його фактичну наявність, та крім того, як видно з матеріалів справи на не було заперечено відповідачем, всі податкові зобов'язання по вказаних правовідносинах були в повному обсязі задекларовані всіма 28 контрагентами позивача для сплати до Державного бюджету, а отже внаслідок зазначених господарських відносин не було завдано шкоди Державному бюджету України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач за наявності належним чином виписаних первинних документів, мав всі необхідні правові підстави для включення до складу податкового кредиту та визначення до бюджетного відшкодування за перевіряємий період сум ПДВ, які були належним чином сплачені ним вказаним контрагентам в ціні придбаного товару.

Зокрема, проаналізувавши висновки, викладені в Акті перевірки позивача, суд приходить до висновку, що відповідач не мав відповідних підстав для визнання правочинів між позивачем та зазначеними 28-ма контрагентами нікчемними, у зв'язку з тим, що сторонами не виконувалися вимоги, передбачені ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, оскільки:

- на момент здійснення правочинів всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності й були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі (кожен з учасників був зацікавлений у виконанні договорів поставок, жоден з учасників не здійснював операцію примусово);

- правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- в Акті перевірки не наведено аргументів та фактів на користь того, що зміст правочинів суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, що: «якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні»(ч. 2 ст. 18 цього Закону).

Крім того, як також видно з наявних матеріалів справи, станом на 09.11.2011 року, згідно даних з ЄДРПОУ, відомості щодо зазначених контрагентів позивача підтверджені, стан цих юридичних осіб - «зареєстровано».

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, як було встановлено судом, та не було заперечено представником відповідача, станом на день винесення оскаржуваних повідомлень-рішень, жодного судового рішення, яким було б доведено вказаний умисел з боку посадових осіб 28-ми контрагентів та позивача, прийнято не було.

Таким чином, вищенаведені факти свідчать про те, що договори, які укладались між позивачем та зазначеними вище 28-ми контрагентами були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а відтак, відповідач не мав відповідних правових підстав для визнання таких правочинів нікчемними.

Так, згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти виключно в межах наданих Конституцією та законами України повноважень.

Крім того, виходячи з положення ч. 3 ст. 228 ЦК України (в редакції, що набрала чинності з 01.01.2011 року), правочини, що суперечать інтересам держави і суспільства, виключені із переліку нікчемних правочинів, і віднесені до оспорюваних правочинів. Таким чином, зазначене в свою чергу свідчить, що недійсність таких правочинів встановлюється і вирішується виключно у судовому порядку.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалося представником відповідача, ні станом на час винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ні станом на час розгляду даного адміністративного позову, відповідач не звертався до суду з позовом про визнання правочинів, укладених позивачем із вказаними вище 28-ми контрагентами, недійсними. Хоча, податкові органи уповноважені на звернення до суду з такими позовами в силу діючого положення п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

З наведеного вбачається, що відповідачем не було виконано умов положень ЦК України, на які відповідач посилається в Акті перевірки при обґрунтуванні порушень з боку позивача.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ЗУ «Про податок на додану вартість»при формуванню податкового кредиту базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, що не підтверджені допустимими доказами, наявними у справі.

Зокрема, суд вважає що відповідачем було безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки:

- як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не було зроблено жодних зауважень до оформлення документів з питань фінансово-господарських відносин між позивачем та вказаними 28-ми контрагентами;

- в Акті перевірки відповідачем не наголошувалось на тому, що позивач придбавав чи виготовляв будь-які товари (послуги) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях не в межах його господарської діяльності;

- податок на додану вартість позивачем сплачувався саме за ставкою, встановленою пунктом 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, у періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.04.2011р. № 100331135, виданого СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, індивідуальний податковий номер 200274426590, позивач був зареєстрований платником ПДВ з 24.09.1999 р.

Основні види діяльності позивача за (КВЕД): 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, в період, що перевірявся податковим органом базувалися на поставці зернових -надалі «Товар».

Як також було зазначено вище, факт поставки зерна підтверджується товарно-транспортними накладними та залізничними накладними (засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи), оформленими відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, відповідно до Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457.

В подальшому, придбаний позивачем Товар у його контрагентів, переданий на зберігання сертифікованому зерновому складу (наділі - «СЗС»), із акредитованою виробничо-технологічною лабораторією (надалі - «ВТЛ»).

Так, зерновий склад здійснював контроль якості Товару, шляхом відбору проб з кожної партії та їх подальшого аналізу власною ВТЛ.

Згідно з ст. 961 Цивільного кодексу України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає складську квитанцію.

Ця норма кореспондується із ст. 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», відповідно до якої, якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Складська квитанція підтверджує укладення договору зберігання, кількість та зовнішній стан прийнятого товару. Складська квитанція не є цінним папером чи товаророзпорядчим документом. При витребуванні сільськогосподарської продукції зі складу складська квитанція повертається, а на повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки «Погашено», про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно.

Видача сертифікованим зерновим складом складських свідоцтв здійснюється у порядку, передбаченому Положенням про обіг складських документів на зерно, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. № 198.

На СЗС ведеться реєстр складських документів на зерно, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, від 17.11.2004 року № 1569 «Про забезпечення деяких положень Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Таким чином, факт приймання зерна, поставленого позивачу від його контрагентів, підтверджується складськими квитанціями, виписаними зерновим складом у відповідності до вимог чинного законодавства (Завірені копії знаходяться в матеріалах справи).

Отже, судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи було надано належним чином засвідчені зерновим складом витяги з книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма 36), реєстри прийнятих товаротранспортних накладних із картками аналізу придбаного у контрагентів позивача зерна згідно форми 47, завірені копії журналів форми NЗХС-3, які оформлені у відповідності до Інструкції «Про ведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року № 661 -надалі «Інструкція про ведення обліку зерна».

В подальшому, що підтверджується наявними матеріалами справи, придбаний позивачем Товар у його контрагентів реалізовано частково на території України, а частина на експорт (завірені копії договорів на реалізацію та експортних договорів із доказами оплати знаходяться в матеріалах справи).

На підставі контрактів по експорту зерна із компанією UK LTD»позивач реалізував Товар за територію України, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, коносаментами та іншими митними документами, засвідчені копії відповідних документів знаходяться в матеріалах справи.

В Акті перевірки та в ході судового розгляду справи відповідач не оспорює дійсності первинних бухгалтерських документів позивача щодо реалізації зерна, придбаного в його контрагентів.

Товар, що був придбаний за договорами купівлі-продажу, в подальшому був використане позивачем в його господарській діяльності, а саме -для оптової торгівлі зерном та його подальшого експорту, що підтверджується товаротранспортними накладними, складськими квитанціями, експортними контрактами, а також іншими експортними документами, які підтверджують факт експорту.

Також як видно з матеріалів справи, розрахунки між позивачем та 28-ми контрагентами за отриманий товар проводилися у безготівковій формі. У рахунок оплати за поставлену продукцію позивач здійснив перерахування коштів, що підтверджуються банківськими виписками, наданими позивачем до матеріалів справи.

Крім того, фактична сплата поставленого товару по правовідносинах із зазначеними контрагентами, відповідачем в судовому засіданні не заперечувалась.

Як також підтверджується наявними матеріалами справи, дебіторська та кредиторська заборгованість між позивачем та зазначеними 28-ми контрагентами відсутня.

Також, в Акті перевірки не міститься жодного посилання на те, що ціни на товари та послуги позивача, які він отримував чи використовував відрізняються від рівня звичайних цін.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит -сума, яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим періодом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбання або виготовленням Товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 закону про ПДВ, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів, не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Приєднані до справи докази, що містяться в додатках до справи, містять відомості про податкові накладні, отримані позивачем від 28-ми контрагентів, на підставі яких останній сформував суму податкового кредиту в перевіряємому періоді.

Відповідно до абз. 1 п. 7.2.3. п. 7.2 закону про ПДВ, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Таким чином суд вважає, що правовий аналіз наведених вище норм дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є наявні належним чином оформленні податкові накладні та виписані ці накладні особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Оскільки в Акті перевірки не міститься жодних відомостей про скасування свідоцтва платника ПДВ контрагентів Позивача, то із наведених вище норм законодавства випливає, що заявлені суми податкового кредиту позивача були правомірно розраховані, керуючись наявними податковими накладними .

Крім того, зважаючи на те, що при здійсненні в Акті перевірки позивача висновків про порушення позивачем норм податкового та іншого законодавства, відповідач керувався виключно висновками Актів перевірок контрагентів позивача, що були здійснені іншими контролюючими органами, а саме щодо встановлення нікчемності правочинів, що укладались такими контрагентами із іншими контрагентами (по ланцюгу), та не спрямованість їх на реальне настання правових наслідків, суд вважає за необхідне зазначити, що Акт перевірки являється документом, який фіксує законність здійснення господарських операцій суб'єктами господарювання, однак не є нормативно-правовим документом і не несе юридичних наслідків.

Таким чином, відповідачем не було надано суду доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктами господарювання (контрагентами позивача), які встановлені в Актах перевірки таких контрагентів, були визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати, на думку суду, підставою для визнання угод між позивачем та зазначеними контрагентами з ознаками нікчемності.

Також, суд не може погодитися із висновком відповідача в Акті перевірки позивача про безтоварність операцій із наведеними контрагентами з підстав непідтвердження наявності поставок товарів (послуг) від окремих постачальників контрагентів позивача, а відповідно і висновком про здійснення даних правочинів без мети настання реальних наслідків.

Суд вважає, що відповідачем безпідставно віднесено позивача до участі в незаконній діяльності зовсім інших компаній по ланцюгу: ТОВ «Елфра Диспплей», ТОВ «Е-Восток Україна», ТОВ «ОТТОК-КОНОХТО», ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД», ТОВ «БК ЮСГ», ТОВ «ФМП-ЛАК», оскільки у правовідносинах із наведеними компаніями позивач не перебував.

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, і позивачем і контрагентами останнього податкові зобов'язання по вказаних правовідносинах були в повному обсязі задекларовані для сплати до Державного бюджету, а отже внаслідок зазначених господарських відносин не було завдано жодної шкоди Державному бюджету України.

Зазначене також не було допустимими доказами заперечено представником відповідача в судовому засіданні.

Таким чином, висновки відповідача, які допускають факт існування можливості того, що позивач є вигодонабувачем в протиправних схемах із податками, зроблені податковим органом без жодних документально-підтверджених фактів.

З даного питання суд також звертає увагу на узагальнену практику Вищого адміністративного суду України, що викладена в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Так, оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, в силу положень ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Жодних доказів щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагентів позивача та наявності вироку суду щодо таких осіб, - відповідачем до матеріалів справи надано не було, а отже не було доведено, з яких підстав відповідачем були зроблені висновки про нікчемність (фіктивність) правочинів позивача із зазначеними контрагентами.

Також суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарських відносинах із контрагентами, не може посилатися виключно на висновки Актів перевірки таких контрагентів щодо наявності ознак фіктивності контрагентів по третьому та четвертому ланцюгу господарських відносин, в той час як саме контрагенти позивача не були сторонами таких відносин, та на час здійснення операцій з позивачем були зареєстровані платниками ПДВ, установчі документи не були визнані нечинними, та відсутній вирок щодо посадових осіб таких підприємств, а також зазначені контрагенти визначали свої податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача із зазначеними вище контрагентами, останні не було визнані банкрутом, знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та були зареєстровані платниками податку на додану вартість та здавали податкову звітність до податкового органу.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент укладення зазначених договорів, установчі документи наведених вище контрагентів були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення правовідносин між позивачем та вказаними контрагентами, не було вироку суду щодо посадових осіб таких підприємств, та такого вироку суду не має на час розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, законодавством чітко передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем, та крім того, відповідачем не було допустимими доказами доведено суду завдання шкоди Державному бюджету внаслідок правовідносин позивача із зазначеними контрагентами, оскільки як було зазначено вище та не заперечувалося відповідачем, всі податкові зобов'язання по вказаних правовідносинах були в повному обсязі задекларовані всіма 28 контрагентами позивача для сплати до Державного бюджету.

Також, в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11а (узагальнення практики) Вищий адміністративний суд України, зокрема, висловив позицію, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції;

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції;

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Отже, з переліку документів, наведених в Акті перевірки, даними яких обґрунтовуються висновки перевіряючих та на яких базуються оспорювані податкові повідомлення-рішення, вбачається, що відповідачем дослідження реальності проведення позивачем операцій з його контрагентами по придбанню товарів не проводилося, руху активів не відслідковувалось, та зв'язок між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача не здійснювався.

Крім того, в підтвердження своєї нормативно-правової позиції, позивачем було надано до матеріалів справи реєстр документів (та фактично надано, зазначені в такому переліку документи), якими підтверджується факт подальшої реалізації придбаної сільськогосподарської продукції третім особам із зазначенням реквізитів таких контрагентів, видаткових документів та місць складування та передачі таких товарів.

Також, як було зазначено вище, позивачем до матеріалів справи було надано реєстр документів (а також самі документи, перелічені в реєстрі), що підтверджують транспортування та складування зернових, попередньо придбаних у зазначених 28-ми контрагентів, що в подальшому були реалізовані третім особам.

Зважаючи на викладене вище, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства щодо товарності господарських операцій позивача із наведеними вище контрагентами, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту та визначено до бюджетного відшкодування за перевіряємий період суми ПДВ, що були належним чином сплачені позивачем вказаним контрагентам в ціні придбаного товару, на підставі належним чином виписаних податкових накладних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 08.08.2011 р. № 0000450700 та № 0000460700 - є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 08.08.2011 р. № 0000450700 та № 0000460700.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 08.08.2011 р. № 0000450700 та № 0000460700.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судових дебатах представники позивача не наголошували на вимозі щодо відшкодування позивачу судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 08 серпня 2011 р. № 0000450700, яким збільшено податкові зобов'язання по ПДВ на загальну суму 5 315 497,50 грн., з них 3 543 665,00 грн. за основним платежем та нараховані штрафні санкції (штраф) у розмірі 1 771 832,50 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 08 серпня 2011 р. № 0000460700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість всього у розмірі 15 895 249,00 грн., у т.ч. 3 473 781,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 26.03.2012 р.